Постанова

від 21.04.2021 по справі 914/1464/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2021 р. Справа №914/1464/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Кравчук Н.М.

Кордюк Г.Т.

при секретарі Карнидал Л. Ю.

за участю представників:

від позивача: Кулик А.Я.

від відповідача: Станько Т.Р.

від третьої особи: Чижович І.З.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Трейд ЮА" б/н від 21.12.2020 (вх. № 01-05/74/21 від 05.01.2021)

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2020, повний текст рішення складено 30.11.2020

у справі № 914/1464/20 (суддя Запотічняк О.Д.)

за позовом: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Трейд-ЮА", м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління комунальної власності Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про витребування з чужого незаконного володіння ТзОВ "С-Трейд-ЮА" нежитлового приміщення загальною площею 114,9 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1084021546101,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.11.2020 у справі №914/1464/20 задоволено позов Львівської міської ради, витребувано з чужого незаконного володіння ТзОВ "С-Трейд-Юа" на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради нежитлове приміщення загальною площею 114,9 кв. м., реєстраційний № об`єкта 1084021546101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та стягнуто з відповідача на користь позивача 2102,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "С-Трейд ЮА" оскаржило рішення суду в апеляційному порядку. Просило рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому апелянт зазначив, що ТОВ "С-Трейд ЮА" є добросовісним набувачем спірного майна, і питання щодо витребування цього майна підлягало б вирішенню в порядку та на підставах, визначених ч.1 ст. 388 ЦК України. З матеріалів справи вбачається, що спірне приміщення вибуло з володіння позивача на підставі реєстраційного посвідчення №326 від 18.09.1996р. Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації та Розпорядження №89 від 21.08.1996р. Галицької районної адміністрації.

На підставі цих документів право власності на спірне приміщення виникло у ПП "Фірма "Грот", про що 14.11.2016р. проведено відповідну державну реєстрацію права власності, номер запису про право власності - 17425998.

Інформація про набуття ПП "Фірма "Грот" права власності на приміщення на підставі вищевказаних правовстановлюючих документів відображена у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №212003462 від 10.06.2020р.).

Зазначив, що ані запис від 14.11.2016р. про державну реєстрацію права власності на приміщення за ПП "Фірма "Грот", ані правовстановлюючі документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності - не скасовано, відтак такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у цьому спорі.

Окрім того, зазначив, що, на його думку, суд помилково застосував ст. 75 ГПК України щодо преюдиційного значення рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03.05.2018 року у справі №463/5299/17.

Також, апелянт вважає помилковою відмову у застосуванні позовної давності.

Управління комунальної власності Львівської міської ради подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило доводи апелянта. Зокрем,а зазначає, що лист, №5620/2302 від 22.09.2008, на який посилається апелянт, не може братись судом до уваги, оскільки в управління комунальної власності таке листування відсутнє, він не є оригіналом, а відповідач подати оригінал не зміг. Окрім того звертає увагу на неналежне оформлення даного листа.

Також посилається на практику Великої Палати Верховного суду, щодо принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном викладену у постановах від 04.07.2018 року у справі №653/1096/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 20.05.2020 у справі 911/1902/19.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким в позові відмовити.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні заперечили проти апеляційної скарги, просили рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належало на праві власності територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради станом на день формування витягу на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 15744691 від 12.09.2014 року, що підтверджується витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно.

В подальшому, спірне майно вибуло з володіння Львівської міської ради на підставі: Реєстраційного посвідчення №326 від 18.09.1996р. Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації та Розпорядження №89 від 21.08.1996р. Галицької районної адміністрації.

На підставі цих документів право власності на спірне приміщення виникло у ПП "Фірма "Грот", про що 14.11.2016р. проведено відповідну державну реєстрацію права власності, номер запису про право власності - 17425998. Інформація про набуття ПП "Фірма "Грот" права власності на приміщення на підставі вищевказаних правовстановлюючих документів відображена у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №212003462 від 10.06.2020р.).

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 896, від 17.11.2016, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н.І. приймається рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер; 32446524 від 19.11.2016 та вказане нежитлове приміщення переходить у власність ПП "К.Р.О.К.-7".

Згодом, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2334, від 02.12.2016, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяк Ю.Р.. приймається рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер; 32700076 від 02.12.2016 та вказане нежитлове приміщення переходить у власність гр. ОСОБА_2 .

Надалі, на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, серія та номер: 356, виданий 06.03.2017 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович О.С., приймається рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер; 34164485 від 06.03.2017 та право власності переходить до гр. ОСОБА_1 .

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13.04.2017 року по справі №461/7775/16-к на нежитлове приміщення за адресою; АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1084021546101, загальною площею 114,9 кв.м накладено арешт в рамках кримінального провадження.

08.12.2017 року ухвалою Личаківського районного суду м. Львова відкрито провадження у справі № 463/5299/17 та вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження у будь-який спосіб нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1084021546101, загальною площею 114,9 кв. м.

За результатами розгляду справи № 463/5299/17, Личаківським районним судом міста Львова було ухвалено рішення від 03.05.2018, яким позовні вимоги задоволено. Однак, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03.05.2018 виконано не було, у зв`язку з переходом права власності на нежитлове приміщення за адресою; АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1084021546101 до ТзОВ "С-Трейд-ЮА", при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження вказаного нерухомого майна на підставі ухвали Галицького районного суду м. Львова від 13.04.2017 року про накладення на нього арешту та ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 08.12.2017 року про заборону вчинення дій, які у встановленому законом порядку не скасовані.

Згідно інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідне рішення Личаківського районного суду міста Львова набрало законної сили 14.06.2018р.

16.06.2018 року державним реєстратором Львівської обласної філії КП "Центр державної реєстрації" Малайдах А.С прийнято рішення індексний номер: 41644278 щодо державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "С - ТРЕЙД ЮА" права власності на нежитлові приміщення площею 114.9 кв. м. за адресою АДРЕСА_1.

Відтак, позивач зазначає, що спірне майно вибуло з володіння власника поза його волею, що є підставою, відповідно до статті 388 ЦК України, для витребування майна у набувача, у зв`язку з чим підставною є заявлення позовної вимоги про витребування майна з незаконного володіння у ТОВ "С-Трейд-ЮА" на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, ст.1 Першого протоколу до неї /1952р./ передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватись своїм майно, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користування майно відповідно до загальних інтересів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317, ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Одним із таких засобів захисту порушеного права є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Спірне майно належало на праві власності територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради, що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 15744691 від 12.09.2014 року та витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно.

Львівська міська рада, у відповідності до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" , є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування визначені Конституцією України та іншими законами України. Згідно ст. 80 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальні громади, які реалізують право власності через органи місцевого самоврядування, є суб`єктами права комунальної власності.

Відповідно до ч.2 ст.327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 03.05.2018 у справі №463/5299/17 позов задоволено повністю. Зазначене рішення не оскаржувалось та набрало законної сили (повний текст рішення складено 14.05.2020). У цьому ж рішенні встановлено, що спірне майно вибуло з володіння власника Львівської міської ради поза його волею.

Разом з тим, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13.04.2017 року у справі № 461/7775/16-к на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1084021546101, загальною площею 114,9 кв. м накладено арешт в рамках кримінального провадження.

Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЗУ "Про державну реєстрацію на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема встановлює наявність обтяжень прав на нерухоме майно.

Згідно п. 6, ч. 1 ст. 24 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює обов`язкову підставу для відмови у державній реєстрації прав у випадку, коли наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Всупереч дії ухвал Личаківського районного суду м. Львова від 08.12.2017р. у справі № 463/5299/17 про заборону відчуження у будь-який спосіб нежитлового приміщення та Галицького районного суду м. Львова від 13.04.2017 року по справі №461/7775/16-к про накладення арешту на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1084021546101, загальною площею 114,9 кв.м., які у встановленому законом порядку не скасовані, 24.05.2018 р. згідно акта приймання-передачі нерухомого майна в рахунок збільшення статутного капіталу ТзОВ "С-Трейд ЮА" протиправно набуло у приватну власність спірне нежитлове приміщення. Право приватної власності підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 127851597 від 16.06.2018р.

Згідно ст.158 ЦПК у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. Суду не надано доказів, що заходи забезпечення позову були скасовані, а тому під час дії заходів майно було передано до статутного фонду відповідача.

Статтею 330 ЦК України встановлено, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини третьої статті 388 ЦК України є абсолютним та не передбачає винятків.

Відповідно до ч.3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У розумінні ст. 388 ЦК України коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово- правових відносин до таких відносин не застосовується зобов`язальний спосіб захисту. У зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відтак, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що майно вибуло із законного володіння мимо волі власника, а тому потребує захисту і вимоги позивача є законними та обгрунтованими.

Щодо застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України , позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. В силу ст. 257 ЦК України , загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України , до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). В силу з ч. 4 ст. 267 ЦК України , сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України , перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Апелянт звертає увагу на лист №5620/2302 від 22.09.2008, відповідно до якого ПП Фірма "Грот" набуло право власності на спірне приміщення, однак такий не може братися до уваги судами, адже становить собою незасвідчену належним чином копію листа. Окрім того, оригінал листа не був наданий відповідачем ані суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.5.27 Вимог про оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. N 55 Відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (підпису на документі). Копія листа, додана до заяви про застосування позовної давності "засвідчена" на предмет відповідності оригіналу невідомою особою без зазначення ініціалів та прізвища особи, яка її засвідчувала, відтак за відсутності можливості встановлення наявності у неї повноважень на посвідчення документа, без зазначення дати посвідчення тощо.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, не вважає такий лист належним доказом в контексті доведення ним пропуску позивачем позовної давності та згідно ст.76 ГПК України. Крім того слід зазначити, що право власності на спірне приміщення було оформлене у встановленому законом порядку лише у 2016 році і уже у 2017 році позивач звертається за захистом свого порушеного права.

Згідно приписів ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факт, що ПП Фірмою "Грот" не набувалось право власності на приміщення за адресою м. Львів, вул. Ярошинської Є.- загальною площею 114.9 кв.м, встановлений рішенням Личаківського районного суду м.Львова. від 03.05.2018 р. у справі №463/5299/17. (том 1, а.с.25)

Не беруться до уваги твердження відповідача , щодо спливу строку позовної давності, передбаченого ст.257 ЦК України виходячи із наступного:

- Львівська міська рада зверталась за захистом своїх прав та інтересів у 2017-2018 роках до суду,

- суд відновив порушене право,

- всупереч дії ухвал Личаківського районного суду м. Львова від 08.12.2017р. у справі № 463/5299/17 про заборону відчуження у будь-який спосіб нежитлового приміщення та Галицького районного суду м. Львова від 13.04.2017 року по справі №461/7775/16-к про накладення арешту на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1084021546101, загальною площею 114,9 кв.м., згідно акту приймання-передачі нерухомого майна в рахунок збільшення статутного капіталу ТзОВ "С-Трейд ЮА" протиправно набуло у приватну власність спірне нежитлове приміщення.

Згідно ст.158 ЦПК у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили. Під час дії заходів забезпечення майно передається до статутного фонду відповідача, тобто порушуючи закон відповідач посилається на пропуск позивачем терміну позовної давності. Термін позовної давності не пропущено, а тому відсутні правові підстави для його застосування.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України , no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України , покладаються на апелянта.

керуючись ст.ст. 86, 255, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Трейд ЮА" б/н від 21.12.2020 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2020 у справі №914/1464/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.04.2021.

Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Кордюк Г.Т.