Постанова

від 21.04.2021 по справі 926/2092/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2021 р. Справа №926/2092/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.,

Суддів: Кордюк Г.Т.,

Кравчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства Чернівецьке лісове господарство , вих. №77 від 08.02.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/553/21 від 09.02.2021)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.01.2021 (суддя Байталюк В.Д., повний текст складено 25.01.2021)

у справі № 926/2092/20

за позовом: фізичної особи-підприємця Поповича Павла Івановича, с. Волока, Глибоцького р-н., Чернівецької області

до відповідача 1: Державного підприємства Чернівецький лісгосп , м. Чернівці

до відповідача 2: Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, м. Чернівці

про скасування державної реєстрації земельної ділянки,

за участю представників сторін:

від позивача - Попович П.І., адвокат - Семелюк Л.О. (ордер серія АІ №1107027 від 21.01.2021);

від відповідача 1 - не з`явився;

від відповідача 2 - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 15.01.2021 у справі №926/2092/20 задоволено позов ФОП Поповича Павла Івановича, скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 638,6608 га, кадастровий номер 7321080500:01:007:0002, яка розташована на території Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області. Стягнуто з відповідачів на користь позивача по 1 051 грн судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство Чернівецьке лісове господарство оскаржило рішення в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 09.02.2021.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Чернівецьке лісове господарство , вих. №77 від 08.02.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/553/21 від 09.02.2021) на рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.01.2021 у справі №926/2092/20.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції полягає у порушенні норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції застосував положення частини 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України, а саме, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ж пункту 2 статті 149 Земельного кодексу України, вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Тобто, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування можуть приймати такі рішення тільки після вилучення земельної ділянки, в законний спосіб, у попереднього землекористувача.

Крім того, апелянт вказує, що в своєму рішенні суд першої інстанції посилається на положення частини 1 статті 120 Земельного кодексу України, а саме, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Апелянт в обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на п. 2 ст. 149 Земельного кодексу України та зазначає, що право користування земельною ділянкою може перейти до іншого землекористувача за умови, що власник, який реалізував своє майно іншій особі, є одночасно і користувачем даної земельної ділянки, в іншому випадку, земля повинна вилучатись у землекористувача за його згодою, або в інший встановлений законом спосіб.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції, керуючись частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України, не взяв до уваги положення пункту 6 статті 120 Земельного кодексу України, в якому, зокрема, зазначено, що укладення договору, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Апелянт наголошує, що для скасування державної реєстрації земельних ділянок необхідні правові підстави, однак, на переконання апелянта, таких підстав у суду не було, оскільки 27.02.2020 ДП Чернівецький лісгосп здійснив перереєстрацію права користування земельною ділянкою площею 638,6608 га, кадастровий номер 7321080500:01:007:0002, яка розташована на території Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області та перебувала в користуванні підприємства до цього. Перереєстрацію здійснено у зв`язку з утворенням на території Кузьмінської сільської ради Об`єднаної територіальної громади, входженням її до Волоківської ОТГ, тобто в законний спосіб.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В судове засідання 21.04.2021 з`явилися позивач та його представник, які заперечили проти апеляційної скарги та просили залишити таку без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про судове засідання повідомлялися на офіційну електронну адресу.

Відповідно до оголошення на офіційному веб-сайті Західного апеляційного господарського суду, 25.02.2021 судом тимчасово припинено відправку поштової кореспонденції у зв`язку із відсутністю достатнього фінансування.

Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачі належним чином повідомлялися про розгляд справи, поважності причин неявки суду не повідомили, а відтак колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності.

Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення позивача та його представника, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Матеріалами справи встановлено та не заперечуються ніким з учасників процесу такі обставини.

17 травня 2019 року, згідно договору купівлі-продажу № КП-414 фізичною особою-підприємцем Поповичем П.І. придбано об`єкт малої приватизації - окремого майна - будівлі та споруди пансіонату Буковина загальною площею 4164,3 кв.м., які перебували на балансі державного підприємства Управління справами Фонду державного майна України .

14 червня 2019 року право власності фізичної особи-підприємця Поповича П.І. на будівлі та споруди по вулиці Озерна, №13 в селі Валя Кузьмина Глибоцького району Чернівецької області зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 32015134.

Земельна ділянка, на якій розташоване належне на праві власності фізичній особі-підприємцю Поповичу П.І. нерухоме майно, перебувала на праві постійного користування туристичної бази Буковина , відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 19 червня 1996 року, виданого розпорядженням Глибоцької районної державної адміністрації № 179 від 10 квітня 1996 року.

Зміна назви туристичної бази Буковина на пансіонат Буковина підтверджується рішенням Господарського суду Чернівецької області від 12 січня 2012 року у справі № 5027/928/2011, яким встановлено, що рішенням правління Українського ЗАТ по туризму та екскурсіях Укрпрофтур надано згоду на перепрофілювання туристичної бази Буковина обласного відділення Чернівцітурист та встановлено їй нову назву - пансіонат Буковина відділення Чернівцітурист АТ Укрпрофтур . Даний факт також підтверджується листом управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області Фонду державного майна України від 28 грудня 2020 року № 18-121-02129.

Фізична особа-підприємець Попович П.І., з метою оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне йому майно, звернувся до Чернівецької державної адміністрації.

16 квітня 2020 року розпорядженням № 374-р Чернівецької обласної державної адміністрації надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди площею 0,70 га.

Розроблена документація погоджена відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Глибоцької районної державної адміністрації.

Однак, при зверненні до Державного підприємства Чернівецький лісгосп , як суміжного землекористувача, з приводу погодження меж земельної ділянки, останній відмовився погодити межі та надав письмову відповідь про те, що вказана земельна ділянка належить до земель лісового фонду Кузьминського лісництва квартал 23 виділ 3 площею 0,7 га та згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 7321080500:01:007:0002, яка включає і спірну земельну ділянку площею 0,6943 га, відділом у Глибоцькому районі головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області 27 лютого 2020 року зареєстрована за ним.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру на право власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна будь-які відомості щодо вказаної земельної ділянки відсутні.

Державне підприємство Чернівецький лісгосп розробло технічну документацію на земельну ділянку лісового фонду та включло до її складу земельну ділянку площею 0,6943 га, на якій знаходяться належні фізичній особі-підприємцю Поповичу П.І. на праві власності об`єкти нерухомого майна, чим унеможливив реєстрацію за ним права оренди спірної земельної ділянки.

Згідно кадастрового плану земельної ділянки площею 0,6943 га та ситуаційної схеми земельної ділянки з визначенням місця розташування будівель і споруд, будівлі пансіонату Буковина , що належить фізичній особі-підприємця Поповичу П.І. на праві власності, дійсно знаходяться на земельній ділянці 0,6943 га, що включена до земельної ділянки 638,6608 га кадастровий номер 7321080500:01:007:0002.

Вказана земельна ділянка була передана на праві постійного користування колишньому пансіонату Буковина згідно розпорядження Глибоцької районної державної адміністрації № 179 від 10 квітня 1996 року.

З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

16.04.2020 розпорядженням № 374-р голови Чернівецької обласної державної адміністрації позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди орієнтовною площею 0.70 га на якій розташовані належні позивачу на праві власності будівлі і споруди. Розроблена ПП Кайла-К документація погоджена відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Глибоцької районної державної адміністрації.

В подальшому, при зверненні заступника керівника ПП Кайлас-К до ДП Чернівецький лісгосп , як суміжного землекористувача, з приводу погодження меж земельної ділянки, останній відмовився погодити межі та надав лист про те, що вказана земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду Кузьминського лісництва квартал 23 виділ 3 площа 0,7 га, а відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 7321080500:01:007:0002, яка включає і спірну земельну ділянку площею 0,6943 га, на якій розташовані належні позивачу будівлі нерухомості, відділом у Глибоцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області 27.02.2020 була зареєстрована вказана земельна ділянка в Державному земельному кадастрі.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з положеннями статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами (ч. 1 ст. 1 Закону України Про Державний земельний кадастр).

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ч. 1 ст. 1 Закону України Про Державний земельний кадастр).

Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування (ч. 1 ст. 1 Закону України Про Державний земельний кадастр).

Ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру (ч. 1 ст. 5 Закону України Про Державний земельний кадастр).

Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях (ч. 2 ст. 5 Закону України Про Державний земельний кадастр).

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (ч. 1 ст. 15 Закону України Про Державний земельний кадастр).

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч. 2 ст. 15 Закону України Про Державний земельний кадастр).

Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер (ч. 1 ст. 16 Закону України Про Державний земельний кадастр).

Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі (ч. 2 ст. 16 Закону України Про Державний земельний кадастр).

Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера (ч. 6 ст. 16 Закону України Про Державний земельний кадастр).

Відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (ч. 1 ст. 21 Закону України Про Державний земельний кадастр).

При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (ч. 9 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр).

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном має застосовуватися принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає у тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього усі повноваження власника, визначені у ч. 1 ст. 317 ЦК України, зокрема, набуває і право володіння. Відтак, враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Допоки особа є власником нерухомого майна, тобто за нею зареєстровано право власності на це майно, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном.

Таким чином, державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 7321080500:01:007:0002 перешкоджає у реалізації права ФОП Попович Павлом Івановичем щодо користування на законних підставах земельною ділянкою, на якій розташований належний йому об`єкт нерухомого майна.

Слід зазначити, що кадастровий номер земельній ділянці був присвоєний лише у 2020 році, а реєстрація земельної ділянки 7321080500:01:007:0002 згідно витягу з Державного земельного кадастру відбулась вперше лише 27.02.2020, тобто після набуття позивачем права власності на нерухоме майно.

Згідно з ч. 10 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем підтверджено його законне право на користування спірною земельною ділянкою, на якій знаходяться об`єкти нерухомості, належні йому на праві власності, ним дотримано усіх вимог Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України Про державний земельний кадастр при оформленні права власності на нерухомість та права оренди земельної ділянки.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 638.6608 га, кадастровий номер 7321080500:01:007:0002, яка розташована на території Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства Чернівецький лісгосп , зміни чи скасування рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.01.2021 у справі №926/2092/20. Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі, судовою колегією не встановлено.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Чернівецьке лісове господарство вих. №77 від 08.02.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/553/21 від 09.02.2021) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.01.2021 у справі № 926/2092/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.04.2021

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.