Постанова

від 13.04.2021 по справі 909/621/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2021 р. Справа №909/621/17

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олійник Н.

за участю представників сторін

від позивача: Цвєтков В.М .- представник

від відповідача : не з`явився

від третьої особи не з`явився

від ВПВР ДДВС МЮУ- не з`явився

розглянув апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агромаш-ІФ" №02-03/21 від 02.03.2021 (Вх. № ЗАГС 01-05/939/21 від 16.03.2021)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2021 (повний текст складено 10.02.2021) на скаргу Приватного акціонерного товариства "Агромаш-ІФ" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу від 12 вересня 2017 року

у справі №909/621/17

за позовом Національного банку України

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Агромаш-ІФ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і ухвали суду першої інстанції.

В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа №909/621/17 за позовом Національного банку України до ПрАТ "Агромаш-ІФ" про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива".

04.11.2020 ПрАТ "Агромаш-ІФ" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області зі скаргою на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В.

Скаржник просить суд зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 62115404, визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Медведєва О. В. неправомірними, які виразились у складанні постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника та акту опису майна від 07.10.2020 та скасувати зазначені акт та постанову.

Обгрунтовуючи скаргу, скаржник зазначив, що державним виконавцем не дотримано жодних вимог чинного законодавства при проведенні 07.10.2020 опису та арешту майна (коштів) боржника, зокрема, не повідомлено боржника про проведення виконавчих дій, а також в постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника не зазначено даних, що визначені в п. 1 ч. 5 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" (загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2021 у задоволенні скарги ПрАТ "Агромаш-ІФ" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу від 12.09.2017 у справі за позовом Національного банку України до ПрАТ "Агромаш-ІФ" про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що при складенні оскаржуваної постанови державний виконавець дотримався вимог ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" та вніс до її змісту усі необхідні, передбачені цією статтею відомості. При цьому відсутність боржника при проведені опису майна не може бути перешкодою для проведення такого опису.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу

ПрАТ "Агромаш-ІФ" подано апеляційну скаргу №02-03/21 від 02.03.2021 (Вх. № ЗАГС 01-05/939/21 від 16.03.2021), в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2021 у справі №909/621/17, ухвалити нове рішення, яким:

- визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Пищ М.С. неправомірними, які виразилися у складанні постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника та акту про опис майна від 07.10.2020 винесені в межах виконавчого провадження №62115404, відкритого на підставі судового наказу господарського суду Івано-Франківської області №909/921/17 від 12.09.2017;

-скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Пищ М.С. та акт про опис та арешт майна боржника від 07.10.2020, винесені під час вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №62115404, відкритого на підставі судового наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 909/621/17 від 12.09.2017;

-зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №62115404, а також витребувати у головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Пищ М.С. наступні документи: акт про арешт майна від 07.10.2020 та документи, які підтверджують повноваження головного державного виконавця.

Скаржник посилається на те, що ухвала суду є необгрунтована, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що оскільки державний виконавець не повідомив боржника про проведення ним 07.10.2020 виконавчих дій, боржник був позбавлений права бути присутнім під час вчинення виконавчих дій. Отже під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна, головний державний виконавець Медведєв О.В., всупереч вимогам ч.3 ст.53 Закону України Про виконавче провадження вчиняв виконавчі дії без представника боржника.

Також, скаржник вважає, що в порушення п.1 ч.5 ст.56 Закону державний виконавець при винесенні постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника та скасування акту про арешт майна не зазначив інформацію про арештоване майно, що є підставою для скасування вказаних документів.

Отже, скаржник вважає, що дії головного державного виконавця Пищ М.С. є неправомірними під час прийняття ним наказу до виконання та відкриття виконавчого провадження №62115404 від 19.05.2020.

Національний банк України у відзиві на апеляційну скаргу просить ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2021 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, вважає апеляційну скаргу необгрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення. Зокрема, позивач вважає, що боржником не наведені підстави, якими саме діями державний виконавець порушив права боржника.

Позивач вважає, що головним державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій щодо опису й арешту майна боржника не допущено порушень і протиправних дій, які б впливали на права боржника. Постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника винесена з дотриманням Закону України Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. Наказом Мінюсту від 02.04.2012 №512/5, а боржник у своїх скаргах не навів жодних обставин та фактів, що порушують його права в рамках виконавчого провадження.

, ?, ' .

Третьою особою та державним виконавцем відзивів на апеляційну скаргу суду не подано.

Процесуальні дії суду у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 справу №909/621/17 призначено судді доповідачу Галушко Н.А., суддям Желіку М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2021, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ Агромаш-ІФ та призначено розгляд справи на 13.04.2021.

Представник позивача (в режимі відеоконференції) в судовому засіданні виклав заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Скаржником, третьою особою та державним виконавцем явки уповноважених представників не забезпечено, про причини неявки суд не повідомлено.

Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04.05.2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 Постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

На виконання Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів" Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 № 169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду.

Таким чином, скаржник як і решта учасників справи не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. При цьому суд враховує приписи статті 129 Конституції України , статті 2 ГПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України ).

При цьому суд приймає до уваги тривалість розгляду даної справи, а також те, що участь сторін у судовому засіданні для учасників справи ухвалою суду від 22.03.2021 визнано не обов`язковою.

За таких обставин, враховуючи технічну можливість за бажанням сторін здійснювати проведення судового засідання у режимі відеоконференцзв`язку, колегія суддів вважає, що правових підстав для відкладення розгляду справи немає.

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи у разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

З огляду на те, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, сторони мали можливість надати усі необхідні пояснення та аргументи щодо суті спору, участь в судовому засіданні сторін обов`язковою не визнавалась, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників учасників судового процесу.

Обставини справи.

? -? 29.08.2017 909/621/17, 23.05.2019 "-" ? ? - ? : ? 3 814,00 . ., . , . 1 . - .

На виконання рішення від 29.08.2017 Господарським судом Івано-Франківської області видано наказ 12.09.2017.

19.05.2020 на відповідне звернення НБУ головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєв О.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№ 62115404 із примусового виконання наказу від 12.09.2017, копію якої головний державний виконавець супровідним листом від 19.05.2020 надіслав боржнику.

11.09.2020 директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову, якою задоволено подання заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р. Ю. про утворення виконавчої групи та утворено виконавчу групу для проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 62115404 в складі керівника групи - головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О. В. та члена групи - головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Пищ М. С.

22.09.2020 керівником виконавчої групи доручено члену виконавчої групи - головному державному виконавцю Пищ М. С. провести опис та арешт майна (оздоровчого комплексу, що знаходиться по вул. Гутиській, буд. 1 в с. Майдан Тисменицького району Івано-Франківської області).

07.10.2020 головним державним виконавцем Пищ М. С. були вчинені виконавчі дії в порядку ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" щодо опису і арешту майна, які проводились за участю представника стягувача та двох понятих.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Згідно положень частини 1 статті 5 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

Відповідно до положень ст.129-1 Конституції України та ст. 326 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" .

Аналогічні положення містить ч.2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням засад верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності.

У відповідності з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов`язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" ).

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та справедливого виконання рішення, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі- Конвенція).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав і обов`язків цивільного характеру. У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

При цьому, у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії Європейський суд з прав людини відзначив, що затримка у виконанні судового рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яка захищається п. 1 ст. 6 Конвенції, у зв`язку із чим саме на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу , порушено їхні права.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" ).

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначені обов`язки виконавців. Зокрема, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно з частинами 1, 5, 8 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Боржник зобов`язаний, зокрема, утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до статей 10, 48 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

За змістом частин 1, 2, 5, 6 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються, якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

Незазначення виконавцем у постанові від 07.10.2020 опису та арешту майна боржника інформації щодо площі кожного приміщення, які є складовою нерухомого майна, не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки це не свідчить про те, що такими діями виконавця було порушено права чи свободи боржника.

Також судовою колегією встановлено, що у пункті 3 постанови містяться відомості про зберігача майна, а також попередження про кримінальну відповідальність зберігача за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна, про що свідчить його підпис. Також постанова містить дані про зберігача та його адресу.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що постанова про опис та арешт майна боржника складена у присутності понятих та містить їх підписи.

Судом першої інстанції правомірно встановлено та вбачається із оскаржуваної постанови, що при її складенні державний виконавець дотримався вимог ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" та вніс до її змісту усі необхідні, передбачені цією статтею відомості, у зв`язку із чим відсутні підстави для скасування постанови про опис та арешт майна боржника від 07.10.2020.

При цьому відсутність боржника при проведені опису майна не може бути перешкодою для проведення такого опису (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2019 у справі №904/1069/18 та від 09.11.2020 у справі № 910/22695/13).

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідно до ч.5 ст.24 Закону України Про виконавче провадження виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно з ч.1 ст.25 Закону за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (у разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, якщо боржник та його майно перебувають на території адміністративно-територіальних одиниць, віднесених до підвідомчості різних органів державної виконавчої служби, тощо), або у разі виконання зведеного виконавчого провадження в органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Як зазначалось вище, керівником виконавчої групи Медведєвим О.В. дано доручення головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області Пищ М.С. провести всі необхідні виконавчі дії в межах чинного законодавства щодо опису та арешту майна боржника - ПАТ Агромаш-ІФ , а саме: оздоровчого комплексу, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, вул. Гутиська, 1, заг.пл. 3 814,00м2.

Щодо клопотання скаржника про зупинення виконавчого провадження, судова колегія зазначає, що останнє є необгрунтоване, суперечить положенням ст. 343 ГПК України, відповідно до якої за результатами розгляду скарги у разі встановлення обґрунтованості скарги суд може визнати оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Таким чином, нормами ГПК України не передбачено право суду, яка б надавала повноваження вживати заходи забезпечення позову в межах розгляду скарги на дії Державної виконавчої служби шляхом зупинення реалізації майна чи зупинення вчинення виконавчих дій (аналогічну правову позицію (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.05.2018 у справі №5015/3902/12).

Отже, з огляду на вищенаведені обставини, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що скарга ПрАТ Агромаш -ІФ на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. є необгрунтованою та безпідставною, непідтверджена належними доказами, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Державний виконавець в межах повноважень та обставин справи, вчинив необхідні дії для фактичного виконання рішення суду при відсутності її добровільного виконання боржником.

Відповідно до ч.2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ч.ч.1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає ухвалу місцевого господарського суду такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд ухвали в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 282- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агромаш-ІФ" №02-03/21 від 02.03.2021 (Вх. № ЗАГС 01-05/939/21 від 16.03.2021) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа №909/621/17 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд ухвали в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.04.2021.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин А. В.