Постанова

від 21.04.2021 по справі 713/1052/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року м. Чернівці

Справа № 713/1052/20

Провадження №22-ц/822/363/21

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Литвинюк І. М.

суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.

секретар - Скрипка С.В.

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Вижницька міська рада, ОСОБА_2 ,

апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 січня 2021року, головуючий у І-й інстанції - Кибич І.А.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вижницької міської ради, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 20 червня 1956 року і по даний час разом зі своєю родиною проживає в АДРЕСА_1 у власному житловому будинку. З 70-х років (1973-1975 роки) його будинок підключений до центральної водопровідної мережі м.Вижниця. В цей ж час його батько ОСОБА_3 , за погодженням з відповідними службами міста та району, улаштував бетоновану каналізаційну вигрібну яму, яка розташована у межах АДРЕСА_1 неподалік будинку. У 2010 році Вижницька школа мистецтв за його згодою під`єднала свою систему водовідведення (каналізацію) до його вигрібної ями.

Зазначав, що у зв`язку з перевантаженням вигрібної ями від спільного користування, відповідно до рішення виконавчого комітету Вижницької міської ради Чернівецької області від 08 грудня 2010 року №18 Про надання дозволу на підключення приміщення школи мистецтв до центрального водопроводу та облаштування вигрібної ями , Вижницькій школі мистецтв надано дозвіл на підключення приміщення школи мистецтв до центральної водопровідної мережі та облаштування вигрібної ями. У зв`язку з цим була облаштована переливна вигрібна яма, яка розташована у межах АДРЕСА_1 неподалік будинку та Вижницької школи мистецтв, яка з`єднана з його вигрібною ямою.

У лютому 2020 року йому стало відомо про те, що земельна ділянка, на якій розташована його вигрібна яма та переливна яма, не дивлячись на те, що Вижницькій міській раді та ОСОБА_2 було відомо про існування вказаних вище санітарно-гігієнічних споруд та їх приналежність, відповідно до рішення Вижницької міської ради від 15 листопада 2017 року №315/3-12/17 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельних ділянок у власність чи користування , включена у площу земельної ділянки, яка надана у власність ОСОБА_2 . Межові знаки не встановлювалися на місцевості.

Відповідно до п.1 резолютивної частини оскаржуваного рішення Вижницькою міською радою затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0176 га кадастровий №7320510100:01:002:1142 у АДРЕСА_2 , на умовах надання безоплатно у власність ОСОБА_2 . Відповідно до п.2 резолютивної частини оскаржуваного рішення Вижницькою міською радою надано ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0176 га кад. №7320510100:01:002:1142 у АДРЕСА_2 .

У зв`язку з тим, що в межі земельної ділянки, яка надана у власність ОСОБА_2 , включено належну йому споруду (каналізаційна вигрібна яма та переливна яма), оскаржуване рішення є протиправним, таким, що порушує його права.

Вказував на те, що у склад придбаного ОСОБА_2 майна входив лише житловий будинок. До його складу не входила земельна ділянка.

Згідно з даними технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_2 за житловим будинком закріплена земельна ділянка площею 0,0139 га в межах згідно з планом. Отже, у користуванні ОСОБА_2 , у зв`язку з купівлею будинку, перебувало лише 0,0139 га. Лише цю площу земельної ділянки ОСОБА_2 в силу положень ст. 120 ЗК України вона могла приватизувати на підставі технічної документації. Для приватизації іншої частини земельної ділянки, у т.ч. і тієї, на якій розташовані і каналізаційні мережі, ОСОБА_2 могла приватизувати лише на підставі спеціального дозволу Вижницької міської ради, адже на земельній ділянці комунальної власності не був розташований житловий будинок.

Також посилався на те, що для приватизації ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,0176 га та можливості надання її безоплатно у власність ОСОБА_2 відповідачці необхідно було звернутися до Вижницької міської ради із заявою (клопотанням) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі на місцевості площею 0,0176 га за відповідною адресою відповідного цільового призначення, а також отримати дозвіл на приватизацію земельної ділянки, яка не була у користуванні ОСОБА_2 і не перебувала під її будинком (площею 0,0037 га). Адже земельна ділянка площею 0,0037 га не перебувала у користуванні ОСОБА_2 та остання до Вижницької міської ради з таким клопотанням не зверталася. Натомість звернулася із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,0150 га по АДРЕСА_2 . Земельна ділянка площею 0,0026 га отримана ОСОБА_2 без належного дозволу, що виключає законність приватизації та оскаржуваного рішення.

Оскаржуваному рішенню передувало рішення восьмої сесії Вижницької міської ради VII скликання від 18 травня 2016 року №101-8/16 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку . Згідно з п.1 вказаного рішення ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,015 га по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок громадської та житлової забудови на умовах безоплатної передачі у приватну власність до 18 листопада 2016 року.

ОСОБА_2 надавався дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою площею 0,015 га, а не площею 0, 0176 га. При цьому ОСОБА_2 не отримувала від міської ради дозволу на розроблення технічної документації щодо відновлення (встановлення) меж на земельну ділянку, яка не перебувала під її будинком.

Отже, при наданні земельної ділянки, розробленні, затвердженні технічної документації із землеустрою Вижницькою міською радою та ОСОБА_2 не дотримано положень чинного законодавства, що призвело до порушення його прав та прийняття неправомірного рішення, яке оскаржується.

Просив визнати протиправним та скасувати рішення дванадцятої сесії Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області VIII скликання від 15 листопада 2017 року №315/3-12/17 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельних ділянок у власність чи користування .

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

На зазначене рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що матеріали справи містять рішення Вижницької міської ради від 23 грудня 1990 року № 200, яким надано згоду на купівлю комунальної квартири по АДРЕСА_3 ОСОБА_3 (батьком позивача) і зняття її з балансу житлово-комунального господарства. В акті оціночної комісії зазначено, що в площу квартири входить ванна кімната площею 3,9 м.кв. Це свідчить про те, що комунальна квартира була куплена з наявними в ній комунікаціями (система водопостачання та каналізації (вигрібна яма), які були збудовані попереднім власником - Вижницькою міської радою.

Всі дозвільні документи, які б підтверджували законність облаштування вигрібної ями для квартири за адресою по АДРЕСА_3 , належать Вижницькій міській раді, оскільки вона була власником цієї квартири до 1990 року і з усіма водо- і каналізаційними мережами продала її ОСОБА_3 - відповідальному квартиронаймачу, а позивач, в свою чергу, отримав квартиру на правах спадкоємця.

Оскільки в межі земельної ділянки, яка надана у власність ОСОБА_2 , включено належно йому споруду (каналізаційна вигрібна яма), вважає оскаржуване рішення протиправним, таким, що порушує його права.

На апеляційну скаргу Вижницька міська рада подала відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

Посилається на те, що позивачем не доведено право власності чи користування на вигрібну яму, що знаходиться на земельній ділянці, яка належить на праві власності ОСОБА_2 .

На апеляційну скаргу ОСОБА_2 подала відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

Посилається на те, що ОСОБА_1 , в порушення вимог чинного законодавства, спорудив на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вигрібну яму, яка не відповідає вимогам державних будівельних, санітарних норм та правил.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не долучено належних та допустимих доказів стосовно законності облаштування переливної вигрібної ями, яка розташована в АДРЕСА_2 ; останній з приводу отримання безоплатно у приватну власність земельної ділянки, на якій розташована переливна вигрібна яма, яку облаштував позивач, до Вижницької міської ради не звертався. Позивачем не долучено дозвільних документів, які б підтвердили законність облаштування вигрібної ями.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 проживає в житловому будинку, який розташований в АДРЕСА_1 , який на підставі рішення Вижницької міської ради від 23 грудня 1990 року знято з балансу житлово-комунального господарства і надано згоду на купівлю в ньому квартири батьком позивача - ОСОБА_3 . Відповідачка ОСОБА_2 є власником житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_2 .

Також встановлено, що 10 травня 2016 року відповідачка ОСОБА_2 звернулася із заявою до Вижницької міської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення та відновлення меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,0150 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на умовах безоплатної передачі у приватну власність.

Рішенням восьмої сесії VIІ скликання Вижницької міської ради №101-8/16 від 18 травня 2016 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,0150 га по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок громадської та житлової забудови на умовах безоплатної передачі у приватну власність.

У квітні 2017 року відповідачка ОСОБА_2 звернулась до Вижницької міської ради із заявою про продовження терміну дії рішення №101-8/16 від 18 травня 2016 року. На підставі її заяви рішенням шостої сесії VІІІ-го скликання №142/3-6/17 від 17 травня 2017 року продовжено термін дії рішень для виготовлення документації із землеустрою, розроблену та погоджену технічну документацію щодо встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,0150 га по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, зобов`язано подати для розгляду та затвердження у встановленому законом порядку до 17 листопада 2017 року.

31 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Вижницької міської ради із заявою, в якій просила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0176, кадастровий номер 7320510100:01:002:1142 в АДРЕСА_2 та надати вказану земельну ділянку безоплатно у власність.

Рішенням дванадцятої сесії VІІІ-го скликання №315/3-12/17 від 15 листопада 2017 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0176 га кадастровий номер 7320510100:01:002:1142 м. АДРЕСА_2 на умовах надання безоплатно у власність ОСОБА_2 . Надано ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0176 га кадастровий номер 7320510100:01:001:1142 АДРЕСА_2 .

07 грудня 2017 року відповідачка ОСОБА_2 зареєструвала право власності на земельну ділянку площею 0,0176 га, яка розташована в АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7320510100:01:002:1142, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №107348005 від 13 грудня 2017 року.

У частині першій статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст з поміж іншого належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. (частина перша статті 116 ЗК України).

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказане свідчить, що відповідна рада за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має право вчинити лише такі дії, а саме: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надати мотивовану відмову у його наданні, з підстав, які прямо передбачені статтею 118 ЗК України.

Перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, при цьому зобов`язує орган місцевого самоврядування у випадках прийняття рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

При цьому, звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що в межі земельної ділянки, яка надана у власність відповідачці ОСОБА_2 , включено належну йому споруду (каналізаційну вигрібну яму та переливну яму), а тому оскаржуване рішення є протиправним і таким, що порушує його права.

Однак позивачем не надано суду доказів порушення його прав та законних інтересів внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

Положеннями статей 391, 393 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Разом з тим право власності або право користування набуваються особами у визначеному законом порядку.

Особи не набувають право власності на прибудинкову територію або її окрему частину автоматично з набуттям права власності на квартиру. Спірна земельна ділянка у власність або у користування позивачу не надавалась, з такою заявою ОСОБА_1 до Вижницької міської ради не звертався, а відтак, оскаржуваним рішенням відповідача права ОСОБА_1 не порушені.

Твердження позивача про правомірність зведення вигрібної ями, а також про приналежність вигрібної ями до житлового будинку, в якому він проживає, є такими, що не відповідають положенням земельного законодавства.

Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З оглянутої в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції інвентарної справи житлового будинку АДРЕСА_3 вбачається, що на планах інвентарної справи вказаного житлового будинку наявність господарської споруди - вигрібної ями, яка підлягає технічній інвентаризації, не зазначено.

За таких обставини, доводи апеляційної скарги про те, що затвердження технічної документації із землеустрою та реєстрація права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 порушує його права та законні інтереси, є необгрунтованими, оскільки докази на підтвердження зазначених обставин в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішенням дванадцятої сесії Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області VIII скликання від 15 листопада 2017 року №315/3-12/17 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельних ділянок у власність чи користування , яким надано відповідачці безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,0176 га в АДРЕСА_2 , права і законні інтереси ОСОБА_1 не порушено, а тому підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Рішення суду першої інстанції містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 січня 2021року - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 січня 2021року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 квітня 2021 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: Н.К. Височанська

І.Б. Перепелюк