Постанова

від 13.04.2021 по справі 910/15656/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2021 р. Справа№ 910/15656/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 13.04.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астек-Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 26.11.2020 (повний текст складено 03.12.2020)

у справі №910/15656/20 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астек-Сервіс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 703719,23 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астек-Сервіс" про стягнення 703719,23 грн., з яких: 599918,45 грн. заборгованість з орендної плати (яка станом на 01.04.2019 становить 225536,40 грн та за період з 01.04.2019 по 30.09.2020 - 374382,05 грн.), 21659,30 грн. заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 46048,70 грн. пеня, 22731,31 грн. - 3% річних та 13361,47 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 1851-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 23.07.2018 щодо оплати орендних платежів та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, вказуючи про те, що заборгованість виникла у зв`язку з форс-мажорними обставинами, які виникли через епідемію коронавірусу COVID - 19. Також відповідач зазначав про те, що сума заборгованості є завищеною і не відповідає дійсній сумі заборгованості.

23.11.2020 через канцелярію суду відповідачем подана заява про звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Астек - Сервіс" від відповідальності за порушення зобов`язання по сплаті орендних платежів та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.04.2019 по 30.09.2020 за договором № 1851-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 23.07.2018, зокрема, штрафних санкцій, у відповідності до ст. 617 ЦК України, посилаючись на те, що невиконання зобов`язань за договором від 23.07.2018 №1851-1 відбулось внаслідок непереборної сили (форс-мажору) - карантину.

У відповіді на відзив представник позивача зазначав про те, що всі платежі відповідача за договором оренди від 23.07.2018 № 1851-1, які проведені останнім у період з 01.04.2019 по 30.09.2020 враховані у надходженнях за вказаним договором та відображені у довідці нарахувань та надходження орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, яка є додатком до позовної заяви (включно з коштами в розмірі 129552,98 грн, перерахованими у липні 2020 р. Святошинським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 №910/3722/19 та заяви позивача від 22.04.2020 №062/15/1/03-1659.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/15656/20 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астек-Сервіс" на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" 599918,45 грн заборгованості з орендної плати, 21659,30 грн заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 46048,70 грн. пені, 22731,31 грн. 3% річних, 13361,47 грн. збитків від інфляції, 10555,80 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване встановленням обставин щодо невиконання відповідачем зобов`язань за договором № 1851-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду щодо оплати орендних платежів та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астек-Сервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення від 26.11.2020 у справі №910/15656/20 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково у розмірі основної заборгованості в сумі 591306,71 грн, в частині задоволення штрафних санкцій відмовити повністю через наявність форс-мажорних обставин, а саме, через дію протягом спірного періоду карантину.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. Відповідач стверджує, що заявлена позивачем та задоволена судом сума основного боргу є завищеною та невірно обрахованою позивачем. Так, за розрахунком відповідача сума заборгованості з орендної плати за спірний період (з 01.04.2019 по 30.09.2020) становить 591306,71 грн. Також скаржник зазначив, що відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Астек-Сервіс" від штрафних санкцій, судом першої інстанції не надано жодного обґрунтування, що є порушенням положень статті 236 ГПК України. Крім того, скаржник вважає, що рішення суду впливає на права не залученої до участі у справі третьої особи - Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який є орендодавцем за договором №1851-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 23.07.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Астек-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020; призначено до розгляду апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а судове рішення ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому, позивач зазначив, що всі платежі відповідача за договором оренди від 23.07.2018 № 1851-1, які проведені останнім у період з 01.04.2019 по 30.09.2020 враховані у надходженнях за вказаним договором та відображені у довідці нарахувань та надходження орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, яка є додатком до позовної заяви (включно з коштами в розмірі 129552,98 грн, перерахованими у липні 2020 р. Святошинським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 №910/3722/19 та заяви позивача від 22.04.2020 №062/15/1/03-1659. На виконання рішення Київської міської ради від 26.03.2020 №903/9073 "Про деякі питання нарахування орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів" на строк з моменту набрання чинності постанови КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19" від 11.03.2020 №211 (з 12.03.2020) по 30.09.2020 відповідачу було встановлено орендну плату за оренду майна територіальної громади міста Києва у розмірі 50% від розміру орендної плати, визначеної у договорі оренди. На думку позивача, рішення суду у даній справі не може вплинути на права та обов`язки Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оскільки у відповідності до умов договору та Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1218 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин між сторонами за договором) саме підприємство-балансоутримувач є отримувачем орендної плати; пунктом 14.1 Положення визначено, що підприємства-балансоутримувачі здійснюють контроль за виконанням орендарями умов договору оренди і у разі виникнення заборгованості з орендної плати або інших платежів, вживають заходи щодо погашення заборгованості, в тому числі проводять відповідну претензійно-позовну роботу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково у розмірі основної заборгованості в сумі 591306,71 грн, в частині задоволення штрафних санкцій відмовити повністю через наявність форс-мажорних обставин, а саме, через дію протягом спірного періоду карантину.

В судовому засіданні представники позивача та третьої особи заперечували проти апеляційної скарги, просили суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

23.07.2018 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Астек-Сервіс", як орендарем, та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація", як балансоутримувачем, було укладено договір №1851-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі за текстом - договір), у відповідності до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Гната Юри будинок №7-А для розміщення складу - 207, 6 кв.м, розміщення торгівельного об`єкту з продажу товарів дитячого асортименту - 20,00 кв, розміщення суб`єкта господарювання, який здійснює виробничу діяльність - 7,00 кв.м., розміщення торгівельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів - 133,8 кв.м., розміщення торгівельного об`єкту з продажу товарів підакцизної групи - 25 кв.м.

Згідно п. 3.6 договору за користування об`єктом оренди орендар сплачує на рахунок балансоутримувача - КП " Київжитлоспецексплуатація " орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, починаючи з дати підписання цього договору.

Виходячи зі змісту пунктів 3.1, 3.2 договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2018 р 33914,79 грн. Згідно з пунктом 8 рішення Київської міської ради від 08.02.2018 №21/4085 орендна плата до 31.12.2018 становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2018 р. 29374,87 грн. Крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, яка за червень 2018 р. становить 1172,57 грн на місяць. За кожний наступний місяць орендна плата визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктом 4.2.2 договору передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця (п. 3.7 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору, строк дії договору встановлений з 23.07.2018 по 21.07.2021.

Предметом позову є стягнення з відповідач на користь позивача 599918,45 грн. заборгованості з орендної плати, 21659,30 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 46048,70 грн. пені, 22731,31 грн. - 3% річних та 13361,47 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач свої зобов`язання за договором від 23.07.2018 №1851-1 в частині здійснення платежів з орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, виконує неналежним чином, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість з орендної плати, яка станом на 01.04.2019 становить 225536,40 грн та за період з 01.04.2019 по 30.09.2020 становить 374382,05 грн (в загальному розмірі 599918,45 грн) та за період з 23.10.2019 по 30.09.2020 виникла заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в розмірі 21659,30 грн.

Загальна сума заборгованості становить 621577,75 грн.

Відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою укладений сторонам договір є договором оренди.

Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.

Рішенням Київської міської ради від 26.03.2020 №903/9073 "Про деякі питання нарахування орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів" тимчасово, на строк з моменту набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 N 211 та до 31.07.2020 встановлено орендну плату за оренду майна територіальної громади міста Києва у розмірі 50 % від розміру орендної плати, визначеної у договорах оренди, укладених до набрання чинності цим рішенням.

Рішенням Київської міської ради від 30.07.2020 №252/9332 "Про деякі питання нарахування орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва" тимчасово, на строк з 01.08.2020 по 31.12.2020 встановлено орендну плату за майно територіальної громади міста Києва у розмірі 50 % від орендної плати, визначеної у діючих договорах.

Колегією суддів встановлено, що позивачем визначено розмір орендної плати, яка підлягала сплаті відповідачем за період з 12.03.2020 по 30.09.2020 у розмірі 50% від орендної плати, визначеної у договорі №1851-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 23.07.2018.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Колегією суддів встановлено, що заборгованість відповідача з оплати орендної плати за договором станом на 01.04.2019 становить 225536,40 грн та за період з 01.04.2019 по 30.09.2020 становить 374382,05 грн (в загальному розмірі 599918,45 грн) та за період з 23.10.2019 по 30.09.2020 заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою становить 21659,30 грн.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження виконання ним свого обов`язку щодо оплати в повному обсязі орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Контррозрахунку заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою відповідачем не надано. Доданий до апеляційної скарги акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 по 30.09.2020 між сторонами за договором № 1851-1 від 23.07.2018 не приймається судом до уваги, оскільки даний акт не підписаний жодною стороною.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо законності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 599918,45 грн. заборгованості з орендної плати, 21659,30 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно п. 6.2 договору, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою на користь підприємства - балансоутримувача орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Колегією суддів встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку з оплати орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Суд апеляційної інстанції вважає, що розрахунок заявлених позивачем до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому, з урахуванням факту порушення відповідачем грошового зобов`язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача 46048,70 грн. пені за загальний період з 30.03.2020 по 30.09.2020, 22731,31 грн. 3% річних та 13361,47 грн інфляційних втрат за загальний період з 01.04.2020 по 30.09.2020, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заяви відповідача про звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Астек - Сервіс" від відповідальності за порушення зобов`язання по сплаті орендних платежів та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.04.2019 по 30.09.2020 за договором № 1851-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 23.07.2018, зокрема, штрафних санкцій, у відповідності до ст. 617 ЦК України, посилаючись на те, що невиконання зобов`язань за договором від 23.07.2018 №1851-1 відбулось внаслідок непереборної сили (форс-мажору) - карантину, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими ті іншими нормативними актами.

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Проте, вказаного сертифікату відповідачем суду не надано.

Також відповідачем не доведено суду, що запровадження карантинних заходів з 12.03.2020 об`єктивно та повністю унеможливило використання орендованого майна за призначенням.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на встановлення на території України карантину з 12.03.2020, як на факт існування форс-мажорних обставин, що надають йому право на звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання по сплаті орендних платежів та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.04.2019 по 30.09.2020 за договором №1851-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 23.07.2018, у зв`язку з чим не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про звільнення останнього від відповідальності за порушення зобов`язання за договором.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астек-Сервіс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/15656/20 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Астек-Сервіс".

Матеріали справи №910/15656/20 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 26.04.2021.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир