Ухвала

від 26.04.2021 по справі 922/2568/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/2568/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 та

додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021

у справі № 922/2568/20

за позовом Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (далі - ГС "Українська ліга авторських та суміжних прав", позивач, скаржник)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мені б м`яса" (далі - ТОВ "Мені б м`яса", відповідач)

про стягнення 208 650,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

09.04.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГС "Українська ліга авторських та суміжних прав" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 у справі № 922/2568/20, яка підписана ЕЦП та зареєстрована Верховним Судом 09.04.2021.

У прохальній частині зазначеної вище касаційної скарги, ГС "Українська ліга авторських та суміжних прав" просить Суд скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 у справі № 922/2568/20; здійснити поворот виконання наказу, виданого у зв`язку із постановою і додатковою постановою суду апеляційної інстанції і здійснити перерозподіл судових витрат. Також скаржник просить суд поновити строк на касаційне оскарження у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 09.04.2021 для розгляду касаційної скарги у справі № 922/2568/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.

Предметом розгляду даної справи є стягнення 208 650,00 грн збитків, понесених у зв`язку з порушенням порядку використання суміжних прав.

Предметом касаційного оскарження є два судових акта: постанова Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 та додаткова постанова Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 у справі № 922/2568/20.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною сьомою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у зазначеній справі подано у 2020 році.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2102,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України вбачається, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

При цьому колегія суддів зазначає, що в силу пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

ГС "Українська ліга авторських та суміжних прав" як підставу для відкриття касаційного провадження щодо оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі № 922/2568/20 відповідно до частини третьої статті 287 ГПК України вказує, що, в касаційній скарзі порушено питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, ця підстава неодноразово підтверджена Верховним Судом відповідно до ухвал від 03.02.2021 у справі № 903/254/20, від 11.02.2021 у справі № 903/317/20, від 23.02.2021 у справі № 914/2234/19 та в інших ухвалах, щодо розгляду саме цієї категорії справ. При цьому, на теперішній час, в цьому питані існує певна невизначеність, оскільки відповідно до постанови Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 910/1683/19 розгляд цього питання передано в палату для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Також скаржник зазначає, що відповідно до приписів нового законодавства, позивач в цій справі є єдиною акредитованою організацією колективного управління у відповідній сфері. Тому реалізація приписів закону щодо ефективного захисту правовідносин в сфері використання суміжних прав становить виняткове значення для позивача, як сторони, яка подає касаційну скаргу. Що стосується значного суспільного інтересу, то його важко переоцінити з огляду на зобов`язання, відповідно до угоди про асоціацію між Україною і Європейським союзом. Актуальність значного суспільного інтересу також підкреслює перебування України в списку країн-лідерів щодо порушень в сфері інтелектуальної власності.

З урахуванням вищевказаного, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а дана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, на момент вирішення питання щодо прийнятності касаційної скарги до провадження не є очевидно не обґрунтованими.

Однак, перевіривши матеріали касаційної скарги щодо оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі № 922/2568/20, Верховний Суд дійшов висновку, що остання не відповідає вимогам статей 288, 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на таке.

Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанову Східного апеляційного господарського суду у справі № 922/2568/20 ухвалено - 01.03.2021, повний текст її складено - 05.03.2021, а, отже, останній день оскарження постанови від 01.03.2021 за приписами частини першої статті 288 ГПК України, припадає на 25.03.2021.

Разом з тим, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду у справі № 922/2568/20 ухвалено - 17.03.2021, а, отже, останній день оскарження додаткової постанови від 17.03.2021 за приписами частини першої статті 288 ГПК України, припадає на 06.04.2021.

Як зазначено вище, ГС "Українська ліга авторських та суміжних прав" з касаційною скаргою як на постанову так і на додаткову постанову звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду - 09.04.2021 , що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Отже, касаційна скарга ГС "Українська ліга авторських та суміжних прав" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 у справі № 922/2568/20 подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження.

В тексті касаційної скарги заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване дослівно тим, що: "позивачем засобами поштового зв`язку отримана лише додаткова постанова у справі , із якої, позивач і дізнався про сам факт апеляційного провадження. В день прийняття повний текст ні основного, ні додаткового судового акту стороні позивачу не надавався. Його повний текст, із урахуванням додаткової постанови отриманий 25.03.2021 р. - відповідно до відкритих відомостей АТ Укрпошта . Відповідно сторона позивача має процесуальну можливість реалізувати право на касаційне оскарження лише відповідно до приписів частини другої статті 288 ГПК України - тобто протягом 20 днів, з дня вручення відповідного судового акту , за умови заявлення про відновлення пропущеного строку, встановленого частиною першої статті 288 ГПК України. "

На підтвердження дати отримання копії оскаржуваної додаткової постанови, скаржником до матеріалів касаційної скарги додано виписку з сайту Укрпошта щодо відстеження поштових пересилань та копію конверту з трек - кодом, в якому надійшла додаткова постанова на адресу позивача - 25.03.2021 .

Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі № 922/2568/20, як окремого судового акту, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні не можуть вважитися поважними з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами .

Близька за змістом правова позиція щодо застосування частини першої статті 119 ГПК України є сталою та послідовною, висловленою Верховним Судом неодноразово, про що свідчить судова практика.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Також, колегія суддів враховує, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувану постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі № 922/2568/20 було надіслано судом до реєстру - 09.03.2021 , що не виключає отримання її копії скаржником .

З урахуванням правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в ухвалі від 23.02.2018 у справі № 910/1396/16, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, процесуальний закон надає можливість звернення з касаційною скаргою, як безпосередньо до суду касаційної інстанції, так і через суд апеляційної інстанції.

Скаржник обрав спосіб звернення з касаційною скаргою безпосередньо до суду касаційної інстанції, а отже матеріали справи у суду касаційної інстанції відсутні, а за положеннями частини першої статті 294 ГПК України матеріали витребовуються судом касаційної інстанції лише у разі відкриття касаційного провадження, таким чином суд самостійно не може перевірити факт направлення сторонам судового рішення, вказана обставина не звільняє скаржника від доведення тих обставин, на які він посилається у своїх доводах, та не перекладає на суд обов`язку встановлювати певні обставини.

Отже у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави покладатися на доводи заявника про те, що копію оскаржуваної постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі № 922/2568/20 він не отримував, за відсутності можливості перевірити відповідні докази за матеріалами справи, заявник у свою чергу наділений правом ознайомлюватися із матеріалами справи, отримувати із них витяги, копії (стаття 42 ГПК України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В контексті викладеного суд зазнає, що згідно з положеннями статей 42, 43 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 № 3236/03, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку .

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Верховний Суд вважає, що наведені у клопотанні причини пропуску строку касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі № 922/2568/20 визнаються судом неповажними, оскільки скаржником не надано жодних доказів, які б підтверджували факт отримання/неотримання засобами поштового зв`язку копії постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі № 922/2568/20 саме на адресу позивача та будь-яких доказів відсутності таких обставин, при цьому враховуючи те, що скаржник отримав засобами поштового зв`язку копію додаткової постанови суду апеляційної інстанції від 17.03.2021 у справі № 922/2568/20, що не виключає отримання ним копії постанови від 01.03.2021 у справі № 922/2568/20.

Сам факт отримання скаржником копії додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 у справі № 922/2568/20 засобами поштового зв`язку - 25.03.2021 не пов`язується з поважністю причин пропуску строку на касаційне оскарження саме постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі № 922/2568/20.

У справі "Устименко проти України" (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача поважних причин для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Приписами частини третьої статті 288 ГПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що скаржником до клопотання не додано доказів, які б свідчили про наявність особливих і непереборних обставин, що перешкоджали скаржнику звернутися до суду касаційної інстанції на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі № 922/2568/20 із дотриманням процесуальних строків на касаційне оскарження судового рішення.

Можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок доведення яких відповідними доказами покладено на скаржника.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає неповажними підстави, наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі № 922/2568/20.

Згідно з частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для можливості надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі № 922/2568/20 з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів.

Окрім цього, відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення .

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги в частині оскарження додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 у справі № 922/2568/20 на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що касаційна скарга не щодо цього предмету касаційного оскарження не містить посилань на підставу (підстави) для відкриття касаційного провадження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України.

Також, згідно з вимогами касаційної скарги ГС "Українська ліга авторських та суміжних прав", зокрема просить Суд скасувати додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 у справі № 922/2568/20, однак на виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України не зазначає конкретний пункт частини другої статті 287 ГПК України та не наводить відповідного до цих пунктів жодних обґрунтувань порушення апеляційний господарським судом норм права під час розподілу судових витрат .

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.

Отже, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга в частині оскарження додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 у справі № 922/2568/20 не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки у порушення цього пункту, у ній не зазначено, передбачені статтею 287 цього Кодексу, конкретні підстави касаційного оскарження з належним обґрунтуванням , у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій з посиланням на конкретний пункт (пункти), передбачений частиною другою статті 287 ГПК України з огляду на предмет оскарження.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, Касаційний господарський суд зазначає, що ГС "Українська ліга авторських та суміжних прав" необхідно для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги : надати заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі № 922/2568/20 із зазначенням підстав для його поновлення та наданням доказів отримання саме цієї постанови; зазначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення (судових рішень), визначених (визначені) у конкретному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України у контексті та з огляду на предмет оскарження (зокрема додаткова постанова).

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи .

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення недоліків щодо касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі № 922/2568/20 протягом установленого строку матиме наслідком відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.

Також Суд звернути увагу скаржника на те, що неусунення недоліків щодо касаційного оскарження додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 у справі № 922/2568/20 протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 у справі № 922/2568/20 - залишити без руху.

2. Надати Громадській спілці "Українська ліга авторських та суміжних прав" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Громадській спілці "Українська ліга авторських та суміжних прав", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, судом буде або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України або повернуто касаційну скаргу на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова