Ухвала

від 22.06.2021 по справі 560/4455/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 червня 2021 року

м. Київ

справа № 560/4455/20

адміністративне провадження № К/9901/21381/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу Старосинявської селищної ради Хмельницької області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі № 560/4455/20 за позовом ОСОБА_1 до Старосинявської селищної ради Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Старосинявської селищної ради Хмельницької області, в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Старосинявської селищної ради в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною виду цільового призначення із земель запасу на ведення особистого селянського господарства та наступною передачею земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства, площею 2.0 га, за кадастровим номером - 6824488000:03:007:0085, яка знаходиться за межами населених пунктів Старосинявської селищної ради Старосинявського району;

- зобов`язати Старосинявську селищну раду винести на розгляд сесії та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною виду цільового призначення із земель запасу на ведення особистого селянського господарства та надати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, для ведення особистого селянського господарства, площею 2.0 га, за кадастровим номером 6824488000:03:007:0085, яка знаходиться за межами населених пунктів Старосинявської селищної ради Старосинявського району.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.12.2020 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Старосинявської селищної ради щодо нерозгляду у встановленому Законом України Про місцеве самоврядування в Україні порядку заяви ОСОБА_1 від 03.07.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та неприйняття відповідного рішення на пленарному засіданні селищної ради.

Зобов`язано Старосинявську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.07.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти рішення відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Земельного кодексу України.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Старосинявської селищної ради Хмельницької області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.12.2020 у справі 560/4455/20.

11.06.2021 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2021.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд установив, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, з огляду на таке.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною третьою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 328 КАС України, передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

При постановленні оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відсутні, тому що апелянтом не вказано обґрунтованих причин неможливості звернення до суду з апеляційною скаргою, протягом 30 днів з моменту отримання оскаржуваного судового рішення.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначав, що посилання апелянта щодо недоотримання коштів до бюджету селищної ради, не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення, та не позбавляло можливості апелянта, в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов`язані з відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.

Суд погоджується з висновком Сьомого апеляційного адміністративного суду з огляду на таке.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

За приписами частини 1 статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Як на підставу касаційного оскарження та пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.12.2020, відповідач у касаційній скарзі обґрунтовує тим, що строк пропущено з поважних причин, оскільки відбулось недоотримання коштів до бюджету селищної ради від платників податків внаслідок надання їм законних пільг, що спричинило неможливість сплати судового збору для подання апеляційної скарги у встановлені законом строки.

Однак, Суд не приймає їх до уваги оскільки в силу зазначених обґрунтувань, скаржником не наведено конкретних причин, які перешкоджали йому вчасно звернутись із апеляційною скаргою задля дотримання строків передбачених КАС України.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

До того ж колегія суддів звертає увагу на те, що у статті 129 Конституції України та статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що є одним зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожній стороні має бути надана розумна можливість викладати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, як порівняти з опонентом.

Тому беручи до уваги зміст приписів статті 44 КАС України Верховний Суд доходить висновку, що відповідач, який діє як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, та, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно форми та змісту апеляційної скарги, задля чого, як особа, зацікавлена у її поданні, мусить вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Натомість брак у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а повернення судом апеляційної скарги з мотивів несплати судового збору є передбаченим законом процесуальним заходом, що вживається в разі неналежного виконання заявником своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. З цього випливає, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень і діє від імені держави, не може та не має намагатись отримати переваги від фінансових труднощів, які виникають в його діяльності, способом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, зокрема й щодо сплати судового збору.

Отже, зазначені обставини не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, а скаржником не наведено об`єктивних перешкод, які заважали своєчасно реалізувати право на оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом.

Таким чином, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини 1 статті 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Старосинявської селищної ради Хмельницької області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі № 560/4455/20 за позовом ОСОБА_1 до Старосинявської селищної ради Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.

СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій