Ухвала

від 23.06.2021 по справі 907/746/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 907/746/17

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Вронської Г.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Запасненка Олександра Олександровича

на рішення Господарського суду Закарпатської області

у складі судді Андрейчук Л.В.

від 13.10.2020

та постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Скрипчук О.С., Желік М.Б., Мирутенко О.Л.

від 19.04.2021

за позовом Приватного підприємства "Солві Україна"

до Фізичної особи - підприємця Запасненка Олександра Олександровича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат"

про стягнення 311 799,13 грн,

та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця Запасненка Олександра Олександровича

до Приватного підприємства "Солві Україна"

про стягнення 81 823,15 грн

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2021 року Фізична особа - підприємець Запасненко Олександр Олександрович (далі - Скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.10.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко зазначити норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, зазначити сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко зазначити норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, зазначити сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження Скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватися, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку про те, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Скаржник у касаційній скарзі посилається на підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а також вважає, що касаційна скарга у частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому Скаржник не зазначив відповідну підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приватне підприємство "Солві Україна" звернулося до Фізичної особи - підприємця Запасненка Олександра Олександровича про стягнення 311 799,13 грн у 2017 році.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року встановлений у розмірі 1600,00 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.10.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021, позов Приватного підприємства "Солві Україна" задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Запасненка Олександра Олександровича 57991,73 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Скаржник просить у касаційній скарзі скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум), що передбачено частиною четвертою статті 6 Закону України "Про судовий збір".

Таким чином, при зверненні з касаційною скаргою судовий збір підлягав оплаті у сумі 3200,00 грн, а саме 1600,00 грн * 200 %, де 1600,00 грн - розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги.

До касаційної скарги Скаржник додав платіжне доручення №143 від 14.05.2021 про сплату судового збору у сумі 1740,88 грн. Таким чином, Скаржнику необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 1 459,12 грн.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Скаржника без руху для усунення недоліків касаційної скарги. Скаржнику необхідно усунути недоліки поданої ним касаційної скарги та зазначити відповідну (відповідні) підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 цього Кодексу, з урахуванням вимог цієї ухвали, а також подати Суду докази доплати судового збору у сумі 1 459,12 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Запасненка Олександра Олександровича на рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.10.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №907/746/17 залишити без руху.

2. Надати Фізичній особі - підприємцю Запасненку Олександру Олександровичу строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто Скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач Г. Вронська