Постанова

від 23.04.2021 по справі п/811/958/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2021 року

м. Київ

справа № П/811/958/16

адміністративне провадження № К/9901/42300/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року (головуючий суддя - Хилько Л.І.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Семененко Я.В., судді - Бишевська Н.А., Добродняк Ю.І.)

у справі № П/811/958/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оконіка

до Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Оконіка (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ Оконіка ) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Олександрійська ОДПІ), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Олександрійської ОДПІ від 02 червня 2016 року № 0000171400 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 227759,00 грн, у тому числі за основним платежем - 182207,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 45552,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Олександрійської ОДПІ від 02 червня 2016 року № 0000191400 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 94354,00 грн, у тому числі за основним платежем - 80894,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 13460,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Олександрійської ОДПІ від 02 червня 2016 року № 0000181400 про застосування штрафу в розмірі 10% у сумі 4692,42 грн за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів та застосування штрафу у розмірі 20% у сумі 930,35 грн за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Олександрійської ОДПІ від 02 червня 2016 року № 0011531301 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними ( фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 3375,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Олександрійської ОДПІ від 02 червня 2016 року № 0011521301 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платника податків у вигляді заробітної плати за штрафними ( фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 510,00 грн;

- зобов`язати Державну казначейську службу України у Кіровоградській області стягнути на користь ТОВ Оконіка судові витрати у сумі 4974,30 грн з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Олександрійської ОДПІ.

На обґрунтування своїх позовних вимог Товариство зазначило про правомірність формування даних податкового обліку у періоді, що перевірявся, та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000191400 від 02 червня 2016 року;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000171400 від 02 червня 2016 року на суму 225626,25 грн, у тому числі за основним платежем - 180501,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 45125,25 грн;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0011521301 від 02 червня 2016 року;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0011531301 від 02 червня 2016 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Господар Харків , ТОВ Віст Групп Лімітед у періоді, що перевірявся, та свідчать про правомірність формування платником даних податкового обліку. Суди також зазначили про безпідставність висновків контролюючого органу про завищення Товариством податкового кредиту за результатами господарських відносин з ТОВ Ранбаксі Фармасьютікалс Україна за березень 2015 року та ТОВ Донбаська торгова компанія за листопад 2014 року. Зокрема, суди вказали, що висновки контролюючого органу про завищення Товариством собівартості реалізованої готової продукції не відповідають дійсності, оскільки платником правомірно включено до загальновиробничих витрат періоду, в якому такі витрати були фактично понесені, матеріали (склопакети, скло та с-плити) у кількості 1382,66 кв.м. та надано необхідні первинні документи на підтвердження списання частини матеріалів у зв`язку з наявністю технічно неминучого браку під час виробництва. Суди зазначили, що неперерахована позивачем на користь ТОВ СТО Балканкар сума коштів за надані контрагентом послуги з технічного обслуговування автонавантажувача ЕВ 717, а також заборгованість Товариства перед ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 за поставку товару не є безнадійною кредиторською заборгованістю у розумінні податкового законодавства, оскільки щодо них не минув строк позовної давності, а тому висновки контролюючого органу про заниження платником доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за 2014 рік є необґрунтованими. Суди попередніх інстанцій також вказали про безпідставність висновків контролюючого органу про несплату Товариством податку на доходи фізичних осіб з нарахованої орендної плати з огляду на те, що факт сплати позивачем цього податку з невірним зазначенням при цьому коду бюджетної класифікації не може розцінюватися як несплата податку. Суди зазначили про помилковість висновків контролюючого органу про завищення позивачем адміністративних витрат, нарахованих на невиробничі основні засоби, з огляду те, що Товариством підтверджено фактичне використання цих основних засобів у своїй господарській діяльності. Суди дійшли висновку про правомірність включення платником до складу адміністративних витрат сум коштів, сплачених Товариством на погашення своїх зобов`язань за договором банківського обслуговування. Також суди вказали, що висновки контролюючого органу про включення платником до адміністративних витрат сум погашеної заборгованості ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив, їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. На Обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу та вказує про помилковість рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

20 березня 2018 року касаційну скаргу касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача у період з 21.04.2016 по 16.05.2016 проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 23.05.2016 № 156/11-26/14-00/37251981 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:

- підпунктів 14.1.11, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за 2014 рік в сумі 24963,00 грн внаслідок неврахування кредиторської заборгованості щодо якої минув термін позовної давності;

- пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено собівартість реалізованої продукції за 2013 рік в сумі 1450,00 грн внаслідок проведення нереальної (безтоварної) господарської операції з поставки матеріалу, отриманого від ТОВ "Господар Харків";

- пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством завищено собівартість реалізованої продукції за 2013 рік в сумі 2281,00 грн внаслідок проведення нереальної (безтоварної) господарської операції з поставки матеріалу, отриманого від ТОВ "Віст Групп Лімітед";

- пунктів 138.1, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено собівартість реалізованої готової продукції на загальну суму 235630,00 грн, в т.ч. за 2013 рік - 85346,00 грн, за 2014 рік - 150284,00 грн, за рахунок матеріалів, використаних не в господарській діяльності;

- підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, пункту 144.3 статті 144 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено адміністративні витрати в сумі 26477,00 грн, зокрема, за 2013 рік - 4844,00 грн, за 2014 р. - 21633,00 грн, за рахунок включення до цих витрат розміру амортизації, нарахованої на невиробничі основні засоби;

- підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, пункту 144.3 статті 144 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником завищено адміністративні витрати за 2014 рік в сумі 3083,00 грн за рахунок включення до витрат плати за розрахунково-касове обслуговування, яке не підтверджено первинними документами;

- підпунктів 14.1.11, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5-11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.02.2000 №20, пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 "Доход", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, в результаті чого платником занижено позитивне значення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, за рахунок заниження доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку за 2015 рік в розмірі 38952,00 грн, внаслідок неврахування кредиторської заборгованості щодо якої минув термін позовної давності;

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 9.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, пункту 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 31 "Фінансові витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 квітня 2006 року №415, в результаті чого платником занижено позитивне значення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, за рахунок віднесення до складу витрат за 2015 рік суми погашеної заборгованості за кредитним договором у розмірі 89727,00 грн;

- пункту 138.2, підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено фінансовий результат до оподаткування за 2015 рік в сумі 21633,00 грн, внаслідок проведення амортизації на невиробничі основні засоби, які не використовуються в господарській діяльності;

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, статті 200, статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість в загальній сумі 182252,00 грн, зокрема, за квітень 2013 року - 45,00 грн, за травень 2013 року - 1128,00 грн, за червень 2013 року - 65,00 грн, за липень 2013 року - 4375,00 грн, за серпень 2013 року - 4988,00 грн, за вересень 2013 року - 67,00 грн, за жовтень 2013року - 5626,00 грн, за листопад 2013 року - 16237,00 грн, за грудень 2013 року - 1522,00 грн, за квітень 2014 року - 3537,00 грн, за червень 2014 року - 280,00 грн, за липень 2014 року - 217,00 грн, за жовтень 2014 року - 11235,00 грн, за листопад 2014 року - 17413,00 грн, за грудень 2014 року - 8691,00 грн, за січень 2015 року - 9266,00 грн, за лютий 2015 року - 1327,00 грн, за березень 2015 року - 50850,00 грн, за липень 2015 року - 42226,00 грн, за листопад 2015 року - 1802,00 грн, за грудень 2015 року - 1355,00 грн;

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податкові зобов`язання за листопад 2013 року на суму 15550,00 грн, внаслідок не нарахування їх на вартість матеріалу, використаного підприємством на виготовлення зрошувальних систем, які використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю;

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податкові зобов`язання на загальну суму 47127,00 грн, зокрема, за травень 2013 року - 1070,00 грн, липень 2013 року - 4232,00 грн, серпень 2013 року - 4620,00 грн, жовтень 2013 року - 5626,00 грн, грудень 2013 року - 1522,00 грн, квітень 2014 року - 3537,00 грн, жовтень 2014 року - 11235,00 грн, листопад 2014 року - 7333,00 грн, грудень 2014 року - 7952,00 грн, в результаті ненарахування ПДВ на вартість матеріалів, використаних Товариством не у господарській діяльності;

- пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України в результаті чого Товариством завищено податковий кредит за липень 2014 року в сумі 217,00 грн, за листопад 2014 року в сумі 153,00 грн, за рахунок списання кредиторської заборгованості за отриманими, але не оплаченими товарами, по якій минув термін позовної давності по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ СТО "Балканкар", ПП "Гласлайн";

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за серпень 2013 року на 290,00 грн, внаслідок включення до його складу ПДВ з вартості матеріалів, отриманих від ТОВ "Господар Харків", факт поставки яких не підтверджено;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством завищено податковий кредит в сумі 456,00 грн, зокрема, квітень 2013 року - 45,00 грн, травень 2013 року - 58,00 грн, червень 2013 року - 65,00 грн, за липень 2013 року - 143,00 грн, серпень 2013 року - 78,00 грн, вересень 2013 року - 67,00 грн, внаслідок включення до його складу ПДВ з вартості матеріалів, отриманих від ТОВ "Віст Групп Лімітед", факт поставки яких не підтверджено;

- підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, абз. "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством завищено податковий кредит за березень 2015 року в сумі 50850,00 грн, внаслідок непроведення коригування податкового кредиту при поверненні товару особі, яка його надала;

- підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за грудень 2014 року в сумі 739,00 грн, внаслідок непроведення розрахунків коригування у бік зменшення податкового кредиту;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником було завищено податковий кредит за червень 2014 року в сумі 280,00 грн, внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ без наявності податкової накладної;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, статей 200 та 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за листопад 2015 року в сумі 852,00 грн, внаслідок включення до його складу суми ПДВ по податковій накладній, зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних від неплатника податку на додану вартість;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, статей 200 та 201 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством завищено податковий кредит за листопад 2014 року в сумі 9927,00 грн, внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ по податковій накладній, яка на момент перевірки відсутня та не зареєстрована в ЄРПН;

- пункту 3.3 розділу III Порядку заповнення та подання податковим агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 та зареєстрованого в Мін`юсті України 30.01.2015 за №111/26556, у зв`язку з невідображенням у податкових розрахунках форми 1-ДФ даних про суми поворотної фінансової допомоги за ознакою доходу "153";

- підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 170.1.4 пункту 170.1 статті 170, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого платником не сплачено на відповідний рахунок податок на доходи фізичних осіб з нарахованої орендної плати.

За результатами перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення від 02 червня 2016 року:

- № 0000191400, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 94354,00 грн, зокрема, 80894,00 грн за основним платежем, 13460,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0000171400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 227759,00 грн, зокрема, 182207,00 грн - за основним платежем, 45552,00 грн - за штрафними санкціями;

- № 0011521301, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 510,00 грн, зокрема, 510,00 грн;

- № 0011531301, яким Товариству визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, в розмірі 3375,00 грн, зокрема, 3375,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0000181400, яким до позивача застосовано штраф в сумі 4692,42 грн за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів та в сумі 930,35 грн - за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів, всього на 5622,77 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення - протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податку та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 71 КАС України (тут і далі у редакції, чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність формування Товариством податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ Господар Харків та ТОВ Віст Групп Лімітед у періоді, що перевірявся.

ТОВ "Господар Харків" поставляло на адресу позивача товар (саморізи 9Т13919-2Н в кількості 30000 штук) на загальну суму 1740,00 грн, у тому числі 290,00 грн ПДВ.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ Господар Харків позивач надав копії необхідних первинних та платіжних документів. Даними картки субрахунку 201 "Сировина та матеріали" підтверджено оприбуткування Товариством за дебетом цього субрахунку саморізів в кількості 30000 штук від постачальника ТОВ "Господар Харків". Доставка товару від ТОВ "Господар Харків" на адресу Товариства здійснювалася транспортною компанією "Нова пошта".

Списання саморізів з основного складу у виробництво із зазначенням номеру і дати вимоги-накладної, на підставі якої списується певна кількість саморізів при їх використанні у виробництві готової продукції, відображено у картці субрахунку 201 "Сировина та матеріали" за кредитом цього субрахунку за період з 19.08.2013 по 01.10.2013.

Також ТОВ "Віст Групп Лімітед" поставляло на адресу ТОВ "Оконіка" товари господарської групи на загальну суму 2736,71 грн, у тому числі 456,12 грн ПДВ.

На підтвердження фактичного здійснення поставки товарів позивач надав копії необхідних первинних та платіжних документів. Транспортування товару здійснювалася власним транспортом та за рахунок продавця.

Оприбуткування товару та подальше його використання позивачем у господарській діяльності було відображено у картках рахунку №209 "Інші матеріали" , рахунку № 201 "Сировина та матеріали".

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що надані позивачем первинні документи підтверджують фактичне здійснення поставки контрагентами на користь Товариства товару, його оприбуткування та подальше використання позивачем у своїй господарській діяльності, а тому висновки контролюючого органу про протиправність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарських відносин з вказаними вище контрагентами є необґрунтованими.

Крім того, відповідно до пункту 11 Підрозділу 2 "Особливості справляння податку на додану вартість" Розділу XX "Перехідні положення" ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов`язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев`ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.05.2011 між ТОВ "Донбаська торгова компанія" (Постачальник) та ТОВ "Оконіка" (Покупець) укладено договір поставки товару № 190502, за умовами якого Постачальник зобов`язався поставляти армуючий профіль в асортименті, а Покупець - прийняти та оплатити поставлений товар.

Згідно з видатковою накладною №2910/01 від 29.10.2014 ТОВ "Донбаська торгова компанія" поставлено на користь позивача профіль на суму 59564,16 грн, в т.ч. ПДВ 9927,36 грн. Також, ТОВ "Донбаська торгова компанія" виписано ТОВ "Оконіка" податкову накладну від 29.10.2014 № 2 на загальну суму 59564,16 грн, в т.ч. ПДВ 9927,36 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що сума податку на додану вартість у податковій накладній від 29.10.2014 № 2 не перевищує 10 тисяч гривень, остання не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних, а тому висновки контролюючого органу щодо завищення позивачем податкового кредиту за результатами господарської діяльності з ТОВ "Донбаська торгова компанія" є необґрунтованими.

Суд касаційної інстанції також вважає безпідставними висновки контролюючого органу про протиправність включення Товариством на підставі виписаної ТОВ БК Седес на користь позивача податкової накладної від 06.11.2015 №2 суми ПДВ у розмірі 852,00 грн до податкового кредиту, оскільки свідоцтво платника ПДВ ТОВ БК Седес анульовано 25.11.2015, тобто після реєстрації відповідної податкової накладної.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Згідно з підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку (підпункт 192.1.2 пункту 192.1 статті 192 ПК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.02.2015 між ТОВ "Ранбаксі Фармасьютікалс Україна" (Продавець) та ТОВ "Оконіка" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу автомобіля №2015/02/23, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує колісний транспортний засіб Renault Kangoo, 1,4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за ціною 305100,00 грн, в т.ч. ПДВ 50850,00 грн. Оплата вартості автомобіля здійснюється Покупцем протягом 10 робочих днів з дати виставлення рахунку.

16.03.2015 між сторонами укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої, у зв`язку з порушенням Покупцем п.4 договору купівлі-продажу, останній повертає Продавцю придбаний в нього автомобіль. Повернення автомобіля було здійснено на підставі довіреності № 28 від 16.03.2015 за актом прийму-передачі та накладною №1 від 17.03.2015.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що з огляду на нескладання і ненаправлення Постачальником на адресу ТОВ "Оконіка" розрахунку коригування до податкової накладної після повернення автомобіля Renault Kangoo, позивач фактично був позбавлений можливості здійснити реєстрацію розрахунку коригування до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних та провести на підставі цього розрахунку коригування податкового кредиту в сумі 50850,00 грн.

Крім того, відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

З огляду на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, зокрема, між позивачем та ТОВ Господар Харків , Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів контролюючого органу про порушення Товариством вимог пункту 138.8 статті 138 ПК України, а саме завищення позивачем собівартості реалізованої продукції внаслідок відсутності фактичного здійснення господарських відносин з вказаним контрагентом.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів контролюючого органу про завищення Товариством собівартості реалізованої готової продукції за рахунок матеріалів, що не були використані Товариством у своїй господарській діяльності, та заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ, з огляду на ненарахування платником сум ПДВ на матеріали, що не використовувалися Товариством у своїй господарській діяльності, оскільки надані позивачем первинні документи підтверджують факт використання Товариством у своїй господарській діяльності скла та склопакетів у кількості 1382,66 кв. м. на загальну суму 2365630,39 грн.

Позивач зазначив, що при обчисленні кількості сировини (склопакетів, скла, с-плит) контролюючий орган не врахував наявність технічно неминучого браку у розмірі 3,75% від загальної площі виробництва конструкцій з використанням склопакетів, що також призвело до безпідставних висновків про порушення Товариством податкового законодавства у цій частині.

Також суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про правомірність віднесення Товариством до складу адміністративних витрат понесених позивачем витрат на оплату за договором банківського обслуговування та погашення заборгованості за таким договором та зазначає, що контролюючим органом не надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів про включення Товариством до складу адміністративних витрат сум погашеної податкової заборгованості, оскільки відповідні платіжні та бухгалтерські документи щодо цих обставин відповідачем під час перевірки не досліджувалися.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України встановлено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з абзацом а підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Частиною першою статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що суми невиплачених позивачем на користь ТОВ СТО Балканкар , ФОП ОСОБА_2 , ПП Гласлайн та ФОП ОСОБА_1 коштів не є безнадійною кредиторською заборгованістю у розумінні ПК України, оскільки щодо неї не минув строк позовної давності, що вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Колегія суддів суду касаційної інстанцій також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про помилковість висновків контролюючого органу щодо несплати Товариством податку на доходи фізичних осіб з нарахованої орендної плати, оскільки надані позивачем платіжні документи підтверджують факт сплати платником зазначеного податку.

Також контролюючим органом жодним чином не спростовано висновків судів попередніх інстанцій про правомірність включення Товариством до складу витрат сум амортизації, нарахованої на неворибничі основні фонди, з огляду на підтвердження позивачем факту використання цих фондів у своїй господарських діяльності.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова