Рішення

від 26.04.2021 по справі 420/2619/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2619/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області по нарахуванню недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування адвокату ОСОБА_1 ;

скасувати Вимогу зі сплати боргу (недоїмки) №Ф17536-51 від 16 листопада 2020 року з ЄСВ на загальну суму 24683, 56 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено :

По перше: на виконання вимог підпункту 49.18.4. пункту 49.18 статті 49 ПК України мною, як адвокатом, подавалась звітність (податкова декларація) про майновий стан і доходи за 2017, 2018, 2019 роки (звітність за 2020 рік подається до 1 травня 2021 року). При цьому, у податкових деклараціях мною було зазначено, що як адвокат у звітні періоди не отримувала дохід (прибуток). Податкові декларації були прийняті контролюючими органами без жодних зауважень: за 2017 рік декларація подавалась поштою, станом на дату звернення із позовною заявою жодних вимог щодо здійснення коригувань чи зауважень до змісту від контролюючих органів не надходило, за 2018 та 2019 рік декларації подавались через електронний кабінет платника, надійшли квитанції №2 за даною звітністю, що свідчить про відсутність помилок та реєстрацію і прийняття контролюючими органами документів, поданих платником податків, без зауважень. Отже, за 2017 -2019 роки мною, як адвокатом, задекларовано відсутність доходів (прибутків) від адвокатської діяльності, що підтверджується податковими деклараціями про майновий стан і доходи.

По друге: Згідно до норм чинного законодавства України, виключною метою збору та сплати єдиного соціального внеску є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. ЄСВ не є у розумінні ПК України загальнодержавним чи місцевим податком та збором, а є страховим внеском в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок збору, нарахування та сплати якого регулюється окремим нормативно-правовим актом.

З 2017 по дату звернення із даною позовною заявою я є найманим працівником, за якого єдиний соціальний внесок сплачує роботодавець. В 2017 році я не перебувала у трудових відносинах з 03.08.2017 року по 19.09.2017 року, оскільки після припинення трудових відносин із TOB НОВАТІС перебувала у пошуку роботи. Однак, в 2018 році позивачем була здійснена оплата з ЄСВ за 2017 рік у сумі 8448,00 грн., що підтверджується квитанцією №37 від 26.04.2018 року. Станом на 2018 рік в законодавстві України, що регулює ЄСВ, мали місце прогалини та ще не була сформована відповідна судова практика та правові позиції Верховного Суду України з даних питань, тому ЄСВ мною, як адвокатом, був сплачений у повному обсязі, незважаючи на те, що ЄСВ паралельно сплачувався роботодавцями.

При цьому роботодавцями (ТОВ НОВАТІС та ТОВ КАРПАТНАФТОХІМ ) з 01.01.2017 року по 31.10.2020 року (дата, станом на яку орган сформував заборгованість) у повній мірі виконувались обов`язки щодо сплати ЄСВ, що підтверджується Довідкою за формою ОК-5.

ТОВ КАРПАТНАФТОХІМ надано довідки, згідно до яких можна встановити суму ЄСВ, нарахованого та сплаченого за рахунок роботодавця за позивача, як за найманого працівника:

період 19.09.-31.12.2017 р. - 22991,75 грн. (ЄСВ за рахунок роботодавця) - довідка № 4/1-464 від 28.10.2020 р. ТОВ "Карпатнафтохім";

період 01.01.-31.12.2018 р. - 113239,41 грн. (ЄСВ за рахунок роботодавця) - довідка № 4/1-465 від 28.10.2020 р. ТОВ " Карпатнафтохім";

період 01.01.-31.12.2019 р. - 124440,89 грн. (ЄСВ за рахунок роботодавця) - довідка № 4/1-466 від 28.10.2020 р. ТОВ " Карпатнафтохім";

період 01.01.-31.12.2020 р. - 93303,45 грн. (ЄСВ за рахунок роботодавця) - довідка № 4/1-467 від 28.10.2020 р. ТОВ " Карпатнафтохім".

Отже, в Державний бюджет України на випадок настання страхових випадків, передбачених чинним законодавством України, щодо ОСОБА_1 , як застрахованої особи, ТОВ КАРПАТНАФТОХІМ перераховано 353 975,50 грн., інформації щодо розміру ЄСВ, сплаченого TOB НОВАТІС з 01.01.2017 року по серпень 2017 року позивач не має, оскільки відсутні будь-які контакти із даним підприємством.

Єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування згідно до норм чинного законодавства України є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, тому в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї у відповідний період (з 01.01.2017 року по 31.10.2020 року) нараховували та сплачували роботодавці в розмірі не менше мінімального, що, на мою думку, виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску мною ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї у відповідному періоді.

По третє: згідно до Закону України Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників від 13 травня 2020року №592-ІХ були внесені зміни до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ", а саме статтю 4 було доповнено частиною 6, яка зазначає наступне:

6. Особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску .

Зазначене доповнення набуло сили згідно до прикінцевих положень Закону №592-ІХ починаючи з 01.01.2021 року. Вважаю, що врегулювання прогалин у законодавстві на користь платників податків опосередковано підтверджує необґрунтованість нарахувань контролюючими органами щодо платника податків за умови, коли дохід (прибуток) від незалежної професійної діяльності відсутній, а роботодавець сплачує за найманого працівника ЄСВ у розмірі, що суттєво перевищує мінімальний.

За загальним конституційним принципом, закріпленим в статті 58 Конституції України, закон не має зворотної сили у часі. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно - правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 25.02.2021 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.

29.03.2021 року за вх. № 15435/21 від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву , в обґрунтування якого зазначено, що згідно баз даних інформаційної системи платників податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) перебуваєте на обліку у Головному управлінні ДПС в Одеській області, Суворовській державній податковій інспекції з 24.01.2017 року як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.

Фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1 відповідно до п.5, ч. 1, ст.4 Закону № 2464 (в редакції, що діяла до 01.01.2018) зобов`язана була сплатити єдиний внесок за 2017 рік у розмірі 8448 грн. до 01.05.2018 року, який був нею самостійно перерахований у повному обсязі.

На підставі вищезазначених вимог Закону № 2464, станом на 16.11.2021 року, нараховано в автоматичному режимі єдиний внесок на загальну суму 24683,56 грн., по якій значиться борг, а саме:

- за 2 кв. 2018 року нараховано по строку 19.07.2018 - 2457,18 грн.

- за 3 кв. 2018 року нараховано по строку 19.10.2018 - 2457,18 грн.

- за 4 кв. 2018 року нараховано по строку 21.01.2019 - 2457,18 грн.

- за 1 кв. 2019 року нараховано по строку 19.04.2019 - 2754,18 грн.

- за 2 кв. 2019 року нараховано по строку 19.07.2019 - 2754,18 грн.

- за 3 кв. 2019 року нараховано по строку 19.07.2019 - 2754,18 грн.

- за 4 кв. 2019 року нараховано по строку 20.01.2020 - 2754,18 грн.

- за 1 кв. 2020 року нараховано по строку 21.04.2020 - 2078,12 грн.

- за 2 кв. 2020 року нараховано по строку 20.07.2020 - 1039,06 грн.

- за 3 кв. 2020 року нараховано по строку 19.10.2020 - 3178,12 грн.

Також платником ОСОБА_1 самостійно надані звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Додаток 5) з Таблицею. ОСОБА_1 самостійно нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2019 роки із зазначенням сум доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини.

Таким чином, станом на 16.11.2020 заборгованість з єдиного внеску у платника становить 24683,56 грн.

Відповідно до фактичних обставин справи, Головним управлінням ДПС в Одеській області направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу № Ф-17536-51 від 16.11.2020 у розмірі 24683,56 гривень, яка отримана особою 17.02.2021 р.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків станом на 16.11.2020 року у ОСОБА_1 існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 24 683,56 грн.

Ухвалою суду від 01.04.2021 року в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.

Ухвалою суду від 01.04.2021 року замінено відповідача по справі №420/2619/21 Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ 43142370 на правонаступника - Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ ВП 44069166, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України .

02.04.2021 року за вх. № 16463/21 від позивача надійшла відповідь на відзив, яка обґрунтована наступним.

На момент формування та направленні Вимоги №017536-51 від 16 листопада 2020 року відповідачем не були виконані вимоги чинного законодавства України, оскільки:

1. Відсутній жоден акт щодо проведення перевірки щодо мене, як платника ЄСВ. Про проведення перевірки мене не було повідомлено, жоден акт про результати проведення перевірки мені не був направлений. До відзиву Відповідачем не додано жодного акту перевірки, яка була б проведена Відповідачем до 16 листопада 2020 року щодо мене, адвоката ОСОБА_1 , із жодним актом про проведення перевірки мене, адвоката ОСОБА_1 , не було ознайомлено.

2. На момент формування Вимоги звіти з ЄСВ, на які посилається у відзиві Відповідач, ще не були мною подані. Як вбачається із документів, доданих Відповідачем до Відзиву, Звіт за 2018 рік (Форма №Д5 (річна), поданий мною через електронний кабінет платника, датується 25.12.2020 року, а Звіт за 2019 рік (Форма №Д5 (річна), поданий мною через електронний кабінет платника, датується 04.01.2021 року. Отже, станом на дату формування Вимоги - на 16 листопада 2020 року - Відповідач мав в наявності лише Звіт за 2017 рік, який подавався мною поштою та датується 27.01.2018 року. В Звіті за 2017 рік сума ЄСВ була зазначена мною в розмірі 8448, 00 грн., проте зазначена сума не може бути включена до складу боргу (недоїмки), оскільки була сплачена мною 26.04.2018 року (копія квитанції додана до позовної заяви та додається до цієї відповіді). Отже, на момент формування Вимогу сума боргу (недоїмки) за 2017-2019 рр. була нарахована Відповідачем автоматично в умовах відсутності звітності платника та акту перевірки, що суперечить нормам чинного законодавства України та підтверджує протиправність Вимоги.

Окремо слід зауважити щодо аргументів відповідача стосовно поданих мною звітів за 2017-2019 рр., які, на думку відповідача, підтверджують суму нарахованого боргу (недоїмки).

По-перше, в Звітах за 2017, 2018, 2019 рік сума доходу, заявлена мною, відповідає сумі, вказаній в деклараціях про майновий стан, що подавались мною за 2017, 2018, 2019 рік, як адвокатом, та ця сума складає 0 гривень за кожен зазначений рік. Це означає, що мною, як адвокатом не було отримано жодного доходу від здійснення адвокатської діяльності за 2017-2019 роки. Відповідачем протилежне не доведено, доказів, які доводять протилежне, не надано.

По-друге, щодо Звіту за 2017 рік маю пояснити, що в графі 3 Таблиці 3 зазначалась не сума доходу, отриманого платником, а база нарахування єдиного соціального внеску в умовах відсутності доходу від провадження адвокатської діяльності, якою був розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2017 року - 3200,00 грн. (згідно до пункту 5 розділу IV. Нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску Інструкції). Маю зазначити, що станом на дату формування Звіту за 2017 рік прогалини в чинному законодавстві України щодо платників ЄСВ, які є найманими працівниками та за яких ЄСВ сплачує роботодавець, не були врегульовані, так само як і не була сформована судова практика в даному питанні. А тому в умовах правової невизначеності мною була сплачена сума ЄСВ, зазначена в Звіті за 2017 рік у сумі 8448,00 грн. (на підтвердження повторно надаю відповідну квитанцію).

По-третє, щодо Звіту за 2018 рік, маю зазначити, що даний Звіт (Таблиця 1) не містить жодної інформації про мій дохід чи суму нарахованого ЄСВ, а тому аргументи Відповідача не знаходять свого фактичного підтвердження доказами, наданими Відповідачем.

По-четверте, щодо Звіту за 2019 пік маю зазначити, що даний документ був сформований мною помилково після численних спроб подачі звітності з ЄСВ через електронний кабінет платника (скрін - шот сторінки електронного кабінету платника додається). При цьому, звертаю увагу суду, що ITC працює таким чином, що платник податків не має можливості прописувати в звітності за 2019 рік 0 або подавати незаповнену звітність, оскільки система її не приймає. Отже, фактично платник податків змушений заповнювати звітність у спосіб, який не відповідає дійсності. Маю зазначити, що мною було здійснено 3 спроби подання звітності, в якій були зазначені 0 , проте ці звіти не приймались контролюючим органом (відповідні звіти, додатки та квитанції №2 додаються).

Отже, Відповідачем було здійснено нарахування недоїмки (боргу) у сумі 24683,56 грн. автоматично за відсутності підстав, передбачених нормами чинного законодавства України, а тому Вимога №Ф17536-51 від 16 листопада 2020 року, сформована Відповідачем, є протиправною та підлягає скасуванню. Окрім того, за текстом Відзиву Відповідачем не наведено жодного правового аргументу на користь його правової позиції та не надано жодного належного доказу на підтвердження.

Також, слід звернути увагу на процедурні порушення чинного законодавства відповідачем.

Відповідно до пункту 4 розділу VI. Порядок стягнення заборгованості з платників Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, далі за текстом - Інструкція: Сформована в ITC вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається податковим органом платнику єдиного внеску в паперовій та/або електронній формі. Сформована вимога про сплату боргу (недоїмки), що підлягає надсиланню у паперовій формі, у день її формування в ITC друкується у двох примірниках, підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) податкового органу, скріплюється печаткою податкового органу та один примірник надсилається (вручається) платнику єдиного внеску, другий долучається до справи платника .

По-перше, як вбачається із матеріалів справи, датою Вимоги є 16 листопада 2020 року, при цьому відповідно до дати календарного штемпеля на листі про прийняття листа до відправлення, Вимога була направлена на мою адресу лише 06.02.2021 року, що грубо порушую процедуру, встановлену чинним законодавством України.

По-друге, Вимога підписана не керівником та не заступником керівника податкового органу, а в.о. заступника начальника ГУ ДПС в Одеській області - Владислав Грабовий . Проте, до Вимоги не додані докази на підтвердження наявності у в.о. заступника начальника ГУ ДПС в Одеській області повноважень щодо підписання вимоги з боргу (недоїмки), а тому на мою думку правомочність особи підписанта є сумнівною.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 згідно рішення Ради адвокатів Одеської області від 18 січня 2017 року №54 отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (серія НОМЕР_3), посвідчення адвоката НОМЕР_4 від 18.01.2017 року.

Згідно Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , форма здійснення адвокатської діяльності індивідуальна.

24 січня 2017 року відповідно до вимог чинного податкового законодавства України, взята на облік у контролюючих органах, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податків (форма №4-ОПП) від 24.04.2017 року №1715540700004.

25 січня 2017 року відповідно до вимог чинного на той момент законодавства України була взята на облік як платник єдиного внеску, що підтверджується Повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску (Форма №2-ЄСВ) від 25.01.2017 №1715548000001.

Є застрахованою особою, що підтверджується Свідоцтвом про загальнообов`язкове державне соціальне страхування № НОМЕР_1 видане Пенсійним фондом України 25.07.2013 року.

На момент отримання Свідоцтва адвоката ОСОБА_1 (18 січня 2017 року) перебувала у трудових відносинах із ТОВ НОВАТІС (код в ЄДРПОУ 37350728), займала посаду юрисконсульта підприємства.

19 вересня 2017 року ОСОБА_1 прийнята на посаду провідного юрисконсульта ТОВ КАРПАТНАФТОХІМ (код в ЄДРПОУ 33129683). Станом на дату звернення із даною позовною заявою продовжує займати дану посаду на товаристві.

13 лютого 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 отримала Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф17536-51, яка датована 16 листопада 2020 року з ЄСВ, яка була складена Головним управлінням ДПС в Одеській області.

Сума боргу (недоїмки) станом на 31 жовтня 2020 року, яка підлягає сплаті, складає 24 683, 56 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За приписами підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України ) самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

За приписами статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України.

Статтею 63 ПК України регламентовано загальні положення щодо обліку платників податків.

За приписами пунктів 63.1 , 63.2 статті 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Згідно з пунктом 178.1 статті 178 ПК України (яка регламентує оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність) особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу .

За приписами пунктів 65.2 , 65.3 статті 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів. Для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання.

Відповідно до пункту 6.7 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 9 грудня 2011 року №1588 , для взяття на облік фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у строк 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання; заяву за формою №5-ОПП; копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, якщо заявник є адвокатом, який провадить адвокатську діяльність індивідуально.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 5 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 , частини першої статті 13 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Отже, проаналізувавши наведені вище положення ПК України та Закону №5076-VI, суд дійшов висновку, що фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у тому числі й адвокатську, підлягає взяттю на облік у контролюючому органі. Поряд із тим особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою лише за умови, що вона не є найманим працівником.

Такий висновок випливає із буквального тлумачення положень підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України .

У свою чергу, адвокат може здійснювати свою діяльність у таких організаційних формах: індивідуально, у складі адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання. Водночас, посада юриста на підприємстві (установі, організації), що не займається адвокатською діяльністю, в такому переліку відсутня, а тому адвокат, який працює за трудовим договором на подібній посаді, як у випадку позивача, не зможе відобразити це місце роботи в Єдиному реєстрі адвокатів України і буде змушений обрати у ньому інформацію щодо своєї індивідуальної адвокатської діяльності, як єдиний із дозволених Законом варіантів організаційних форм діяльності адвоката.

Тобто, адвокат, який працює за трудовим договором на такій посаді, одночасно перебуває у двох статусах: з одного боку - найманого працівника, який працює за трудовим договором, а з іншого - адвоката, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

Більш того, якщо адвокат обирає індивідуальну діяльність, цьому кореспондує обов`язок стати на облік в контролюючому органі та сплачувати єдиний соціальний внесок на умовах, визначених Законом України від 8 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ; якщо ж особа працює за трудовим договором, платником єдиного внеску за неї, відповідно до цього ж Закону , є її роботодавець (підприємство, установа та організація, яке використовує працю фізичної особи на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством). При цьому база нарахування єдиного соціального внеску для означених вище платників податку є різною (сума нарахованої працівникові заробітної плати та сума доходу (прибутку), отриманого від незалежної професійної діяльності).

При цьому, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є найманим працівником ТОВ КАРПАТНАВТОХІМ за якого сплачується ЄСВ у встановленому порядку.

Зокрема, 18 січня 2017 році ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Поряд із тим позивач реалізовує своє право на заняття адвокатською діяльністю не як самозайнята особа, а як найманий працівник, який 2017 року працює на ТОВ КАРПАТНАВТОХІМ за трудовим договором на посаді провідного юрисконсульта. При цьому позивач вже зареєстрований як платник податку, перебуває на обліку в податковому органі відповідно до статті 70 ПК України та йому присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Більш того, трудові правовідносини позивача з роботодавцем регламентовані Кодексом законів про працю України . Доказів отримання позивачем у період його роботи за трудовим договором доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально в цій справі не встановлено.

Відповідно до приписів пункту 63.1 статті 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Верховний Суд у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та від 5 березня 2020 року (справа №824/509/19-а) досліджував проблематику питання щодо адміністрування Законом №2464-V єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, та у своєму рішенні зазначив, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок лише за умови, що така особа не є найманим працівником. Наявність в особи Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує його право як адвоката на здійснення незалежної професійної діяльності, однак не є доказом безпосереднього здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

З урахуванням встановлених у цій справі обставин та правової позиції Верховного Суду, суд вважає, що трактування відповідачем положень законодавства, викладене в індивідуальній податковій консультації, щодо обов`язку позивача реєструватися в контролюючому органі як самозайнята особа, є хибним, оскільки позивач є найманим працівником, працює за трудовим договором та не має наміру здійснювати незалежну професійну діяльність у статусі адвоката.

Крім того, слід звернути увагу на правову позицію викладену у Постанові ВС/КАС від 27.05.2020 р. у справі № 500/576/19:

…Фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у тому числі й адвокатську, підлягає взяттю на облік у контролюючому органі. Поряд із тим особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою лише за умови, що вона не є найманим працівником. Такий висновок випливає із буквального тлумачення положень пп. 14.1.226 п.14.1 ст. 14 ПК України.

У свою чергу, адвокат може здійснювати свою діяльність у таких організаційних формах: індивідуально, у складі адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання. Водночас, посада юриста на підприємстві (установі, організації), що не займається адвокатською діяльністю, в такому переліку відсутня, а тому адвокат, який працює за трудовим договором на подібній посаді, як у випадку позивача, не зможе відобразити це місце роботи в Єдиному реєстрі адвокатів України і буде змушений обрати у ньому інформацію щодо своєї індивідуальної адвокатської діяльності, як єдиний із дозволених Законом варіантів організаційних форм діяльності адвоката.

Тобто, адвокат, який працює за трудовим договором на такій посаді, одночасно перебуває у двох статусах: з одного боку - найманого працівника, який працює за трудовим договором, а з іншого - адвоката, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

Таким чином, колегія суддів ВС/КАС дійшла висновку, що наявність в особи свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує його право як адвоката на здійснення незалежної професійної діяльності, однак не є доказом безпосереднього здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу… .

На правову позицію викладену у Постанові Верховного Суду від 05.03.2020 р. у справі № 824/509/19-а:

…особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижчу розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний… .

На правову позицію викладену у Постанові від 13 листопада 2018 року у справі №813/4686/16:

Визначальним для вирішення адміністративних справ зі сплати ЄСВ є встановлення фактів несплати (несвоєчасної сплати) позивачем ЄСВ на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме - зворотного боку облікової картки платника, а також первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення). .

На правову позицію викладену у Постанові від 28 березня 2019 року у справі №820/6324/17:

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження адвокатом, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності як самозайнята особа та отримання доходу від такої діяльності.

При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності. .

З огляду на встановлене суд приходить про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області по нарахуванню недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування адвокату ОСОБА_1.

Скасувати Вимогу зі сплати боргу (недоїмки) №Ф17536-51 від 16 листопада 2020 року з ЄСВ на загальну суму 24683, 56 грн.

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_1 , телефон: НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1

Головне управління ДПС в Одеській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України , адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166

Головуючий суддя Н.В. Потоцька