Постанова

від 26.04.2021 по справі 904/5771/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2021 року м. Дніпро Справа № 904/5771/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А., розглянувши без повідомлення учасників провадження у справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Косенко Вікторії Олександрівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2020р. (повний текст складено 29.12.2020р., суддя - Мельниченко І.Ф, м. Дніпро) у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ливарна, 6", м. Дніпро до Фізичної особи-підприємця Косенко Вікторії Олександрівни, м. Дніпро про стягнення грошових коштів в сумі 16 000,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2020р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Косенко Вікторії Олександрівни на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ливарна, 6" суму попередньої оплати у розмірі 16 000,02 грн. та 2 102,00 грн. судового збору. В частині покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн. відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що судом встановлено існування між сторонами Договору поставки. У зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку щодо поставки товару, відповідач зобов`язаний повернути позивачу 16 000,02 грн., сплачених в якості попередньої оплати за поставку товару. Платіжні доручення, якими позивач підтверджує понесені витрати на професійну правничу допомогу датовані 21.11.2019р., 12.12.2019р., 14.11.2020р., 05.06.2020р., проте, з позовом до суду останній звернувся 23.10.2020р. Позивачем не надано доказів на підтвердження надсилання на адресу відповідача акту приймання-передачі наданих послуг відповідно до угоди про надання правової допомоги №14/11/19 від 14.11.2019р., у зв`язку з чим зазначений акт до розгляду не прийнято. Суд позбавлений можливості дійти висновку про те, що суми за вказаними платіжними документами, сплачені позивачем адвокату за послуги, пов`язані з розглядом саме даної справи, а тому у суду відсутні підстави для задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2020р., відмовити в задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято судом з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права. Господарський суд не прийняв до уваги подані сторонами нотаріально посвідчені заяви свідків щодо обставин, які мають значення для справи. Крім того, представником відповідача було заявлене клопотання про витребування у Індустріального відділення поліції м. Дніпра відомостей щодо досудового розслідування, оскільки вони безпосередньо стосуються обставин справи. Проте, судом першої інстанції залишено без розгляду заяви сторін та відхилені надані заяви свідків з причини пропуску строку подання таких доказів. Разом з тим, надані докази є важливими, оскільки є єдиним джерелом інформації про події, з яких виникли спірні правовідносини, а також про дійсну суть спірних обставин. Апелянт вважає, що позивачем не було надано доказів того, що ним не видавався лист від 30.05.2019р. з проханням повернути кошти та видати їх ОСОБА_1 Суд першої інстанції не врахував, що законом не встановлено особливих вимог до змісту довіреності крім зазначення дати видачі. Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач видав кошти в сумі 16 000,02 грн. уповноваженому представнику позивача, то висновки суду щодо неповернення таких коштів - суперечать матеріалам справи.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2020р. в частині стягнення попередньої оплати в розмірі 16 000,02 грн. Посилається на те, що доводи апеляційної скарги є надуманими та такими, що не відповідають матеріалам справи. Позивач ніколи не видавав довіреності будь-якій особі на отримання будь-якою особою раніше нарахованих позивачем на користь відповідача коштів. Матеріали справи не містять і не можуть містити доказів видання такої довіреності. Так званий лист від 30.05.2019р. № 18/06/-19/1 ніколи не видавався позивачем, що досліджувалося судом першої інстанції і про що зазначено в судовому рішенні, а тому не може вважатися довіреністю в розумінні гл. 17 ЦК України. Навіть якби відповідач здійснив протиправну видачу готівки ОСОБА_1, він був зобов`язаний: перевірити документи ОСОБА_1 та відповідну довіреність; оформити видачу готівки, зокрема, отримавши підпис ОСОБА_1; залишити оригінал довіреності, тобто, зі слів відповідача, так званого листа від 30.05.2019р. № 18/06/-19/1. Відповідач в силу приписів ст. ст. 74, 80 ГПК України мав подати суду оригінали документів для вивчення.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2021р. відкрито апеляційне провадження у справі. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати без повідомлення учасників провадження у справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

Як стверджує позивач, в травні 2019р. ОСОБА_1 від імені ОСББ "Ливарна, 6" звернувся до Фізичної особи-підприємця Косенко Вікторії Олександрівни з метою придбання металопластикових вікон.

29.05.2019р. ФОП Косенко В.О. був виставлений та виданий ОСОБА_1 особисто рахунок на оплату № 129 на суму 16 000,02 грн., який був оплачений позивачем відповідно до платіжного доручення № 303 від 30.05.2019р.

Станом на вересень 2020р. товар не було поставлено, у зв`язку з чим позивач направив відповідачу претензію № 28/09-20/01 від 28.09.2020р. на загальну суму 22 000,02 грн. з вимогою повернути грошові кошти у сумі 16 000,02 грн. за непоставлений товар та 6 000,00 грн. витрат на правничу допомогу .

У відповіді на претензію № б/н від б/д відповідач зазначає, що в травні 2019р. до ФОП Косенко В.О. звернувся ОСОБА_1 з приводу придбання для ОСББ "Ливарна, 6" кахельної плитки та металопластикових вікон. Громадянин ОСОБА_1 надав лист від ОСББ "Ливарна, 6" № 18/06-19/1 від 30.09.2019р., підписаний головою правління ОСББ Сушком М.П., в якому було зазначено про відмову від замовлення та прохання повернути сплачені кошти, шляхом їх видачі особисто ОСОБА_1 На виконання вказаного листа, зазначеній особі було видано з каси кошти, в тому числі кошти в сумі 16 000,02 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером, підписаним особисто ОСОБА_1, а також копією паспорта серії НОМЕР_1 цього громадянина.

На думку відповідача, оскільки позивач 30.05.2019р. скасував своє замовлення, що підтверджується листом ОСББ "Ливарна, 6" від 30.05.2019р. № 18/06-19/1, видатковим касовим ордером № 210 від 30.05.2019р., договір між сторонами фактично був розірваний, у зв`язку з чим, у відповідача припинилося зобов`язання з поставки товару, а сплачені за нього грошові кошти були повернуті позивачу. Відповідач вважає, що позовні вимоги про стягнення коштів у сумі 16 000,02 грн. є безпідставними та незаконними. Крім того, відповідач заперечує щодо вимоги про відшкодування витрат позивача на сплату послуг адвокату.

Позивач зазначає, що на дату подачі позовної заяви до суду відповідачем поставку товару не здійснено та не повернуто грошові кошти, що і стало підставою для звернення до суду з позовом про захист своїх порушених прав.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

Звертаючись із даним позовом до місцевого господарського суду, позивач посилався на те, що між ним та ФОП Косенко В.О. було досягнуто домовленості щодо поставки металопластикових вікон в кількості шести штук за ціною 2666,67 грн/шт. загальною вартістю 16 000,02 грн. 30.05.2019 ОСББ "Ливарна, 6" на виконання рахунку № 129 від 29.05.2019р. перерахувало на рахунок ФОП Косенко В.О. 16 000,02 грн.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено , що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 11, 526 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 181 ГК України також допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Первинним документом визнається документ, що який містить відомості про господарську операцію, тобто дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, рахунок на оплату може бути складений у паперовій або в електронній формі та повинен мати реквізити, які дають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, зокрема: назву підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назву контрагента; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунку-фактури.

З рахунку на оплату № 129 від 29.05.2019р. складеного ФОП Косенко В.О. вбачається, що він складений відповідно до вищезгаданих вимог.

Рахунок, що оформлений належним чином , може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі тільки у разі його оплати, що підтверджується відповідними документами.

Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.

Матеріали справи містять платіжне доручення № 303 від 30.05.2019р. з призначенням платежу "металопластикові вікна, згідно рах. №129 від 29.05.2019р.".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про існування договірних відносин між ОСББ "Ливарна, 6" та ФОП Косенко В.О.

Щодо твердження апелянта, що ОСОБА_1 є уповноваженим представником позивача для отримання грошових коштів в сумі 16 000,02 грн., сплачених за рахунком № 129 від 29.05.2019р. відповідно до листа від 30.05.2019р. № 18/06-19/1 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 246 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Статтею 246 ЦК України визначено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Довіреність юридичної особи повинна мати такі реквізити: номер довіреності, дату видачі довіреності; дані підприємства, що видає довіреність в тому числі код ЄДРПОУ, а також особи чи органу, уповноважених видавати таку довіреність (директор, який діє на підставі статуту тощо); дані уповноваженого представника: прізвище, ім`я, по батькові, підпис, паспортні дані, зареєстроване місце проживання та його повноваження; строк дії довіреності; підпис особи, яка видала довіреність та печатку підприємства-довірителя.

Таким чином, зважаючи на відсутність необхідних реквізитів лист ОСББ "Ливарна, 6" від 30.05.2019р. № 18/06-19/1 про повернення сплачених коштів не можна вважати правомочною довіреністю на вчинення певних дій, а також належним та допустимим доказом наявності відповідних повноважень у ОСОБА_1

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжного доручення № 303 від 30.05.2019р. ОСББ "Ливарна, 6" перерахувало на розрахунковий рахунок ФОП Косенко В.О. грошові кошти на товар, проте товар поставлено не було.

Розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (не надану послугу), а при застосуванні банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, при поверненні товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (ст. 2 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг") .

Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22, із змінами та доповненнями, визначено, що безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що положеннями Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", встановлено, що якщо передоплата за товар (послуги) здійснювалась у безготівковій формі, то повернення коштів за не отриманий товар (не надану послугу) здійснюється у безготівковій формі через установу банку або у разі готівкової форми розрахунків чи застосування банківської платіжної картки - із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій з оформленням відповідного розрахункового документа.

Враховуючи вищевикладене, ФОП Косенко В.О. повинна була здійснити повернення грошових коштів у безготівковій формі, шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок ОСББ "Ливарна, 6", а не шляхом видачі готівкових коштів з каси підприємства представнику покупця.

Згідно з положеннями ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч. 3 ст. 612 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про перерахування позивачем спірних коштів на рахунок відповідача в якості суми попередньої оплати за товар.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України визначено, що у випадку коли продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до претензії ОСББ "Ливарна, 6" № 28/09-20/1 від 28.09.2020р., що направлена на адресу ФОП Косенко В.О. позивач зазначив, що він відмовляється від прийняття виконання зобов`язання та вимагає повернути сплачені грошові кошти у зв`язку із фактичним невиконанням взятого на себе зобов`язання з поставки металопластикових вікон відповідачем.

Станом на дату звернення до суду з позовом грошові кошти не були повернені на рахунок позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу 16 000,02 грн., сплачених в якості попередньої оплати за поставку товару, яка фактично виконана не була.

Щодо твердження апелянта про те, що судом не були враховані подані та оформлені належним чином документи, а саме заяви свідків щодо обставин, що мають значення для справи апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, докази, на які посилаються сторони у справі, були подані після закінчення процесуальних строків для подання таких доказів, передбачених ст. 80 ГПК України.

З огляду на наведене, доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалення рішення без з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, неповною їх оцінкою не знайшли свого підтвердження та не спростовують обставин, на які посилався місцевий господарський суд.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Косенко Вікторії Олександрівни - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2020р. у справі № 904/5771/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд