Постанова

від 26.04.2021 по справі 640/28455/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/28455/20 Суддя першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кобаля М.І., Лічевецького І.О.,

при секретарі - Закревській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мережа Ланет на проголошену о 11 годині 17 хвилин ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року, повний текст якої складено 02 лютого 2021 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мережа Ланет до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправними дій та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Мережа Ланет (далі - Позивач, ТОВ Мережа Ланет ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі - Відповідач, ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві) про:

- визнання протиправними дій посадових осіб ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві під час здійснення 09.09.2020 року позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання ТОВ Мережа Ланет вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів;

- скасування постанови ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві від 05.11.2020 року №86 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України Про захист прав споживачів .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2020 року справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду і порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

У січні 2021 року ТОВ Мережа Ланет подано до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про забезпечення доказів, в якій останнє просило забезпечити докази шляхом допиту свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2021 року у задоволенні заяви про забезпечення доказів відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не обґрунтовано, що визначені у заяві докази можуть бути втрачені або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та ухвалити рішення, яким задовольнити заяву ТОВ Мережа Ланет про забезпечення доказів шляхом допиту свідків.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду заяви про забезпечення доказів безпідставно відмовлено у задоволенні поданої заяви, оскільки чинним КАС України не передбачено обов`язку заявника зазначати у заяві про забезпечення доказів обставини, які свідчать про небезпеку того, що подання доказів може стати неможливим або утрудненим. Крім того, підкреслює, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 року у справі №11-1278заі19 зазначила, що механізм забезпечення доказів є насамперед способом здобуття доказів, які стосуються предмета доказування і мають значення для вирішення справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.04.2021 року, яке було відкладено на 26.04.2021 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, посилання Апелянта на розгляд його заяви судом першої інстанції без належного повідомлення є безпідставними, оскільки неявка осіб не перешкоджала її розгляду в силу ст. 117 КАС України, по-друге, у постанові Великої Палати Верховного Суду, на яку посилається Апелянт, підкреслено, що забезпечення доказів насамперед спрямоване запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому, по-третє, суд вірно вказав на невідповідність поданої заяви визначеним ст. 114 КАС України вимогам з огляду на ненаведення у ній обставин можливої втрати, знищення чи будь-яких інших ускладнень їх отримання. Окремо звертає увагу, що відеофіксація матеріалів перевірки була надана до суду першої інстанції разом із відзивом на позов.

У судовому засіданні представники Позивача доводи апеляційних скарг підтримали та просили суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній підстав.

Представник Відповідача наполягав на залишенні її без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 114 КАС України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Приписи ст. 115 КАС України визначають, що суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язанням вчинити певні дії щодо доказів.

При цьому згідно п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 116 КАС України у заяві про забезпечення доказів зазначаються, зокрема: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

Зі змісту наведених норм випливає, що заява про забезпечення доказів має обов`язково містити перелік обставин, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів в подальшому може стати неможливим або утрудненим.

Судовою колегією враховується, що інститут забезпечення доказів є механізмом їх збору до судового розгляду та гарантує наявність доказів у справі на випадок, коли їх можна втратити. При цьому, неможливість надання (одержання) доказу повинна бути пов`язана із певними об`єктивними обставинами, зокрема майбутнім знищенням, зіпсуттям; ускладнення у наданні доказу може бути обумовлене обставинами, які вимагатимуть додаткових зусиль, витрати часу та коштів.

Разом з тим, на переконання суду апеляційної інстанції та як було вірно встановлено судом першої інстанції, у своїй заяви Позивачем не зазначено обґрунтованих доводів, що надання доказів, про забезпечення яких просить ТОВ Мережа Ланет , може згодом стати неможливим або утрудненим.

Матеріали справи свідчать, що подана заява була обґрунтована тим, що необхідність допиту визначених у ній осіб в якості свідків зумовлена тим, що вони були присутні чи приймали безпосередню участь 09.09.2020 року у здійсненні заходів державного нагляду (контролю), а тому їх показання дадуть можливість встановити всі обставини, для доказування яких їх виклик є необхідним. Водночас, на думку судової колегії, указані обставини не дають підстав стверджувати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Посилання Апелянта на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11.03.2020 року у справі №11-1278заі19, яка, за його твердженням викладена так: процесуальний механізм забезпечення доказів суд розглядає не тільки як спосіб запобігти ймовірній втраті доказів у майбутньому, але насамперед - спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи , судовою колегією оцінюється критично, оскільки таку позицію Велика Палата Верховного Суду у цій справі не висловлювала і викладена в апеляційній скарзі позиція не відтворює реальний зміст судового рішення.

Так, у згаданій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що 24. Аналізуючи наведені положення КАС України у зіставленні з вимогами позивачки, Велика Палата Верховного Суду вважає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

25. Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18. .

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, було вказано вище судовою колегією, а також підкреслено у постановах Великої Палати Верховного Суду у згаданих раніше справах, інститут забезпечення доказів є механізмом їх збору для судового розгляду та гарантує наявність доказів у справі на випадок, коли їх можна втратити. Водночас, як було неодноразово наголошено вище, будь-яких обґрунтувань того, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, у заяві ТОВ Мережа Ланет наведено не було.

Щодо посилання Апелянта на те, що розгляд заяви про забезпечення доказів здійснено судом першої інстанції без його повідомлення, що в силу приписів п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 117 КАС України заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, визначеному цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею.

Заява розглядається не пізніше п`яти днів з дня її надходження до суду.

Заявник та інші особи, які можуть отримати статус учасників справи, повідомляються про дату, час і місце судового засідання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.

Отже, неявка осіб у судове засідання з розгляду заяви про забезпечення доказів, щодо якої встановлений скорочений строк розгляду (п`ять днів з дня надходження до суду), не перешкоджає розгляду останньої. При цьому положення ч. 3 ст. 117 КАС України не містять вимоги про те, що на час розгляду заяви заявник та інші особи мають бути належним чином повідомленими, оскільки їх має бути лише повідомлено про такий розгляд.

Судом апеляційної інстанції враховується, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Колегія суддів погоджується з доводами Апелянта про те, що копії матеріалів справи №640/28455/20 не містять відомостей про те, що ТОВ Мережа Ланет повідомлялося про дату, час та місце судового розгляду заяви про забезпечення доказів. Разом з тим, указане процесуальне порушення не призвело до неправильного вирішення питання, а відтак не може бути безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали. При цьому судова колегія звертає увагу, що ухвала про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів не є ухвалою, якою вирішено спір (розглянуто справу), а тому посилання Апелянта на те, що таке процесуальне порушення є обов`язковою підставою для скасування спірної ухвали, є безпідставним.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо необґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову у повному обсязі, оскільки, як було встановлено вище, викладеними у ній доводами не підтверджується існування підстав та обставин для вжиття відповідних заходів. У зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 114-116, 242-244, 250, 287, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мережа Ланет - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді М.І. Кобаль

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови складено 26 квітня 2021 року.