Постанова

від 26.04.2021 по справі 560/6414/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/6414/20

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

26 квітня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Іваненко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран-Саніт" до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гран-Саніт" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Подільської митниці Держмитслужби з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Подільської митниці Держимитслужби від 17.09.2020 року за № 00000341219 яким визначено ТОВ "Гран-Саніт" податкове зобов`язання по податку на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів у сумі 20240,70 грн. (в т. ч. за основним зобов`язанням 16192,56 грн. та штрафними санкціями 448,14 грн.);

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Подільської митниці Держмитслужби від 17.09.2020 року за № 00000331219, яким визначено ТОВ "Гран-Саніт" податкове зобов`язання у виді ввізного мита на товари, що ввозяться на товари суб`єктами підприємницької діяльності у сумі 101203,66 грн. (в т. ч. за основним зобов`язанням 80962,93 грн. та штрафними санкціями 20240,73 грн.);

- стягнути з Подільської митниці Держитслужби на користь ТОВ "Гран-Саніт" понесені судові витрати.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Подільської митниці Держимитслужби від 17.09.2020 року за № 00000341219 яким визначено ТОВ "Гран-Саніт" податкове зобов`язання по податку на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів у сумі 20240,70 грн. (в т. ч. за основним зобов`язанням 16192,56 грн. та штрафними санкціями 448,14 грн.);

- визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Подільської митниці Держмитслужби від 17.09.2020 року за № 00000331219, яким визначено ТОВ "Гран-Саніт" податкове зобов`язання у виді ввізного мита на товари, що ввозяться на товари суб`єктами підприємницької діяльності у сумі 101203,66 грн. (в т. ч. за основним зобов`язанням 80962,93 грн. та штрафними санкціями 20240,73 грн.);

- стягнуто на користь ТОВ "Гран-Саніт" судовий збір в сумі 2102 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Подільської митниці Держмитслужби;

- стягнуто на користь ТОВ "Гран-Саніт" витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Подільської митниці Держмитслужби.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду та відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Поміж іншого, апелянт також вказує на відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.

Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу позивача - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Щодо суті заявленого позову, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 351 МКУ відповідно до наказу Подільської митниці Держмитслужби від 06.08.2020 №264 Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ Гран-Саніт вимог законодавства України з питань митної справи , була проведена документальна невиїзна перевірка стану дотримання ТОВ ГРАН-САНІТ (код ЄДРПОУ 31412631, 29016, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, буд. 15/1) вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності класифікації та кодування товарів піддони до душових кабін та душові панелі згідно УКТ ЗЕД за митними деклараціями: від 12.02.2018 року №UA40030/2018/002371 (товари за № 2, 3, 8); від 22.03.2018 року №UA40030/2018/004855 (товари за № 2, 7, 8, 9); від 16.05.2018 року №UA40030/2018/008691 (товари за № 2, 3, 4, 8, 9); від 11.07.2018 року №UA40030/2018/012761 (товар за № 2); від 02.08.2018 року №UA40030/2018/014469 (товари за № 2, 3); від 21.09.2018 року №UA40030/2018/017731 (товари за № 2, 3, 4, 7); від 21.11.2018 року №UA40030/2018/022507 (товари за № 2, 3); від 27.03.2019 року №UA40030/2019/013550 (товари за № 3, 4); від 12.07.2019 року №UA40030/2019/024022 (товари за № 2, 3, 7); від 18.10.2019 року №UA40030/2019/035541 (товари за № 2, 3, 4); від 18.11.2019 року №UА40030/2019/039503 (товари за № 2, 3); від 11.02.2020 року №UA401160/2020/004343 (товар за № 2); від 13.07.2020 року №UA401160/2020/019000 (товар за № 1).

За результатами перевірки складено акт від №0017/20/7.129/3112631, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем вимог:

- правил 1, 2а, 6 Основних правил інтерпретацій та ч. 1 ст. 69 Митного кодексу України в частині правильності класифікації товарів при митному оформлені, ч. 1 ст. 257 Митного Кодексу України щодо правильності декларування відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення товарів, ч. 7 ст. 69 Митного кодексу України щодо обов`язкового врахування Рішення про визначення коду товару, застосування при цьому заниженої ставки ввізного мита в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті за митними деклараціями на суму 80962,93 грн.;

- п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митними деклараціями на суму 16192,56 грн.

В подальшому ГУ ДФС у Хмельницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 17.09.2020 року за № 00000341219 яким визначено ТОВ "Гран-Саніт" податкове зобов`язання по податку на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів у сумі 20240,70 грн. (в т. ч. за основним зобов`язанням 16192,56 грн. та штрафними санкціями 448,14 грн.);

- від 17.09.2020 року за № 00000331219, яким визначено ТОВ "Гран-Саніт" податкове зобов`язання у виді ввізного мита на товари, що ввозяться на товари суб`єктами підприємницької діяльності у сумі 101203,66 грн. (в т. ч. за основним зобов`язанням 80962,93 грн. та штрафними санкціями 20240,73 грн.).

Позивач, звернувшись до суду з даним позовом зазначив, що вважає безпідставним припущення ГУ ДФС у Хмельницькій області про те, що позивачем порушено правила 1, 2а, 6 Основних правил інтерпретацій та ч. 1 ст. 69 Митного кодексу України в частині правильності класифікації товарів при митному оформлені, ч. 1 ст. 257 Митного Кодексу України щодо правильності декларування відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення товарів, ч. 7 ст. 69 Митного кодексу України щодо обов`язкового врахування Рішення про визначення коду товару, застосування при цьому заниженої ставки ввізного мита в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті за митними деклараціями на суму 80962,93 грн., а також п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митними деклараціями на суму 16192,56 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, Хмельницький окружний адміністративний суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, оскільки встановив, що невиїзна документальна перевірка була проведена посадовими особами відповідача безпідставно, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення 17.09.2020 року за №00000341219 та № 00000331219 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, зважаючи на те, що матеріали справи містять документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу в обсязі 6 годин 30 хв., що становить 5000 грн., прийняв рішення про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на правову допомогу у вказаному розмірі.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд дійшов вірного висновку в частині задоволення позовних вимог позивача по суті спору. До такого висновку колегія суддів дійшла враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, у тому числі у вигляді кодів, зазначені у цій статті. Серед таких відомостей є код товару згідно з УКТ ЗЕД, ставки митних платежів та суми митних платежів.

Згідно з ч.1-5 ст. 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Відповідно до п.3 розділу І Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 №650 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 р. за №1085/21397 (надалі - Порядок), контроль правильності класифікації товарів - перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Пунктами 1, 2 Розділу ІІІ Порядку визначено, що декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 Кодексу.

Посадові особи ПМО чи митного поста, ВМП здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.

Відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 345 МК України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Тобто органам митного контролю надано можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для перевірки позивача слугували висновки відповідача щодо невірної класифікації товару, ввезеного позивачем, за кодом УКТ ЗЕД. На думку відповідача, такий підхід узгоджується з позицією ДФС України.

Водночас необхідно врахувати, що імпортований позивачем товар пройшов митне оформлення; митна декларація, в якій позивач задекларував до ввезення на митну територію України товар за кодом УКТ ЗЕД, була прийнята митним органом, а імпортований товар випущений у вільний обіг.

Виходячи із змісту ч.6 ст.69 МК України, донарахування сум податкових зобов`язань після завершення процедури митного оформлення товарів можливо виключно у разі умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформацій під час митного оформлення.

Згідно змісту правил та ураховуючи пояснення до товарної позиції 7020 декларантом не вбачалось віднесення товарних позиції, що визначені були у рахунках фактури (інвойсах), сертифікатів походження товару EUR.1 тощо до складу однієї товарної позиції у сіх товарів і зокрема до визначеної митним органом позиції за кодом УКТ ЗЕД 7020 00 80 00.

Згідно змісту Пояснення до УКТ ЗЕД, до товарної позиції 7020 інші вироби із скла входять коди товарів 7020 00 інші вироби із скла і зокрема включено код товару 7020 00 80 00 інші .

Класифікація піддони до душових кабін , душові панелі , скло до кабіни мають різні матеріали (скло, пластмаса, алюміній і т.д.) та ці товари не охоплюється товарними позиціями кодів 7020, а відповідно не входять до коду 7020 00 80 00. Такий висновок відповідає змісту пояснення до позиції 7020, де вказано що до цієї товарної позиції включаються вироби зі скла (включаючи скляні частини різних предметів), що не ввійшли в інші товарні позиції цієї групи або в інші групи УКТ ЗЕД.

Таким чином, у разі коли згідно з правилом 2 (Ь) або з будь - яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис.

Разом з тим, коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару (підпункт а правила 3 Основних правил інтерпретації).

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що імпортований позивачем товар не може вважатись комплектом, оскільки їх походження (товару) є різним (з різних країн), та продаж їх проводиться окремо. Зокрема, на підтвердження вказаних обставин надаються видаткові накладні ТОВ ГРАН-САНІТ за № Ж - 00113 від 01.03.2019 року та № Ж - 00055 від 05.02.2019 року за змістом яких здійснювалось продаж товарів (скла до кабіни та піддон) окремо.

Зазначене свідчить, що відповідачем не встановлено подання позивачем неправдивих відомостей або документів, чи ненадання важливих даних для правильної класифікації товару під час його декларування згідно поданих митних декларацій.

Відповідно до вимог КАС України, суд під час розгляду справи повинен об`єктивно та всебічно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, встановити дійсні факти, які мають значення для справи.

Підсумовуючи вказане апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив належним чином та об`єктивно дійсні обставини справи в частині позовних вимог щодо обгрунтованості проведення відповідачем невиїзної документальної перевірки та прийняття відносно позивача податкових повідомлень-рішень 17.09.2020 року за № 00000341219 та № 00000331219.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Подільської митниці Держимитслужби від 17.09.2020 року за № 00000341219 та № 00000331219, відповідає.

Що стосується оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь ТОВ "Гран-Саніт" витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Подільської митниці Держитслужби, колегія суддів не погоджується з рішенням суду та вважає за необхідне зауважити наступне.

Згідно ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Слід зауважити, що на позивача, як учасника справи, процесуальним законом покладено обов"язок підтвердити належними доказами розмір витрат на правову допомогу, в тому рахунку надати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Водночас, нормами статті 143 КАС України передбачено право учасників судового процесу оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їх інтересів, і вони не погоджуються з ним.

Однак, в порушення зазначеної норми, судом першої інстанції не надано можливості відповідачу подати відповідні заперечення стосовно заявленого клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу та обгрунтованості визначеного розміру таких витрат.

Так, згідно матеріалів справи позивач надав докази на підтвердження загальної суми понесених ним витрат на правову допомогу у справі у розмірі 5000 грн., а саме:

- договір про надання правової (правничої) допомоги № 01-10/2020 від 02.10.2020;

- ордеру адвоката Крука А.С. ;

- платіжне доручення від 13.10.2020 ТОВ Гран-Саніт про сплату на правову допомогу адвокату Круку А.С.;

- рахунок-фактура адвоката за №01-10/2020 від 12.10.2020.

Необхідно також врахувати що у п.п. 4.1 п.4 договору про надання правової (правничої) допомоги № 01-10/2020 від 02.10.2020 зазначено, що за надання правової допомоги Клієнт зобов"язується сплатити Адвокату орієнтовно гонорар у розмірі 5000,00 грн..

Однак, у справі що розглядається, позивачем не було надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що не дає можливості суду встановити фактичний розмір часу, використаного ним для надання правової допомоги - 6 годин 30 хвилин. При цьому, у рахунку - фактурі від 12.10.2020 року №01-10/2020, у графі найменування вказано: "За надання юридичних послуг (виконані роботи), гонорар" - 6,25 год. - ціна 800 - всього до сплати 5000 грн..

Також необхідно врахувати, що дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення відкритого судового засідання.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте 22 грудня 2020 року, тоді як заява адвоката Крука А.С. про вступ у справу як представника позивача, подана до суду 29 грудня 2020 року, тобто після вирішення даної справи по суті та прийняття за результатом її розгляду судового рішення.

Наведене вище свідчить про відсутність належних та допустимих доказів, а також документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн., а відтак і відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення на користь позивача зазначених витрат.

Підсумовуючи вказане апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги частково ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а судом першої інстанції при вирішенні справи частково порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, таке рішення суду підлягає скасуванню частково.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року скасувати в частині стягнення на користь ТОВ "Гран-Саніт" витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,0 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Подільської митниці Держитслужби.

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Гран-Саніт" про стягнення витрат на правничу допомогу.

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Іваненко Т.В.