Постанова

від 20.04.2021 по справі 920/1007/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2021 р. Справа№ 920/1007/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Тарасенко К.В.

Станіка С.Р.

секретар судового засідання Макуха О.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства Міськводоканал Сумської міської ради

на рішення Господарського суду Сумської області

від 18.01.2021 (повний текст рішення складено 25.01.2021)

у справі №920/1007/20 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Комунального підприємства Міськводоканал

Сумської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю

Техноінвесткомплект

про стягнення 61 652,02 грн.

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство Міськводоканал Сумської міської ради (далі - КП Міськводоканал ) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Техноінвесткомплект (далі - ТОВ Техноінвесткомплект , відповідач) про стягнення 61 652,02 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що 11.06.2020 позивачем проведено обстеження системи водопостачання в приміщенні відповідача, в результаті якого були виявлені порушення - розрив проволоки, якою опломбовано лічильник холодної води, що зафіксовано складеним позивачем актом й підписаним представником відповідача. В зв`язку з цим позивачем здійснено нарахування за безоблікове використання води в сумі 61 652, 02 грн., яку він й просив стягнути з відповідача в судовому порядку.

Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив на позовну заявку, в якому стверджував, що дії по фіксації порушень позивачем здійснювались за відсутності представника споживача або його представника, а після перевірки засобу вимірювальної техніки (водолічильника) було встановлено, що він відповідає вимогам ДСТУ. За твердженнями відповідача, акт про порушення підписано без представника споживача, який жодних листів з вимогою сплатити борг не отримував, а відтак нарахування заборгованості є незаконним.

В наданих суду першої інстанції додаткових поясненнях, позивач зазначив, що обов`язкова участь представників споживача при складанні акту ні Правилами № 190, ні Договором не передбачена.

За змістом наданих місцевому господарському суду додаткових пояснень відповідач стверджував, що відповідно до Договору без присутності представника споживача неможливо пред`явити йому посвідчення представника виконавця для здійснення будь-яких перелічених у Договорі дій.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.01.2021 у справі №920/1007/20 в задоволенні позову Комунального підприємства Міськводоканал Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Техноінвесткомплект про стягнення 61 652,02 грн. відмовлено повністю. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102, 00 грн. покладено на позивача - Комунальне підприємство Міськводоканал Сумської міської ради.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, КП Міськводоканал Сумської міської ради оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 76, 77, 209, 210, 236, 237, 238 ГПК України. За твердженнями апелянта, ні Договором, ні Правилами № 190 не передбачено обов`язкової присутності представника споживача під час проведення технічного та профілактичного огляду, як й підписання акту представником споживача. Обов`язкове повідомлення або попередження представників споживача також не передбачено. Відтак апелянт вважав, що складений ним акт про порушення є належним та допустимим доказом, а також підставою визначення втрат води відповідно до умов Договору та Правил № 190. На переконання апелянта, обов`язкове направлення вимог про сплату заборгованості, інших документів у спірних правовідносинах саме поштовим відправленням листом з описом вкладення також не передбачено чинним законодавством України. Крім цього, апелянт стверджував, що відповідальність за втручання в роботу засобів обліку, цільність та збереження засобів обліку несе споживач, яким в даному випадку є відповідач, однак останній знехтував своїми обов`язками та незважаючи на укладений між сторонами Договір передав приміщення, в якому стоїть лічильник холодної води в безоплатне користування ТОВ Хоружів , яке в свою чергу передало його в суборенду ФОП Бурда О.А.

В судове засідання апеляційної інстанції 20.04.2021, яке відбулось в режимі відеоконференції, представник позивача прибув до Господарського суду Сумської області, в приміщення Північного апеляційного господарського суду представник відповідача не з`явився не зважаючи на його належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення йому відповідної ухвали суду про призначення справи до розгляду, яку за наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень отримано уповноваженим представником відповідача 29.03.2021.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 20.04.2021 представник відповідача, явка якого в судове засідання обов`язковою не визнавалась, не з`явився не зважаючи на його належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи без виклику представників сторін, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважав за можливе розглядати справу за відсутності цього учасника за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 26.06.2019 між КП Міськводоканал (позивач, виконавець за договором) та ТОВ Техноінвесткомплект (відповідач, споживач за договором) укладено Договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 2280 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов`язався надавати споживачу послуги з централізованого постачання води і водовідведення, а споживач зобов`язався своєчасно оплачувати надані на умовах Договору послуги.

Відповідно до п. 4.2.1, 4.2.6 Договору споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлений Договором строк та забезпечувати цілісність засобів обліку води й не втручатись в їх роботу.

Виконавець згідно п. 4.3.4, 4.3.6 Договору має право доступу до приміщень споживача для проведення технічного та профілактичного огляду і перевірки показань засобів обліку води відповідно до законодавства, про що складається акт. У разі порушення цілісності пломб на засобах обліку, а також на їх з`єднувальних частинах, накладених представником виконавця або виявлення фактів штучного впливу на стан і роботу засобів обліку виконавець має право вимагати від споживача проведення позачергової їх повірки до закінчення встановленого для них міжповірочного інтервалу з метою контролю правильності їх показів. У таких випадках позачергова повірка засобів обліку виконується за рахунок споживача (п. 5.17 правил 190).

За умовами п. 5.1 Договору споживач несе відповідальність, зокрема, за втручання в роботу засобів обліку води, цілісність та збереження засобів обліку, пломб та деталей пломбування, встановлених позивачем в місцях з`єднання засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування.

Цей Договір згідно п. 9.1 укладається строком з 01.01.2019 та діє до 31.12.2019 і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії не надійде заява однієї із сторін про розірвання Договору, а в частині фінансових зобов`язань до їх повного виконання.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договором на підставі ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства на підставі ст. 628 ЦК України.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин на підставі ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено судом, укладений між сторонами Договір є договором надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що регулюється ЦК України, ГК України, Законом України Про житлово-комунальні послуги , Законом України Про питну воду та питне водопостачання , Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 №30 (далі - Правила №30), Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 (Правила №190).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України Про питну воду та питне водопостачання послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням. Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

За приписами ч. 2 ст. 22 Закону України Про питну воду та питне водопостачання споживачі питної води зобов`язані, зокрема: раціонально використовувати питну воду, не допускати її витоків із внутрішньобудинкових мереж та обладнання; вчасно повідомляти підприємства питного водопостачання про виявлені пошкодження на об`єктах централізованого питного водопостачання і водовідведення, які їм належать або якими вони користуються; утримувати в належному технічному і санітарному стані водопровідні мережі та обладнання.

В силу приписів ч. 1 ст. 23 Закону України Про питну воду та питне водопостачання підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення мають право, зокрема, здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків та споруд, вимагати термінового усунення витоків з водопровідних мереж та обладнання, забезпечувати встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку питної води відповідно до Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання .

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначено Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (далі - Правила №190).

Ці Правила №190 згідно п. 1.1 є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

За змістом п. п. 5.1, 5.2, 5.13 Правил №190 облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесено до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію. Вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу. Споживач забезпечує захист приміщень, де розташовано вузли обліку, від ґрунтових, талих і дощових вод та інших шкідливих впливів, утримує зазначені приміщення в належному стані; не допускає доступу сторонніх осіб і забезпечує доступ представників виробника за службовими посвідченнями до засобів обліку, водопровідних пристроїв та обладнання.

Положеннями п. 5.18 Правил №190 визначено, що споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з`єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

Відповідно до п. п. 3.1-3.4 Правил №190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними (п. 3.2 Правил). У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що 11.06.2020 його представниками проведено обстеження централізованої системи водопостачання та водовідведення відповідача в будівлі торгового кіоску (продуктової крамниці), розташованої на зупинці громадського транспорту на проспекті М. Лушпи, 10, м. Суми, за результатами якої було складено акт обстеження централізованої системи водопостачання та водовідведення споживача від 11.06.2020. Позивач стверджував, що під час обстеження, в присутності представника відповідача (споживача) виявлено порушення опломбування вузла обліку холодної води - розрив проволоки, якою опломбовано лічильник холодної води КВ-1,5 № 133500.

Проте, відповідач того факту, що його представник надавав доступ до приміщення або брав участь у виявленні порушення та складанні акту, як це визначено умовами Договору, категорично заперечив.

Як вище згадувалось, відповідно до п. 4.3.4 Договору виконавець має право на доступ до приміщення споживача для проведення технічного та профілактичного огляду і перевірки показань засобів обліку води згідно законодавства, про що складається акт.

В той же час, оскільки за умовами п.2.6 Договору виконавець періодично, не менше одного разу на рік, проводить контрольне зняття показань вузлів обліку в присутності споживача або його представника, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при проведення технічного та профілактичного огляду і перевірки показань засобів обліку води така перевірка повинна проводиться саме в присутності представника споживача (у даному випадку представника відповідача). Крім цього, саме представником споживача повинен бути наданий доступ до приміщення, в якому знаходиться засіб обліку, а тому на позивача покладено обов`язок перевірити факт, що доступ до приміщення надає та участь у перевірці та складанні акту бере саме представник споживача (відповідача), з яким укладено Договір.

За приписами ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства також визначено (ч. 3 ст. 2 ГПК України) принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита в ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Кожна сторона на підставі ч. 1 ст. 74 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки в даному випадку, основним питанням, яке підлягає вирішенню є встановлення факту участі представника відповідача при виявленні позивачем порушення та складанні акту - належної фіксації вчиненого відповідачем порушення умов Договору та Правил №190, що позивач визначає як підставу позовних вимог, щоб свідчило про обізнаність споживача з виявленими порушеннями, саме на позивача покладається доведення цих обставин.

Як вбачається з наданої позивачем копії акту, її підписано наступними особами: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в графі представники КП Місьводоканал СМР та продавець ОСОБА_3 в графі споживач.

При цьому належне складання акту покладається на позивача, як виконавця по Договору, акт повинен надавати можливість ідентифікувати особу, яка підписала акт, для можливості встановлення у неї правовідносин із відповідачем (споживачем).

Разом з цим, наданий позивачем акт не містить зазначення посади представника відповідача, наявне зазначення, що ОСОБА_3 є продавець, що в свою чергу свідчить про відсутність у суду можливості встановити, що зазначена особа має відношення до відповідача (споживача), в той час як відповідач факт присутності свого представника категорично заперечує.

Таким чином, той факт, що позивачем перевірено та належним чином засвідчено, що в перевірці та складанні акту брав участь саме представник відповідача (споживача) не доведено позивачем належними та допустимими доказами, як і не доведено, що акт складено за участі представника ТОВ Техноінвесткомплект .

З наданих позивачем доказів направлення відповідачу документів, а саме, фіскального чеку від 26.08.2020 та повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що документи отримано відповідачем 31.08.2020, однак з них не можливо встановити, які саме документи направлялись позивачем відповідачу (не надано опису вкладення тощо), проте позивач в позовній заяві зазначив, що відповідачу направлялися вимога, рахунок, однак надано лише вищезазначені докази направлення, що в свою чергу позбавляє суд можливості встановити чи позивач направив, в відповідач отримав 31.08.2020 саме рахунок та вимогу.

Будь-яких доказів надання чи направлення відповідачу (споживачу) акта від 11.06.2020 позивачем не надано й акт не містить жодних відміток про отримання його копії відповідачем (споживачем). Тобто, позивачем взагалі не доведено суду, що відповідачу (споживачу за Договором) було відомо про складання вищезгаданого акту.

Крім цього, з наданих відповідачем доказів вбачається, що приміщення, яке належить відповідачу, було передано в безоплатне користування ТОВ Хоружівка , а тим у суборенду ФОП Бурда О.А., що підтверджується копіями договору позички № 3 від 03.08.2015 та договору суборенди від 01.12.2017, а також актами приймання-передачі та додатковими угодами.

Твердження позивача (апелянта) про те, що передання приміщення в безоплатне користування та в суборенду свідчить про нехтування відповідачем своїми обов`язками, зокрема, щодо збереження цілісності приладу обліку не заслуговують на увагу, адже умови укладеного між сторонами Договору не містять заборони проти передачі в користування належного відповідачу приміщення, щодо забезпечення якого водопостачанням та водовідведенням ним укладено Договір з позивачем.

Позивачем також не доведено належними та допустимими доказами, що він повідомляв відповідача про намір здійснити обстеження або хоча б про результати здійсненого обстеження та виявлені порушення.

Посилання позивача на те, що ні Договором, ні Правилами № 190 не передбачено обов`язку позивача повідомляти відповідача, суд першої інстанції правомірно відхилив, адже з урахуванням положень про те, що саме відповідач надає доступ до засобів обліку і повинен брати участь у перевірці та складанні акту, такі дії відповідача є цілком логічними, а необхідність повідомлення представника відповідача - передбачуваною.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач також вказав, що відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлено, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, оскільки позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату, що підтверджується копією вимоги № 24/5205 та рахунку № 2280, останній повинен її оплатити.

Проте, як встановлено судом, відповідач факту отримання вищезгаданих документів заперечив, а позивачем, як вище згадувалось, не надано суду належних та допустимих доказів направлення ним на адресу відповідача вимоги та рахунку, відповідно цей факт позивачем не доведено, як і того, що з урахуванням ст. 530 ЦК України у відповідача виник обов`язок із сплати спірної суми боргу.

Оскільки позивачем здійснено розрахунок плати за витрати води в зв`язку із самовільними діями відповідача згідно п.п. 3.3, 3.4 Правил № 190 за червень 2020 в розмірі 61 652,02 грн. на підставі акту про порушення обстеження централізованої системи водопостачання та водовідведення від 11.06.2020, який суд не приймає в якості належного та допустимого доказу фіксування факту наявності втручання у засіб обліку й позивачем не доведено, що обстеження відбувалось за участі представника споживача (відповідача) та ним підписано акт, наявності правових підстав для нарахування відповідачу плати за безоблікове використання води, відповідно до умов Договору та Правил №№ 190, вважається не доведеною позивачем.

З огляду на наведене та те, що подані позивачем докази не підтверджують порушення цілісності пломби та/або опломбіровочного з`єднання на приладі обліку води відповідача, а отже не підтверджують факту безоблікового водокористування відповідачем, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для проведення позивачем нарахувань згідно п.п.5.18., 3.3., 3.4. Правил №190, відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Доводи апелянта з приводу неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення, а також з приводу невідповідності висновків місцевого суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За рішенням від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Міськводоканал Сумської міської ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2021 у справі №920/1007/20 - без змін.

Матеріали справи №920/1007/20 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.04.2021

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді К.В. Тарасенко

С.Р. Станік