Постанова

від 21.04.2021 по справі 420/6795/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/6795/20 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючої судді: Шевчук О.А.

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.

при секретарі Жигайлової О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року по справі №420/6795/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕД-ТРЕЙДЕР" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2020 року ТОВ "ЗЕД-ТРЕЙДЕР" звернулись до суду першої інстанції з позовом в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UА500020/2020/000067/2 від 18.06.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки Товариство надало до митного органу усі необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, Одеська митниця Держмитслужби надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції у повному обсязі та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки Товариство не надало митному органу додатково витребувані документи, водночас надані документи містять розбіжності та не повні відомості про складові митної вартості імпортованого товару.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ЗЕД-ТРЕЙДЕР" зазначили, що суд першої інстанції вірно встановив усі обставини справи та надав їм належну правову оцінку, у зв`язку з чим просив залишити судове рішення без змін.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, заяв про відкладення розгляду справи суду не надавали.

За таких обставин, а також враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЗЕД-ТРЕЙДЕР та ShaoxingRisingElectronicCo. LTTD. укладено Договір №RS220-022 на постачання аудіо, відео кабелю, телекомунікаційного кабелю, конекторів, на умовах FOB (порти Китаю), згідно правил Інкотермс 2010.

На виконання умов Контракту позивачем імпортовано на митну територію України кабелі коаксильні без з`єднувальних елементів в бобінах, для цивільного використання: RG6 (32х0,12мм) 100м. - 600 рулонів; RG6 (32х0,12мм) 305м. - 200 рулонів; S660 (64х0,16мм) 100м. - 2100 рулонів; S660 (64х0,16мм) 305м. - 700 рулонів; SL6 (48х0,12мм) COPPER 100м. - 600 рулонів; SL6 (48х0,12мм) COPPER 305м. - 100 рулонів;

18.06.2020 року Товариством направлено до сектору митного поста митну декларацію UA500020/2020/216871, відповідно до якої заявлена митна вартість імпортованого товару встановлена за ціною договору (перший метод визначення митної вартості).

Разом з митною декларацією позивачем для оформлення товару надано: пакувальний лист, рахунок-фактура (інвойс), коносамент, навантажувальний документ, декларацію про походження товару, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, прейскурант (прайс-лист) виробника товару, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, зовнішньо економічний договір (контракт) з доповненнями, копія митної декларації країни відправлення.

На електронний запит митного органу, Товариство направило лист, в якому повідомило про неможливість надання додатково витребуваних документів.

18.06.2020 року Одеська митниця Держмитслужби прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА500020/2020/000067/2.

Згідно вищевказаного рішення, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу.

Підставами для коригування митної вартості зазначено, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також, відповідач зазначив, що декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності.

Так, відповідач послався на те, що відповідно до п.5.3 зовнішньо економічний договору, ціни на товар, зазначені в інвойсах, включають в себе вартість товару, його упакування і навантаження та інші, проте у наданих до митного оформлення інвойсі, контракті, пакувальному листі відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів. Також зазначено, що відповідно до умов зовнішньо економічний договору та інформації, що міститься в рахунку-фактурі (інвойс) від 24.04.2020 року №RS220-022, поставка оцінюваних товарів здійснюється на умовах FOB СN NINGBO. Проте у наданій до митного оформлення довідці про транспортні витрати від 17.06.2020р. №11/2 відсутня інформація щодо умов поставки та зазначена вартість транспортування морського контейнеру в повному обсязі, але згідно наданої до митного оформлення митної декларації, декларується оцінюваний товар, який є частиною вантажу, який переміщується в зазначеному у довідці контейнері, отже з наданих документів неможливо перевірити правильність визначення складової митної вартості (витрати на транспортування оцінюваних товарів до потру ввезення на митну територію України. З приводу митної декларації країни відправлення зазначив, що вагові характеристики вантажу не відповідають інформації, що міститься в пакувальному листі та інформації. Заявленої у митній декларації поданої до митного оформлення. Щодо висновку про вартісні та якісні характеристики товарів зазначив. Що останній зроблений на основі наданих до митного оформлення товаросупровідних документів, експерт використовував основний метод визначення митної вартості. Відповідно до МКУ, тобто не здійснював жодного аналізу ринкової вартості імпортованих подібних (аналогічних) товарі у проміжок часу наближений до дати ввезення оцінюваних товарі на митну територію України та не проаналізовано конюктура ринку.

Також, відповідач зазначив, що на вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в ч.2 цієї статті.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до положень ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно приписів ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Стаття 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 ст. 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з ч.4 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

Відповідно до положень ст.60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Таким чином, з аналізу положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган здійснює контроль заявленої декларантом митної вартості шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості; має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості та в разі виникнення сумніву щодо правильності зазначеної митної вартості товару має повноваження витребувати додаткові документи, які дають змогу об`єктивно підтвердити заявлену декларантом митну вартість.

Однак, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.

В рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем, в якості підстав для його прийняття зазначено, про те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зокрема, відповідач посилався на відсутність у наданих до митного оформлення документах (інвойсі, контракті, пакувальному листі) інформації щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (вартість пакування, навантаження та інші), внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне:

Пунктом 5.3 умов зовнішньоекономічного договору №RS220-022 від 26.02.2020 року визначено, що ціна на товар зазначена в інвойсах, включає в себе вартість товару, його упаковки і навантаження на транспортний засіб продавця, митне оформлення товару для експорту в країні відправлення, а також всі інші витрати продавця, пов`язані з експортування товару.

За таких обставин, колегія судів вважає, що в наданих декларантом до митного оформлення документах, зокрема інвойсі, контракті, пакувальному листі цілком правомірно не зазначено окремо інформацію про вартість пакування і навантаження, оскільки остання входить до вартості товару, та є її складовою частиною.

З приводу відсутності у довідці про транспортні витрати від 17.06.2020р. №11/2 інформації щодо умов поставки, а також невідповідності вагових характеристики вантажу, що міститься в пакувальному листі з даними декларації країни відправлення, судова колегія зазначає, що технічна помилка у документі або відсутність певних відомостей у ньому не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься. Водночас, відсутні відомості орган доходів і зборів може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов`язаних із цим документом.

З приводу посилань апелянта, що наданий декларантом висновок про вартісні та якісні характеристики товарів не відповідає ринковій вартості подібних (аналогічних) товарів ввезених на митну територію України, судова колегія зазначає, що останні є лише припущеннями митного органу, які не підтверджені жодним доказами. Крім того, такий висновок, з урахуванням ч. 2 ст.53 МК України не є документом, що підтверджує митну вартість товарів.

Що стосується посилань апелянта на те, що митним органом було здійснено порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, що міститься в ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, колегія суддів зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Та обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору. Отже, митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості у т.ч. за резервним методом визначення митної вартості, що не було зроблено митницею у спірному рішенні, в порушення норм законодавства з державної митної справи.

Крім того, вирішуючи дану справу, колегія суддів враховує, що відповідачем жодним чином необґрунтовано наявність підстав для застосування резервного метода визначення митної вартості у спірному випадку.

Так, відповідач не навів у рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань.

У спірному рішенні про коригування митної вартості товару митним органом не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.

Таким чином, враховуючи, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт в поданій апеляційній скарзі посилається на висновки оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, при цьому, не вказуючи, в чому полягає неправильність висновків суду першої інстанції та жодним чином не спростовуючі ці висновки.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року - залишити без змін.

Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Повний текст судового рішення складено 23.04.2021 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик