Постанова

від 22.04.2021 по справі 910/17977/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/17977/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Жукова С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

від 21.10.2020

у складі колегії суддів: Копитової О.С., Грека Б.М., Остапенко О.М.

у справі № 910/17977/19

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ256"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. Постановою Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі № 910/17977/19 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕ256"; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ТОВ "ЗЕ256" арбітражного керуючого Ревункова Віталія Михайловича; підприємницьку діяльність банкрута завершено; строк виконання всіх грошових зобов`язань ухвалено вважати таким, що настав 27.05.2020 року; оприлюднено повідомлення про визнання ТОВ "ЗЕ256" банкрутом у встановленому порядку; припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 27.05.2020 року; зобов`язано ліквідатора надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора до 27.05.2021 року; зобов`язано районну у місті Києві державну адміністрацію, відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців за місцезнаходженням боржника, внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запис про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та відомості про ліквідатора банкрута.

2. Не погоджуючись з вказаною постановою господарського суду міста Києва, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі №910/17977/19.

3. Також скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі № 910/17977/19.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 910/17977/19 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на постанову господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/17977/19 закрито.

Рух касаційної скарги

5. 02.02.2021 Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 910/17977/19, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві у справі № 910/17977/19 визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. (головуючого), Жукова С.В., Васьковського О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 05.02.2021.

7. Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 910/17977/19. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 910/17977/19 залишено без руху на підставі ч. ч. 2 та 3 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги до 10 березня 2021 року шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2 270,00 грн за подання касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 910/17977/19. Повідомлено Головне управління ДПС у м. Києві про право у термін до 10.03.2021 звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку навівши підстави для поновлення строку.

8. 04.03.2021 Головне управління ДПС у м. Києві направило до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 910/17977/19, до якого долучило оригінал документу (платіжного доручення № 362 від 12.02.2021), що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2 270,00 грн за подання касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 910/17977/19.

9. Головним управлінням ДПС у м. Києві усунено недоліки касаційної скарги у встановлений ухвалою Верховного Суду термін

10. Ухвалою Верховного Суду від 25.03.2021 поновлено Головному управлінню ДПС у м. Києві строк на касаційне оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 910/17977/19, відкрито касаційне провадження у справі № 910/17977/19 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020; призначено розгляд касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 910/17977/19 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу

11. Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Головним управлінням ДПС у м. Києві подано касаційну скаргу, в якій останнє просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати оскаржувану Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 та направити справу до суду апеляційної інстанції для подальшого розгляду.

12. Аргументи касаційної скарги полягають у наступному.

12.1. Головне управлінням ДПС у м. Києві вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 254, 264 ГПК України та ст. 1, 34, 45 Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), без з`ясування всіх обставин справи.

12.2. Скаржник переконує, що у зв`язку з прийняттям постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ГУ ДПС у м. Києві не позбавлено права на проведення перевірки, однак відсутнє право у ліквідаційній процедурі визначати будь-які зобов`язання та нараховувати штрафи та пеню, тобто постановою про визнання боржника банкрутом суд першої інстанції порушив право контролюючого органу на проведення перевірки боржника.

12.3. Скаржник переконує, що має процесуальне право на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом в порядку статті 254 ГПК України як особа, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки, з посиланням на п.8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

12.4. Скаржник посилається на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладену у постанові від 20.08.2018 у справі № 904/862/18, господарський суд повинен перевірити обґрунтованість підстав для порушення провадження у справі по банкрутство, з`ясувати наявність або відсутність у боржника ознак банкрутства, зокрема: наявність непогашених, визнаних судом грошових вимог кредиторів, перевищення' грошових зобов`язань боржника над його майном (пасив над активом, порівнявши відомості обох величин та встановивши недостатність майна для задоволення вимог кредиторів (неспроможність), незадовільний результат заходів фінансового оздоровлення боржника.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

13. До Верховного Суду від представника конкурсного кредитора ОСОБА_1 - адвоката Михайлова Т. М. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

14. У відзиві на касаційну скаргу наведено, зокрема, наступні аргументи.

14.1. Головне управління ДПС у м. Києві не пред`являло жодних вимог до ТОВ "ЗЕ256", із заявами до господарського суду в порядку статті 45 КУзПБ - не зверталося, відтак не набуло статусу учасника провадження у справі про банкрутство та не набуло права на оскарження судових рішень. (Подібні правовідносини були предметом розгляду у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду у постанові від 22.07.2020 у справі № 904/4681/19).

14.2. Відносно ТОВ "ЗЕ256" відсутні: податкові повідомлення -рішення про самостійне визначення грошових зобов`язань товариства контролюючим органом; податкові вимоги про сплату податкового боргу; податкова застава.

14.3. Кредитор просить врахувати наведені у відзиві роз`яснення Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (актуальна судова практика) за 2020 рік щодо апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції у справі про банкрутство особою, яка не була залучена до участі у справі.

14.4. У постанові місцевого господарського суду, яка була предметом апеляційного оскарження ГУ ДПС у м. Києві висновки про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи - відсутні, в резолютивній частині рішення суд прямо не вказував про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

Позиція Верховного Суду

15. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

16. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

17. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

18. Предметом касаційного оскарження у даній справі є ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на постанову Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі №910/17977/19 на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.

19. Приписами статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

20. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

21. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

22. Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена на належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

23. Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

24. Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).

25. Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

26. Так, процесуальним законом виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

27. Особи, які не брали участі у справі, також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи, однак, при цьому обов`язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

28. У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов`язки. У свою чергу суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.

29. Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

30. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

31. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 03.06.2019 у справі №910/6767/17, від 25.10.2019 у справі №910/16430/14, від 05.05.2020 у справі №910/9254/18 та від 19.05.2020 у справі №908/2332/19.

32. У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 ГПК України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст.277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

33. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 року у справі №911/2635/17).

34. Суд апеляційної інстанції, з`ясовуючи питання про те, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, вірно врахував, що законодавством про банкрутство передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою суду про визнання поданих вимог кредитора боржника, і дозволяє таким кредиторам оскаржувати прийняті у справі судові рішення.

35. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 року у справі № 911/5186/14, в силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

36. Особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме, кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника, визнання цих кредиторських вимог судом. Тільки після цього така особа набуває статусу кредитора та має процесуальне право на оскарження процесуальних документів. (Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №908/2332/19).

37. 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року.

38. Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/17977/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ256", призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ревункова В.М.

39. Постановою Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі № 910/17977/19 ТОВ "ЗЕ256" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ТОВ "ЗЕ256" арбітражного керуючого Ревункова В.М.

40. Відповідно до статті 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

41. Враховуючи, що наведений перелік не є вичерпним, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що в даному конкретному випадку, право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції мають учасники справи про банкрутство та інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов`язки.

42. Судом апеляційної інстанції встановлено, що Головне управління Державної податкової служби у місті Києві із заявою про визнання грошових вимог до боржника до суду не зверталось, відповідні вимоги до реєстру вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ256" не включались та не визнавались, а тому Головне управління Державної податкової служби у місті Києві не набуло статусу кредитора у даній справі про банкрутство та не є учасником справи про банкрутство, оскільки не звернулося з грошовими вимогами до боржника в установленому законом порядку та на час подання апеляційної скарги не включено до реєстру вимог кредиторів боржника, затвердженого ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 24.04.2020 року.

43. Оскільки заява про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЗЕ256" була подана в загальному порядку, відповідно до положень статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, скаржник, як контролюючий орган, має дотримуватись порядку виявлення кредиторів, визначеного Кодексом, та довести факт порушення учасниками провадження у справі його прав.

44. Колегія суддів також враховує правові позиції щодо відсутності у податкового органу, який не є кредитором у справі, безумовного права на звернення до суду з апеляційною скаргою на постанову місцевого господарського суду у справі про банкрутство, відкритій в загальному порядку, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2020 року у справі №904/4681/19, від 19.05.2020 року у справі №908/2332/19 та від 15.05.2020 року у справі №908/2717/19.

45. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо відсутності у Головного управління Державної податкової служби у місті Києві статусу сторони чи учасника у справі №910/17977/19 про банкрутство ТОВ "ЗЕ256", та те, що права скаржника оскаржуваною постановою місцевого господарського суду не порушені, а рішення стосовно його прав та обов`язків судом не приймалось, відтак, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на постанову Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі №910/17977/19, відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

46. Отже, аргументи касаційної скарги (п.12.1., 12.3., 12.4) є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним.

47. Аргументи касаційної скарги (п.12.2.) постанови про те, що у Головного управління ДПС у м. Києві відсутнє право у ліквідаційній процедурі визначати будь-які зобов`язання та нараховувати штрафи та пеню, у зв`язку з чим порушено право контролюючого органу на проведення перевірки боржника не є необґрунтованими.

48. За змістом норм ст. ст. 19-1, 41, 78 Податкового Кодексу України контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю і справляння податків із суб`єктів підприємницької діяльності; функції контролю здійснюються шляхом проведення документальних позапланових перевірок , зокрема, у разі якщо розпочато процедуру припинення юридичної особи чи порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.

49. Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, перехід боржника до ліквідаційної процедури не перешкоджає податковим органам, вжити заходів щодо перевірки діяльності боржника на предмет наявності (відсутності) у нього заборгованості зі сплати податкових платежів, оскільки податковим законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, у якій така перевірка повинна бути проведена.

50. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у постанові від 22.07.2020 у справі № 904/4681/19, зокрема, що норми чинного податкового законодавства та законодавства про банкрутство не містять заборони щодо проведення податковим органом перевірки боржника після визнання останнього банкрутом.

51. Колегія суддів вважає необгрунтованим посилання скаржника (п. 12.4.) на правову позицію викладену у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 904/862/18, де Суд зазначив, про обов`язок господарського суду перевірити обґрунтованість підстав для порушення провадження у справі по банкрутство, з`ясувати наявність або відсутність у боржника ознак банкрутства, зокрема: наявність непогашених, визнаних судом грошових вимог кредиторів, перевищення' грошових зобов`язань боржника над його майном (пасив над активом, порівнявши відомості обох величин та встановивши недостатність майна для задоволення вимог кредиторів (неспроможність), незадовільний результат заходів фінансового оздоровлення боржника з огляду на наступне.

51.1. У постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 904/862/18 порушення провадження у справі про банкрутство, що ліквідується власником здійснено в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тоді як у даній справі № 910/17977/19 порушення провадження у справі про банкрутство, що ліквідується власником здійснено згідно вимог Кодексу з процедур банкрутства, а процедури ліквідації за Законом та КУзПБ є відмінними, відтак обставини справи та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин у справі 904/862/18 також є відмінним від справи № 910/17977/19.

52. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020).

53. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України дійшла висновку, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 910/17977/19 прийнята відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

54. Оскільки підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 910/17977/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 910/17977/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

С. В. Жуков