Постанова

від 13.04.2021 по справі 754/2350/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №754/2350/18

головуючий у суді І інстанції Галась І.А.

провадження № 22-ц/824/4867/2021

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Русецького Павла Сергійовича, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва зі скаргою на дії та постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Русецького П.С., в якій просила:

-визнати неправомірними дії приватного виконавця Русецького П.С. відносно виконання виконавчого листа № 754/2350/18 виданого 18 червня 2020 року;

-визнати неправомірною та скасувати постанову винесену 19 липня 2020 року приватним виконавцем Русецьким П.С., в частині накладення арешту на кошти боржника на який нараховується пенсія, відкритий в АТ Ощадбанку ;

-зобов`язати приватного виконавця вчинити виконавчі дії, якими усунути перешкоди в отриманні пенсії скаржником;

-визнати незаконною і скасувати постанову від 01 липня 2020 року про опис та арешт майна боржника;

-визнати незаконною та скасувати постанову від 06 липня 2020 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності;

-визнати незаконним звіт про оцінку майна від 07 липня 2020 року;

-зобов`язати приватного виконання здійснити рецензування звіту про оцінку майна від 07 липня 2020 року.

В обґрунтування скарги посилалася на те, що в провадженні Деснянського районного суду міста Києва знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням від 20 січня 2020 року Деснянським районним судом м. Києва позовні вимоги задоволено. Постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2020 року рішення залишено без змін.

18 червня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Русецьким П. С. було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №754/2350/18 від 18 червня 2020 року.

Боржник зазначала, що вона не була своєчасно повідомлена про вчинення виконавчих дій, оскільки не проживає за адресою, вказаною у виконавчому листі.

Ознайомившись з матеріалами виконавчої справи 27 липня 2020 року, які надійшли боржнику простою кореспонденцією, боржник вважає, що приватним виконавцем вчинено ряд дій, що суперечать та порушують ЗУ Про виконавче провадження з численним порушенням прав боржника.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Русецького П.С. задоволено частково.

Скасовано постанову від 19 липня 2020 року про арешт коштів боржника (ВП 6238040) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в частині арешту коштів на рахунку № НОМЕР_2 в АТ Ощадбанк .

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись із указаною ухвалою представник скаржника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просила апеляційну скаргу задовольнити та скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог.

У доводах апеляційної скарги зазначає, що приватним виконавцем опис арештованого майна проводився без безпосереднього огляду майна. Крім того, виконавцем було визначено 10-денний строк для досягнення боржником і стягувачем згоди щодо вартості майна, однак фактично такого строку надано не було та відразу виконавцем було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для визначення ринкової вартості описаного майна. У доводах апеляційної скарги сторона боржника також не погоджується із об`єктивністю ринкової вартості нерухомого майна, вважає її заниженою, а тому оскаржує оцінку також з підстав відсутності рецензування цього звіту.

29 березня 2021 року від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Русецького П.С. на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилаючись на те, що скарга є необґрунтованою просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні апеляційного суду представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Косенко Н.Ю. доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити з вищевказаних підстав.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Русецький П.С. у судовому засіданні апеляційного суду проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_4 у судовому засіданні апеляційного суду проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити.

Оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції не оскаржується жодною із сторін в частині задоволення скарги, тому у відповідній частині не є предметом апеляційного перегляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця, визнання незаконною і скасування постанови від 01 липня 2020 року про опис та арешт майна боржника, визнання незаконною і скасування постанови від 06 липня 2020 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності, визнання незаконним звіту про оцінку майна від 07 липня 2020 року та зобов`язання приватного виконавця здійснити рецензування звіту про оцінку майна від 07 липня 2020 року суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Русецький П.С. діяв в межах та порядку повноважень наданих йому Законом України Про виконавче провадження .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст.74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 10 вказаного Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно із ч.1 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права державного виконавця визначені у частині третій статті 18 Закону України Про виконавче провадження .

Із змісту наведених положень закону випливає, що метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 вищезазначеного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України Про виконавче провадження копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України Про виконавче провадження опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Згідно із частиною першою статті 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення.

Частинами першою, другою, третьою статті 50 Закону визначено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Відповідно до частини четвертої статті 50 Закону України Про виконавче провадження після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Статтею 56 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Статтею 20 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Статтею 57 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання (абзац третій частини другої статті 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

Суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі (частина перша статті 5 Закону про оцінку майна).

Згідно з ст.12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Відповідно до приписів ст.3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Частиною 6 ст.9 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , затверджений постановою КМУ від 10 вересня 2003 №1440 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Згідно з вищезазначеною статтею 12 Закону про оцінку майна та умовами абзацу сьомого пункту 51 Національного стандарту №1 незалежна оцінка майна передбачає складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки. Пункти 56 та 57 Національного стандарту №1 передбачають, що висновок про вартість об`єкта є складовою частиною такого звіту.

Пунктом 62 Національного стандарту №1 передбачено, що рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та осіб, які заінтересовані у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна.

Рецензування здійснюється відповідно до вимог Положення про порядок рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав рецензентами, що працюють у штаті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв затвердженого наказом Фонду державного майна України №1585/1 від 31 жовтня 2011 року.

Згідно з п.4.1 даного Положення відповідно до положень статті 4 Закону рецензування звіту про оцінку майна полягає в його критичному розгляді та наданні висновків щодо його повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна в порядку, визначеному Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та відшкодування завданої моральної шкоди задоволено. Постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2020 року рішення залишено без змін.

18 червня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Русецьким П. С. було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №754/2350/18 від 18 червня 2020 року.

Згідно супровідного листа від 18 червня 2020 року №62383040/112 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Русецьким П.С. було направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику ОСОБА_1 для виконання за адресою вказаною у виконавчому документі: АДРЕСА_1 .

Відповідно до списку №11 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Київ-1 (відправник ПВ Русецький П.С. ), сформованого АТ Укрпошта 19 червня 2020 року зазначений лист під №0219208035276 було направлено ОСОБА_1 рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення.

Факт отримання скаржником поштових відправлень приватного виконавця підтверджено самим скаржником у скарзі на дії та постанови приватного виконавця.

Отже, з урахуванням ст. 28 Закону України Про виконавче провадження ОСОБА_1 вважається повідомленою про початок примусового виконання рішень. Несвоєчасне отримання стороною боржника постанов приватного виконавця може бути підставою для поновлення строків для оскарження цих постанов.

В той же час сам факт несвоєчасного отримання стороною боржника оскаржуваних постанов не може бути самостійною підставою для визнання неправомірними таких дій приватного виконавця, оскільки боржником не доведено, які права боржника внаслідок таких дій порушені та не доведено умисних дій приватного виконавця.

З копії матеріалів виконавчого провадження №62383040 вбачається, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Русецьким П.С. вживалися передбачені Законом України Про виконавче провадження заходи щодо встановлення місця знаходження боржника та примусового виконання рішення.

18 червня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Русецьким П.С. винесено постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої, було накладено арешт на 1/2частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

19 червня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Русецьким П.С. винесено постанову про арешт коштів боржника та накладено арешт га грошові кошти, що містяться в банківських установах на відкритих рахунках боржника.

01 липня 2020 року від представника стягувача до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Русецького П.С. надійшла заява, в якій стягувач вказував на те, що у зв`язку з неможливістю дійти згоди з боржником щодо вартості описаного майна, на яке необхідно звернути стягнення відповідно до виконавчого документу, а саме: Ѕ частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 просив призначити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ РОЯЛ СІТІ ПЛЮС для оцінки зазначеного нерухомого майна боржника.

Стороною боржника указані обставини не заперечені та у спростування цих обставин не надані докази досягнення згоди щодо вартості арештованого та описаного майна.

01 липня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Русецьким П.С. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а саме: ТОВ РОЯЛ СІТІ ПЛЮС .

06 липня 2020 року за вх. № 123 на адресу приватного виконавця надійшов лист від директора ТОВ РОЯЛ СІТІ ПЛЮС Білан Є.О., щодо неможливості виконання постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для у часті у виконавчому провадженні.

06 липня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Русецьким П.С. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а саме: ТОВ СЕЙВ КОМПАНІ .

Суб`єктом оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ СЕЙВ КОМПАНІ надано висновок про вартість об`єкта незалежної оцінки від 07 липня 2020 року згідно якого, ринкова вартість Ѕ частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , станом на дату оцінки становить 201400 грн.

Згідно супровідного листа від 08 липня 2020 року №223 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Русецьким П.С. було направлено копію висновку про вартість описаного майна боржнику ОСОБА_1 для виконання та до відома за адресою вказаною у виконавчому документі: АДРЕСА_1 .

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Русецьким П.С. було сформовано заяву на реалізацію нерухомого майна, а саме Ѕ частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яку передано до ДП СЕТАМ , як організатора торгів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вчинені приватним виконавцем заходи щодо здійснення опису та арешту квартири, яка належала ОСОБА_1 , винесення постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 01 липня 2020 року відповідають вимогам Закону України Про виконавче провадження .

Колегія апеляційного суду не може визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що постановою про опис та арешт майна боржника було описано майно, доступу до якого боржник не надавала, оскільки ці обставини не можуть бути перешкодою для опису нерухомого майна у виді частки на житлову квартиру. Як убачається із матеріалів цієї справи, при визначенні вартості арештованого майна оцінювачем було обрано порівняльний методичний підхід, для якого є визначальним ринкова вартість подібних об`єктів, а не її фактичний стан.

Не можна визнати також обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо незгоди з розміром вартості оцінки, оскільки стороною боржника не надані докази, що спростовують указаний розмір.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Необ`єктивна оцінка це оцінка, яка ґрунтується на явно неправдивих вихідних даних, навмисно використаних оцінювачем для надання необ`єктивного висновку про вартість об`єкта оцінки (абзац чотирнадцятий пункту 3 Національного стандарту № 1).

Неякісна (недостовірна) оцінка - оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування (абзац п`ятнадцятий пункту 3 Національного стандарту № 1).

Так, сторона боржника посилається на положення ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" згідно із якою рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Тобто, вищезазначеним Законом передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Отже, рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника.

Нормами Закону передбачено право боржника звернутись із вимогою про здійснення рецензування звіту як до суб`єкта рецензування звіту так і до виконавця.

В свою чергу, Закон України "Про виконавче провадження"не містить обов`язку приватного виконавця здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності.

Вищезазначене узгоджується із правовим висновком викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18, від 01 липня 2020 року у справі № 2-1160/11, від 27 серпня 2020 року у справі № 295/11078/14-ц.

Установивши, що приватний виконавець при вчиненні виконавчих дій щодо визначення вартості описаного та арештованого майна, зокрема, під час визначення суб`єкта оціночної діяльності, доручення йому подати звіт про оцінку майна та повідомлення сторін виконавчого провадження про вартість майна, діяв в межах наданих йому повноважень, в порядок та у спосіб, визначені діючим законодавством України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги.

Звертаючись з вимогою про зобов`язання приватного виконавця здійснити рецензування звіту про оцінку майна в судовому порядку сторона боржника не надала жодних доказів, що вона у процесі виконавчого провадження зверталась до приватного виконавця з вимогою про рецензування звіту та приватним виконавцем їй у цьому було відмовлено.

Оскільки для задоволення указаної вимоги необхідно встановлення порушення прав боржника внаслідок неправомірної відмови приватним виконавцем у вчиненні відповідних дій, що матеріалами справи не встановлено, підстави для задоволення відповідних вимог скарги відсутні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, які відповідають встановленим обставинам справи, не спростовують. Судом першої інстанції при вирішенні спору були правильно застосовані норми матеріального права та дотримано норми процесуального права, тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

ГоловуючийТ.О. Писана СуддіК.П. Приходько С.О. Журба