Вирок

від 23.04.2021 по справі 371/1442/19

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.04.2021 Єдиний унікальний № 371/1442/19

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/1442/19

Провадження № 1-кп/371/72/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з секретарем ОСОБА_2 ,

за участі

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке 04 листопада 2019 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110220000351, по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Росава Миронівського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 громадянина України, українця, маючого середню освіту, не працюючого, військовослужбовця збройних сил України строкової служби, не одруженого, раніше не судимого;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Зеленьки Миронівського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 громадянина України, українця, маючого професійно-технічну освіту, працюючого водієм в ТОВ СП «АГРО», не одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 03 листопада 2019 року приблизно о 22 годині 00 хвилин, він перебуваючи в гостях у приміщенні будинку ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_3 , достовірно знаючи про те, що на території земельної ділянки в АДРЕСА_1 , що огороджена по периметру парканом, яка належить ОСОБА_7 знаходяться металеві деталі транспортних засобів, вирішив їх таємно викрасти з метою подальшої реалізації та обернення грошових коштів на власну користь.

З метою реалізації свого злочинного корисливого умислу, 03 листопада 2019 року приблизно о 22 годині 05 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні будинку ОСОБА_5 за вказаною адресою, запропонував останньому спільно з ним вчинити крадіжку металевих деталей транспортних засобів, що знаходяться на огородженій території земельної ділянки в АДРЕСА_1 , на що він погодився, вступивши таким чином із ОСОБА_4 у злочинну змову.

Діючи з метою реалізації свого злочинного корисливого умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, 03 листопада 2019 року приблизно о 23 години 00 хвилин ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 прибули на автомобілі марки «ЗАЗ-968», реєстраційний номер: НОМЕР_1 , до огородженої по периметру земельної ділянки з кадастровим номером: 3222986701:01:006:0001, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить, згідно рішення Росавської сільської ради Миронівського району Київської області № 85 від 11.05.2016 ОСОБА_7 і перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_8 , де переконавшись у відсутності власника земельної ділянки та сторонніх осіб, діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою таємного викрадення металевих деталей транспортних засобів, ОСОБА_4 переліз через огорожу та потрапив на територію вказаної земельної ділянки.

Реалізовуючи свій злочинний корисливий умисел, 03 листопада 2019 року приблизно о 23 години 05 хвилин, ОСОБА_4 діючи умисно, керуючись корисливою метою, перебуваючи на території земельної ділянки з кадастровим номером: 3222986701:01:006:0001, в АДРЕСА_1 , з метою уникнення викриття злочинної діяльності сторонніми особами вимкнув за допомогою важеля електролічильника освітлення території вказаної земельної ділянки.

Після цього, продовжуючи реалізацію свого злочинного корисливого умислу, ОСОБА_4 діючи умисно, керуючись корисливою метою, відшукав на вказаній території земельної ділянки три відокремлені металеві дверці автомобіля «АЗЛК-2140», що належать ОСОБА_8 , які переніс до паркану та просунувши їх знизу під парканом, передав їх ОСОБА_5 , який знаходився за межами вказаної території земельної ділянки та спостерігав за зовнішньою обстановкою, з метою вчасного уникнення викриття їхньої з ОСОБА_4 злочинної діяльності.

Після цього, 03 листопада 2019 року приблизно о 23 години 15 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи на території вказаної земельної ділянки, що належить ОСОБА_7 , з метою продовження реалізації свого злочинного корисливого умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, відшукав трансмісію автомобіля «АЗЛК-2140», що належать ОСОБА_8 , та за допомогою власних фізичних зусиль, перемістив її за межі території земельної ділянки, що належить ОСОБА_7 .

З метою закінчення реалізації спільного з ОСОБА_4 , злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , 03.11.2019 приблизно о 23 годині 30 хвилин погрузили у салон автомобіля марки «ЗАЗ-968», реєстраційний номер: НОМЕР_1 , належні ОСОБА_8 , металеві деталі автомобіля «АЗЛК-2140», а саме три відокремлені металеві дверці автомобіля і трансмісію автомобіля «АЗЛК-2140», після чого залишили місце вчинення злочину на вказаному автомобілі, набувши таким чином можливість вільного розпорядження викраденим майном, завдавши при цьому ОСОБА_8 , майнову шкоду, згідно висновку товарознавчої експертизи від 12 листопада 2019 року № 13-1/2022 на суму 348 (триста сорок вісім) гривень 30 (тридцять) копійок.

Згідно із формулюванням обвинувачення, дії ОСОБА_4 кваліфіковано як вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України, зокрема таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у інше приміщення.

Крім того, у відповідності до обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що 03 листопада 2019 року приблизно о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи в гостях у приміщенні будинку останнього, за адресою: АДРЕСА_3 , достовірно знаючи про те, що на території земельної ділянки в АДРЕСА_1 , що огороджена по периметру парканом, яка належить ОСОБА_7 , знаходяться металеві деталі транспортних засобів, вирішив їх таємно викрасти з метою подальшої реалізації та обернення грошових коштів на власну користь.

З метою реалізації свого злочинного корисливого умислу, 03 листопада 2019 року приблизно о 22 годині 05 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні будинку ОСОБА_5 за вказаною адресою, запропонував останньому спільно з ним вчинити крадіжку металевих деталей транспортних засобів, що знаходяться на огородженій території земельної ділянки в АДРЕСА_1 , на що він погодився, вступивши таким чином із ОСОБА_4 у злочинну змову.

Діючи з метою реалізації свого злочинного корисливого умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, 03 листопада 2019 року приблизно о 23 години 00 хвилин ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 прибули на автомобілі марки «ЗАЗ-968», реєстраційний номер: НОМЕР_1 до огородженої по периметру земельної ділянки з кадастровим номером: 3222986701:01:006:0001, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить, згідно рішення Росавської сільської ради Миронівського району Київської області № 85 від 11 листопада 2016 року ОСОБА_7 і перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_8 , де переконавшись у відсутності власника земельної ділянки та сторонніх осіб, діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою таємного викрадення металевих деталей транспортних засобів, ОСОБА_4 переліз через огорожу та потрапив на територію вказаної земельної ділянки.

Реалізовуючи свій злочинний корисливий умисел, 03 листопада 2019 року приблизно о 23 години 05 хвилин, ОСОБА_4 діючи умисно, керуючись корисливою метою, перебуваючи на території земельної ділянки з кадастровим номером: 3222986701:01:006:0001, в АДРЕСА_1 , з метою уникнення викриття злочинної діяльності сторонніми особами вимкнув за допомогою важеля електролічильника освітлення території вказаної земельної ділянки.

Після цього, продовжуючи реалізацію свого злочинного корисливого умислу, ОСОБА_4 діючи умисно, керуючись корисливою метою, відшукав на вказаній території земельної ділянки три відокремлені металеві дверці автомобіля «АЗЛК-2140», що належать ОСОБА_8 , які переніс до паркану та просунувши їх знизу під парканом, передав їх ОСОБА_5 , який знаходився за межами вказаної території земельної ділянки та спостерігав за зовнішньою обстановкою, з метою вчасного уникнення викриття їхньої з ОСОБА_4 злочинної діяльності.

Після цього, 03 листопада 2019 року приблизно о 23 години 15 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи на території вказаної земельної ділянки, що належить ОСОБА_7 , з метою продовження реалізації свого злочинного корисливого умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, відшукав трансмісію автомобіля «АЗЛК-2140», що належать ОСОБА_8 , та за допомогою власних фізичних зусиль, перемістив її за межі території земельної ділянки, що належить ОСОБА_7 .

З метою закінчення реалізації спільного з ОСОБА_4 , злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , 03 листопада 2019 року приблизно о 23 годині 30 хвилин погрузили у салон автомобіля марки «ЗАЗ-968», реєстраційний номер: НОМЕР_1 , належні ОСОБА_8 , металеві деталі автомобіля «АЗЛК-2140», а саме три відокремлені металеві дверці автомобіля і трансмісію автомобіля «АЗЛК-2140», після чого залишили місце вчинення злочину на вказаному автомобілі, набувши таким чином можливість вільного розпорядження викраденим майном, завдавши при цьому ОСОБА_8 , майнову шкоду, згідно висновку товарознавчої експертизи від 12 листопада 2019 року №13-1/2022 на суму 348 (триста сорок вісім) гривень 30 (тридцять) копійок.

Згідно із формулюванням обвинувачення, дії ОСОБА_5 кваліфіковано як вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України, зокрема таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у інше приміщення.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

У відповідності до ч. 2 та ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК України).

Аналіз норм ст. ст. 22, 26, 84-86, 92, 95, 337 КПК України в їх змістовному зв`язку із нормою ст. 349 КПК України дає підстави дійти до висновку, що суд розглядає кримінальне провадження лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, при цьому обов`язок по доведенню вини обвинувачених покладається на прокурора, який як і сторона захисту вільний у наданні доказів, якими він обстоює свою правову позицію, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків проте не підміняє їх, досліджує лише ті докази, які надані сторонами кримінального провадження.

Під час судового розгляду кримінального провадження у відповідності до ст. 351 КПК України були допитані обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Із показів обвинуваченого ОСОБА_4 , наданих в судовому засіданні вбачається, що він визнає свою вину в проникненні осінню 2019 року на частково огороджену територію земельної ділянки по АДРЕСА_1 , де знаходиться пункт прийому металобрухту, звідки спільно із ОСОБА_5 викрали три дверці та задній міст до автомобіля марки «АЗЛК-2140», які вони планували встановити на автомобіль. Про проникнення на огороджену територію земельної ділянки на якій знаходяться ці металеві деталі вони із ОСОБА_5 не домовлялися, ОСОБА_4 самостійно проник на територію земельної ділянки, перелізши під парканом для вимкнення на електроопорі рубильника електропостачання, що призвело до вимкнення освітлення території земельної ділянки. В цей час ОСОБА_5 перебуваючи за межами території цієї земельної ділянки витягнув по під парканом три дверці до автомобіля марки «АЗЛК-2140», які були сперті на цей паркан. Про те, що під парканом знаходяться дверці, та їх можливо витягти під ним обвинувачені знали, оскільки напередодні приїжджали туди та здавали металобрухт. Саме тоді вони помітили ці деталі до автомобіля, які в подальшому вирішили викрасти. Металевий міст до автомобіля марки «АЗЛК-2140» ОСОБА_4 , обійшовши територію земельної ділянки пункту прийому металобрухту із задньої її сторони, яка не була огородженою витягнув самостійно. Викрадені речі обвинувачені спільно завантажили до автомобіля, на якому вони приїхали.

Із показів обвинуваченого ОСОБА_5 , наданих в судовому засіданні вбачається, що він визнає свою вину у викраденні осінню 2019 року з частково огородженої території земельної ділянки по АДРЕСА_1 , де знаходиться пункт прийому металобрухту, спільно із ОСОБА_4 трьох дверцят та заднього мосту до автомобіля марки «АЗЛК-2140», які вони планували встановити на автомобіль. Крадіжка здійснювалася наступним чином, під`їхавши до території частково огородженої земельної ділянки на автомобілі, обвинувачені залишивши його на відстані близько 100 метрів до цієї земельної ділянки та підійшли до неї. ОСОБА_5 пішов до території земельної ділянки де на паркан були сперті дверці до автомобіля марки «АЗЛК-2140», де він їх бачив напередодні під час здачі металобрухту, та просунувши руки під паркан звалив їх на землю і витягнув за межі земельної ділянки, при цьому він не проникав на територію земельної ділянки. В цей час ОСОБА_4 потрапив на територію земельної ділянки та вимкнув освітлення. Після чого останній вилізши із території земельної ділянки допоміг ОСОБА_5 перенести викрадені дверці до автомобіля. На питання прокурора обвинувачений пояснив, що вони попередньо не розподіляли хто кути буде йти та що робить, визначилися на місці самостійно. Металевий міст до автомобіля марки «АЗЛК-2140» ОСОБА_4 обійшовши територію земельної ділянки пункту прийому металобрухту із задньої її сторони, яка не була огородженою, витягнув самостійно, ОСОБА_5 участі у витягуванні автомобільного мосту не брав, а лише допоміг його донести до автомобіля після того, як ОСОБА_4 витягнув цей міст із неогородженої території земельної ділянки.

Під час судового розгляду кримінального провадження у відповідності до ст. 358 КПК України були досліджені надані стороною обвинувачення наступні письмові докази:

Заява ОСОБА_8 від 04 листопада 2019 року, зареєстрована в Миронівскому ВП ГУ НП в Київській області за № 4171, із якої вбачається, що останній звернувся до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення (був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України), у якій просив притягнути до відповідальності невідомих йому осіб, які у ніч з 03 на 04 листопада 2019 року викрали із належної йому земельної ділянки по вулиці Бібліотечна села Росава належні йому деталі до автомобіля марки «Москвич 2140», а саме троє дверцят білого кольору та задній міст з усіма його комплектуючими (а.с. 27 том 2).

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань із якого вбачається, що відомості до цього реєстру про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінальним кодексом України внесено 04 листопада 2019 року о 18 годині 15 хвилин (а.с. 28-29 том 2).

Інформаційний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, із якого вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 3222986701:01:006:0001 площею 0,25 га, розташована по АДРЕСА_1 належить на праі приватної власності ОСОБА_7 (а.с. 30 том 2).

Кадастровий план із якого вбачається, що по АДРЕСА_1 ОСОБА_7 володіє земельною ділянкою площею 0,25 га (а.с. 31 том 2).

Протокол огляду місця події від 04 листопада 2019 року, із якого вбачається, що слідчий на території домоволодіння АДРЕСА_3 оглянув та вилучив троє металевих автомобільних дверцят білого кольору та задній міст до автомобіля марки «Москвич» (а.с. 32 том 2).

Відео яке міститься на оптичному диску для лазерних систем зчитування інформації, який є додатком до протоколу огляду місця події від 04 листопада 2019 року, із якого вбачається, що усі троє металевих автомобільних дверцят до автомобіля марки «Москвич» білого кольору у віконних місцях мають скло (а.с. 33 том 2)

Ухвала слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 06 листопада 2019 року ОСОБА_9 , із якої вбачається, що слідчому Миронівського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_10 в порядку передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК України було надано дозвіл на огляд земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_3 , проведений слідчим 04 листопада 2019 року без дозволу суду (а.с. 34-36 том 2).

Ухвала слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 11 листопада 2019 року ОСОБА_9 , якою було накладено арешт на передні пасажирські двері білого кольору до автомобіля марки «Москвич», модель «2104»; задні ліві двері білого кольору до автомобіля марки «Москвич», модель «2104»; задні праві двері білого кольору до автомобіля марки «москвич», моделі «2104»; задній міст до автомобіля марки «Москвич», модель «2104» (а.с. 44-46 том 2).

Ухвала слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 11 листопада 2019 року ОСОБА_9 , із якої вбачається що слідчому Миронівського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_10 було надано дозвіл на огляд земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 кадастровий номер 3222986701:01:006:0001, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_7 (а.с. 42-43 том 2).

Протокол огляду місця події від 15 листопада 2019 року, із якого вбачається що слідчий оглянув земельну ділянку по АДРЕСА_1 кадастровий номер 3222986701:01:006:0001, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_7 . Ця земельна ділянка частково огороджена, зокрема тильна її сторона та бокова частина не містять огорожі (а.с. 37-41 том 2).

Протокол огляду транспортного засобу від 13 листопада 2019 року, із якого вбачається що слідчий оглянув автомобіль марки «ЗАЗ» моделі «968» червоного кольору, який знаходився на території домоволодінням АДРЕСА_1 , на якому обвинувачені перевозили викрадені речі (а.с. 60-63 том 2).

Заява ОСОБА_8 від 13 листопада 2019 року, із якої вбачається, що він будучи користувачем території що розташована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер:3222986701:01:006:0001, надав добровільну згоду на проведення поліцією слідчих експериментів на вказаній території, без ухвали суду і слідчого судді (а.с. 67 том 2).

Протокол проведення слідчого експерименту від 13 липня 2019 року, та ОСОБА_11 таблиця до нього, із яких вбачається, що 03 листопада 2019 року ОСОБА_5 разом з обвинуваченим ОСОБА_4 на автомобілі марки «ЗАЗ» моделі «968» червоного кольору під`їхавши до земельної ділянки по АДРЕСА_1 вийшли із автомобіля за 50 метрів до цієї земельної ділянки. Підійшовши до її паркану ОСОБА_4 проліз під парканом проникнувши таким чином на її територію, де на електроопорі вимкнув рубильник освітлення території земельної ділянки. ОСОБА_5 підійшов до металевої огорожі зі сторони дороги, де на території земельної ділянки були сперті металеві двері білого кольору. Просунувши обидві руки під паркан ОСОБА_5 зміг звалити дві дверки на землю та витягти їх з огородженої території до дороги. Третю дверку з вказаної території ОСОБА_5 витяг з ОСОБА_4 разом таким же шляхом. Після чого ОСОБА_4 самостійно викрав з вказаної території ще одну деталь до автомобіля, а саме задній міст, який проніс за територію через не огороджену частину земельної ділянки. В подальшому викрадені речі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були поміщені до автомобіля «ЗАЗ» моделі «968», на якому вони були переміщені до місця проживання ОСОБА_5 (а.с. 68-73 том 2).

Заяву ОСОБА_8 від 13 листопада 2019 року, із якої вбачається, що він будучи користувачем території що розташована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер:3222986701:01:006:0001, надав добровільну згоду на проведення поліцією слідчих експериментів на вказаній території, без ухвали суду і слідчого судді (а.с. 74 том 2).

Протокол проведення слідчого експерименту від 13 липня 2019 року, та ОСОБА_11 таблиця до нього, із яких вбачається, що 03 листопада 2019 року ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 на автомобілі марки «ЗАЗ» моделі «968» червоного кольору під`їхали до земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Залишивши автомобіль близько 50 метрів до цієї земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вийшли з нього і пішли до цієї земельної ділянки. Підійшовши до паркану земельної ділянки, ОСОБА_4 проник на її територію пролізши під парканом, де на електроопорі вимкнувши рубильник електромережі, залишив територію земельної ділянки без освітлення. Після чого ОСОБА_4 підійшов до металевої огорожі з внутрішньої її сторони де знаходидись сперті на огорожу металеві двері до автомобіля, двоє з яких ОСОБА_5 витягнув за територію просунувши під паркан обидві руки, а третю дверку ОСОБА_4 переніс під паркан ближче до того місця де ОСОБА_5 було зручніше їх витягнути таким же чином як і дві попередні. Після чого ОСОБА_5 витягнув третю дверку під парканом а ОСОБА_4 йому допоміг у цьому виштовхуючи двері. Після чого ОСОБА_4 самостійно викрав з вказаної території ще одну деталь до автомобіля, а саме задній міст, який проніс за територію через не огороджену частину земельної ділянки. В подальшому викрадені речі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були поміщені до автомобіля «ЗАЗ» моделі «968», на якому вини були переміщені до місця проживання ОСОБА_5 (а.с. 75-83 том 2).

Акт зважування від 06 листопада 2019 року, із якого вбачається, що слідчий на електронних автомобільних тензометричних вагах «ВЕАТ-80» провів зважування вилучених трьох дверей та заднього моста до автомобіля марки «Москвич» моделі «2140». За результатами зважування слідчим встановлено вагу цих деталей, яка згідно показників цих вагів становила 90 кілограм. Із Ілюстративної таблиці до Акту зважування від 06 листопада 2019 року вбачається, що три дверці до автомобіля марки «Москвич» моделі «2140» мають віконне скло (а.с. 55-56 том 2).

Паспорт та інструкції по експлуатації вагів електронних автомобільних тензометричних «ВЕАТ-80», із якого вбачається, що їх найменша границя зважування становить 400 кілограм (а.с. 57-59 том 2).

Постанова про доручення проведення судово-товарознавчої експертизи від 06 листопада 2019 року, із якої вбачається, що слідчим призначено в Київському Науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України судово-товарознавчу експертизу, на вирішення експертам поставив питання «яка ринкова вартість за цінами брухту чорних металів, виробів, які не придатні для використання за призначенням, що мають загальну вагу 90 кілограм, станом на момент вчинення крадіжки, а саме 03 листопада 2019 року» (а.с. 47-50 том 2).

Висновок експерта Київського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 12 листопада 2019 року №13-1/2022, із якого вбачається, що ринкова вартість за цінами брухту чорних металів, виробів які не придатні для використання за призначенням, що мають загальну вагу 90 кілограм, станом на момент вчинення крадіжки, а саме 03 листопада 2019 року, могла становити 348 гривень 30 копійок. Під час даної експертизи оцінювався брухт чорних металів вагою 90 кілограм. Експерт під час даної експертизи не досліджував (зважував), об`єкти експертизи, зокрема викрадені обвинуваченими три автомобільні дверки і задній міст до автомобіля марки «Москвич» моделі «2140». В цьому висновку судовий експерт зазначив, що він виходив з того, що інформація, отримана з наданих на експертизу матеріалів є достовірною. При цьому в висновку зазначено, що на експертизу було надано лише копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, протоколу огляду (місця події) від 04 листопада 2019 року, Акту зважування від 06 листопада 2019 року (а.с. 51-54 том 2).

Приймаючи рішення по справі, суд повинен виходити із того, що воно повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Законним є рішення, ухвалене згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб жоден невинуватий не був засуджений і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кримінального кодексу України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Кримінального кодексу України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

Тобто, кримінально караним правопорушенням є виключно передбачене нормами Кримінального кодексу України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність). Це поняття розширеному тлумаченню не підлягає.

Кримінальне правопорушення передбачене ст. 185 Кримінального кодексу України відноситься, до кримінальних правопорушень проти власності, предметом по яким є майно, що має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо, а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи. Злочинне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення, розтрати або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (статті 185, 190 та 191 КК) слід відрізняти від такого адміністративного правопорушення, як дрібне викрадення чужого майна (стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Статтею 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати. Викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Об`єктивна сторона цього адміністративного правопорушення характеризується суспільно небезпечними діями, які полягають у вчиненні дій, спрямованих на незаконне, без дозволу власника заволодіння чужим майном, вартість якого на момент крадіжки не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 3 ст. 185 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдало значної шкоди потерпілому.

Об`єктивна сторона цього злочину характеризується суспільно небезпечними діями, які полягають у вчиненні дій, спрямованих на незаконне, без дозволу власника заволодіння чужим майном, вартість якого на момент крадіжки перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, вчинене із проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому.

Таким чином, за своєю конструкцією склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 Кримінального кодексу України є матеріальним. Обов`язковими ознаками його об`єктивної сторони є викрадення майна, вартість якого на момент крадіжки перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, оскільки в протилежному випадку така крадіжка є адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 51 КУпАП.

У відповідності до ст. 91 КПК України, однією з обставин, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, є розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням (у даному випадку це вартість викраденого майна), обов`язок доказування якої, згідно ст. 92 КПК України покладається саме на сторону обвинувачення.

Тобто, вартість викраденого майна входить у предмет доказування, при цьому обов`язок доказування у відповідності до норми ст. 92 КПК України покладається саме на прокурора.

В пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» звернуто увагу судів на те, що при вирішенні питання про кваліфікацію злочинів проти власності судам слід ураховувати також роз`яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 28 травня 2004 року N 9 "Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв`язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 року "Про податок з доходів фізичних осіб".

Пленум Верховного Суду України в п. 1 постанови від 28 травня 2004 року N 9 "Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв`язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 року "Про податок з доходів фізичних осіб" звернув увагу судів на те, що якщо норми відповідних законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації правопорушень або злочинів, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України передбачено, що податкова соціальна пільга становить 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць із 01 січня 2019 року становив 1853 гривні.

Таким чином у 2019 році 0,2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в частині кваліфікації кримінально караних діянь становило 185 гривень 30 копійок (1853:2=926,5:20%=185,30).

Згідно із п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор (які є стороною обвинувачення) зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди.

Тобто у даному випадку визначення розміру вартості викраденого в потерпілого майна мало бути здійснено шляхом проведення відповідної експертизи.

Досліджуючи та аналізуючи зміст висновку експерта Київського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 12 листопада 2019 року №13-1/2022, суд приходить до висновку, що вартість викраденого обвинуваченими майна, а саме трьох дверей та заднього мосту до автомобіля марки «АЗЛК-2140» загальною вагою 90 кілограм є припущенням експерта, яке він зробив за умови, що інформація щодо ваги металу викрадених речей складає саме 90 кілограм, як це зазначено в постанові слідчого про призначення експертизи та Акті зважування від 06 листопада 2019 року.

Висновок експерта не є категоричним, він є ймовірним, експерт припускає вартість металу викраденого обвинуваченими за умови, що його вага становила саме 90 кілограм, реальна вага яких йому не відома, в зв`язку із ненаданням цих металевих деталей на дослідження.

Ймовірні висновки містять у собі припущення про факти і тому вони самі по собі у відповідності до ч. 2 ст. 62 Конституції України, ч. 4 ст. 17 КПК України не можуть розглядатися як окреме джерела доказів, та повинні тлумачитись на користь обвинуваченого, оскільки змістовна конструкція слів «могла становити» не є категоричною та допускає можливість меншої вартості викраденого майна.

Досліджуючи Акт зважування від 06 листопада 2019 року, на який фактично посилається експерт у зазначеному висновку судом встановлено, що зважування викрадених обвинуваченими трьох дверей та заднього мосту до автомобіля марки «АЗЛК-2140», результати якого увійшли до постанови слідчого про призначення експертизи, здійснювалося на електронних автомобільних тензометричних вагах «ВЕАТ-80» (а.с. 55-56 том 2).

У відповідності до технічних характеристик, відображених в «Паспорті та інструкції по експлуатації вагів електричних автомобільних тензометричних ВЕАТ-80» найменша границя зважування цих вагів складає 400 кілограм, а отже зважування предметів, вага яких є меншою за 400 кілограм, у даному випадку 90 кілограм, виходить за межі технічних можливостей цих вагів (а.с. 57-59 том 2).

Крім того, як видно із фото Ілюстративної таблиці до Акту зважування від 06 листопада 2019 року, зважування трьох дверей до автомобіля марки «ЗАЗ» моделі «968» здійснювалося за умови наявності в них скляних вікон.

Тобто для визначення реальної ваги металу цих дверей, від їх загальної ваги потрібно відняти вагу скла, що міститься в них.

Таким чином Акт зважування від 06 листопада 2019 року не містить точної та об`єктивної інформації про вагу металу викрадених обвинуваченими деталей до автомобіля марки «АЗЛК-2140», а тому у відповідності до ст. 85 КПК України суд вважає його недопустимим доказом ваги викраденого обвинуваченими металу (не відповідає критерію достовірності).

Європейський суд з прав людини в рішеннях по справам «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України» вказав, що докази отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

У відповідності до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Приймаючи рішення по справі суд не бере до уваги висновок експерта Київського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 12 листопада 2019 року №13-1/2022, який містить в собі припущення вартості викраденого обвинуваченими металу, зробленого на підставі відомостей про його вагу відображену в Акті зважування від 06 листопада 2019 року, який у відповідності до ст. 85 КПК України судом визнано недопустимим доказом.

Тобто у даному випадку застосовується доктрина Європейського суду з прав людини щодо «плодів отруйного дерева» за якою, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою будуть такими ж.

Під час підготовчого судового засідання 24 червня 2020 року, в межах ч. 2 ст. 315 КПК України прокурор не заявив клопотання про призначення повторної товарознавчої експертизи по визначенню точної ваги та вартості викраденого майна.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 337 КПК України, прокурор під час судового розгляду може не тільки змінити або висунути додаткове обвинувачення, а відмовитися від підтримання державного обвинувачення, якщо в результаті судового розгляду дійде переконання, що пред`явлене особі обвинувачення не підтверджується.

Під час судового розгляду справи прокурор не змінив, не висунув додаткового обвинувачення, та не відмовитися від підтримання державного обвинувачення за даним обвинувальним актом, як це передбачено ч. 2 ст. 337 КПК України, не клопотав про призначення повторної товарознавчої експертизи по визначенню точної ваги та вартості викраденого майна, в дебатах наполягав на прийнятті обвинувального вироку на підставі тих доказів, які ним були надані і дослідженні в судовому засіданні.

У відповідності до ч. 1 ст. 22 КПК України під час розгляду кримінального провадження по суті, суд повинен забезпечити дотримання вимог змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення їхніх правових позицій.

За принципом диспозитивності, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами (ст. 26 КПК України).

Згідно із ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Частиною 3 ст. 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, допитавши обвинувачених, зважаючи на межі судового розгляду, відповідно до яких судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту (ч. 1 ст. 337 КПК України), презумпції невинуватості, відповідно до якої всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого (ч. 4 ст. 17 КПК України) оцінюючи наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 КПК України), суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України, у вчиненні якого вони обвинувачуються по даному кримінальному провадженню, в зв`язку із відсутністю допустимих та достовірних доказів, які вказують на те, що вартість викраденого ними майна, на момент крадіжки перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 10 звернуто увагу судів на те, що якщо незаконне проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища поєднане зі вчиненням крадіжки, кримінальну відповідальність за яку з огляду на вартість викраденого законом не передбачено, вчинене належить кваліфікувати за статтею 162 Кримінального кодексу України.

Частиною 1 ст. 162 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи.

Із об`єктивної сторони дії обвинуваченого під час вчинення даного кримінального правопорушення характеризуються прямим умислом на незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, тобто із порушенням встановленого законодавством, зокрема і ст. 30 Конституції України порядку. Проникнення, це вторгнення у житло, інше приміщення чи сховище з метою вчинення крадіжки, грабежу чи розбою. Спосіб проникнення значення для кваліфікації не має.

Під час кваліфікації даного кримінального правопорушення слід мати на увазі, що судова практика не визнає незаконним вторгнення на неогороджену і таку, що не охороняється, площу території.

Як встановлено судом із доказів досліджених в судовому засіданні, зокрема із показів обвинувачених, які узгоджуються із протоколами проведення слідчих експериментів, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 03 листопада 2019 року достовірно знаючи про те, що на території земельної ділянки в АДРЕСА_1 , що частково огороджена парканом знаходяться металеві двері та задній міст до автомобіля «АЗЛК-2140», вирішили вчинити їх крадіжку.

Діючи з метою реалізації свого умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, 03 листопада 2019 року приблизно о 23 години 00 хвилин ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 прибули на автомобілі марки «ЗАЗ-968», реєстраційний номер: НОМЕР_1 до частково огородженої по периметру земельної ділянки з кадастровим номером 3222986701:01:006:0001, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить, згідно рішення Росавської сільської ради Миронівського району Київської області № 85 від 11 травня 2016 року ОСОБА_7 , де знаходиться пункт прийому металобрухту.

Залишивши автомобіль на відстані близько 50-100 метрів до огорожі земельної ділянки, ОСОБА_5 підійшов до тієї частини огорожі земельної ділянки де на неї були сперті три дверці до автомобіля «АЗЛК-2140», та просунувши руки під паркан звалив дві дверці і витягнув їх по під огорожею із території земельної ділянки.

В цей час ОСОБА_4 підійшовши до огорожі земельної ділянки, через щілину між ґрунтом та огорожею проліз на її території в тому місці де знаходилась електроопора із електрощитовим обладнанням та з метою прихвовування своїх дій вимкнув рубильник електромережі, у наслідок чого на території земельної ділянки кадастровий номером 3222986701:01:006:0001, в АДРЕСА_1 вимкнулось освітлення.

В подальшому ОСОБА_4 підійшовши до того місця, де ОСОБА_5 вже витягнув дві дверці до автомобіля, взяв треті дверці та перенісши їх ближче до огорожі, звалив їх так щоб ОСОБА_5 було зручно витягувати, і допоміг останньому витягнути їх за межі огородженої території земельної ділянки.

Після чого ОСОБА_4 пішов до неогородженої частини земельної ділянки де на земляному насипі знаходився міст до автомобіля «АЗЛК-2140», крадіжку якого вони із ОСОБА_5 також планували, та власними силами стягнув його із цього земляного насипу таким чином, що цей міст скотився за межі території земельної ділянки пункту прийому металобрухту.

В подальшому ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_5 помістили викрадені речі до автомобіля «ЗАЗ» моделі «968», на якому вини приїхали, та перевезли їх до місця проживання ОСОБА_5 , де ці речі були вилучені працівниками поліції.

Із встановлених судом під час розгляду справи обставин вбачається, що ОСОБА_4 03 листопада 2019 року близько 23 години 00 хвилин, незаконно без дозволу власника чи користувача земельної ділянки кадастровий номером 3222986701:01:006:0001, в АДРЕСА_1 , через щілину між ґрунтом та огорожею (метало профільним парканом) проник на огороджену частину територію цієї земельної ділянки де знаходилась електроопора із електрощитовим обладнанням, та з метою приховування вчинення крадіжки вимкнув рубильник електромережі.

Такими своїми умисними, протиправними, винними діями обвинувачений ОСОБА_4 незаконно, тобто з порушенням передбаченої ст. 30 Конституції України гарантії на недоторканість житла та іншого володіння особи, проник на частково огороджену територію земельної ділянки кадастровий номером 3222986701:01:006:0001, що знаходиться по АДРЕСА_1 , чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 Кримінального кодексу України.

При розгляді даної справи судом було детально вивчено та проаналізовано докази, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , зокрема:

Відповідно до довідки психіатра ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на диспансерному обліку в лікаря психіатра не перебуває (а.с. 9 том 2).

Згідно з довідкою нарколога, ОСОБА_4 , 1998 року народження на диспансерному обліку в лікаря нарколога не перебуває, за медичною допомогою не звертався (а.с. 10 том 2).

Відповідно до листа Миронівської районної ради Київської області від 07 листопада 2019 року №01/23-419, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не являється депутатом Миронівської районної ради (а.с. 8 том 2).

Згідно довідки виданої Росавською сільською радою Миронівського району Київської області від 06 листопада 2019 року № 808, ОСОБА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 та має наступний склад сім`ї: батько ОСОБА_12 , 1967 року народження; мати ОСОБА_13 , 1973 року народження та брат ОСОБА_14 , 1994 року народження (а.с.6 том 2).

Відповідно до довідки характеристики виданої Росавською сільською радою Миронівського району Київської області 06 листопада 2019 року № 25, ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_1 . За час проживання в с. Росава проявив себе посередньою (а.с. 7 том 2).

Згідно з вимогою про судимість від 06 листопада 2019 року № 6293/109/1011/02-19, ОСОБА_4 характеризується як особа, яка раніше притягувалася до кримінальної відповідальності (а.с. 5 том 2).

Відповідно до картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_4 отримав ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 4 том 2).

Згідно копії паспорту серії НОМЕР_3 виданого Миронівським РС Управління ДМС України в Київській області від 10 жовтня 2014 року ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 2-3 том 2).

Під час розгляду кримінального провадження, судом не встановлено обставин, які, у відповідності до ст. ст. 36-49 Кримінального кодексу України, виключають кримінально-каранним діянням діяння обвинуваченого ОСОБА_4 , а також підстав для звільнення його від кримінальної відповідальності, передбачених ст. ст. 44-49 Кримінального кодексу України.

Крім того, під час розгляду справи, судом не встановлено обставин, які свідчать про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 примусового лікування, а також обставин, які свідчать про те, що він вчинив вищезазначене кримінальне правопорушення у стані не осудності чи обмеженої осудності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

У відповідності до ст. ст. 65, 66 Кримінального кодексу України суд вважає можливим визнати активне сприяння обвинуваченого ОСОБА_4 у розкритті кримінального правопорушення та щире каяття - обставинами, що пом`якшують покарання за скоєне.

У відповідності до ст. 67 Кримінального кодексу України обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлено.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання, особу обвинуваченого: його вік, соціальне становище, відбування строкової військової служби у Збройних силах України.

Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченого до та після вчинення кримінального правопорушення, його активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, наслідки суспільно-небезпечного діяння, зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання в межах санкції ч. 1 ст. 162 Кримінального кодексу України у виді штрафу.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_5 то суд приходить до висновку про необхідність його виправдання по пред`явленому йому звинуваченню, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Під час розгляду кримінального провадження прокурором не доведено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_5 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 Кримінального кодексу України, оскільки не доведено належними, допустимими та достовірними доказами вчинення ним крадіжки майна потерпілого, вартість якого на момент викрадення перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Крім того під час розгляду кримінального провадження прокурором не доведено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_5 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 Кримінального кодексу України, оскільки відсутні докази того, що він проникав на територію земельної ділянки кадастровий номером 3222986701:01:006:0001, чи мав домовленість із обвинуваченим ОСОБА_4 на проникнення ним на цю земельну ділянку під час вчинення крадіжки трьох дверей та заднього мосту до автомобіля «АЗЛК-2140».

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлений.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експерта становлять 471 гривню 03 копійки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5 та 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 371, 373-376 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

1. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України, та виправдати його за цим обвинуваченням в зв`язку із відсутністю в його діях складу злочину.

2. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 Кримінального кодексу України, призначивши йому покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень.

3.Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , в дохід держави Україна процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експерта в розмірі 471 гривні 03 копійки.

4.Після набрання вироком законної сили скасувати арешт речових доказів, накладений ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 11 листопада 2019 року, та повернути власнику передні пасажирські двері білого кольору до автомобіля марки «Москвич», модель «2104»; задні ліві двері білого кольору до автомобіля марки «Москвич», модель «2104»; задні праві двері білого кольору до автомобіля марки «Москвич», моделі «2104»; задній міст до автомобіля марки «Москвич», модель «2104».

5.Копію вироку негайно після його проголошення вручити сторонам кримінального провадження.

6.Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7.Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис ОСОБА_1

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя ОСОБА_1