Рішення

від 26.04.2021 по справі 600/394/21-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/394/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трактор центр Україна до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Трактор центр Україна звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №2107479/43454287 від 05 листопада 2020 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №43 від 21 жовтня 2020 року на загальну суму 326000,00 грн (в тому числі ПДВ - 54333,33 грн) у день подання її на реєстрацію.

В обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення позивач зазначав, що в такому відсутня чітка підстава для відмови в реєстрації податкової накладної №43 від 21 жовтня 2020 року. Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що таке прийнято у зв`язку із ненаданням позивачем повного пакету документів на підтвердження реальності господарських операцій. Водночас податковим органом не підкреслено, які саме документи не були надані для розблокування податкової накладної та її подальшої реєстрації. Позивач вважає, що відповідач не мав законних та достатніх підстав для віднесення позивача до категорії ризикових платників податків та зупинення реєстрації податкової накладної, оскільки всі господарські операції є законними, реальними і такими, що підтверджуються необхідними та достатніми документами для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою суду від 04 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; вирішено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строки для подання до суду заяв по суті справи.

Не погоджуючись з адміністративним позовом, відповідачем Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області подано до суду відзив, в якому зазначено, що надані позивачем пояснення та документи є недостатніми для підтвердження господарської операції, адже ним до повідомлення не додано первинні документи, а саме: первинні документи щодо права власності на спецтехніку (Свідоцтво про реєстрацію серія ОМ №065898 від 28 жовтня 2020 року) на які робиться посилання в договорі купівлі-продажу №КП1226-75 від 29 жовтня 2020 року, а також висновки щодо ідентифікації та відповідності транспортного засобу, які були надані сторонньою організацією - АРВП Техніка . Зазначені обставини, на думку відповідача, унеможливлювали підтвердження реальності проведених господарських операцій між ТОВ Трактор центр Україна та ТОВ Західатомбудсервіс . Зазначав, що у зв`язку з ненаданням позивачем усіх документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, Комісією прийнято рішення про відмову в реєстрації спірної податкової накладної. Стосовно рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості відповідач зазначив, що рішення №2107479/43454287 про відмову у реєстрації податкової накладної №43 від 21 жовтня 2020 року було прийнято 05 листопада 2020 року, а рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості було прийнято 22 жовтня 2020 року. Просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Державна податкова служба України правом подати відзив на позовну заяву не скористалась.

Ухвалою суду від 22 лютого 2021 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Чернівецькій області про розгляд цієї справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Ухвалою суду від 29 березня 2021 року витребувано у Головного управління ДПС у Чернівецькій області: належним чином засвідчену копію квитанції №9274221106 про зупинення реєстрації податкової накладної №43 від 21 жовтня 2020 року; належним чином засвідчену копію рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості від 22 жовтня 2020 року відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Трактор центр Україна .

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Трактор центр Україна зареєстроване як юридична особа з 16 січня 2020 року із здійснення основного виду діяльності за кодом КВЕД 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням та перебуває на обліку у податковому органі як платник податків. Директором вказаного товариства є ОСОБА_1 , що у тому числі підтверджується наказом Товариства з обмеженою відповідальністю Трактор центр Україна №1 від 22 січня 2020 року.

Згідно з витягом №2024064500002 від 02 березня 2020 року позивач є платником податку на додану вартість.

Відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю Трактор центр Україна №1-п від 19 лютого 2020 року повноваження щодо підписання договорів, видаткових накладних, рахунків на оплату надано заступнику директора ОСОБА_2

03 лютого 2020 року між ОСОБА_3 ( Орендодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Трактор центр Україна ( Орендар ) укладено Договір оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1. якого Орендодавець зобов`язується надати Орендарю у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Приміщення належить Орендодавцю на підставі Договору купівлі-продажу. Пунктом 1.3 Договору визначено, приміщення надається для зберігання товару та під офіс. Орендарю дозволяється використовувати приміщення і для будь-яких інших цілей, за власним розсудом.

29 жовтня 2020 року між ОСОБА_4 (Підприємство АРВП Техніка ) ( Продавець , Підприємство ) та позивачем укладено Договір купівлі-продажу №КП1226-75 навантажувача ТМС 808, заводський НОМЕР_4, двигун НОМЕР_5, шасі № НОМЕР_1 , 1982 року випуску (далі - Договір), предметом якого вказаного надання Підприємством послуг по комісійній продажі транспортного засобу. Відповідно до пункту 2.1 Договору Продавець передає для комісійної продажі транспортний засіб з реєстраційними документами і відміткою про зняття з обліку в ГУ Держпродспоживслужби. Пунктом 2.2. Договору визначено, що Продавець гарантує, що вказаний у цій угоді предмет купівлі-продажу на момент підписання цієї Угоди нікому не проданий, не подарований, не заставлений, під забороною не перебуває і інтересів третіх сторін на предмет купівлі-продажу немає.

Розділом 4 названого договору визначено порядок розрахунків сторін.

Зокрема, згідно з пунктом 4.1 Договору оплата за оформлення та видача акту приймання-передачі та номерних знаків Транзит становить 3900,00 грн.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що розрахунок між покупцем і продавцем за транспортний засіб проведено до підписання даного Договору.

Продавець машини після продажу і отримання прибутку зобов`язується згідно з Податковим кодексом України сплатити передбачений цим Кодексом податок (пункт 4.3 Договору).

Відповідно до пункту 4.4 Договору ціна погоджена з продавцем і становить згідно Звіту про оцінку №137/10 від 29 жовтня 2020 року, виданого АРВП Техніка на навантажувач на суму 49990,00 грн з ПДВ.

У вказаному договорі також зазначено, що Покупець одержав: навантажувач ТСМ 808, транзитні номера серія НОМЕР_6, свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_2 .

Факти оплати позивачем коштів за послуги по обстеженню на відповідність, ідентифікації, видачі висновків та номерних знаків Транзит та реєстрації Договору в єдиному державному реєстрі України підтверджуються: видатковою накладною №29/10/1 від 29 жовтня 2020 року, платіжним дорученням №51 від 29 жовтня 2020 року, договором-рахунком №457 від 29 жовтня 2020 року, актом №689 приймання-здавання робіт від 29 жовтня 2020 року, платіжним дорученням №50 від 29 жовтня 2020 року.

З матеріалів справи вбачається, що 21 жовтня 2020 року між ТОВ Трактор центр Україна ( Продавець ) та ТОВ Західатомбудсервіс ( Покупець ) укладено Договір купівлі-продажу №22, згідно з пунктом 1.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю навантажувач марка ТСМ 808, рік випуску 1982, заводський номер НОМЕР_3, шасі № НОМЕР_1 (надалі Товар) окремими партіями згідно до виставлених рахунків на оплату, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах визначених Договором.

Відповідно до пункту 5.1 Договору купівлі-продажу №22 від 21 жовтня 2020 року оплата товару Покупцем здійснюється 100% передоплати або після отримання товару, згідно п. 1.1 даного Договору, шляхом перерахування грошей на рахунок Продавця в термін 5-ти банківських днів без урахування дня виписки рахунку.

Як вбачається з виписки за рахунками, сформованої 30 жовтня 2020 року, 21 жовтня 2020 року на банківський рахунок ТОВ Трактор центр Україна проведено оплату за навантажувач в сумі 326000,00 грн, ПДВ - 54333,33 грн.

30 жовтня 2020 року позивачем видано видаткову накладну товариству з обмеженою відповідальністю Західатомбудсервіс за навантажувач марки ТСМ 808 на суму 326000,00 грн, у тому числі з ПДВ - 54333,33 грн.

Крім цього, 30 жовтня 2020 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Західатомбудсервіс складено акт прийому-передачі №21 до Договору купівлі-продажу №22 від 21 жовтня 2020 року, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв товар - навантажувач марка ТСМ 808, рік випуску 1982, заводський номер НОМЕР_3 , шасі № НОМЕР_1 .

Судом також установлено, що 21 жовтня 2020 року позивачем сформовано та направлено до ДПС України для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №43 за продаж навантажувача марки ТСМ 808, рік випуску 1982, заводський номер НОМЕР_3 , шасі № НОМЕР_1 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 326000,00 грн, в т.ч. сума податку на додану вартість - 54333,33 грн. Всього обсяги постачання за основною ставкою - 271666,67 грн.

За результатами перевірки вищезазначеної податкової накладної 22 жовтня 2020 року ДПС України сформовано квитанцію, у якій зазначено, що податкову накладну №43 від 21 жовтня 2020 прийнято, однак її реєстрацію зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

Так, у вказаній квитанції зазначено наступне: "Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 21 жовтня 2020 року №43 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації в ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідає вимогам п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та копії документів, щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

У зв`язку з цим, позивачем подано до контролюючого органу повідомлення від 30 жовтня 2020 року №4 щодо податкової накладної №43 від 21 жовтня 2020 року, реєстрацію якої зупинено. Крім цього, до вказаного повідомлення позивачем додано: акт №689 приймання-здавання робіт, акт прийому-передачі №21 від 30 жовтня 2020 року до Договору купівлі-продажу №22 від 21 жовтня 2020 року, виписка за рахунками за 21 жовтня 2020 року, видаткова накладна №44 від 30 жовтня 2020 року, видаткова накладна №29/10/1 від 29 жовтня 2020 року, договір-рахунок №457 від 29 жовтня 2020 року, договір оренди нежитлового приміщення від 03 лютого 2020 року, договір купівлі-продажу №22 від 21 жовтня 2020 року, договір купівлі-продажу №КП 1226-75 від 29 жовтня 2020 року, наказ №1-п від 19 лютого 2020 року, платіжне доручення №50 від 29 жовтня 2020 року, платіжне доручення №51 від 29 жовтня 2020 року.

Зазначені вище обставини не заперечувались учасниками справи.

За наслідками розгляду вказаного повідомлення та пояснень Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрації податкових накладних прийнято рішення від 05 листопада 2020 року №2107479/43454287 про відмову в реєстрації податкової накладної №43 від 21 жовтня 2020 року.

Підставою вказаного рішення зазначено - ненадання платником податку копій документів: документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством (документи, які не надано, підкреслити).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано скаргу до Державної податкової служби України на вказане вище рішення від 05 листопада 2020 року №2107479/43454287, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 17 листопада 2020 року №62970/43454287/2 про залишення скарги без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін.

Не погоджуючись із рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрації податкових накладних від 05 листопада 2020 року №2107479/43454287 про відмову в реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За правилами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як зазначено у пункті 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" №1246 від 29 грудня 2010 року, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №204 (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 грудня 2019 року №1165 (набула чинності з 01 лютого 2020 року), якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з вимогами пункту 4 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165) у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

При цьому під ризиком порушення норм податкового законодавства розуміється ймовірність складання та надання податкової накладної / розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а"/"б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "а"/"б" пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній / розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку.

У відповідності до пункту 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з пунктом 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Таким чином, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є відповідність: 1) платника податку критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування критеріям ризиковості здійснення операції.

Пунктом 10 Порядку №1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2)критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку №1165).

Згідно наявних у цій справі матеріалів судом встановлено, що підставою для зупинення реєстрації податкових накладних слугувало те, що платник податку відповідає вимогам пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

У зв`язку з цим варто зазначити, що на момент формування квитанції, якою зупинено реєстрацію податкової накладної, такі Критерії визначені додатком 1 до Порядку №1165.

Так, додатком 1 до Порядку №1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Отже, пункт 8 додатку 1 до Порядку №1165 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість містить одну із можливих ознак ризиковості здійснення операцій, якою є те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування

Аналіз пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у платника податку такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності платника податку вказаному критерію слід навести розрахунок показника за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає пункт 11 Порядку №1165.

Водночас пункт 11 Порядку №1165 передбачає зазначення у квитанції пропозиції щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації

Аналізуючи зазначене, суд приходить до висновку, що підставою для відмови в реєстрації податкової накладної є наявність об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку. Тобто, господарська операція має бути реальною, впливати на активи підприємства та породжувати податкові зобов`язання.

Водночас податкове законодавство України, чинне на час формування у цій справі квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних, містило вимоги до змісту квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, які є конкретними та не можуть носити абстрактний характер.

Однак з матеріалів справи вбачається, що при зупиненні реєстрації податкової накладної у квитанціях не зазначено конкретні критерії ризиковості платника податку, на підставі яких зупинено реєстрацію податкової накладної в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку, а також відсутній конкретний перелік необхідних документів, що має бути наданий платником для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Між тим, наявні лише посилання на п. 201.16 ст. 201 ПК України, що унеможливлює встановити конкретно яким критеріям ризиковості, переліченим в зазначеному вище пункті 8 Критеріїв ризиковості платника податку, відповідає позивач.

Вказане свідчить про невідповідність сформованої податковим органом квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної вимогам пункту 11 Порядку №1165.

Про відсутність обґрунтованих підстав для зупинення податкової накладної від 21 жовтня 2020 року №43 та про не зазначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів, що має бути наданий платником для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, наголошувалось позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Однак, усупереч визначеному частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку суб`єкта владних повноважень доводити правомірність оскаржуваних дій (рішень) відповідачем не спростовані указані вище доводи позивача та не доведено обґрунтованість зупинення реєстрації податкової накладної від 21 жовтня 2020 року №43, що в подальшому призвело прийняттю оскаржуваних рішень.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що законних та обґрунтованих підстав для зупинення реєстрації названої податкової накладної у контролюючого органу не було.

За таких обставин, прийняте відповідачем після незаконного та необґрунтованого рішення про зупинення реєстрації податкової накладної від 21 жовтня 2020 року №43 оскаржуване рішення про відмову в реєстрації цієї податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Поряд з цим судом встановлено, що після отримання рішення про зупинення реєстрації податкової накладної позивачем були направлені контролюючому органу матеріали на підтвердження вчинення господарської операції зі своїм контрагентом, про що зазначено вище.

Між тим, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області було прийнято оскаржуване позивачем рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №2107479/43454287 від 05 листопада 2020 року.

Як вбачається з указаного рішення, підставою для відмови у реєстрації податкової накладної від 21 жовтня 2020 року №43 в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено ненадання платником податку копій документів: документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством (документи, які не надано, підкреслити) .

Водночас варто зазначити, що оскаржуване позивачем рішення по своїй правовій природі є актом індивідуальної дії.

Так, згідно пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення №2107479/43454287 від 05 листопада 2020 року не відповідає критеріям чіткості й зрозумілості акту індивідуальної дії та породжує його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

В указаному рішенні не зазначено, яких саме документів не надано, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної від 21 жовтня 2020 року №43.

При цьому стосовно ненадання платником податку копій документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством , то суд звертає увагу, що в приписах до вказаних пунктів у дужках, зазначено про те, що документи, які не надано платником, необхідно підкреслити.

Між тим, оскаржуване рішення контролюючого органу від №2107479/43454287 від 05 листопада 2020 року не містить жодних підкреслень.

Зазначене свідчить про не надання комісією належної оцінки вирішенню питання, які ж саме документи позивачем-платником податку не було подано, і яким чином це унеможливило реєстрацію податкової накладної від 21 жовтня 2020 року №43.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18.

Поряд з цим у ході судового розгляду цієї справи позивачем на підставі наданих письмових доказів (акт №689 приймання-здавання робіт, акт прийому-передачі №21 від 30 жовтня 2020 року до Договору купівлі-продажу №22 від 21 жовтня 2020 року, виписка за рахунками за 21 жовтня 2020 року, видаткова накладна №44 від 30 жовтня 2020 року, видаткова накладна №29/10/1 від 29 жовтня 2020 року, договір-рахунок №457 від 29 жовтня 2020 року, договір оренди нежитлового приміщення від 03 лютого 2020 року, договір купівлі-продажу №22 від 21 жовтня 2020 року, договір купівлі-продажу №КП 1226-75 від 29 жовтня 2020 року, наказ №1-п від 19 лютого 2020 року, платіжне доручення №50 від 29 жовтня 2020 року, платіжне доручення №51 від 29 жовтня 2020 року) доведено суду продаж ним навантажувача марки ТСМ 808, рік випуску 1982, заводський номер НОМЕР_3 , шасі № НОМЕР_1 товариству з обмеженою відповідальністю Західатомбудсервіс та здійснення останнім відповідної оплати (останнє, фактично, податковим органом не заперечувалось).

Щодо тверджень відповідача про ненадання позивачем первинного документа на підтвердження права власності на спецтехніку (Свідоцтво про реєстрацію), на яке міститься посилання в Договорі купівлі-продажу №КП1226-75, а також висновків щодо ідентифікації та відповідності транспортного засобу, які були надані сторонньою організацією - АРВП Техніка , то такі є безпідставними, оскільки про необхідність подання позивачем таких документів не зазначено ні у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, ні в оскаржуваному рішенні про відмову у реєстрації цієї накладної.

Крім цього, у клопотанні від 26 березня 2021 року позивачем вказано про те, що навантажувач марки ТСМ 808 продано Товариству обмеженою відповідальністю Західатомбудсервіс і, відповідно, оригінал правовстановлюючого документа (Свідоцтва про реєстрацію) передано покупцю разом із навантажувачем, а тому у позивача немає в наявності правовстановлюючого документа, а збережено лише фотокопію Свідоцтва про реєстрацію.

Проте відсутність у позивача оригіналу Свідоцтва про реєстрацію, за наявності інших необхідних документів, якими підтверджується факт продажу товариству з обмеженою відповідальністю Західатомбудсервіс навантажувача марки ТСМ 808, рік випуску 1982, заводський номер НОМЕР_3 , шасі № НОМЕР_1 та здійснення оплати за цей товар у розмірі 326000,00 грн (з ПДВ), не може свідчити про нереальність указаної господарської операції, що додатково дає підстави для висновку про безпідставність доводів відповідача.

Враховуючи усе вищевикладене, перевіряючи оскаржуване рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області про відмову в реєстрації податкової накладної на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що воно прийнято не на підставі закону та є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Державною податковою службою України жодних пояснень щодо законності оскаржуваного позивачем рішення суду не надано.

Відтак, відповідачі як суб`єкти владних повноважень не довели правомірність оскаржуваного рішення, а тому наявні правові підстави для визнання такого протиправним та скасування.

Отже, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 19, пункту 20 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення). У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому що втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Обрана ж форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів. В даному випадку задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність у Комісії ГУ ДПС правових підстав для відмови у реєстрації спірної податкової накладної шляхом прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача та гарантією того, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, будуть відновлені, є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірну податкову накладну у день подання її на реєстрацію.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати спірну податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних також підлягає задоволенню.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність письмових та електронних доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість позову, а відповідачі як суб`єкти владних повноважень не довели правомірність оскаржуваних рішень. Відтак, позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Позивачем подано до суду клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України судові витрати по справі, а саме: судовий збір у розмірі 2270,00 грн та витрати на правову допомогу у сумі 5400,00 грн. Про стягнення всіх документально підтверджених судових витрат у цій справі позивач просив і в позовній заяві.

Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області, у свою чергу, подано до суду клопотання, в якому вказано про те, що в наданих позивачем документах не вказано вартість години роботи представника, що унеможливлює визначення належності та допустимості вказаних у документах відомостей наданим послугам та, відповідно співмірності понесених витрат. Вказане, на думку відповідача, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, заявлений позивачем, не підтверджується жодними доказами та є необґрунтованим.

Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вирішуючи питання стягнення понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, суд звертає увагу і на те, що у додатковій постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №911/2686/18 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії (заява 58442/00) вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом Усмановим М.А. ( Адвокат ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Трактор центр Україна ( Клієнт ) 22 січня 2021 року було укладено Договір про надання правової допомоги №11 (далі - Договір), згідно з розділом 1 (Предмет договору) (пункти 1.1, 1.2) якого адвокат за завданням Клієнта зобов`язується надати правничу допомогу, визначену в цьому Договорі, а Клієнт зобов`язується вчасно оплатити Адвокатові адвокатський гонорар, на умовах даного Договору. Адвокат відповідно до цього договору й видів адвокатської діяльності, передбачених чинним законодавством України, надає такі основні види правничої допомоги (далі по тексту допомога ): підготовна необхідних позовних заяв, відзивів, заперечень на відзив та відповідей на заперечення, апеляційних та касаційних скарг, складання адвокатських запитів, а також інших документів правового характеру скарг, заяв, клопотань, заяв про забезпечення позову, адвокатських запитів, а також інших процесуальних документів необхідних в судовому провадженні); представництво інтересів Клієнта у Чернівецькому окружному адміністративному суді по адміністративній справі до ГУ ДПС у Чернівецькій області та ДПС України про визнання протиправним і скасування рішення №2107479/43454287 від 05 листопада 2020 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання вчинити дії; представництво клієнта в ГУ ДПС у Чернівецькій області з питань, щодо розблокування податкової накладної №43 від 21 жовтня 2020 року.

Відповідно до пункту 4.3 Договору за надання правничої допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокатові гонорар в розмірі 1200,00 грн (одна тисяча двісті гривень) за 1 (одну) годину, який визначається та погоджується в Акті виконаних юридичних послуг за результатами написання позовної заяви, запитів, клопотань, розгляду адміністративної справи в суді відповідної інстанції.

На підставі Договору про надання правової допомоги №1 від 27 січня 2021 року адвокатом Усмановим М.А. 27 січня 2021 року видано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СЕ №1017575 на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю Трактор центр Україна в Чернівецькому окружному адміністративному суді.

В подальшому, Товариством з обмеженою відповідальністю Трактор центр Україна та адвокатом Усмановим М.А. 01 лютого 2021 року складено Акт виконаної роботи (юридичних послуг) до Договору про надання правової допомоги від №11 від 22 січня 2021 року (далі - Акт), про те, що станом на 01 лютого 2021 року вартість послуг за виконану роботу складає грошову суму (гонорар) в розмірі 5400,00 грн у відповідності до пункту 4.3 вищезазначеного Договору про надання правової допомоги. Сторонами підтверджено, що професійна правова допомога (юридичні послуги), які передбачені пунктом 1.2 Договору про надання правової допомоги №11 від 22 січня 2021 року, виконані якісно, в повному обсязі та в строк, згідно з умовами зазначеного вище Договору.

Крім цього, як вбачається з Акту, адвокатом Усмановим М.А. виконано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трактор центр Україна такі роботи:

1) ознайомлення з первинними бухгалтерськими документами, рішенням ГУ ДПС у Чернівецькій області та ДПС України, консультація, роз`яснення судової практики (30 хвилин) 600,00 грн;

2) написання позовної заяви та підготовка додатків до неї (4 години) 4800,00 грн.

Згідно з квитанцією №ПН2462609 від 23 березня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю Трактор центр Україна проведено на користь Усманова М.А. кошти в сумі 5400,00 грн згідно Договору №11 від 22 січня 2021 року.

Проаналізувавши зміст Договору про надання правової допомоги №11 від 22 січня 2021 року та Акту виконаної роботи (юридичних послуг) від 01 лютого 2021 року, суд вважає, що дії адвоката щодо ознайомлення з первинними бухгалтерськими документами, рішенням ГУ ДПС у Чернівецькій області та ДПС України, консультації та роз`яснення судової практики і є тими логічними та необхідними діями, які передували написанню позовної заяви та фактично входять до процесу підготовки та подання позовної заяви та доданих до неї документів до суду, за що в даному випадку позивачем було сплачено адвокату 600,00 грн. Тобто, послуги, визначені у пункті 1 Акту виконаної роботи (юридичних послуг) від 01 лютого 2021 року, і за які сплачено 600,00 грн, фактично включаються у послуги з підготовки та подання до суду позовної заяви та додатків до неї. Відтак, стягненню підлягають витрати лише у розмірі 4800,00 грн.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із складністю справи (дана справа в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є нескладною) та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не є пропорційним до предмета спору, суд приходить до висновку про обґрунтованість стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4800,00 грн.

Отже, стягненню з Головного управління ДПС у Чернівецькій області, яким прийнято оскаржуване рішення, за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає сума 4800,00 грн як витрати на професійну правничу допомогу, що були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю Трактор центр Україна за складення адвокатом даної позовної заяви.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, а згідно з наявною у справі квитанцією №135 від 27 січня 2021 року за його подання до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн, то такий підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Трактор центр Україна до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №2107479/43454287 від 05 листопада 2020 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №43 від 21 жовтня 2020 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю Трактор центр Україна , у день подання її на реєстрацію.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трактор центр Україна судовий збір у розмірі 2270,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4800,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 26 квітня 2021 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Трактор центр Україна (вул. Молодіжна, буд. 37, с. Реваківці, Кіцманський район, Чернівецька область, ЄДРПОУ 43454287), відповідачі - Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану 200-А, м. Чернівці, 58013, ЄДРПОУ 43143196), Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 43005393).

Суддя О.П. Лелюк