Вирок

від 22.04.2021 по справі 202/4718/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1340/21 Справа № 202/4718/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020040660000255 за апеляційними скаргамипрокурора Лівобережноїокружної прокуратуриміста Дніпра ОСОБА_8 та першогозаступника керівникаДніпропетровської обласноїпрокуратури ОСОБА_9 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2021 року щодо ОСОБА_7 , -

ВСТАНОВИЛА:

цим вироком

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Красноводськ, Республіка Туркменістан, громадянку України, з середньою спеціальною освітою, розлучену, маючу на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , офіційно не працевлаштована, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судиму,

визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 190 КК України та призначено покарання:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 8 500 гривень;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 510 гривень;

- за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

У відповідності до ст. 75 КК України від призначеного покарання звільнено, якщо протягом 1 року іспитового строку вона не вчинить нового злочину.

Згідно ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Цивільний позов потерпілого про стягнення матеріальної шкоди, - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради 82 200,88 гривень.

Вирішено долю судових витрат та речових доказів.

Вказаним вироком ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні наступного.

У невстановлені дату, час та місці, але не пізніше 17.04.2018 року, у ОСОБА_7 , виник умисел, спрямований на незаконне заволодіння бюджетними коштами виділеними державою на соціальну допомогу особам, взятих на облік осіб, переміщених з тимчасово окупованої території України і районів проведення антитерористичної операції, шляхом вчинення шахрайських дій та шляхом підробки офіційного документа.

Так, ОСОБА_7 , будучи зареєстрованою та фактично мешкаючи в м. Дніпро, маючи прямий умисел на незаконне заволодіння бюджетними коштами виділеними державою на соціальну допомогу особам, взятих на облік осіб, переміщених з тимчасово окупованої території України і районів проведення антитерористичної операції, для досягнення своєї корисної мети, розуміючи, що для постановки на облік як внутрішньо переміщена особа та оформлення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, вона повинна надати до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради заяву та документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, з відміткою про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, у невстановлені дату, час та місці, але не пізніше 17.04.2018 року, з метою підробки офіційного документа та в подальшому його використання надала невстановленій особі матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, паспорт громадянина України, виданий 06.12.2009 року, Індустріальним РВ у м. Дніпропетровську ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, на ім`я ОСОБА_7 , для внесення неправдивих відомостей про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та реєстрацію місця проживання в АР Крим за адресою: АДРЕСА_3 , тим самим надала засоби вчинення кримінального проступку.

Після цього, невстановлена особа,матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, у невстановлені дату, час та місці, але не пізніше 17.04.2018 року, внесла неправдиві відомості в зміст офіційного документа, паспорту громадянина України виданого 06.12.2009 року, Індустріальним РВ у м. Дніпропетровську ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, на ім`я ОСОБА_7 , а саме поставила штамп та внесла неправдиві відомості про зняття з реєстрації місця проживання у АДРЕСА_1 та поставила штамп з внесенням неправдивих відомостей реєстрації місця проживання в АР Крим за адресою: АДРЕСА_3 , за уповноважених осіб, а саме начальника Індустріального районного ДМС України в Дніпропетровській області та начальника 2-го відділу Ялтинського МУ ГУ ДМС України в АР Крим, форма та реквізити яких не відповідає, дійсній формі станом на 2013 рік. Після цього, невстановлена особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, в невстановлені дату, час, але не пізніше 17.04.2018 року, у невстановленому місці, передала підроблений офіційний документ, а саме паспорт громадянина України, виданий на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , для подальшого використання.

В подальшому, 17.04.2018 року в денний час доби, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_7 , переслідуючи єдиний умисел спрямований на незаконне заволодіння бюджетними коштами виділеними державою на соціальну допомогу особам, взятих на облік осіб, переміщених з тимчасово окупованої території України і районів проведення антитерористичної операції, знаходячись в адміністративній будівлі Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради за адресою: проспект П. Калнишевського, 55, м. Дніпро,з метою постановки на облік як внутрішньо переміщена особа, знаходячись у вказаному місці та час, утримуючи при собі підроблений офіційний документ паспорт громадянина України серійний номер НОМЕР_1 , з неправдивими відомостями про реєстрацію місця проживання, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання використала завідомо підроблений паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_7 , шляхом передачі його посадовій особі структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для підтвердження своєї особистості та місця реєстрації, що стало підставою оформлення довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Крім цього, 08.05.2018 року в денний час доби, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_7 , переслідуючи єдиний умисел спрямований на незаконне заволодіння бюджетними коштами виділеними державою на соціальну допомогу особам, взятих на облік осіб, переміщених з тимчасово окупованої території України і районів проведення антитерористичної операції, знаходячись в адміністративній будівлі Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, за адресою: проспект П. Калнишевського, 55, м. Дніпро, з метою призначення та отримання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, знаходячись у вказаному місці та час, утримуючи при собі підроблений офіційний документ паспорт громадянина України серійний номер НОМЕР_1 , з неправдивими відомостями про реєстрацію місця проживання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, реалізовуючи свій умисел використала завідомо підроблений паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_7 , шляхом передачі його посадовій особі структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для підтвердження своєї особи та місця реєстрації, що стало підставою оформлення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Таким чином, ОСОБА_7 всупереч вимогам ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року та постанові КМУ від 01.10.2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», будучи достовірно обізнаною про те, що 17.04.2018 року та 08.05.2018 року, перебуваючи в адміністративній будівлі Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, за адресою: проспект П. Калнишевського, 55, м. Дніпро ввівши в оману працівників Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, використала підроблений офіційний документ паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_7 з неправдивими відомостями про реєстрацію місця проживання, незаконно отримала довідку згідно, якої стала на облік як внутрішньо переміщена особа та оформила щомісячну адресну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Таким чином, ОСОБА_7 , в період з травня 2018 року по травень 2020 року на р/р № НОМЕР_2 відкритий в АТ «Ощадбанк» на її ім`я ОСОБА_7 , незаконно отримала бюджетні кошти адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної, чим спричинила збитків державі в особі Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради на суму 82 200 грн. 88 коп.

В апеляційних скаргах:

- прокурор Лівобережної окружноїпрокуратури містаДніпра ОСОБА_8 просить вказаний вирок, в частині призначення покарання, змінити, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Прокурор зазначає, що ОСОБА_7 згідно документів долучених та досліджених під час судового розгляду має на утриманні дітей, а саме: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 КК України до неї не може бути застосовано покарання у виді обмеження волі.

- перший заступниккерівника Дніпропетровськоїобласної прокуратури ОСОБА_9 просить вказаний вирок, в частині призначення покарання, скасувати, у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн., за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн., за ч. 1 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008 року) у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 КК України, покарання у виді обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Проте, на думку прокурора, суд першої інстанції в порушення зазначених вимог, призначив покарання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки, як вбачається із матеріалів кримінального провадження та оскаржуваного вироку, ОСОБА_7 має на утриманні двох малолітніх дітей - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким чином, такий вид покарання як обмеження волі до неї не може бути застосовано.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який просив апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 задовольнити частково, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 , - задовольнити повністю, обвинувачену, яка не заперечувала проти призначення їй покарання у виді штрафу, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга прокурора ОСОБА_9 , - повному задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіркою наявних матеріалів встановлено, що суд першої інстанції вказаних вимог дотримався, але не в повному обсязі.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації її дій за ч.5ст.27,ч.1ст.358,ч.4ст.358,ч.1ст.190 КК України, - вірні та ґрунтуються на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінці сукупності доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності.

Доведеність вини та правильність юридичної кваліфікації скоєного ніким з учасників судового розгляду не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється.

Що стосується доводів апеляційних скарг прокурорів щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає їх слушними та зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 КК України, покарання у виді обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження та оскаржуваного вироку, ОСОБА_7 має на утриманні двох малолітніх дітей - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Проте суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 190 КК України, зазначені обставини не врахував, призначивши їй покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, порушивши таким чином вимоги ч. 3 ст. 61 КК України.

Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції, є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є, зокрема, неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

За вимогами ч. 1 ст. 421 КПК України обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга прокурора ОСОБА_9 , - повному задоволенню, а вирок щодо ОСОБА_7 , на підставі ст. 409 КПК України, в частині призначеного покарання, підлягає скасуванню, з ухваленням судом апеляційної інстанції на підставі ч. 1 ст. 421 КПК України нового вироку.

Призначаючи покарання ОСОБА_7 , у відповідності до статей 65-67 КК України, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, характеризується задовільно.

Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , колегією суддів не встановлено.

Колегія суддів також враховує і практику рішень Європейського суду з прав людини, де в справі Скополла проти Італії від 17.09.2009 року, Високий суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Тому, колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 слід призначити покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн., за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн., за ч. 1 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008 року) у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим слід призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

В решті вирок суду слід залишити без змін.

На думку колегії суддів, саме такий вид та розмір покарання, буде необхідним, справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 421 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_8 , - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 , - задовольнити.

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2021 року щодо ОСОБА_7 , в частиніпризначеного покарання, скасувати.

Ухвалити новий вирок,яким ОСОБА_7 призначити покарання:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн.;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.;

- за ч. 1 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008 року) у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення. На вирок апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4