Постанова

від 22.04.2021 по справі 910/11231/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2021 р. Справа№ 910/11231/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тарасенко К.В.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Cалій І.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 22.04.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський ринок"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 09.02.2021 (повне рішення складено 22.02.2021)

у справі № 910/11231/20 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський ринок"

до Київської міської ради

про звільнення від орендної плати

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Дніпровський ринок" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (відповідач) про звільнення від орендної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок припинення роботи ринків у Приватного акціонерного товариства "Дніпровський ринок" була відсутня можливість використовувати за призначенням земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:106:0030, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 5, у відповідності до умов Договору оренди від 26.05.2017 у період з 18.03.2020 по 23.05.2020, що підтверджується Наказом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський ринок" № 32 від 23.05.2020 про поновлення з 25.05.2020 роботи торгівельного майданчику "Дарниця" та інформацією розміщеної 23.05.2020 на офіційному інтернет-порталі Київської міської державної адміністрації.

Короткий зміст заперечень на позов

Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що прийняття рішень про надання пільг, зменшення ставок по орендній платі за землю матиме наслідком розбалансування бюджетних показників та потребуватиме зменшення видатків бюджету міста Києва. Окрім того, відповідач вказував, що суб`єкти господарювання можуть не сплачувати земельний податок або орендну плату лише за березень 2020 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.02.2021 у справі №910/11231/20 у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Дніпровський ринок" до Київської міської ради про звільнення від орендної плати - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що суб`єкти господарювання фізичні та юридичні особи можуть не сплачувати орендну плату за землю лише за березень 2020 року, при цьому обов`язковою умовою є подання до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з відображенням зміни (зменшення) податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період - березень 2020 року. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту - звільнення від орендної плати є неналежним, оскільки не може забезпечити реального та ефективного виконання судового рішення, з тих підстав, що виконання рішення не призведе до фактичного та належного зменшення орендної плати за земельну ділянку, при цьому, що позивачем не викладено чіткого змісту позовних вимог відносно того, які саме має вчинити дії відповідач щодо звільнення позивача від орендної плати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Дніпровський ринок" 12.03.2021 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2021 у справі №910/11231/20 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Дніпровський ринок" до Київської міської ради про звільнення від орендної плати за Договором оренди земельної ділянки від 26.05.2017 (кадастровий номер 8000000000:66:106:0030), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Попудренка 5 у період з 01.04.2020 по 23.05.2020 - задовольнити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Позивач у своїх доводах до апеляційної скарги зазначив:

- щодо обрання способу захисту позивачем, зазначає позовна вимога в частині саме звільнення від орендної плати напряму передбачена ч.4, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилась, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Дана позовна вимога є належним способом захисту;

- висновок суду першої інстанції про те, що виконання рішення не призведе до фактичного та належного зменшення орендної плати за земельну ділянку, жодним чином не обґрунтований та не має посилання на законодавство, чим порушує принцип юридичної визначеності та норми матеріального права;

- суд першої інстанції не врахував, що за наявності відповідного рішення про звільнення від орендної плати, позивач вправі буде подати уточнюючу декларацію та скоригувати розміри виплат за оренду земельної ділянки у період, протягом якого не міг використовувати об`єкт оренди або звернутись до податкового органу з метою проведення звірки та коригування розрахунків;

- дійшов помилкового висновку про обґрунтованість доводів відповідача, що суб`єкти господарювання - фізичні та юридичні особи можуть не сплачувати оренду плату за землю лише за березень 2020, фактично трактуючи окремі положення Податкового кодексу України, нівелюючи всі інші положення в їх сукупності та ігноруючи приписи Господарського та Цивільного кодексів України в частині правового регулювання (найму). Дані обставини призвели до невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенню норм матеріального права, а також порушенню принципу юридичної визначеності.

Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги

21.04.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача (Київської міської ради) надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Зокрема, відповідач посилався на те, що доводи позивача є необґрунтованими та недоведеними, а заявлена позовна вимога про звільнення від орендної плати за договором оренди земельної ділянки є такою, що не відповідає наведеним вимогам та ефективному способу захисту.

Відповідач звертав увагу на те, що суб`єкти господарювання фізичні та юридичні особи можуть не сплачувати орендну плату за землю лише за березень 2020 року, при цьому обов`язковою умовою є подання по податкового органу уточнюючої податкової декларації з відображенням зміни (зменшення) податного зобов`язання із сплати за землю за податковий період березень 2020 року, що узгоджується з приписами Податкового кодексу України, з змінами згідно Закону України №540 від 02.04.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2021, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський ринок" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) - Станік С.Р., судді: судді Тарасенко К.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/11231/20 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпровський ринок" Господарського суду м. Києва від 09.02.2021 у справі №910/11231/20, розгляд справи призначено в судовому засіданні з викликом сторін на 22.04.2021.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 22.04.2021 з`явився представник позивача - Приватного акціонерного товариства "Дніпровський ринок" (скаржника) та представник Київської міської ради (відповідача).

Під час розгляду апеляційної скарги у призначеному судовому засіданні 22.04.2021, представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2021 у справі №910/11231/20 та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.04.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 26.05.2017 між Київською міською радою (орендодавець, відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Дніпровський ринок" (орендар, позивач), укладений Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. 26.05.2017 та зареєстрованого в реєстрі за №462.

У відповідності до вказаного договору, на підставі рішення Київської міської ради №600/600 від 12.07.2016 року, орендодавець передав, а позивач прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку загальною площею 0,0703 га (кадастровий номер 8000000000:66:106:0030), місце розташування: вулиця Попудренка, 5 у Дніпровському районі м. Києва, для обслуговування та експлуатації ринкового комплексу.

Дана земельна ділянка яка є об`єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Пунктом 3.1. договору визначено, що договір укладений на 15 років.

Відповідно до 4.1. договору визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 5 (п`яти) відсотків від її нормативної грошової оцінки. У випадку, коли розташовані на земельній ділянці будівлі, споруди або їх частини здаються в оренду іншим суб`єктам, орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 6 (шести) відсотків від нормативної грошової оцінки Земельної ділянки або її частини, що припадає на орендовані площі будівель, споруд або їх частини. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (п. 4.2. договору).

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідно рішення Київською міською радою, внесенням змін до цього Договору та у урахуванням п.п. 4.6 даного Договору.

Відповідно до п. 4.6 розмір орендної плати змінюється шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою, якщо орендна ставка визначена п.п. 4.2. Договору нижча від мінімальна орендна ставка, визначена чинним законодавством України. Після прийняття відповідного рішення Київської міської ради та доведення даного рішення до Орендаря для ознайомлення, Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату відповідно до нової орендної ставки.

Згідно до п. 4.8. договору орендна плата сплачується орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом тридцяти календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на рахунок 33211812700005, код 18010600 у ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019. Одержувач: УДКСУ у Дніпровському р-ні м. Києва, код ЄДРПОУ 38012871. Питання сплати податку на додану вартість та інших податкових платежів, що пов`язані з виконанням договору, вирішуються орендарем в установленому законодавством України порядку.

У п. 4.10 договору сторони погодили, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України,. погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, та у інших випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік. Після прийняття відповідного рішення Київської міської ради орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату відповідно до нової орендної ставки.

За несвоєчасне внесення орендної плати справляється пеня. Розмір та розрахунок пені здійснюються відповідно до Податкового кодексу України (пункт 4.11 Договору).

За змістом п. 6.1. договору, земельна ділянка, яка є об`єктом за цим договором, передається в оренду у придатному для її використання стані та вважається переданою орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

У відповідності до пункту 8.1. Орендодавець має право вимагати від Орендаря:

- використання Земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим Договором;

- своєчасного внесення орендної плати;

- дострокового розірвання цього Договору;

- відшкодування понесених збитків, в тому числі недоотриманих доходів, відповідно до чинного законодавства у разі розірвання цього Договору.

Пунктом 8. 4 вказано, що Орендар зобов`язаний: -

- використовути земельну ділянку відповідно до її цільового призначення;

- своєчасно вносити орендну плату

- у строки, встановлені чинним законодавством, звітувати перед органом доходів і

зборів за місцезнаходженням Земельної ділянки про сплату орендної плати;

- після подання до відповідного органу доходів і зборів податкової декларації з

плати за землю, не пізніше 01 квітня та 01 жовтня поточного року, письмово інформувати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про сплату орендної плати, надавши засвідчені печаткою та підписом керівника Орендаря підтверджуючі документи, а саме: податкову декларацію з відміткою органу доходів і зборів про внесення даних до електронної бази податкової звітності та платіжні документи з відміткою банку про сплату коштів.

Пунктом 12.1 Договору передбачено, що у разі невиконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та законодавством.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 26.05.2017 Індексний номер: 88144689, за Приватним акціонерним товариством "Дніпровський ринок" зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 0,0703 га, кадастровий номер: 8000000000:66:106:0030 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, вид використання - для обслуговування та експлуатації ринкового комплексу.

Як підтверджується матеріалами справи, то позивач зазначає, що у зв`язку з введенням обмежувальних заходів у відповідності до постанови Кабінету міністрів України № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 від 11.03.2020 року зі змінами та у відповідності до Протоколу № 12 засідання постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Про запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої короновірусом SARS-СоV-2, та введення додаткових обмежувальних заходів на території міста Києва було повністю припинено роботу ринків усіх форм власності на території міста Києва з 18 березня 2020.

Судом першої інстанції було встановлено, що листом з вх. № 42 від 24.04.2020 позивач звернувся до Київської міської ради з проханням на підставі ст. 286 Господарського процесуального кодексу України та ст. 762 Цивільного кодексу України вжити заходів щодо скасування орендної плати за земельні ділянки, в тому числі за земельну ділянку за адресою: вул. Попудренка, 5 (кадастровий номер 8000000000:66:106:0030) на період дії обмежувальних заходів (карантину).

У відповідь на лист позивача вх. № 42 від 24.04.2020, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом з вх. №05708-9767 від 01.06.2020 повідомив позивача про те, що за результатами державного нагляду, проведеного Головним управлінням Держпродспоживслужби в місті Києві, поновлено роботу 32 агропродовольчих ринків в місті Києві, у тому числі змішаних (за спеціалізацією) ринків ПрАТ Дніпровський ринок виключно в частині торгівлі продовольчими товарами. На сьогодні відсутнє рішення Постійної комісії ТЕБ та НС щодо відновлення у місті Києві роботи непродовольчих ринків та змішаних ринків (в частині продажу непродовольчих товарів) у період карантину.

У вищевказаному листі Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) також повідомив, що одночасно в разі виникнення наявної загрози або накопичення податкового боргу щодо сплати податків і зборів до бюджету міста Києва пропонуємо скористатися нормами ст. 100 Податкового кодексу України.

Позивача даним листом повідомлено про те, що відповідно до пункту 52-4 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (зі змінами, внесеними Законом України №533- IХ від 17.03.2020; в редакції Закону №540- IХ від 30.03.2020) не нараховується та не сплачується за період з 01.03.2020 по 31.03.2020 плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності. При цьому, платники за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період березень 2020 року. У разі якщо у березні чи квітні 2020 платниками плати за землю було подано уточнюючу податкову декларацію щодо зменшення податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року з причин, які не пов`язані із самостійним виявленням помилок, що містяться у раніше поданій ними податковій декларації, такі платники плати за землю зобов`язані подати не пізніше 30 квітня 2020 уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, в яких відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податкові періоди березень та квітнень 2020 відповідно до положень цього пункту.

При цьому, у разі подання таких податкових декларацій з підстав, визначених цим підпунктом, до таких платників податків не застосовуються санкції, визначені ст. 50 цього Кодексу та штрафні санкції згідно з вимогами пункту 120. 2 статті 120 Податкового кодексу України, за внесення змін до податкової звітності в частині збільшення податкових зобов`язань з плати за землю за податковий період квітень 2020.

Установлено, що платники плати за землю ( земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної чи комунальної власності), які визначають податкові зобов`язання із плати за землю на підставі податкових декларацій, сплачують податкове зобов`язання зі сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 у повному обсязі за місцезнаходженням земельної ділянки у строк до 30 червня 2020 без нарахування пені та штрафним санкцій за порушення термінів сплати податкових зобов`язань щодо загальних термінів сплати податкового зобов`язання за такий період.

В подальшому, з метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію №1 з вх. №60 від 18.06.2020 про вжиття відповідачем в передбачений законом спосіб заходів щодо скасування орендної плати за період з 01.04.2020 по 25.05.2020 за договором оренди земельної ділянки від 26.05.2017 за реєстраційним номером 462.

Листом Департамент земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з вх. №05708-11919 від 06.07.2020, яким було повідомлено про те, що у разі прийняття рішень про надання пільг, зменшення ставок по орендній платі за землю матиме наслідком розбалансування бюджетних показників та потребуватиме зменшення видатків бюджету міста Києва на 2020 рік, а надання таких пільг, є нормою прямої дії та призводить до недоотримання значних надходжень по платі за землю до бюджету міста Києва.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивач не погоджується із вказаною відповіддю Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та вважає свої права порушеними, у зв`язку із чим, звернувся до суду із позовом про звільнення від орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 26.05.2017 за реєстраційним номером 462, за період з 01.04.2020 по 23.05.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок припинення роботи ринків у місті Києві, у позивача була відсутня можливість використовувати за призначенням земельну ділянку за кадастровим номером: 8000000000:66:106:0030, адреса: м. Київ, вул. Попудренка, 5 у період з 18 березня 2020 по 23 травня 2020 , що підтверджується Наказом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський ринок" № 32 від 23.05.2020 року про поновлення з 25.05.2020 роботи торгівельного майданчику Дарниця та інформацією розміщеної 23.05.2020 на офіційному інтернет-порталі Київської міської державної адміністрації.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України , зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства передбачено ст. 628 Цивільного кодексу України .

Законом України "Про оренду землі", зокрема, статтею 1 передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до положень ст. 13 Законом України "Про оренду землі", що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", передбачає, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно положень Податкового кодексу України, а саме:

- ст. 288.1.: - підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

- ст. 288.2.: Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

- ст. 288.3.: Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

- ст. 288.4.: Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідно п. 4.2. Договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 5 (п`яти) відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями ч. 4, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Як підтверджується матеріалами справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, позивач звертався із відповідними листами (вих. № 42 від 24.04.2020 та вих. №60 від 18.06.2020) до відповідача, в яких зазначав про неможливість користуватися орендованими земельними ділянками та у відповідності до ст. 286 Господарського процесуального кодексу України, ст. 762 Цивільного кодексу України, просив вжити заходів щодо скасування орендної плати за земельні ділянки, в тому числі за земельну ділянку за адресою: вул. Попудренка, 5 (кадастровий номер 8000000000:66:106:0030) на період дії обмежувальних заходів (карантину).

Однак, листами Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вих. №05708-9767 від 01.06.2020 та вих.№05708-11919 від 06.07.2020) було відмовлено позивачу у скасуванні орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 26.05.2017 за реєстраційним номером 462.

Проте, у вище вказаному листі від відповідач попередив позивача, що платники за землю подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період березень 2020 року. У разі якщо у березні чи квітні 2020 платниками плати за землю було подано уточнюючу податкову декларацію щодо зменшення податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року з причин, які не пов`язані із самостійним виявленням помилок, що містяться у раніше поданій ними податковій декларації, такі платники плати за землю зобов`язані подати не пізніше 30 квітня 2020 уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, в яких відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податкові періоди березень та квітнень 2020 відповідно до положень цього пункту.

При цьому, у разі подання таких податкових декларацій з підстав, визначених цим підпунктом, до таких платників податків не застосовуються санкції, визначені ст. 50 цього Кодексу та штрафні санкції згідно з вимогами пункту 120. 2 статті 120 Податкового кодексу України, за внесення змін до податкової звітності в частині збільшення податкових зобов`язань з плати за землю за податковий період квітень 2020.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача, стосовного того, що суд першої інстанції не врахував, що за наявності відповідного рішення про звільнення від орендної плати, позивач вправі буде подати уточнюючу декларацію та скоригувати розміри виплат за оренду земельної ділянки у період, протягом якого не міг використовувати об`єкт оренди або звернутись до податкового органу з метою проведення звірки та коригування розрахунків, оскільки позивачу роз`яснено уповноваженим органом про можливість звільнення від орендної плати у період з 01.03.2020 по 31.03.2020.

Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди (ч. 2 ст. 286 Господарського кодексу України).

У відповідності до положень ч. 1-2 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди.

Для застосування ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача (орендатора) від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати .

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст. 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 914/2264/17, № 914/70/18, № 910/7495/16, № 914/782/18, №905/1472/17.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, позивач, посилаючись на положення ч. 4, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 286 Господарського кодексу України, просить звільнити від сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 26.05.2017 за реєстраційним номером 462, укладеного між Київською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Дніпровський ринок", за період з 01.04.2020 по 23.05.2020.

11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із відповідними змінами і доповненнями), якою установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин.

Відповідно до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, заборонено роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14 такого змісту: "14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу".

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX, який набрав чинності 18.04.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: "14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до ч. 2 ст. 286 Господарського кодексу України, ч. 4 та 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб".

Відповідно до Переліку агропродовольчих ринків на території міста Києва, які відповідають протиепідемічним вимогам до діяльності агропродовольчих ринків, встановлених Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 27.04.2020 № 14 "Щодо протидії поширенню коронавірусної хвороби COVID-19 в місцях торгівлі харчовими продуктами на агропродовольчих ринках", який затверджений Розпорядженням керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 33 від 30.04.2020, пункт 3 Переліку діяльності суб`єктів господарювання, розташованих у зоні надзвичайної ситуації, яка передбачає роботу з відвідувачами та зупиняється тимчасово до окремого розпорядження, доповнено новим підпунктом 3.32.

Розпорядженням керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №35 від 04.05.2020 затверджено "Вимоги щодо якості реалізації продуктів харчування на агропродовольчих ринках".

Як наголошував позивач, у спірний період з 01.04.2020 по 23.05.2020 позивач був позбавлений можливості використовувати за призначенням земельну ділянку (8000000000:66:106:0030, адреса: м. Київ, вул. Попудренка, 5) на підставі договору оренди земельної ділянки від 26.05.2017 за реєстраційним номером 462.

Приписами п.287.3 ст. 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 18.03.2020, внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема.

Підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пункт 52-4, відповідно до якого не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 30 квітня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності. При цьому платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за відповідні місяці.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID -19)" від 02.04.2020 № 540 змінено норму пункту 524 підрозділу 10 "Інші перехідні положення Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо плати за землю, а саме не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

При цьому платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до п.286.2 ст. 286 цього Кодексу подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період березень 2020.

У разі якщо у березні чи квітні 2020 року платниками плати за землю було подано уточнюючу податкову декларацію щодо зменшення податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року з причин, які не пов`язані із самостійним виявленням помилок, що містяться у раніше поданій ними податковій декларації, такі платники плати за землю зобов`язані подати не пізніше 30 квітня 2020 року уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, в яких відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податкові періоди березень та квітень 2020 року відповідно до положень цього підпункту.

При цьому у разі подання таких податкових декларацій з підстав, визначених цим підпунктом, до таких платників податків не застосовуються санкції, визначені статтею 50 цього Кодексу, та штрафні санкції згідно з вимогами пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу, за внесення змін до податкової звітності в частині збільшення податкових зобов`язань з плати за землю за податковий період квітень 2020 року.

Установити, що платники плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності), які визначають податкові зобов`язання із плати за землю на підставі податкових декларацій, сплачують податкове зобов`язання зі сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року у повному обсязі за місцезнаходженням земельної ділянки у строк до 30.06.2020 без нарахування пені та штрафних санкцій, передбачених цим Кодексом за порушення термінів сплати податкових зобов`язань щодо загальних термінів сплати податкового зобов`язання за такий період.

Враховуючи вищевикладені приписи, суд першої інстанції обгрунтовано прийняв до уваги доводи відповідача про те, що суб`єкти господарювання фізичні та юридичні особи можуть не сплачувати орендну плату за землю лише за березень 2020 року та при цьому обов`язковою умовою є подання до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з відображенням зміни (зменшення) податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період березень 2020 року, з даними висновками також погоджується суд апеляційної інстанції.

Доводи позивача стосовно того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість доводів відповідача, що суб`єкти господарювання - фізичні та юридичні особи можуть не сплачувати оренду плату за землю лише за березень 2020, фактично трактуючи окремі положення Податкового кодексу України, нівелюючи всі інші положення в їх сукупності та ігноруючи приписи Господарського та Цивільного кодексів України в частині правового регулювання (найму) - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на те, що вказані доводи не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що внесені зміни Законом України № 540 від 02.04.2020 до Податкового кодексу України стосуються щодо орендної плати за земельні ділянки, проте, жодним чином не спростовують відповідний обов`язок позивача щодо вчинення обумовлених законом дій щодо подання відповідної уточнюючої податкової декларації щодо зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період березень 2020, а також встановленого законодавчо звільнення від сплати орендної плати лише у березні 2020 року.

Положеннями ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "ефективний засіб правого захисту" повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Визначений позивачем предмет позову в повній мірі має забезпечувати захист його порушеного права. При цьому метою правосуддя є забезпечення ефективного поновлення порушеного права.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги до відповідача, викладені в прохальній частині позовної заяви повинні бути зрозумілими, чіткими та конкретизованими. При цьому, предмет позову, що являє собою матеріально - правову вимогу позивача та характеризується певним змістом, повинен бути спрямований на захист порушеного права та охоронюваного інтересу позивача та містити конкретний виклад позовних вимог.

Під час звернення до суду із позовом позивачем заявлено вимоги про звільнення Приватного акціонерного товариства "Дніпровський ринок" від орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 26.05.2017, номером 462, за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 5 (кадастровий номер 8000000000:66:106:0030) за період з 01.04.2020 по 23.05.2020.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту - звільнення від орендної плати є неналежним, оскільки не може забезпечити реального та ефективного виконання судового рішення, з тих підстав, що виконання рішення не призведе до фактичного та належного зменшення орендної плати за земельну ділянку, а позивачем не викладено чіткого змісту позовних вимог відносно того, які саме має вчинити дії відповідач щодо звільнення позивача від орендної плати.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, позивач звертаючись до суду з даним позовом мав сформулювати заявлені вимоги таким чином, щоб вони відповідали ефективному способу захисту права, були чіткими та зрозумілими, однак, заявлена позивачем вимога про звільнення позивача від орендної плати за договором оренди земельної ділянки є такою, що не відповідає наведеним вище вимогам та ефективному способу захисту.

Доводи скаржника стосовно того, що обрання способу захисту позивачем шляхом заявлення позовної вимоги в частині саме звільнення від орендної плати передбачена ч.4, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, якою визначено, що наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилась, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає - судом апеляційної інстанції відхиляється як підстава для скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне.

Пунктом 14 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (розділ доповнено згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020 ; в редакції Законів № 553-IX від 13.04.2020 , № 692-IX від 16.06.2020 ) установлено, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.

Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.

Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.

Як свідчать наявні матеріали справи, і що підтверджується наявним у матеріалах справи договором оренди, на підставі рішення Київської міської ради №600/600 від 12.07.2016 року, орендодавець передав, а позивач прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку загальною площею 0,0703 га (кадастровий номер 8000000000:66:106:0030), місце розташування: вулиця Попудренка, 5 у Дніпровському районі м. Києва, для обслуговування та експлуатації ринкового комплексу. Дана земельна ділянка яка є об`єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", у зв`язку з чим законодавчо обумовлені підстави для звільнення позивача від сплати орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою комунальної форми власності - відсутні.

Таким чином, орендована позивачем земельна ділянка належить до майна, яке належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, у зв`язку з чим приписи ч.4, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню, з урахуванням пункту 14 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (розділ доповнено згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020 ; в редакції Законів № 553-IX від 13.04.2020 , № 692-IX від 16.06.2020 ).

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованими та правомірними висновками суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Дніпровський ринок" до Київської міської ради (відповідач) про звільнення від орендної плати - не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому не підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2021 у справі №910/11231/20, за наведених доводів апеляційної скарги..

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України , витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський ринок" на рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2021 у справі №910/11231/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2021 у справі №910/11231/20 - залишити без змін.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним акціонерним товариством "Дніпровський ринок".

5. Матеріали справи №910/11231/20 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання постанови: 23.04.2021.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді К.В. Тарасенко

С.Я. Дикунська