Ухвала

від 26.04.2021 по справі 560/4455/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження

Справа № 560/4455/20

26 квітня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Іваненко Т.В.

розглянувши у письмовому провадженні клопотання Старосинявської селищної ради Хмельницької області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старосинявської селищної ради Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року позов задоволено частково. Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Перевіривши додержання особою, яка подала апеляційну скаргу, вимог ст.ст. 295, 296 КАС України, суд дійшов висновку про залишення поданої апеляційної скарги без руху з наступних підстав.

Статтею 295 КАС України врегульовано, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. При цьому, якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

З матеріалів справи встановлено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції було прийнято у порядку письмового провадження 04 грудня 2020 року, а його копію направлено на електронну адресу апелянта та відповідно отримано ним 07 грудня 2020 року.

Разом з тим, апеляційну скаргу подано лише 09 березня 2021 року (про що свідчить відмітка пошти на конверті), тобто з пропуском строку, встановленого ст. 295 КАС України.

До апеляційної скарги додано клопотання, в якому апелянт просив поновити йому строк на апеляційне оскарження рішення суду, мотивуючи тим, що даний строк пропущено з поважних причин, а саме порушенням працівниками Старосинявської селищної ради своїх службових обов"язків, що призвело до неможливості звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений КАС України строк.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження та дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов висновку, що підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відсутні, оскільки апелянтом не вказано обгрунтованих причин неможливості звернення до суду з апеляційною скаргою, протягом 30 днів з моменту отримання оскаржуваного судового рішення.. Тобто наведені скаржником у клопотанні обставини не дають підстави для висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом не доведено поважність причини пропуску строку апеляційного оскарження, що зазначені у клопотанні про його поновлення, а тому ухвалою від 01 квітня 2021 року апеляційний суд запропонував апелянту звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку та вказати інші підстави для його поновлення.

15 квітня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання Старосинявської селищної ради Хмельницької області про поновлення пропущеного строку на апеляційне скарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року, яке обгрунтоване тим, що строк пропущено з поважних причин, а саме недоотримання коштів до бюджету селищної ради від платників податків внаслідок надання їм законних пільг, що спричинило неможливість сплати судового збору для подання апеляційної скарги у встановлені законом строки.

Розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року, колегія суддів не вбачає підстав для його поновлення з огляду на таке.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що обставини, з якими апелянт пов`язує поважність причин пропуску строків звернення, повинні бути доведеними та підтвердженими належними доказами, і дійсно підтверджувати неможливість звернення до суду у встановлений законодавством строк. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Разом з тим, доводи апелянта щодо недоотримання коштів до бюджету селищної ради, не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення, та не позбавляло можливості апелянта, в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов`язані з відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.

З огляду на приписи, зокрема, статті 44 КАС України, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Шевченко проти України" від 26 квітня 2007 року та рішення у справі "Трух проти України" від 14 жовтня 2003 року).

У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання обов`язків.

Тобто, виходячи з принципу належного урядування, державні органи загалом, зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок позивача у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого його користь).

Отже, при належному відношенні, апелянт не був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу в межах строку звернення до суду апеляційної інстанції, проте таким правом не скористався, а тому суд вважає, що вказані відповідачем підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених апелянтом у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними, а тому у задоволенні клопотання Старосинявської селищної ради Хмельницької області необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.121, 295, 325, 328, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні клопотання Старосинявської селищної ради Хмельницької області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року.

Визнати неповажними причини пропуску Старосинявської селищної ради Хмельницької області строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України .

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Іваненко Т.В.