Рішення

від 19.04.2021 по справі 200/11667/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2021 р. Справа№200/11667/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., при секретарі судового засідання Котова С.Ю., розглянувши у судовому засіданні у режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Фермерського господарства НАДІЯ (адреса: 87010, Донецька область, Нікольський район, с. Малоянисоль, вул. Миру, 27, ЄДРПОУ 24463124) до Головного управління ДПС у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000730704, №0000740704 від 25.09.2020 року,-

за участю сторін:

від позивача - Сінькова Ю.К. (за ордером),

від відповідача - Голуб М.С. (згідно витягу)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фермерське господарство «НАДІЯ» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000730704, №0000740704 від 25.09.2020 року, що були винесені на підставі порушень, зазначених в акті фактичної перевірки №191/05/99/05/05/24463124 від 04.09.2020 року про застосування суми фінансових санкцій у розмірі 1020,00 грн. та 500 000 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/11667/20-а за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року призначено розгляд справи №200/11667/20-а за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та призначено підготовче засідання на 03 березня 2021 року об 11:00 год.

У підготовчому засіданні 03 березня 2021 року продовжено розгляд справи до 17 березня 2021 року 0 13:00 годині.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року закрито підготове провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14 квітня 2021 року, викликано в судове засідання у якості свідків: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 .

У судовому засіданні 14 квітня 2021 року оголошено перерву до 19 квітня 2021 року.

Позов мотивований тим, що Фермерське господарство «НАДІЯ» дійсно закупало дизельне паливо, проте не зберігало його, а одразу переливало в ємності паливних баків наявної в підприємства техніки та безпосередньо використовувало в господарській діяльності. Вважає висновки, викладені в акті перевірки від 04.09.2020 року необґрунтованими, а винесені на підставі акту перевірки повідомлення-рішення від 25.09.2020 року №0000730704, №0000740704 безпідставними, оскільки факти, встановлені в акті перевірки документально не підтверджено та не відповідають дійсним обставинам справи, у зв`язку з чим, просить задовольнити позовні вимоги.

У строк, встановлений судом, Головним управлінням ДПС у Донецькій області надано відзив на адміністративний позов, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. Вказував, що за результатом проведеної фактичної перевірки підприємства встановлено, що ФГ «НАДІЯ» ведеться зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) у ємностях, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування без отримання ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 15 Закону №481, а саме на момент проведення перевірки встановлено факт зберігання дизельного палива у кількості 1,3 т. в автоцистерні ємністю 9 м-3. Окрім того, під час проведення фактичної перевірки та обстеження території ФГ «НАДІЯ» виявлено, що на підприємстві є об`єкт оподаткування, або об`єкт пов`язаний з оподаткуванням, відомості про який не подавались, за визначеним Порядком №1588 (за формою 20-ОПП), зокрема Автоцистерна ємністю 9000 літрів в якій зберігається паливо.

Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Також, у відзиві, відповідач просив розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

22 січня 2021 року, позивачем надано відповідь на візив, в якому останній не погоджується з запереченнями відповідача та зазначає, що дизельне паливо, отримане підприємством зберігалось в паливних баках транспортних засобів підприємства, що постійно витрачалось в процесі інтенсивної роботи протягом сезону. Окрім того, зазначає, що постановами Волноваського районного суду Донецької області від 20 листопада 2020 року у справі №221/6491/20 та від 27 листопада 2020 року у справі №221/6492/20 закриті провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно бухгалтера та директора підприємства.

12 лютого 2021 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, представником позивача надана заява, в якій останній вважає за необхідне надати суду додаткові пояснення. Заява мотивована тим, що фактична перевірка підприємства згідно наказу податкового органу була проведена за адресою: Мех.двір, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, Мех.двір -це частина земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , на якій зберігається весь автотранспорт господарства. АДРЕСА_1 - минула юридична адреса господарства, яка була змінена після смерті голови фермерського господарства, тобто фактична перевірка по АДРЕСА_1 взагалі не проводилась. Окрім того, зазначає, що у договорі, укладеному на оренду земельної ділянки не значиться такий об`єкт нерухомого майна як Автоцистерна , у зв`язку з чим, у господарства не було обов`язку подавати відомості про неї відповідно до порядку №1588.

02 березня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, представником позивача надана заява в якій зазначає, що до матеріалів Акту не надано підтвердження наявності пального в Автоцистерні , не надано підтвердження про кількість та вид пального, наприклад, на підставі показників вимірювальних приборів. Також, зазначає, що як і на момент перевірки, так і взагалі протягом періоду з 01.04.2020 року по 04.09.2020 року придбане пальне, що використовувалось для власних потреб господарства, одразу розливалось у паливні баки транспортних засобів без жодного зберігання пального у стаціонарних ємностях. При цьому, зазначає, що залишки пального в паливних баках транспортних засобів жодним чином не вимірювались. Окрім того, зазначає про неправомірність проведення перевірки у зв`язку з тим, що перевірка була проведена за іншою адресою, аніж зазначеної в Акті та направленнях на перевірку.

17 березня 2021 року через відділ документообігу та архівної роботи суду Головним управлінням ДПС у Донецькій області надані доповнення до відзиву, в яких представник відповідача зазначає, що 04.09.2020 року ФГ «НАДІЯ» до податкового органу подано форму 20-ОПП де зазначено дві ємністі для зберігання палива за адресою: АДРЕСА_3 . У графі 9 форми 20-ОПП Стан об`єкта оподаткування зазначається в т.ч.: 2- експлуатується. Відповідно до інформаційної системи ДПС Картка платника податків підсистеми Відомості про об`єкти оподаткування за ФГ «НАДІЯ» обліковується ємність для зберігання палива за адресою: АДРЕСА_3 . Також, згідно з інформаційною системою ДПС Картка платника податків підсистеми Відомості про об`єкти оподаткування за ФГ «НАДІЯ» обліковується ємність для зберігання палива за адресою: АДРЕСА_3 , 12-ть транспортних засобів.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Повноважний представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивача.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Позивач, Фермерське господарство «НАДІЯ» згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.06.1996 року зарестроване як юридична особа за кодом ЄДРПОУ 24463124, номер запису №12401200000000311, за юридичною адресою: 87010, Донецька область, Нікольський район, село Малоянисоль, вулиця Миру, будинок, 27 (т.1 а.с.11-13).

Основним видом діяльності Фермерського господарства Надія за кодом КВЕД є Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11).

Відповідно до Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП), місцезнаходженням об`єктів оподаткування (вулиця, номер будинку/офіса/квартира) Фермерського господарства «НАДІЯ» є Донецька область, Волноваський район, с.Діанівка, вул.Зарічна, 69, Донецька область, Волноваський район, с.Діанівка, вул.Володарського, Донецька область, Нікольський район, село Малоянисоль, вулиця Миру (т.1 а.с.39).

Між Волноваською районною адміністрацією, як орендодавцем та Селянсько-фермерським господарством «НАДІЯ» укладено договір оренди землі №143 від 21.05.2007 року (т.2 а.с.119-122).

Пунктом 1 Договору визначено, що орендодавець на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 25.12.2006 №934 „Про затвердження - землеустрою щодо відведення земельної ділянки СФГ „Надія» надає, а Орендар приймає в строкове користування земельну ділянку для обслуговування існуючих будівель корівника та бурякосховищ з вагарнею із земель запасу сільськогосподарського призначення Кіровської сільської ради Волноваського району Донецької області, яка знаходиться за межами населеного пункту.

Згідно пунктів 2, 3 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,55 гектарів під господарськими будівлями та дворами кадастровий № 1421583100040000286. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна:

- Корівник загальною площею 1661,50 кв. метрів, належить орендарю на підставі свідоцтва про право власності серії САА №206706 від 13.02.2004 року;

- Будівля бурякосховиша загальною площею 803 кв.метра, належить орендарю на підставі свідоцтва про право власності серії САА №206705 від 13.02.2004 року;

- Будівля бурякосховища з вагарнею загальною площею 1290,60 кв.метра, належить орендарю на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 13.02.2004 року.

Відповідно до пункту 4 Договору, земельна ділянка передається в оренду разом з об`єктами нерухомого майна за переліком п.3 цього договору (перелік, характеристика і стан будинків, будівель, споруд та інших об`єктів).

Згідно пункту 8 Договору, договір укладено на 25 років. Після закінчення строку Договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

До Договору оренди земельної ділянки від 21.05.2007 року №143, позивачем також додано: акт встановлення у натурі меж земель відведених в оренду СФГ «НАДІЯ» для обслуговування існуючих будівель корівника та бурякосховищ з вагарнею із земель сільськогосподарського призначення на території Кіровської сільської ради, Волноваського району Донецької області, План (схема) меж земельної ділянки кадастровий номер 1421583100:04:000:0286 (т.2 а.с.123-128).

Рішенням Діанівської сільської ради Волноваського району Донецької області від 02.10.2020 року № VII/46-466, за результатом розгляду заяви СФГ «НАДІЯ» щодо присвоєння адреси нежитловим об`єктам нерухомості виробничого призначення, які належать на підставі Свідоцтв про право власності на нерухоме майно СФГ «НАДІЯ» , присвоєно адреси нежитловим об`єктам нерухомості виробничого призначення, розташованих по вулиці Центральна (до перейменування Володарського) у селі Діанівка (до перейменування с.Кіровське) Волноваського району Донецької області, згідно Додатку (т.2 а.с.130).

Як вбачається з Додатку до рішення сільської ради від 02.10.2020 року № VII/46-466, адресою нежитлових об`єктів нерухомості виробничого призначення по вулиці Центральна у селі Діанівка Волноваського району Донецької області є:

- Коровник - АДРЕСА_2 ,

- Будівля бурякосховища з вагарнею - АДРЕСА_2 ,

- Будівля бурякосховища - АДРЕСА_2 (т.2 а.с.131).

11.08.2020 року, Державною податковою службою України листом №13939/7/99-00-07-05-03-07 повідомлено Головні територіальні управління ДПС про те, що за результатом аналізу баз даних (АІС Податковий блок , Реєстр акцизних накладних, Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним) встановлено перелік суб`єктів господарювання, які починаючи з 01.04.2020 року отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензії на право оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального. У листі окрім інших зобов`язань, було зобов`язано податкові органи провести фактичні перевірки за адресами отримання пального на підставі п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України (т.1. а.с.226-227).

Згідно з наказом Головного управління ДПС у Донецькій області від 26.08.2020 №986 на підставі вимог ст.19-1, ст.20, п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, п.п. 80.2.2 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності відповідних дозвільних документів і ліцензій, вимог інших законодавчих актів, контроль за якими покладено на органи податкової служби призначено проведення фактичної перевірки позивача за період діяльності з 01.04.2020 по 04.09.2020 року за адресою: АДРЕСА_3 з 26.08.2020 року тривалістю не більше 10 діб.

На підставі наказу ГУ ДПС у Донецькій області № 986 від 26.08.2020 року та направлень на перевірку ГУ ДПС у Донецькій області від 26.08.2020 року № 1198 та №1199 (т.1 а.с.224-225), посадовими особами податкового органу проведено з 28.08.2020 року по 04.09.2020 року фактичну перевірку Фермерського господарства Надія за адресою: Донецька область, Волноваський район, с.Діанівка, вул.Зарічна, буд.69.

Наказ ГУ ДПС у Донецькій області № 986 від 26.08.2020 року, направлення на перевірку ГУ ДПС у Донецькій області від 26.08.2020 року № 1198 та №1199 та службові посвідчення пред`явлені посадовій особі господарства- бухгалтеру ОСОБА_1 28.08.2020 року о 14:09 та 14:11 годинах, про що бухгалтером зроблено відповідні відмітки на направлення на перевірках (а.с.224-225).

За результатом проведеної фактичної перевірки, податковим органом складено Акт (довідка) від 04.09.2020 року №191/05/99/05/05/24463124 фактичної перевірки щодо дотримання суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності відповідних дозвільних документів і ліцензій, в якому встановлено порушення: ч.1 ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (із змінами та доповненнями); п.63.3 статті 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) (т.1 а.с.44-зв.б.45).

Як вбачається з Додатку №1 до Акту фактичної перевірки ФГ Надія , на момент проведення перевірки встановлено порушення ч.1 ст.15 Закону №481 в частині зберігання пального без наявності ліцензії на право зберігання пального, а саме встановлено факт зберегіння дизельного палива у кількості 1,3 т. в автоцистерні ємністю 9 м3. Згідно наданих пояснень головного бухгалтера та документів, отримане пальне використовувалось переважно у господарській діяльності підприємства при запраці транспортних засобів, зазначених у повідомленні про об`єкти оподаткування (наданого за формою №20-ОПП), через які провадиться діяльність та частина не використаного пального зберігалась у бочках ємністю 200 літрів та автоцистерні об`ємом 9 000 літрів. Також, під час проведення фактичної перевірки та обстеження території ФГ Надія виявлено, що на підприємстві є об`єкт оподаткування, або об`єкт пов`язаний з оподаткуванням, відомості про який не подавались, за визначеним Порядком №1588 (за формою 20-ОПП), зокрема Автоцистерна ємністю 9 000 літрів (т.1 а.с.46-47).

До Акту перевірки, додані пояснення бухгалтера ФГ Надія , в яких зазначено, що за період з 01.04.2020 року по 04.09.2020 року підприємством було закуплено паливо у кількості 10 000 л. у Петроліум Імпорт 18.05.2020 та 11 000 л. у ТОВ Палладіум ОІЛ 11.06.2020 року та 17.07.2020 року у кількості 8 000 л. Придбане пальне при отриманні зливалося в баки транспортних засобів, а залишки зливались в 200 л. бочки. Пальне використовувалось для виробничих цілей. Також, пальне зберігалось в автоцистерні 9 м3.

Станом на дату перевірки залишок пального складає 1,3 т (т.1 а.с.72).

За результатами акта перевірки, виявлених порушень, ГУ ДПС у Донецькій області прийнято податкові повідомлення - рішення від 25 вересня 2020 року (а.с.50-53):

- податкове повідомлення-рішення № 0000740704, яким встановлено порушення ч.1 ст.15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального із змінами та доповненнями в частині зберігання пального без відповідної ліцензії на право зберігання пального та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 500 000,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000730704, яким встановлено порушення п.63.2, 63.3 ст.63 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 із змінами та доповненнями та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1020,00 грн.

Позивач вважає прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі - ПК України).

Статтею 19-1 ПК України передбачено, що контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів; надають інформаційно-довідкові послуги з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 20.1.4 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, а згідно підпункту 75.1.3 пункту 75.1 вказаної статті фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Таким чином, фактична перевірка здійснюється лише за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника; фактична перевірка здійснюється з питань наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, до яких віднесено алкогольні напоїв та тютюнові вироби.

Пунктом 80.1 ст.80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп.80.2.1 п. 80.2 ст. 80 ПК України);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп.80.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп.80.2.4 п.80.2 ст.80 ПК України);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (пп.80.2.6 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп.80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України).

Отже, статтею 80 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для проведення фактичної перевірки, однією з яких є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства у сфері обігу пального.

Як встановлено вище судом, фактичну перевірку призначено відповідачем на підставі інформації ДПС України у листі від 11.08.2020 року №13939/7/99-00-07-05-03-07, яким повідомлено Головне управління ДПС у Донецькій області, що у відповідності до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995 №481/95-ВР (зі змінами та доповненнями) з 01.04.2020 на території України запроваджено ліцензування зберігання пального.

ДПС проведено аналіз баз даних (АІС Податковий блок , Реєстр акцизних накладних, Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним) та встановлено перелік суб`єктів господарювання, які починаючи з 01.04.2020 року отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензії на право оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального.

Враховуючи вищевикладене, зобов`язано провести детальний аналіз наданої ДПС інформації:

- дослідити фактичні обсяги отриманого суб`єктами господарювання пального;

- встановити можливі місця його зберігання за адресами, вказаними в додатку 1 до цього листа;

- провести фактичні перевірки за адресами отримання пального на підставі п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України.

В обґрунтування незгоди з проведеною фактичною перевіркою, представник позивача посилається на те, що фактично перевірка підприємства була проведена за іншою адресою, ніж зазначена в Акті та направленнях на її проведення.

Розглянувши матеріали справи, суд зазначає, що пункт 80.5 статті 80 ПК України передбачає, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 80 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як вже було зазначено судом вище підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Між тим, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, зокрема фактичної, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

При цьому матеріалами справи підтверджено, що рішення про проведення фактичної перевірки Селянсько-фермерського господарства «НАДІЯ» оформлене відповідним наказом та направленнями на перевірку були пред`явлені посадовій особі господарства- бухгалтеру ОСОБА_1 28.08.2020 року о 14:09 та 14:11 годинах, про що бухгалтером зроблено відповідні відмітки на направлення на перевірках. Посадова особа господарства була ознайомлена з направленнями на перевірку та допустила посадових осіб контролюючого органу до її проведення.

Окрім того, як вбачається з Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП) місцезнаходженням об`єктів оподаткування (вулиця, номер будинку/офіса/квартира) Фермерського господарства «НАДІЯ» є Донецька область, Волноваський район, с.Діанівка, вул.Зарічна, 69, а саме: Трактор колісний Т-150К, Трактор колісний МТЗ-80, Вантажний автомобіль ГАЗ-5201, Причіп, Комбайн зернозбиральний, Каток Арсенал, Сівалка УПС-8А, Плуг Мастер AS, Культиватор КПК-5,6, Трактор Колісний Беларус-920, Трактор Колісний Беларус-892.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів зміни адреси об`єктів оподаткування та посадова особа господарства допустила посадових осіб контролюючого органу до її проведення, суд вважає, що відповідачем дотримані вимоги податкового законодавства в частині організації проведення фактичної перевірки, а посилання позивача на проведення даної фактичної перевірки з порушеннями є необґрунтованими.

Оцінюючи доводи відповідача про порушення позивачем вимог частини 1 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", суд виходить з наступного.

Спірні відносини врегульовані Податковим кодексом України та Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв,тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального від 19.12.1995 №481/95-ВР (в редакції,що діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі- Закон №481), який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Статтею 1 Закону №481/95-ВР серед іншого надано визначення наступним поняттям: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23 листопада 2018 року №2628-VІІІ (далі - Закон №2628-VІІІ) внесені зміни до Закону № 481/95-ВР та наступними змінами та доповненнями, зокрема частину двадцяту статті 15 викладено у такій редакції: Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2628-VІІІ останній набирає чинності з 1 січня 2019 року, крім, зокрема, підпункту 6 (щодо змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"), підпункту 17 (щодо змін до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності") пункту 2 розділу II цього Закону, що набирають чинності з 1 липня 2019 року.

Одночасно Законом №2628-VІІІ доповнено частину другу статті 17 Закону №481/95-ВР, за якою до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює (встановлює, визначає) Закон України від 2 березня 2015 року № 222-VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Закону №222-VIII (у редакції з 1 липня 2019 року) ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Частиною першою статті 8 Закону № 222-VIII (в редакції на 1 липня 2019 року) у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.

Згідно з абзацем 4 пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 222-VIII у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

Частиною другою статті 20 Закону № 222-VIII встановлено, що у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується.

Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 19 червня 2019 року № 545 Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального. Вказана постанова набрала чинності 01 липня 2019 року.

Окрім наведеного, згідно з положеннями пп.41.1.1 п.41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно пп.20.1.10 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, серед іншого, здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

До функцій контролюючих органів, згідно пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст.19-1 ПК України, зокрема, належить здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Узагальнюючи приписи наведених норм закону, суд зазначає, що ГУ ДПС у Донецькій області є контролюючим органом, вповноваженим нормами ПК України та спеціального законодавства в сфері ліцензування на ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і на контроль за наявністю у відповідних суб`єктів господарювання таких ліцензій.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у акті проведеної фактичної перевірки, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про застосування фінансових санкцій слугував встановлений податковим органом факт зберігання на підприємстві пального без наявності ліцензії на таке право та не оподаткування підприємством об`єкту оподаткування, відомості про який не подавались, за визначеним Порядком №1588.

Згідно статті 1 Закону №481 термін "пальне" вживається в цьому Законі у значенні, наведеному у Податковому кодексі України.

Підпункт 14.1.1411 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачає, що пальним є нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу;

Згідно п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 дизельне паливо за кодом УКТ ЗЕД 2710194300 відноситься до пального - важких дистилятів.

Відповідно до п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального. Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , під місцем зберігання пального розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; під зберіганням пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Частиною 1 статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального визначено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Згідно ч. 8 Закону №481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Частина 1 статті 15 Закону №481 передбачає, що зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Згідно з ч. 39 ст. 15 Закону №481 для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Отже за змістом вказаних норм місцем зберігання пального є споруда та/або/обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального і розміщені на певній території, тобто є стаціонарними.

Відповідно до частини 21 статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

З вказаних вище положень законодавства випливає висновок, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.

Зазначене вбачається як з визначення термінів місце зберігання пального , зберігання пального , так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального, адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).

Крім того, в індивідуальній податковій консультації, наданій Державною фіскальною службою України від 15.08.2019 №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, зазначено, що у розумінні Закону № 481 суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію лише для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях, вказана податкова консультація не скасована.

Згідно даних Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним ліцензії на право зберігання пального у період з 01.04.2020 по 04.09.2020 у позивача не було, що є порушенням ст. 15 Закону №481 в частині зберігання пального без ліцензії.

Суд зазначає, що до ФГ Надія застосовано санкцію, передбачену ст. 17 Закону №481/95-ВР, відповідно до якої оптова торгівля пальним або зберігання пального без наявності ліцензії тягне за собою накладення штрафу в розмірі 500000 гривень

Тобто, для застосування санкції, передбаченої статтею необхідне надання контролюючим органом, окрім іншого, беззаперечних доказів факту зберігання ФГ Надія палива та відсутність в нього відповідної ліцензії.

В даному випадку відсутність ліцензії зберігання не заперечується сторонами, тобто доказуванню підлягає саме факт зберігання палива.

Як зазначено відповідачем, ФГ «НАДІЯ» у період з квітня по серпень 2020 року за адресою: Донецька область, Волноваський район, с.Діанівка, вул.Зарічна, 69 Мех.Двір отримувало дизельне паливо Євро від ТОВ Палладіум ОІЛ згідно наданих до перевірки видаткових накладних:

- №НПО-250420 від 25.04.2020 у кількості 4000 л,

- №НПО-110627 від 11.06.2020 у кількості 11 000 л.,

- №НПО-170726 від 17.07.2020 у кількості 8 000 л,

та дизельне паливо Євро від ТОВ Петроліум Імпорт

- №НПИм-180531 від 18.05.2020 у кількості 10 000 л,

- №НПИм-100817 від 10.08.2020 у кількості 4 000 л,

Судом встановлено, що на підставі Договору поставки нафтопродуктів від 04.04.2020 року №НПИм-20079, укладеного між позивачем, як покупцем та Товариством з обмежною відповідальністю Петроліум Імпорт , як постачальником, постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, визначених в Договорі нафтопродукти, іменовані далі по тексту Товар , найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на Товар, які оформлюються на кожну партію окремо (т.2 а.с.39-42).

На підтвердження отримання дизельного палива від Товариства з обмежною відповідальністю Петроліум Імпорт , позивачем надано: рахунок-фактуру від 18 травня 2020 року № НПИм -21310, платіжне доручення від 25 травня 2020 року №681 (т.2 а.с.163-164), рахунок-фактуру від 7 серпня 2020 року № НПИм -22614, платіжне доручення від 13 серпня 2020 року №715 (т.2 а.с.166-167), видаткову накладну від 18 травня 2020 року №НПИм-180531, товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) № НПИм -21221(т.1 а.с.162), видаткову накладну від 10 серпня 2020 року №НПИм-100817, товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) № НПИм -22446 (т.1 а.с.212).

Згідно Договору поставки нафтопродуктів від 13 лютого 2019 року №НПО-900046, укладеного між позивачем, як покупцем та Товариством з обмежною відповідальністю Палладіум ОІЛ , як постачальником, постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі нафтопродукти, іменовані далі за текстом Товар , найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на Товар, які оформлюються на кожну окрему партію Товару (т.2 а.с.75-79).

На підтвердження отримання дизельного палива від Товариством з обмежною відповідальністю Палладіум ОІЛ , позивачем надані: рахунок-фактура від 24 квітня 2020 року №НПО-201501, платіжне доручення від 29 квітня 2020 року №643 (т.2 а.с.154-155), рахунок-фактура від 10 червня 2020 року №НПО-202216, платіжне доручення від 16 липня 2020 року №695 (т.2 а.с.157-158), рахунок-фактура від 16 липня 2020 року №НПО-202998, платіжне доручення від 06 серпня 2020 року №707 (т.2 а.с.161-162), видаткову накладну від 25 квітня 2020 року № НПО-250420, товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №НПО-201423 (т.1 а.с.152), видаткову накладну від 11 червня 2020 року № НПО-110627, товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №НПО-202095 (т.1 а.с.179), видаткову накладну від 17 липня 2020 року № НПО-170726, товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №НПО-202829 (т.1 а.с.198).

Позивач не заперечує, що отримав від ТОВ Палладіум ОІЛ та ТОВ Петроліум Імпорт дизельне пальне, проте зазначає, що дизельне пальне не розвантажувалось (не зливалось) у стаціонарні ємності, та не зберігалось у стаціонарних ємностях, а було злито в баки транспортних засобів, які використовуються підприємством у господарській діяльності, а саме: Трактор колісний ХТЗ - 242К, 21, реєстр. № НОМЕР_2 , Трактор колісний ХТЗ - 17221 - 19, реєстр. № НОМЕР_3 , Трактор колісний Беларус - 82.1, реєстр, № НОМЕР_4 , Трактор колісний Беларус- 892, реєстр. № НОМЕР_5 , Трактор колісний МТЗ - 80, реєстр. № НОМЕР_6 , Трактор колісний Т - 150 К, реєстр. № НОМЕР_7 , Трактор колісний Т - 150К, реєстр. № НОМЕР_8 , Трактор колісний Беларус - 920, реєстр. № НОМЕР_9 , Комбайн зернозбиральний DEUTZ - FAHR TOPLINER- 4065, реєстр № НОМЕР_10 , Комбайн КСК-- 100, реєстр, № 01514ТК, Комбайн ДОН - 1500 реєстр. № 05034 ТК, Трактор гусеничний Т - 150, реєстр. № 331ОЕЕ, Трактор гусеничний ДТ - 75 , реєстр. № 03502ТК, Навантажувач К-701, реєстр. №03553ТК, комбайн зернозбиральний CLASS LEXION 450, реєстр № НОМЕР_11 , КАМАЗ 55102, реєстр. № НОМЕР_12 , Вантажний автомобіль ГАЗ - 5201, реєстр. № НОМЕР_13 , вантажний самоскид ЗИЛ -- ММ3, реєстр. НОМЕР_14 , спеціалізований вантажний самоскид ГАЗ 3307, реєстр. № НОМЕР_15 , Трактор гусеничний Т - 150, реєстр. № НОМЕР_16 , Комбайн СК -- 5, реєстр. № 05028 ТК, Комбайн СК -- 5, реєстр. №05027, Навантажувач ПЕА - 1 реєстр. № 05015ТК, Трактор колісний Беларус - 920, реєстр. № НОМЕР_17 , Вантажний фургон МАЗ 53366, реєстр. № НОМЕР_18 , спеціалізований вантажний контейнеровоз MAN 26.410, номерний знак НОМЕР_19 , MITSUBISHI модель L200 загальний пікап, номерний знак НОМЕР_20 , спеціалізований вантажний контейнеровоз MAN TGA 26.463, номерний знак НОМЕР_21 , спеціалізований вантажний контейнеровоз MAN TGA 24.430, номерний знак НОМЕР_22 , спеціалізований вантажний контейнеровоз MAN TGA 26.360, номерний знак НОМЕР_23 (т.2 а.с.5-28), що також підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (т.1 а.с.123-138).

При цьому, судом встановлено, що спеціалізовані вантажні контейнеровози MAN TGA 26.360 (номерний знак НОМЕР_24 ), MAN TGA 24.430 (номерний знак НОМЕР_22 ), MAN 26.410 (номерний знак НОМЕР_19 ), MAN TGA 26.463 (номерний знак НОМЕР_21 ), MITSUBISHI модель L200 загальний пікап, номерний знак НОМЕР_20 , комбайн зернозбиральний CLASS LEXION 450, реєстр № НОМЕР_11 перебувають у користуванні ФГ Надія за договорами позички (т.1 а.с.139-150).

Також, позивачем до суду надані копії наказів про працевлаштування водіїв: наказ (розпорядження) № 5 - 0000000237 від 31 серпня 2017 року про прийняття на роботу в ФГ Надія ОСОБА_5 водієм, наказ (розпорядження) № 1 - 0000000238 від 02 квітня 2018 року про прийняття на роботу ОСОБА_6 трактористом - машиністом; наказ (розпорядження) № 8 - 0000000265 від 20.07.2018 року про прийняття на роботу ОСОБА_7 зварником та наказ (розпорядження) від 02.03.2020 року про переведення його на іншу роботу тимчасово водієм, наказ (розпорядження) № 4 - 0000000272 від 01.07.2019 року про прийняття на роботу ОСОБА_8 трактористом - машиністом (т.2 а.с.34-38).

На підтвердження здійснення господарської діяльності та використання транспортних засобів у власній господарській діяльності, позивачем надано:

- Договір поставки №1346 сільськогосподарської продукції від 10 липня 2020 року, укладений між позивачем, як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю Сангрейн Інвест , як Покупцем, пунктом 1 якого визначено, що постачальник зобов`язується передати у власність, а Покупець-прийняти та виплатити сільськогосподарську продукцію українського походження врожаю 2020 року: ячмінь 3 класу Кількість Товару, що поставляється за Договором 150 (сто п`ятдесят) тон +/-10% на вибір Покупця.

Пунктом 2 Договору визначено, що термін поставки Товару: з 10 липня 2020 року по 17 липня 2020 року включно. Товар може поставлятись окремими партіями. Мінімальний розмір партії Товару - одна транспортна одиниця (т.2 а.с.43-45).

До Договору №1346 сторонами укладено додаткову угоду №1 від 17 липня 2020 року, в якій погоджено внесення змін до договору, а саме: Термін поставки Товару: з 10 липня 2020 року по 13 серпня 2020 року включно. Товар може поставлятися окремими партіями. Мінімальний розмір партії Товару - одна транспортна одиниця (т.2 а.с.46).

На підтвердження виконання умов договору позивач надав копії видаткових накладних від 01.08.2020 року №7, від 03.08.2020 року №8, від 03.08.2020 року №8/2, від 05.08.2020 року №9, від 04.08.2020 року №9/2 (т.2 а.с.47-51).

- Договір поставки соняшника від 27 листопада 2020 року №18641ОС, укладений між позивачем як постачальником та Приватним акціонерним товариством Пологівський олійноекстракційний завод , як покупцем, пунктом 1 якого визначено, що Постачальник зобов`язується поставити в обумовлений Договором строк соняшник врожаю 2020 року в фізичний вазі кількістю 150,000 тонн (Сто п`ятдесят тонн 000 кілограм) +/- 5 % від цієї кількості за вибором Покупця (надалі - Зерно), а Покупець зобов`язується прийняти Зерно та сплатити Постачальнику його вартість (т.2 а.с.52-55).

До Договору №18641ОС сторонами укладено додаткову угоду від 1 грудня 2020 року, в якій погоджено внесення змін до договору, а саме: Постачальник зобов`язується поставити в обумовлений Договором строк соняшник врожаю 2020 року в фізичный вазі у кількості 165,00 (Сто шістдесят п`ять тон 00 кілограм) тон +/- 5 відсотків від цієї кількості за вибором Покупця (надалі - Зерно), а Покупець зобов`язується прийняти Зерно та сплатити Постачальнику його вартість (т.2 а.с.56).

На підтвердження виконання умов договору позивач надав копію видаткової накладної від 09.12.2020 року №16 (т.2 а.с.57).

На підтвердження витрачання пального у господарській діяльності позивачем надано копії оборотно-сальдових відомостей за період з квітня 2020 року по вереснь 2020 року та лімітно-забірні карти на отримання дизельного пального, видаткових накладних, товано-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) (т.1 а.с.74-112, 153-161, 163-178, 180-211, 213-218).

Також, матеріали справи містять наданий позивачем Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року (форма №4-сг (річна)), з якого вбачається, що площа посівна сільськогосподарських культур складає 707,00га, Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2020 році, податкову декларацію з податку на додану вартість за 2020 рік та додаток №5- Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів з квитанцією №2, податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи та відомості про наявність земельних ділянок (додаток №2)(т.2 а.с.71-103)

Відповідно положень ч.1 ст.9, ч.1 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Аналогічні принципи закріплені практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" вказано, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права, подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом".

У справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53) Європейський суд з прав людини висловив позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Суд повторює, що до ФГ «НАДІЯ» застосовано санкцію, передбачену ст. 17 Закону №481/95-ВР. Диспозиція наведеної норми передбачає зберігання суб`єктом господарювання палива без наявності ліцензії.

В той же час матеріали справи не містять жодного прямого доказу, який би підтверджував факт зберігання позивачем палива. У додатку №1 до Акту перевірки від 04.09.2020 року, відповідачем встановлено порушення ч.1 ст.15 Закону №481 в частині зберігання пального без наявності ліцензії на право зберігання пального, а саме встановлено факт зберегіння дизельного палива у кількості 1,3 т. в автоцистерні ємністю 9 м3. Згідно наданих пояснень головного бухгалтера та документів, отримане пальне використовувалось переважно у господарській діяльності підприємства при заправці транспортних засобів, зазначених у повідомленні про об`єкти оподаткування (наданого за формою №20-ОПП), через які провадиться діяльність та частина не використаного пального зберігалась у бочках ємністю 200 літрів та автоцистерні об`ємом 9 000 літрів.

Тобто, висновок податкового органу базується лише на поясненнях, наданих бухгалтером. Водночас, відповідачем не надано будь-яких доказів факту зберігання підприємством палива у споруда та/або/обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального.

Як встановлено в судовому засіданні контролюючим органом не здійснювалося фактичне вимірювання залишку пального в ємністі, а враховано лише пояснення головного бухгалтера, на підставі чого неможливо встановити фактичний надлишок пального.

Так, пп.20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачає право контролюючого органу вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки, інвентаризації залишків пального.

Натомість, матеріалами справи не підтверджується, що відповідачем така вимога ставилась, акт інвентаризації залишків пального суду не надано. Також, матеріали справи не містять доказів витребування від підприємства відомостей щодо обліку пального.

Наданий до суду фотоматеріал підтверджує лише існування металевої ємності для зберігання, проте не підтверджує факт використання ємності позивачем в своїй господарській діяльності .

Крім того, суд зазначає, що фото вказаної ємності зроблено під час огляду території без встановленої адреси на час проведення перевірки та без зазначення адреси знаходження такої ємності, при цьому докази того, що ємність належить на праві власності позивачу матеріали справи не містять.

При цьому, суд зазначає, що об`єм паливних баків транспортних засобів, що працюють на дизельному паливі, навіть за умови одночасного перебування останніх під час сезонних робіт за адресою: АДРЕСА_3 , є більш аніж достатнім для зберігання пального, придбаного у кількості 1,3 т.

Щодо посилань відповідача на пояснення бухгалтера ФГ «НАДІЯ» , як на доказ визнання ним факту зберігання палива (т.1 а.с.72), суд зазначає, що згідно змісту наданого пояснення, бухгалтер ОСОБА_1 визнає факт придбання палива та факт його використання для власного споживання технікою та зазначає, що станом на дату перевірки залишок пального складає 1,3 т, проте вона не зазначає про наявність цього залишку палива саме у ємності для зберігання пального.

Суд зазначає, що правомірність такого тлумачення значення ємностей виправдана з огляду на приписи пп. "г" пп.14.1.6 п.14.1 ст. 14 ПК України, де надано визначення "паливному баку" саме як ємності для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Натомість, трактування відповідачем пояснень бухгалтера в означеній частині, як визнання ним факту зберігання палива без наявності ліцензії та покладення його в якості єдиного прямого доказу в основу висновку про порушення, санкція за яке встановлено в розмірі 500 000,00 грн, суд вважає необґрунтованим.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 29.09.2020 року головним державним ревізором-інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Донецькій області складено у відношенні ОСОБА_9 -керівника господарства та Черкез Ірини Борисівни- головного бухгалтера підприємства протоколи № 330 та №331 про адміністративне правопорушення, в яких було зазначено про те, що останні вчинили правопорушення: провадження господарської діяльності без одержання ліцензії на зберігання пального передбаченого ч.1 статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (із змінами та доповненнями), а саме: у період з 01.09.2020 по 04.09.2020 на території мех.двора ФГ «НАДІЯ» за адресою: АДРЕСА_3 , всупереч вимогам ч.1 ст.15 Закону №481здійснювалось зберігання пального в автоцистерні ємністю 9м3 без наявності ліцензії на право зберігання пального, що підтверджується поясненнями ОСОБА_1 , чим порушено вимоги частини 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказаним протоколом керівнику господарства та головному бухгалтеру інкриміновано вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

Разом з тим, постановою Волноваського районного суду Донецької області у справі № 221/6492/20 від 27 листопада 2020 року, яка набрала законної сили 07.12.2020 року, провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_9 , про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164 КУпАП, закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постановою Волноваського районного суду Донецької області у справі № 221/6491/20 від 20 листопада 2020 року, яка набрала законної сили 30.11.2020 року, провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164 КУпАП, закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. події і складу адміністративного правопорушення.

Волноваським районним судом Донецької області у вказаних постановах було зазначено, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_9 та ОСОБА_1 здійснюють господарську діяльність, пов`язану з роздрібною торгівлею паливом, що зобов`язує їх мати ліцензію на провадження такого виду діяльності. Відповідно, вони не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В розумінні частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, згідно частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В силу частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом частини першої статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши надані докази, суд дішов висновку, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання частини другої статті 19 Конституції України, позаяк не надав суду доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки щодо здійснення зберігання позивачем пального без наявності відповідної ліцензії за адресою: АДРЕСА_3 , взагалі не з`ясував обставин фізичного зберігання позивачем пального у спірних правовідносинах, з врахуванням напрямків господарської діяльності підприємства і наявної у користуванні позивача техніки та допустив помилкове ототожнення господарської операції із придбання пального із фізичним зберіганням пального.

Надаючи оцінку вказаним доказам, суд зазначає, що, встановивши факт отримання позивачем дизельного пального, відповідач не встановив його фактичне місце зберігання, а саме: у які стаціонарні ємності було злито дизельне пальне, та за якою адресою вони знаходяться.

Відповідач також не спростував доводи позивача про зберігання дизельного пального у спеціальних ємностях для транспортування пального, а саме: транспортних засобах, які зареєстровані за господарством та які перебувають у користуванні ФГ Надія за договорами позички.

Як зазначено вище, місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Автомобіль є рухомим транспортним засобом, отже зберігання у автомобілі пального не потребує отримання ліцензії на зберігання.

Сукупність встановлених в ході судового розгляду спору обставин дає підстави для висновку про недоведеність допущених позивачем порушень вимог законів, що стали підставою для застосування відповідальності та прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0000740704 від 25.09.2020 року, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Оцінюючи доводи відповідача про порушення позивачем вимог п.63.2, 63.3 ст.63 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, суд виходить з наступного.

Пунктом 117.1 ст.117 ПК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) визначено, що неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, -

тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Згідно з п.63.3. ст.63 ПК України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

У п.22.1. ст.22 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Пунктами 8.1 та 8.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588, передбачено, що платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом (форма 20-ОПП).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Згідно п.п.16.1.3 п.16.1.ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Відповідальність за неподання у строки та у випадках, передбачених ПК України, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим передбачена п.117.1 ст. 117 ПК України.

Аналізуючи наведені норми можна зробити висновок, що Податковим кодексом України визначено те, що може бути віднесено до об`єктів оподаткування (майно, товари, обороти з реалізації, операції з постачання товарів (робіт/послуг) та інші об`єкти, за наявності яких у платника податків (придбання та/або створення) виникає обов`язок зі сплати податків, та про які він зобов`язаний повідомляти контролюючий орган.

Разом з тим, норми Податкового кодексу України не встановлюють строки подання повідомлення за формою №20-ОПП, що в свою чергу виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності згідно п.117.1 ст.117 ПК України.

Посилання відповідача на строки, встановлені наказом Мінфіну "Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів" №1588 від 09.12.2011 є помилковим, оскільки, як вже зазначалося вище, санкція статті 117 ПК України передбачає відповідальність за порушення строків, встановлених виключно кодексом.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 8.4. вказаного Порядку №1588 від 09.12.2011, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Тобто, у Порядку №1588 від 09.12.2011 є строки виключно повідомлення про об`єкт оподаткування (яких в ПК України не міститься) за формою 20-ОПП, однак повідомлення про об`єкт оподаткування не є тотожним заяві про взяття на облік. Отже, неповідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП не є підставою для відповідальності згідно п.117.1 ст.117 ПК України.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2020 року між гр. ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , як позикодавцем та ФГ «НАДІЯ» , місцезнаходження юридичної особи: 87010, Донецька область, Нікольський район, с. Малоянисоль, вул. Миру, 27, як користувачем укладено Договір безоплатного користування майном (позички). Згідно пункту 1 Договору, позичкодавець передає, а користувач приймає у безоплатне користування ємність зеленого кольору, ЄДЗП № 9300001, загальним об`ємом 9000 л. для зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) (т.2 а.с.173-174).

Актом приймання-передачі від 16.09.2020 року, засвідчена передача майна, а саме ємності об`ємом 9 000 л. згідно договору позички від 16.09.2020 року (т.2 а.с.175).

16.09.2020 року, господарством подано до Головного управління ДПС у Донецькій області форму №20-ОПП, в якій зазначено об`єкти оподаткування: Ємність для зберігання палива (адміністративна одиниця відповідно до КОАТУУ, де знаходиться об`єкт оподаткування - Донецька область, Волноваський район, село Діанівка, місцезнаходження об`єкта оподаткування- вулиця Центральна біля споруди бурякосховища АДРЕСА_5 , що підтверджується №2 (т.2 а.с.170-172).

Враховуючи, що відповідачем не доведено зберігання господарством дизельного пального у спеціальних ємностях для транспортування пального та матеріалами справи підтверджується реєстрація ємності зеленого кольору, ЄДЗП № 9300001, загальним об`ємом 9000 л. для зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) лише 16.09.2020 року, суд вважає, що висновки ГУ ДПС у Донецькій області про притягнення позивача за п. 117.1 ст.117 ПК України за неподання повідомлень за формою №20-ОПП є необґрунтованими, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення №0000730704 від 25.09.2020 року про застосування суми фінансових санкцій у розмірі 1 020,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки бухгалтер Надія ОСОБА_1 та керівник ФГ Вікторія ОСОБА_2 зазначили, що працівники податкового органу оглянули мехдвір , який знаходиться в селі Діанівка Волноваського району, поставили питання щодо наявного топлива, вручили повідомлення на перевірку та наказ на проведення перевірки бухгалтеру, яка знаходилась і працювала в день проведення перевірки за іншою адресою, надали допомогу при написанні пояснення, дослідили частину документів відносно господарської діяльності ФГ Надія , тобто фактично перевірку проводили за адресою знаходження бухгалтера ОСОБА_1 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , податковий інспектор, який безпосередньо брав участь при проведенні перевірки зазначив, що перевірка була проведена на мехдворі , у зв`язку з тим, що адреса АДРЕСА_3 , за якою зареєстровані рухомі транспортні засоби є адресою приватного жилого будинку. Повідомлення та наказ на проведення перевірки вручили бухгалтеру ОСОБА_1 , яка знаходилась за іншою адресою, після огляду мехдвору . Кількість залишків топлива визначили зі слів присутнього на мехдворі керівника ФГ Вікторія ОСОБА_2 , який фактично здійснює управління підприємством ФГ Надія та з документів і пояснень наданих бухгалтером ОСОБА_1 .

Тобто, надані свідками пояснення не підтверджують фактичне встановлення податковим органом зберігання залишку палива в стаціонарній ємності, розташованой за місцем здійснення господарської діяльності позивача.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи та відомостей ЄДРПОУ керівником ФГ Надія є ОСОБА_9 , разом з тим, жодними письмовими доказами, наявним в матеріалах справи не підтверджується, що свідок ОСОБА_2 має юридичне відношення до ФГ Надія .

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Згідно з вимогами статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З аналізу зазначених норм права, спосіб захисту та предмету позову, суд дійшов до висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2020 року № 0000740704 та податкового повідомлення-рішення № 0000730704.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фермерського господарства НАДІЯ (адреса: 87010, Донецька область, Нікольський район, с. Малоянисоль, вул. Миру, 27, ЄДРПОУ 24463124) до Головного управління ДПС у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000730704, №0000740704 від 25.09.2020 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 25.09.2020 року № 0000740704 про застосування до Фермерського господарства НАДІЯ суми штрафних санкцій у розмірі 500 000 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 25.09.2020 року № 0000730704 про застосування до Фермерського господарства НАДІЯ суми штрафних санкцій у розмірі 1 020,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь Фермерського господарства НАДІЯ (адреса: 87010, Донецька область, Нікольський район, с. Малоянисоль, вул. Миру, 27, ЄДРПОУ 24463124) судовий збір у розмірі 7 515 (сім тисяч п`ятсот п`ятнадцять гривень) 31 коп., сплачений платіжним дорученням від 30 листопада 2020 року №805.

Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 19 квітня 2021 року в присутності представників сторін.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23 квітня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Троянова