Постанова

від 22.04.2021 по справі 826/1177/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року

м. Київ

справа №826/1177/18

адміністративне провадження №К/9901/26748/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Автотехнології Центр на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року (головуючий суддя Федотов І.В., судді Ганечко О.М., Сорочко Є.О.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автотехнології Центр до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Автотехнології Центр (далі - ТОВ Автотехнології Центр ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11 жовтня 2017 року №0052281404, яким збільшеного суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в України товарів (робіт, послуг) на 490284 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 392227 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 98057 грн).

В обґрунтування позовних вимог посилалося на безпідставність висновків ГУ ДФС у м. Києві щодо нереальності правочинів, укладених позивачем з його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Проліс Груп (далі - ТОВ Проліс Груп ). Позивач вказував на реальність господарських операцій, зазначаючи, що податковому органу були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на підтвердження фактичного виконання господарських операцій, здійснених із зазначеним вище контрагентом, які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 11 жовтня 2017 року №0052281404. Присуджено стягнути на користь ТОВ Автотехнології Центр за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 7355 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ТОВ Автотехнології Центр звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві з 7 вересня 2017 року по 13 вересня 2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Автотехнології Центр з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансового-господарських правовідносин з ТОВ Проліс Груп (код 38376883) за період з 1 червня 2016 року по 31 жовтня 2016 року , за результатами якої 20 вересня 2017 року складено Акт №657/26-15-14-04-05/39791318 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акта перевірки, встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6, статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 392227 грн (в тому числі за періоди: червень 2016 року - 74786 грн, липень 2016 року - 77507 грн, серпень 2016 року - 79125 грн, вересень 2016 року - 77678 грн, жовтень 2016 року - 83131 грн).

Зокрема, в Акті перевірки зазначено, що ТОВ Автотехнології Центр у період, який перевірявся мало фінансово-господарські відносини з ТОВ Проліс Груп , а саме: придбавало товарно-матеріальні цінності, консультаційні послуги, послуги з організації сервісно-складського обслуговування, комплекс прибирання приміщення, ревізія і монтаж (заміна) складських стелажних конструкцій та інші.

Податковий орган вказав про неможливість підтвердження вищенаведених операцій, враховуючи реальний час здійснення операцій, наявність трудових ресурсів (надавались послуги з організації сервісно-складського обслуговування, послуги доставки товарно-матеріальних цінностей, консультаційні послуги з організації та управління продажами автозапчастин, інформаційно-консультаційні послуги (семінар-тренінги), послуги по комплексному прибиранню приміщення (офісу та складу), а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності. Відсутня будь-яка інформація про підтвердження кваліфікації у працівників, які надавали послуги, відсутні звіти про надання послуг, калькуляції з зазначенням витрат та ресурсів, інші первинні документи, які б підтверджували реальність здійснення операцій, списки присутніх під час семінар-тренінгів, розроблені слайди на тему проведення тренінгів, тощо.

На підставі Акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві 11 жовтня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0052281404, яким збільшеного суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в України товарів (робіт, послуг) на 490284 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 392227 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 98057 грн).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, прийнятим ГУ ДФС у м. Києві 11 жовтня 2017 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним, та про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами підтверджують реальність виконання укладених між ТОВ Автотехнології Центр та його контрагентом угод. Позивач отримував товарно-матеріальні цінності та послуги, які пов`язані з його господарською діяльністю та використовувались у його власній господарській діяльності, від контрагента, який в свою чергу, займається схожими видами господарської діяльності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із не підтвердження реального характеру поставки позивачу від ТОВ Проліс Груп товарів. Відсутність доказів транспортування товару від постачальника до позивача, відсутність будь-якої іншої документації, крім видаткових та податкових накладних, на підтвердження фактичної поставки товару, як-то: письмових запитів (замовлень) на поставку, рахунків на оплату, технічної документації на товар тощо.

За приписами частин першої, другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до підпунктів а , б пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 вказаного Кодексу передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

За приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Частинами першою, другою статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ Проліс Груп протягом 2016 року були укладені наступні договори: про надання послуг по консультуванню з питань організації та управління бізнесу автокомпонентів, використання інфраструктури для розміщення і обробки даних в тому числі на програмно - апаратному комплексі замовника №02004-16; про надання послуг №0104-16; про надання послуг по прибиранню №2208-16; договір поставки № 5.

На підтвердження вчинення господарських операцій між ТОВ Автотехнології Центр та ТОВ Проліс Груп , позивачем надано договори, додаткові угоди, акти наданих послуг, податкові накладні, рахунки на оплату, фотозвіти товаро-матеріальних цінностей, роздруківки даних комп`ютерних програм, інструкції з експлуатації товару, зведені маршрутні листи, матеріали семінару.

Однак, дослідивши вказані документи судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження настання реальних наслідків за правочином, що укладався з ТОВ Проліс Груп , оскільки позивачем не надано підтверджуючих документів щодо фактичного переміщення (транспортування) придбаного товару на всіх етапах його руху від постачальника до покупця, та документів щодо якості та походження товару (сертифікатів якості та відповідності). Крім того, з наявних у матеріалах справи документів неможливо встановити ні вид транспорту, ні конкретну особу, яка була відповідальною за транспортування (видачу/отримання) товару.

Матеріали справи не містять звітів, рекомендацій, систематичних добірок, довідкових матеріалів тощо, які б були складені за результатами виконання робіт (надання послуг) за укладеними договорами та давали можливість встановити, ким виконано роботи (надано послуги), кількість залучених людей до виконання зобов`язань, витрачений час та порядок формування вартості робіт (послуг).

Шостим апеляційним адміністративним судом зазначено, що із наданих ТОВ Автотехнології Центр роздрукованих матеріалів семінару неможливо достовірно встановити джерело їх походження, а тому вони не можуть бути прийняті як докази реального виконання спірних договорів.

Позивачем також не надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості, як не надано і підтвердження використання отриманих послуг в безпосередній господарській діяльності позивача.

Враховуючи встановлені під час розгляду даної справи обставини, а також ненадання позивачем документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що в даному випадку надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальності операцій, які зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача).

Отже, позивачем під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод, що відповідно, свідчить про відсутність підстав до скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Зокрема, у касаційній скарзі ТОВ Автотехнології Центр посилається на те, що наявність на складі придбаних ним товарних позицій; наявність інсталяції комп`ютерної програми Microsoft Dynamics NAVISION, через яку здійснюється організація складського обліку та адресного зберігання товарів на складі; запровадження системи штрих-кодування та сканування товарів на складі замовника; необхідність послуг з доставки деталей та приладів для автотранспортних засобів із складу позивача - покупцям таких деталей та приладів для автотранспортних засобів; придбання товарно-матеріальних цінностей (тумба, куртка, пантуси, решітки, візок гідравлічний та таке інше); необхідність отримання консультативних послуг Організація логістичного обслуговування електронно-інформаційних систем Microsoft Dynamics NAVISION - все це підтверджується наданими до суду належними доказами, а саме фотозвітом та відеозвітом провадження господарської діяльності ТОВ Автотехнології Центр та використання отриманих послуг своєї господарської діяльності.

Інших належних та допустимих доказів на спростування висновків суду апеляційної інстанції ТОВ Автотехнології Центр не наведено.

Таким чином, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Автотехнології Центр залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх