Постанова

від 27.04.2021 по справі 560/5337/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/5337/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

27 квітня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 лютого 2021року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що згідно з відомостями трудової книжки №702, позивач з 20.02.1982 року по 01.12.2000 працював трактористом в колгоспі ім. Жданова, колгоспі "Поділля", КСП "Поділля", СГК "Поділля".

Відповідно до архівної довідки №Ж-524 від 08.07.2019 Старокостянтинівського районного трудового архіву, ОСОБА_1 , 1965 р.н., працював в колгоспі ім. Жданова, колгоспі "Поділля", КСП "Поділля", СГК "Поділля" м. Старокостянтинів в 1981-2000 роках. З 1982 року він працював трактористом.

В архівній довідці №Ж-525 від 08.07.2019 Старокостянтинівського районного трудового архіву зазначено, що ОСОБА_2 працював в колгоспі ім. Жданова, колгоспі "Поділля" м. Старокостянтинів в 1985-1990 роках.

За змістом архівної копії історичних даних від 03.09.2020 №Ж-602 Старокостянтинівського районного трудового архіву в 1965 році була створено сільськогосподарська артіль імені "Жданова". З 1972 року вона була перейменована на колгосп "Жданова". Збори уповноважених колгоспників 24.01.1989 прийняли рішення про перейменування колгоспу ім. Жданова на колгосп "Поділля" згідно протоколу №1 від 24.01.1989. В 1992 році колгосп "Поділля" перейменовано в колективне сільськогосподарське підприємство "Поділля" згідно із рішенням зборів протокол №3 від 18.11.1992. Згідно з протоколом №1 від 22.01.2000 КСП "Поділля" реорганізовано в сільськогосподарський кооператив "Поділля", який продовжував свою діяльність до 2013 року. У 2013 році відбулися загально-звітні збори працівників та прийнято рішення про припинення СГК "Поділля" згідно протоколу №4 від 01.04.2013.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сільськогосподарський кооператив "Поділля" (ідентифікаційний код 03728937) з 15.09.2017 перебуває в стані припинення за рішенням засновників.

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 10.06.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах як трактористу-машиністу.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 17.06.2020 №221350001665 про відмову в призначенні пенсії за віком відмовлено ОСОБА_3 , у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно заяви від 10.06.2020,у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу - 20 років. Зазначено, що тривалість страхового стажу 34 роки 8 місяців 20 днів, а пільгового стажу - 13 років 8 місяців 15 днів.

Вказане рішення було направлено на адресу позивача листом №2200-0301-8/33829 від 28.07.2020.

Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Єдина назва професії "тракторист-машиніст", запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення.

Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості відповідного стажу.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №515/1967/16-а, від 19.02.2020 у справі №155/920/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Зміст наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 та від 25.04.2019 у справі №593/283/17.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи трактористом з 20.02.1982 по 01.12.2000 є протиправними, оскільки вказаний період роботи підтверджується копією трудової книжки колгоспника №702.

Також, колегія суддів критично відноситься до доводів апелянта, що для підтвердження спеціального трудового стажу позивачу необхідно надати довідку уточнюючу характер роботи, оскільки СГК "Поділля" (правонаступник колгоспу "Поділля" та КСП "Поділля") є діючим, з огляду на те, що період роботи позивача з 20.02.1982 по 01.12.2000 на посаді тракториста підтверджується трудовою книжкою, що в силу норм статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є основним доказом.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що гідно з частиною 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Водночас, відповідач, як суб`єкт владних повноважень ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав доказів, які б свідчили, що останній скористався наданим йому правом визначеним ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" .

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно не враховано позивачу до пільгового стажу роботу на посаді тракториста в період з 20.02.1982 по 01.12.2000 року та не призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач пенсійного віку досягнув 12.04.2020, а з заявою про призначення пенсії звернувся 10.06.2020, у зв`язку з чим суд першої інстанції правильно встановив, що пенсія ОСОБА_1 має бути призначена, починаючи з 13.04.2020 року.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Матохнюк Д.Б.