Рішення

від 26.04.2021 по справі 420/2408/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2408/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

№0047535-0421-1518 від 23.11.2020 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік у розмірі 740,29 грн;

№0047536-0421-1518 від 23.11.2020 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік у розмірі 6155.18 грн;

№0047537-0421-1518 від 23.11.2020 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік у розмірі 2159.94 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому на праві приватної власності належить нежитлове нерухоме майно, зокрема: ангар загальною площею 737.5 кв.м та будівлі тракториста площею 88.7 та 258.8 кв. метрів, які розташовані на території Грабівської сільської ради Кодимського району (нині Подільського району) Одеської області

Також позивач зазначає, що 26.01.2021 року він отримав податкові повідомлення - рішення, прийняті Головним управлінням ДПС України в Одеській області 23 листопада 2020 року №№0047535-0421-1518, 0047536-0421-1518, 0047537-0421-1518.

Зазначені повідомлення-рішення позивач вважає протиправними, оскільки ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником та належні йому нежитлові будівлі, щодо яких відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення відносяться до класу/категорії Будівлі сільськогосподарського призначення", та відповідно до підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Відповідачем до суду надано відзив на адміністративний позов, згідно якого представник відповідача зазначає, що Головне управління ДПС в Одеській області позов не визнає, та не погоджується з доводами позивача.

Представник відповідача зазначає, що згідно ITC Податковий блок за фізичною особою ОСОБА_1 зареєстровані наступні об`єкти нерухомого майна, які увійшли до розрахунку оскаржуваних податкових-повідомлень рішень:

- об`єкт нерухомого майна, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 280,80 кв. м., форма власності приватна, розмір частки 1/1, дата державної реєстрації права власності 25.08.2016 року;

- об`єкт нерухомого майна, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 737,50 кв. м., форма власності приватна, розмір частки 1/1, дата державної реєстрації права власності 25.08.2016 року;

- об`єкт нерухомого майна, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 88,70 кв. м., форма власності приватна, розмір частки 1/1, дата державної реєстрації права власності 25.08.2016 року.

Також представник відповідача вказує, що у відповідності підпункту пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 та з урахуванням статті 102 цього Кодексу Головним управлінням ДПС в Одеській області фізичній особі ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) сформовано в автоматичному режимі податкові повідомлення-рішення по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу: АДРЕСА_4 та отримано ОСОБА_1 особисто.

Враховуючи вищевикладене, на переконання представника відповідача, Головне управління ДПС в Одеській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, а вимоги визначені у позові - є безпідставними.

Ухвалою суду від 23.02.2021 року відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 08.08.2016 року за № 25370000000002949. Основний вид діяльності: Допоміжна діяльність у рослинництві (КВЕД 01.61). також видами діяльності позивача є: (КВЕД 01.24) Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; (КВЕД 49.41) Вантажний автомобільний транспорт; (КВЕД 52.29) Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 є власником нерухомого майна (об`єкта нежитлової нерухомості) за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 280,80 кв. м., форма власності приватна, розмір частки 1/1, дата державної реєстрації права власності 25.08.2016 року;

АДРЕСА_2 , загальною площею 737,50 кв. м., форма власності приватна, розмір частки 1/1, дата державної реєстрації права власності 25.08.2016 року;

АДРЕСА_3 , загальною площею 88,70 кв. м., форма власності приватна, розмір частки 1/1, дата державної реєстрації права власності 25.08.2016 року.

Головним управлінням ДПС в Одеській області 23.11.2020 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0047535-0421-1518, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік у розмірі 740,29 грн;

№0047536-0421-1518, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік у розмірі 6155.18 грн;

№0047537-0421-1518, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік у розмірі 2159.94 грн.

На переконання позивача відповідачем незаконно і безпідставно прийнято зазначені податкові повідомлення-рішення, а тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 ст.266 ПК України).

Відповідно до п. 30.1, 30.2 статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, підпунктом ж підпункту 266.2.2 визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.235 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України Про сільськогосподарський перепис (в редакції чинній на 01.01.2020 року) виробники сільськогосподарської продукції - це виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Як вже встановлено судом, видами діяльності позивача є: допоміжна діяльність у рослинництві (КВЕД 01.61); Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів (КВЕД 01.24); Вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41); Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (КВЕД 52.29).

Відповідно до Державного класифікатора видів економічної діяльності ДК 009:2010, діяльність за КВЕД 01.61 та 01.24 відносяться до діяльності в сільському господарстві.

Також, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивач є власником земельних ділянок, цільове призначення яких є: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме:

кадастровий номер 5122585600:01:002:0167 площею 2.51 га;

кадастровий номер 5122581600:01:001:0182 площею 2.1579 га;

кадастровий номер 5122585600:01:001:0331 площею 2.0837 га.

Усі земельні ділянки територіально знаходяться в межах Кодимського району Одеської області.

Разом з тим, позивачу на праві власності належать транспортні засоби, які ним використовуються у власній господарській діяльності, зокрема: трактор колісний марки ХТЗ-17221-21, державний номерний знак НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 від 23.10.2014 року), трактор колісний марки МТЗ-892, державний номерний знак НОМЕР_4 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_5 від 24.10.2013 року), причіп тракторний марки 2ПТС-4 державний номерний знак НОМЕР_6 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_7 від 19.03.2007 року), комбайн зернозбиральний марки CLAAS LEXION 480 державний номерний знак НОМЕР_8 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_9 від 15.09.2016 року), комбайн зернозбиральний марки CLAAS LEXION 460 державний номерний знак НОМЕР_10 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_11 від 24.06.2014 року).

Таким чином, позивач підпадає під визначення сільськогосподарського товаровиробника.

Стосовно цільового призначення належної позивачу на праві власності будівлі, що також є умовою для отримання податкової пільги, суд зазначає наступне.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271 ) включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні, будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські, силоси та т. ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів (2412).

Відповідно до інформації, що міститься в інформаційній довідці з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, належними позивачу об`єктами нежитлової нерухомості є будівля ангару , та 2 будинки тракториста.

Як зазначає позивач, вказані об`єкти використовуються ним для забезпечення власної сільськогосподарської виробничої діяльності (зокрема для власного розміщення та офісної роботи з документами, розміщення інших осіб, занятих у сільськогосподарському виробництві, відпочинку під час сільськогосподарських робіт, зберігання документації, цінностей тощо) до будівель.

Таким чином, суд зазначає, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що основним видом діяльності позивача є допоміжна діяльність у рослинництві (КВЕД 01.61), а нежитлові будівлі ангару та будинків тракториста, що належать позивачу на праві власності за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", використовуються ним як суб`єктом господарювання для зберігання відповідної техніки, збирання сільськогосподарської продукції та організації своєї господарської діяльності, тому у цьому випадку не є об`єктом оподаткування, відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного суду від 17.02.2021 року у справі №820/3707/17, від 24.04.2020 року у справі №540/2206/19, від 10.04.2020 року у справі №823/1751/17.

Таким чином, встановлені судом обставини справи і наведені норми чинного законодавства свідчать, що відповідачем, при прийнятті спірного рішення, не дотримано зазначених принципів, зокрема, останнім було застосовано до позивача штрафні санкції без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття правомірного рішення.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за даним позовом підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За подання даного адміністративного позову з основною вимогою майнового характеру позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 2102,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №646 від 09.12.2020 року та №652 від 17.12.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ОСОБА_1 за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір в загальній сумі 2724,00 грн. згідно платіжних доручень №№ 20, 21, 22 від 16.02.2021 року.

Разом з тим, відповідно до заявлених позивачем позовних вимог, останнім заявлено вимоги про скасування трьох податкових повідомлень-рішень на загальну суму 9055,41 грн.

Таким чином, ставка судового збору за подання даного адміністративного позову є 908,00 грн. Отже, судовий збір, який належить до сплати за подання даного адміністративного позову складає 908,00 грн.

Однак, позивачем, при поданні адміністративного позову сплачено 2724,00 грн, 1816,00 грн з яких є надміру сплаченими, та відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір підлягають поверненню, у зв`язку з чим не підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача з огляду на прийняте судом рішення за результатом розгляду справи про задоволення позовних вимог.

Таким чином, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача слід стягнути понесені позивачем витрати в розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 78, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №0047535-0421-1518 від 23.11.2020 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік у розмірі 740,29 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №0047536-0421-1518 від 23.11.2020 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік у розмірі 6155.18 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №0047537-0421-1518 від 23.11.2020 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік у розмірі 2159.94 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області, за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_12 , адреса: АДРЕСА_5 );

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, 65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5).

Суддя П.П.Марин