Постанова

від 19.04.2021 по справі 907/746/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2021 р. Справа №907/746/17

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Желіка М.Б.

Мирутенка О.Л.

Секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Запасненко Олександра Олександровича за № 11/20 від 11.11.2020 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.10.2020 року (повний текст рішення складено 23.10.2020 року, м. Ужгород, суддя Андрейчук Л.В.)

у справі № 907/746/17

за позовом: Приватного підприємства «Солві Україна» , м. Харків

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Запасненко Олександра Олександровича, м. Мукачево Закарпатської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» , м. Київ

про стягнення в порядку регресу суми 311 799,13 грн. як зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» .

за участю представників:

від позивача - Молчанов П.В. - довіреність б/н від 12.01.2021 року присутній в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду

від відповідача - Попюк М.І. - довіреність № 5462 від 15.08.2018 року присутній в режимі відеоконференції в Господарському суді Закарпатської област

третьої особи- не з`явився

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ПП "Солві Україна" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з ФОП Запасненка О.О. 311 749,13 грн збитків у зв`язку з пошкодженням вантажу під час його перевезення.

ФОП Запасненко О.О. подав зустрічний позов до ПП "Солві Україна" про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг перевезення в сумі 81 823,15 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2018, у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено. Стягнуто з ПП "Солві Україна" на користь ФОП Запасненка О.О. 81 823,15 грн. заборгованості за договором перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 03.04.2017 № П03/04/17-02.

Постановою Верховного Суду від 13.08.2018 рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 в частині первісного позову скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.04.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 21.02.2020 рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.04.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі за № 907/746/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приймаючи вказану постанову, Касаційний господарський суд зазначив, що господарські суди дійшли передчасних висновків про відсутність вини відповідача у пошкодженні вантажу. З матеріалів справи вбачається, що господарські суди належним чином не дослідили та не надали відповідної правової оцінки і умовам договору перевезення вантажів № П03/04/17-02 від 03.04.2017 в частині відповідальності сторін.

Також суд касаційної інстанції зазначив, що відповідальність ПП "Солві Україна" перед ТОВ "Завод Євроформат" за втрату або пошкодження вантажу у спірному перевезенні визначено у пункті 4.1 договору № К 03/01/01 від 03.01.2017 у розмірі фактично завданої шкоди, але не більше суми транспортно-експедиційної послуги зазначеної у заявці. Згідно з заявкою на перевезення вантажу № 03/04/07 від 04.07.2017 підписаною ПП "Солві Україна" та ТОВ "Завод Євроформат" така сума складає 57 991,73 грн.

Відтак, сума збитків, заявлена ПП "Солві Україна" до відшкодування ФОП Запасненком О.О., не має перевищувати розмір відповідальності експедитора за пунктом 4.1 вказаного договору. Позивачем при укладанні угоди про зарахування однорідних грошових вимог і при зверненні з позовом до суду, не було враховано положення договору №К 03/01/01 від 03.01.2017.

За наслідками нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.10.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП Запасненка Олександра Олександровича на користь ПП «Солві Україна» суму в розмірі 57 991,73 грн. , а також 870,44 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що укладений між сторонами договір № П03/04/17-02 від 03.04.2017 передбачає, що відповідач несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його пошкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу до перевезення і до його видачі одержувачу, з відшкодуванням всіх збитків, що виникли в результаті його дій або упущень. Однак, матеріали справи не містять підтвердження вчинення перевізником дій з запобігання обставин, що можуть спричинити пошкодження вантажу, вжиття всіх можливих заходів з належного виконання перевезення. Також, судом першої інстанції встановлено, що договір № К 03/01/01 від 03.01.2017 обмежує розмір відповідальності експедитора перед ТОВ "Завод Євроформат" у спірному перевезенні. Відтак, сума збитків, заявлена ПП "Солві Україна" до відшкодування ФОП Запасненком О.О., не має перевищувати розмір відповідальності експедитора за пунктом 4.1 вказаного договору, така сума складає 57991,73 грн.

Відтак, суд першої інстанцій дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 57 991, 73 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ФОП Запасненко Олександр Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.10.2020 в частині задоволення позову, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що обставина пошкодження вантажу, що призвело до неможливості його використання за призначенням, позивачем не підтверджена, оскільки експертиза сертифікованим експертом лебідок не проводилась, а подані позивачем висновок (заключение) Sicor SPA (Італія) від 24.04.2017 року, на думку відповідача, є листом, а не висновком сервісного центру, відтак, складений на його основі ТОВ «Завод Євроформат» Акт про пошкодження вантажу, не може вважатись належним доказом у справі. Скаржник вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт заподіяння йому збитків, та їх розмір.

Також, скаржник зазначає, що пошкодження вантажу ТОВ «Завод Євроформат» сталось по причині руйнування тари вантажу, який знаходився у першому ярусі, тобто тара була недостатньо міцною, щоб вантаж можна було скласти у два, а то і у три яруси. Оскільки маркування, які б свідчили про будь-які обмеження у штабелюванні на коробках (упаковці товару), були відсутні, водій відповідача не мав жодних підстав для сумнівів в правильності пакування та завантаження товару відправником - компанією Sicor SPA (Італія).

При цьому, апелянт наголошує, що ПП «Солві Україна» не повідомила його (перевізника) про особливі умови транспортування вантажу, що підтверджується договором № П03/04/17-02, укладеним 03.04.2017 року між ПП «Солві Україна» і ФОП Запасненко О.О. та Заявкою № 03/04/04 від 03.04.2017 року, оскільки ані договір, ані заявка не містять повну, точну і достовірну інформацію щодо умов перевезення вантажу, у тому числі вид упаковки, а також умови, які забезпечують безпечне перевезення вантажу (п. 1.3 Договору).

З огляду на наведене, відповідач зазначає, що пошкодження вантажу сталось не з його вини, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Крім того, скаржник вказує, що пошкодження вантажу сталось через недотримання вантажовідпраником (компанія Sicor SPA (Італія) низки вимог спеціального законодавства щодо транспортування вантажу, відтак суд першої інстанції повинен був залучити компанію Sicor SPA (Італія) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Також, апелянт зазначає, що ПП Солві Україна не втратило право на отримання страхового відшкодування від ПрАТ СК Перша , відтак остання , як зацікавлена особа, мала бути залучена до участі у справі як третя особа на стороні позивача.

Відтак, незалучення вищевказаних третіх осіб, на думку апелянта, є порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

ПП Солві Україна подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Закарпатської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вважає доводи скаржника необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

03.01.2017 між ТОВ "Завод Євроформат" (замовник) і ПП "Солві Україна" (виконавець) укладено договір № К 03/01/01.

Відповідно до п. 1.2 договору замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок замовника забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу замовника до місця призначення, а також організувати видачу вантажу вантажоодержувачу (уповноваженій особі вантажоодержувача) відповідно до заявки замовника, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Одним з обов`язків замовника є забезпечення проведення процедури завантаження/розвантаження вантажу; забезпечення належного упакування вантажу, що виключає його пошкодження під час всього маршруту транспортування; надання виконавцю документів та іншої інформації про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформації, необхідної для виконання виконувачем обов`язків, встановлених договором (п. п. 2.4, 2.6, 2.8 договору).

Відповідно до п. 2.24 договору, окрім обов`язку, зокрема, виконувати умови договору відповідно до отриманої від замовника інформації, що пов`язана з організацією перевезення вантажу, і за маршрутом, узгодженим сторонами у заявці, яка є невід`ємною частиною цього договору, виконавець наділений правом залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

Згідно з п. 4.1 договору відповідальність виконавця за втрату або пошкодження вантажу, виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення, тобто з моменту підписання перевізником товаро-транспортної документації, що свідчить про прийняття вантажу, і припиняється в момент його передачі вантажоодержувачу в пункті призначення, тобто в момент вивантаження транспортного засобу. При цьому, виконавець несе відповідальність у розмірі фактично завданої шкоди, але не більше суми транспортно-експедиторської послуги, зазначеної у заявці. У разі, якщо розмір завданої шкоди перевищує суму транспортно-експедиторської послуги, зазначеної в заявці, замовник має право в належному порядку звернутись безпосередньо до перевізника, як до відповідальної особи.

03.04.2017 між ПП "Солві Україна" (замовник) та ФОП Запасненком О.О. (виконавець) укладено договір № П03/04/17-02, відповідно до пункту 1.2 якого замовник залучає виконавця для організації автомобільного перевезення вантажу, а виконавець зобов`язується організувати доставку вантажу до місця призначення та організувати його видачу вантажоодержувачу, у відповідності до заявки замовника, а замовник зобов`язується оплатити встановлену вартість послуги відповідно до заявки перевезення.

Договір визначає форму та зміст заявки (п. 1.3 договору). Така заявка повинна містити, зокрема, повну, точну і достовірну інформацію щодо виду, найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення (вага, об`єм, номенклатура, загальна вартість вантажу, кількість місць, вид упаковки, тощо); умови, які забезпечують безпечне перевезення вантажу.

Розділом 4 договору визначена відповідальність сторін. Зокрема, виконавець несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу до перевезення і до його видачі одержувачу, а також за будь-яку затримку доставки, з відшкодуванням штрафів, компенсацій та всіх збитків, що виникли в результаті його дій або упущень. При настанні страхового випадку, як передбаченого, так і не передбаченого страховим полісом СМR, перед вантажовідправником, вантажоодержувачем та безпосереднім замовником транспортно-експедиторської послуги, відповідальність у повному обсязі несе виключно виконавець. Випадки та межі відповідальності виконавця не обумовлені цим договором, регулюються положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956.

Відповідно до умов наведеного договору 03.04.2017 ПП "Солві Україна" (замовник) підписали з ФОП Запасненку О.О. (виконавець) заявку на перевезення № 03/04/04.

Вказаною заявкою погоджено такі умови: дата и час завантаження 04.04.2017; адреса завантаження 1) « FACI S.p.A» , Via Privata Devoto, 36 - 16042 Carasco (Ge-Italia) Romina Marinoni*Sales Assistant/Export Departament ;2) Sicor SPA, Viale Caproni 15 (Zona Industriale), 38068 Rovereto (TN), Italy. Адреса розвантаження: 1) м. Київ, Поліська 5; 2) м. Київ, Куренівська, 21-г. Загальна вартість послуг 81 823,15 грн. Автомобіль DAF AO 8213 AX/ НОМЕР_1 . ОСОБА_1 .

Перевізником - ФОП Запасненко О.О., який має ліцензію № 74 від 29.02.2016, зокрема на міжнародні перевезення вантажів, для здійснення перевезення був наданий автомобіль DAF д.н. НОМЕР_2 / НОМЕР_3 (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 та НОМЕР_5 ), який відповідає вимогам поданої заявки. Керував транспортним засобом зазначений у заявці водій ОСОБА_2 (копія трудової книжки НОМЕР_6 долучена до матеріалів справи).

На виконання умов договору транспортний засіб відповідача було подано у перше місце завантаження - FACI S.p.A., вантажовідправник завантажив автомобіль. Вантаж - хімічна сировина у біг-бегах. Вага брутто - 12 450 кг. Вантаж завантажено у напівпричіп до 10,2 м по довжині (загальна довжина напівпричепу для завантаження - 13,6 м). Вантажоодержувач - ТОВ "Іспакім" .

Надалі, транспортний засіб відповідача було подано у друге місце завантаження - компанія Sicor SPA, де вантажовідправник завантажив автомобіль. Вантаж - підйомна машина та запасні частини у кількості 17 ящиків/піддонів/коробок. Вага брутто - 6 777 кг. Вантажоодержувач - ТОВ "Завод Євроформат".

10.04.2017 вантажоодержувач ТОВ "Іспакім" отримав вантаж, претензій не заявив, що підтверджується міжнародною вантажно-транспортною накладною (CMR № 0001758).

Вказані обставини справи сторонами не заперечуються.

11.04.2017 о 8:50 транспортний засіб відповідача прибув за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 21г, з вантажем згідно з інвойсом від 05.04.2017 № 1,263/V1R з Італії, Viale Caproni 15, 38068 Rovereto (TN), вантажовідправник - компанія Sicor SPA (CMR № 16409).

При розвантаженні вантажоодержувач ТОВ "Завод Євроформат" виявив пошкодження вантажу, про що складено акт про пошкодження вантажу від 11.04.2017, у присутності водія, менеджера з логістики ТОВ "Завод Євроформат" і його працівників, а також аварійного комісара страхової компанії "ПЗУ Україна" та начальника відділу майнових ризиків страхової компанії "Перша Страхова".

Вказаним актом зафіксовано, що при попередньому візуальному огляді вантажу (лебідок) було виявлено явні його пошкодження та вирішено після проведення сервісним центром ТОВ "Завод Євроформат" діагностики та випробовувань лебідок з метою встановлення ступеня пошкоджень і можливості використання цих лебідок за призначенням, скласти остаточний акт про пошкодження вантажу.

Згідно з висновком сервісного центру ТОВ "Заводу Євроформат" від 20.06.2017 № 1002/17 лебідки з серійними номерами № 180724/1, модель MR16; № 179769/1, модель MR16; № 179769/2, модель MR16; № 182612/1, модель MR14 мають ушкодження, за наявності яких експлуатація лебідок забороняється, оскільки значно знижується надійність роботи основного вузла ліфтового обладнання.

За таких обставин ТОВ "Завод Євроформат" визначено вартість завданих йому збитків на суму 311 799 грн 13 коп., яка складається із вартості пошкодженого вантажу: лебідка № 180724/1, модель MR16 - 2 260,00 євро; лебідка № 179769/1, модель MR16 - 2 418 євро; лебідка № 179769/2, модель MR16 - 2 418 євро; лебідка № 182612/1, модель MR14 - 1 465 євро, всього - 8 561 євро, що в гривневому еквіваленті на дату оплати 23.03.2017 по курсу НБУ становило 249 059 грн 53 коп.; митної плати за його розмитнення, сплаченої згідно з митною декларацією UA100110/2017/133813 від 10.04.2017 в сумі 49 094 грн 52 коп., а також плати за організацію та здійснення перевезення за 4 палето - місця в сумі 13 645 грн 08 коп.

ТОВ "Завод Євроформат" (як власник вантажу та замовник перевезення за договором № К03/01/01) 13.05.2017 надіслало на адресу ПП "Солві Україна" претензію про відшкодування вартості пошкодженого вантажу, включивши до неї витрати на його митне оформлення та перевезення.

Вказана претензія була визнана ПП "Солві Україна" у повному обсязі, внаслідок чого 19.06.2017 між ТОВ "Завод Євроформат" і ПП "Солві Україна" було підписано угоду про зарахування зустрічних вимог на суму 311 799 грн 13 коп.

У зв`язку з наведеними обставинами позивачем на адресу відповідача за первісним позовом надіслано претензію від 17.07.2017 з вимогою невідкладно сплатити завдані збитки у сумі 311 799,13 грн.

На цю претензію відповідач за первісним позовом у листі від 31.07.2017 повідомив ПП "Солві Україна", що у пошкодженні вантажу винен вантажовідправник - компанія Sicor SPA (Італія), тому підстав для задоволення претензії немає.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з відповідача 311 799,13 грн. збитків.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються главою 32 Господарського кодексу України, главою 64 Цивільного кодексу України, а також Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева.

Відповідно до частин 1, 2 статті 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

В силу дії частини 1 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 2 статті 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до статей 4 та 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується і частина 2 статті 307 ГК України.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За приписами статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

Згідно з ст. 934 ЦК України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

За умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18 Конвенції, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин: a) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній; b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню; c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача; d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників; e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць; f) з перевезенням худоби (частина 4 статті 17 Конвенції).

Якщо відповідно до цієї статті перевізник не несе жодної відповідальності за деякі обставини, що викликали втрату, ушкодження або затримку, то він несе відповідальність лише в тій мірі, у якій обставини, за які він відповідає згідно цієї статті, сприяли виникненню втрати, ушкодження або затримки.

Згідно зі статтею 23 Конвенції, якщо відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті.

Згідно з частинами 1-3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Виходячи з наведеного та в силу ст. 74 ГПК України, саме позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Предметом позову у цій справі є стягнення з перевізника збитків, завданих пошкодженням вантажу ТОВ "Завод Євроформат" під час міжнародного перевезення автомобільним транспортом.

ТОВ "Завод Євроформат" як замовник спірного перевезення перебуває у договірних правовідносинах з ПП "Солві Україна" яке є експедитором перевезення на підставі договору № К03/01/01 від 03.01.2017 та заявки на перевезення вантажу № 03/04/07 від 04.07.2017 та, за приписами ст. 932 ЦК України та ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", несе відповідальність за вибір третіх осіб, залучених експедитором до виконання зобов`язань перед замовником. Безпосереднім виконавцем спірного перевезення є ФОП Запасненко О.О., а умови перевезення яким визначені у заявці № 03/04/04 від 03.04.2017 та договорі № П03/04/17-02 від 03.04.2017, підписаними між ПП "Солві Україна" та ФОП Запасненком О.О.

З аналізу Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, глави 32 Господарського кодексу України та глави 64 Цивільного кодексу України вбачається, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Отже, вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу презюмується та не підлягає доведенню замовником.

Перевізник звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам (внаслідок дій або недогляду відправника вантажу, особливих природних властивостей перевезеного вантажу, внаслідок інструкцій замовника перевезення, дефекту вантажу, недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути, й інших обставин, передбачених законом).

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Цивільний та Господарський кодекси України передбачають звільнення перевізника від відповідальності, у разі вчинення ним дії з запобігання та усунення обставин, що можуть спричинити втрату чи пошкодження вантажу, а також наявність обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Нормами вказаної Конвенції саме на перевізника покладається тягар ужиття всіх можливих заходів з належного виконання перевезення і відповідальності за їх невиконання.

Укладений між сторонами договір № П03/04/17-02 від 03.04.2017 у пункті 4.1 також передбачає, що відповідач несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його пошкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу до перевезення і до його видачі одержувачу, з відшкодуванням всіх збитків, що виникли в результаті його дій або упущень.

Матеріали справи не містять підтвердження вчинення перевізником дій з запобігання обставин, що можуть спричинити пошкодження вантажу, вжиття всіх можливих заходів з належного виконання перевезення, зокрема щодо перевірки кріплення вантажу, що належить ТОВ "Завод Євроформат" після вивантаження 10.04.2017 ТОВ "Іспакім" біг-бегів з хімічною сировиною, що перевозилися в одному напівпричепі та, у разі сумніву у його надійності, забезпечення додаткового кріплення самостійно або звернення до експедитора з повідомленням про неможливість подальшого перевезення та для отримання відповідних інструкцій.

Разом з цим, пункти 2.12, 2.17, 2.20 договору № П03/04/17-02 від 03.04.2017 передбачають обов`язок перевізника повідомити замовника про неможливість виконання перевезення на умовах, визначених у заявці, а також обов`язок перевізника не приступати до перевезення без дозволу замовника у випадку невідповідності даних про характер вантажу, маршрут перевезення та інших умов перевезення, зазначених у заявці на перевезення, фактичному стану вантажу та інструкціям вантажовідправника, інформувати замовника про будь-які проблеми, що виникають в дорозі. Обов`язок аналогічного змісту покладається на перевізника за ст. 14 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Таких дій з боку відповідача вчинено не було.

Суд зазначає, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків та їх розмір. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення зобов`язань.

Під збитками у цьому випадку розуміються понесені позивачем (ПП "Солві Україна") матеріальні витрати у ході виконання ним замовлення для ТОВ "Завод Євроформат", по відношенню до якого він виступив експедитором, зумовлені неналежним виконанням ФОП Запасненком О.О. обов`язку з перевезення вантажу.

Судом встановлено, що договір № К 03/01/01 від 03.01.2017 обмежує розмір відповідальності експедитора перед ТОВ "Завод Євроформат" у спірному перевезенні. Відтак, сума збитків, заявлена ПП "Солві Україна" до відшкодування ФОП Запасненком О.О., не має перевищувати розмір відповідальності експедитора за пунктом 4.1 вказаного договору. Позивачем при укладанні угоди про зарахування однорідних грошових вимог і при зверненні з позовом до суду, не було враховано положення договору №К 03/01/01 від 03.01.2017.

Обґрунтовуючи позов, ПП "Солві Україна" стверджувало, що внаслідок задоволення вимог ТОВ "Завод Євроформат" шляхом підписання 19.06.2017 угоди про зарахування зустрічних вимог, йому було завдано збитків на суму 311 799,13 грн. Однак, відповідальність ПП "Солві Україна" перед ТОВ "Завод Євроформат" за втрату або пошкодження вантажу у спірному перевезенні визначено у пункті 4.1 договору № К 03/01/01 від 03.01.2017 у розмірі фактично завданої шкоди, але не більше суми транспортно-експедиційної послуги зазначеної у заявці. Згідно з заявкою на перевезення вантажу № 03/04/07 від 04.07.2017 підписаною ПП "Солві Україна" та ТОВ "Завод Євроформат" така сума складає 57991,73 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 57991, 73 грн.

Твердження апелянта, що пошкодження вантажу сталось не з його вини та позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт заподіяння йому збитків, та їх розмір є необґрунтованими, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржника, що судом безпідставно не залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у даній справі Sicor SPA (Італія) та ПрАТ СК Перша , оскільки судом не встановлено, що рішення може вплинути на права та обов`язки вказаних юридичних осіб.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Господарського суду Закарпатської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу за перегляд рішення в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

04.02.2021 до Західного апеляційного господарського суду від ПП Солві Україна надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції у розмірі 25 000,00 грн.

Судом встановлено, що на підтвердження розміру судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) заявником до суду подано наступні докази: договір про надання професійної правничої допомоги від 12.01.2021, акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги, яка підлягає сплаті клієнтом.

Також, в матеріалах справи міститься довіреність від 12.01.2021 на ім`я адвоката Молчанова П.В. та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Молчанова В.П. , серія КС № 8042/10 від 18.07.2019.

ФОП Запасненко О.О. подано до суду клопотання № 4 від 12.02.2021 про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому просить відмовити у задоволенні заяви представника ПП Солві Україна про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка мотивована тим, що акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги складений з фізичною особою підприємцем Молчановим В.П., а не адвокатом Молчановим В.П., отже, даний доказ є неналежним та недопустимим, адже не може підтверджувати понесення витрат на оплату правничої допомоги, яка може надаватися лише адвокатом та повинна бути оплачена саме адвокату.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що договір про надання професійної правничої допомоги від 12.01.2021, укладений з адвокатом Молчановим В.П., який діє як адвокат на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а акт приймання передачі наданих послуг від 02.02.2021 підписано адвокатом Молчановим П.В., а не фізичною-особою підприємцем Молчановим В.П.

Відтак, професійна правнича допомога у дані справі надана саме адвокатом Молчановим П.В. , а не фізичною особою - підприємцем.

Разом з цим, твердження апелянта, що у договорі та акті для отримання винагороди за надання професійної правничої допомоги вказаний банківський рахунок фізичної особи підприємця, а не адвоката, що є підставою для відмови в стягненні витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Визначення поняття самозайнятої особи міститься в підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

У Податковому кодексі України регламентовано поняття податкового контролю як системи заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових і касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суб`єктом податкового контролю є юридична чи фізична особа, поведінка якої регулюється нормами податкового законодавства, тобто платники податків, зборів, інших обов`язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів.

Предметом податкового контролю є первинна документація, яка регламентує рух контрольованих коштів, що мають надходити від сплати податкових платежів, а суб`єктами контролю є платники податків і контрольні органи, що контролюються вищими.

Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що адвокат як самозайнята особа для цілей оподаткування обирає форму здійснення своєї діяльності (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, фізичної особи-підприємця, тощо), при цьому, особливості оподаткування форм адвокатської діяльності, рух контрольованих коштів, що мають надходити від сплати податкових платежів регулюються нормами податкового законодавства та контролюються відповідними податковими органами.

Відтак, особливості оподаткування форм адвокатської діяльності це взаємовідносини між платником податків і контролюючим органом та не є предметом дослідження у даній справі, тому не можуть впливати на беззаперечне право сторони у справі скористатися правничою допомогою та отримати, у разі вирішення на її користь спору, відшкодування витрат, понесених на адвокатські послуги.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

В свою чергу частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, у акті приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги, яка підлягає сплаті клієнтом від 02.02.2021 наведено перелік та вартість наданої адвокатом Молчанов П.В. правової допомоги, а саме:

1. вивчення і аналіз щодо законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, відповідно до встановлених законом правил здійснення перевезень автомобільним транспортом - 3 500 грн.

2.підготовка і оформлення документів щодо надання ППД - 3 500 грн.

3.обробка і аналіз наданих клієнтом документів (рішення суду першої інстанції - 3 рішення, постанови суду апеляційної інстанції - 2 постанови, постанови суду касаційної інстанції - 2 постанови, постанови касаційної інстанції в аналогічних справах, процесуальні документи, надані стороною відповідача, щодо їх відповідності встановленим законом правилам здійснення перевезень автомобільним транспортом - 3500 грн.

4. збір, підготовка і оформлення необхідних додатків до відзиву на апеляційну скаргу - 3500 грн.

5. складання предмет і підстав відзиву на апеляційну скаргу відповідно до норм матеріального і процесуального права, які регулюють відповідні правовідносини - 3500 грн.

6. складання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до фактичних обставин справи і змісту судового акт, який оскаржується - 3500 грн.

7. супровід порушеного провадження в апеляційній інстанції (ведення календаря судових засідань, відслідковування руху справи, отримання і реагування на процесуальні документи, які надаються іншими учасниками справи, складання і подання заяв по суті спору і з процесуальних питань, прийняття участі у судових засіданнях - 4000 грн.(сплачується клієнтом в пакеті, незалежно від виконання окремої дії із пакету.

У вказаному акті сторони погодили, що вся проведена робота загалом - 25 000 грн.

Проаналізувавши вказаний акт та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку , що у даній справі обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., з огляду на наступне.

Зазначені в акті послуги адвоката із здійснення підготовки відзиву на апеляційну скаргу у пунктах 4,5,6 фактично дублюються та охоплюються однією послугою з підготовки, складання та подання відзиву, як і послуги з вивчення і аналізу наданих клієнтом документів, зазначених у пунктах 1,3 акта приймання - передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги, яка підлягає сплаті клієнтом від 02.02.2021.

Враховуючи, наведені положення процесуального законодавства, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом Молчановим П.В. професійної правничої допомоги у цій справі, з врахуванням ціни позову та клопотання відповідача про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу , колегія суддів дійшла до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 269 , 270 , 271, 275 , 276 , 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. В задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Запасненко Олександра Олександровича відмовити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.10.2020 року у справі № 907/746/17 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу покласти на скаржника.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Запасненка Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_7 ) на користь Приватного підприємства «Солві Україна» (61082, м. Харків, пр-т Московський, 142, оф. 602, код ЄДРПОУ: 36458141)

10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.04.2021

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

суддя О.Л. Мирутенко

суддя М.Б. Желік