Постанова
від 13.04.2021 по справі 911/954/20
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2021 р. Справа№ 911/954/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Мальченко А.О.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 13.04.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний парк Мироцьке"

на рішення Господарського суду Київської області

від 19.10.2020 (повний текст складено 24.11.2020)

у справі №911/954/20 (суддя Щоткін О.В.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліос Стратегія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний парк Мироцьке"

про стягнення 2 242 050,10 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний парк Мироцьке"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліос Стратегія"

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 713 220,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліос Стратегія" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний парк Мироцьке" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), 2 242 050,10 грн. заборгованості за договором генерального підряду на будівництво сонячної електростанції № 12-0717 від 12.07.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірного зобов`язання з оплати виконаних позивачем робіт.

Через канцелярію Господарського суду Київської області 12.06.2020 ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" подано зустрічну позовну заяву до ТОВ "Еліос Стратегія", у якій позивач за зустрічним позовом просить суд:

1) зобов`язати ТОВ "Еліос Стратегія" вчинити дії за договором генерального підряду на будівництво сонячної електростанції № 12-0717 від 12.07.2017, а саме:

- передати ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" всі необхідні документи передбачені чинним законодавством, що стосуються якості, безпеки і використання матеріалів, в тому числі, але не обмежуючись: паспорти, сертифікати якості, сертифікати відповідності промисловій безпеці, документи що підтверджують пожежну, промислову, санітарно-гігієнічну та іншу безпеку й придатність по об`єкту;

- передати TOB "Індустріальний парк Мироцьке" сертифікати якості і технічні паспорти на все обладнання, що було встановлене на об`єкті;

- передати ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" комплект експлуатаційної документації, в тому числі керівництво з експлуатації і технічному обслуговуванню по кожному технічному пристрою, обладнанню і спорудам небезпечного виробничого об`єкта та/або обладнання (його елементів) в якості складової частини об`єкта, що повинна відповідати вимогам промислової і енергетичної безпеки;

- передати ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" в двох екземплярах в паперовому вигляді і в одному електронному вигляді документацію, розроблену на основі підготовленої субпідрядниками експлуатаційної документації, що пов`язана з експлуатацією технічних пристроїв, обладнання, будівель і споруд як по окремим майданчикам небезпечних виробничих об`єктів, які є частиною технологічного комплексу об`єкту, так і по об`єкту в цілому, яка відповідає вимогам законодавства в сфері промислової і енергетичної безпеки;

2) стягнути з ТОВ "Еліос Стратегія" на користь ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" грошові кошти, що були сплачені за договором генерального підряду на будівництво сонячної електростанції № 12-0717 від 12.07.2017, в розмірі 713220,85 грн.

Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву, ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" посилається, зокрема, на те, що незважаючи на необхідність виконання взятих на себе зобов`язань за договором, ТОВ "Еліос Стратегія" роботи за договором виконані не в повному обсязі, зокрема ТОВ "Еліос Стратегія" не здійснювався технічний нагляд, не проводився інструктаж та навчання персоналу Товариства, не забезпечувалось отримання ліцензії на виробництво електроенергії, отримання "зеленого" тарифу, набуття членства в ОРЕ та укладення (підписання) договору купівлі-продажу електричної енергії з ДП "Енергоринок", випробування АСКОЕ, а також не готувались і не подавались документи для введення об`єкта в експлуатацію (отримання сертифікату).

Позивач за зустрічним позовом стверджує про те, що ТОВ "Еліос Стратегія" роботи з 18 по 21 пункт графіку виконання робіт і графіку платежів не були виконані, акт приймання-передачі фактично виконаних робіт не складався і не підписувався сторонами, відповідно, на думку позивача за зустрічним позовом, відсутні підстави для отримання ТОВ "Еліос Стратегія" грошових коштів з останнього платежу передбаченого графіком в розмірі 98090,06 доларів США, що становить еквівалент 2734765,93 грн. Крім того, як зауважує позивач за зустрічним позовом, ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" здійснено переплату - авансування останнього платежу в сумі 713220,85 грн, а з огляду на невиконання ТОВ "Еліос Стратегія" всіх робіт за договором, ці грошові кошти є такими, що підлягають поверненню ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке".

Також позивач за зустрічним позовом твердить про те, що ТОВ "Еліос Стратегія" не виконано зобов`язання щодо передання необхідної документації за договором згідно з пунктами 23.3., 24,3., ст. 31 договору. На переконання позивача за зустрічним позовом, ТОВ "Еліос Стратегія" одноособово несе повну відповідальність за розробку і оформлення (погодження і затвердження) в установленому порядку зазначеної документації, й забезпечує її відповідність вимогам законодавства в сфері промислової і енергетичної безпеки.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.10.2020 первісний позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний парк Мироцьке" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліос Стратегія" 2242050 (два мільйона двісті сорок дві тисячі п`ятдесят) грн. 10 коп. заборгованості та 33630 (тридцять три тисячі шістсот тридцять) грн. 75 коп. судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальний парк Мироцьке" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі №911/954/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що незважаючи на необхідність виконання взятих на себе зобов`язань за договором, ТОВ "Еліос Стратегія" роботи за договором виконані не в повному обсязі, зокрема ТОВ "Еліос Стратегія" не здійснювався технічний нагляд, не проводився інструктаж та навчання персоналу Товариства, не забезпечувалось отримання ліцензії на виробництво електроенергії, отримання "зеленого" тарифу, набуття членства в ОРЕ та укладення (підписання) договору купівлі-продажу електричної енергії з ДП "Енергоринок", випробування АСКОЕ, а також не готувались і не подавались документи для введення об`єкта в експлуатацію (отримання сертифікату).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний парк Мироцьке" на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі №911/954/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Мальченко А.О., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний парк Мироцьке" на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі №911/954/20 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

12.01.2021 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на, до якої додано: платіжне доручення №1318 від 11.01.2021 про сплату судового збору в розмірі 36015,84 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний парк Мироцьке" на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі №911/954/20. Призначено справу до розгляду на 17.03.2021.

10.02.2021 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 у справі №911/954/20 без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліос Стратегія" про проведення судового засідання у режимі відео конференції поза межами приміщення суду задоволено.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці з 05.03.2021-19.03.2021, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/954/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2021 для розгляду справи №910/11150/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний парк Мироцьке" на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі №911/954/20 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Мальченко А.О., Шаптали Є.Ю.

16.03.2021 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про виклик експерта.

16.03.2021 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про витребування письмових доказів в порядку ч.6 ст. 91 ГПК України, перелік яких викладено в прохальній частині даного клопотання.

16.03.2021 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшли додаткові письмові пояснення на відзив позивача від 08.02.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний парк Мироцьке" на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі №911/954/20 на 06.04.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліос Стратегія" про проведення судового засідання у режимі відео конференції поза межами приміщення суду задоволено.

05.04.2021 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про витребування оригіналу електронного доказу в порядку ч.5 ст. 96 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 відкладено розгляд справи №911/954/20 на 13.04.2021.

12.04.2021 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Щодо клопотання скаржника про витребування оригіналу електронного доказу в порядку ч.5 ст. 96 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 96 ГПК України Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

По перше, судова колегія зазначає, що вищезазначеною нормою визначено саме право, а не обов`язок суду витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу, а по друге, матеріалами справи, а також відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що підписант позовної заяви ОСОБА_1 є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліос Стратегія" з 28.09.2018, а тому сумніви скаржника щодо того чи була ОСОБА_1 керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліос Стратегія" в момент підписання позовної заяви є безпідставними та необґрунтованими.

Клопотання скаржника про витребування оригіналів доказів, судовою колегією відхиляється з огляду на необґрунтованість та безпідставність, оскільки ґрунтується виключно на припущеннях самого скаржника щодо підроблення доказів.

В судовому засіданні 13.04.2021 представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 у справі №911/954/20 без змін без змін.

Відповідач в судове засідання 13.04.2021 не з`явився.

У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності відповідача та його повноваженого представника за наявними у справі матеріалами, у зв`язку із чим клопотання відповідача про відкладення не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 13.04.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, між ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" (замовник) та ТОВ "Еліос Стратегія" (генпідрядник) 12.07.2017 укладено договір генерального підряду на будівництво сонячної електростанції № 12-0717 (далі - Договір).

Відповідно до ст. 1 Договору наступні терміни, які починаються з великої літери, будуть мати значення, визначені нижче, за винятком випадків, коли інше випливає зі змісту відповідної статті чи пункту, зокрема:

- Дата Початку Робіт - дата, яка визначається згідно зі статтею ("Строки виконання Робіт"), у яку генпідрядник зобов`язаний забезпечити початок виконання робіт;

- Дата Фактичного Завершення - дата, у яку досягнуто Фактичне Завершення всіх робіт за Договором;

- Договір - цей Договір будівельного підряду між замовником і генпідрядником, включаючи всі згадані у ньому додатки, а також не згадані та інші доповнення до Договору за умови, що такі додатки і доповнення укладені належним чином, та з них явно випливає те, що вони є частиною цього Договору;

- Договірна ціна - тверда ціна, яка сплачується генпідряднику за виконання всіх робіт та яка визначається згідно з Розділом 8 ("Договірна ціна та платежі");

- Вихідні Дані - відомості, що надаються замовником генпідряднику для виконання робіт відповідно до переліку, наведеного в додатку 1 ("Технічне завдання");

- Будівельний Майданчик - земельна ділянка для будівництва Об`єкта загальною площею 2,9441 га, яка належить замовнику на праві оренди на підставі договору оренди земельної ділянки № 1 від 08.09.2016, та яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Мироцька сільська рада; кадастровий номер 3222484800:03:013:0013. Земельна ділянка, згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3207459792016 від 11.10.2016, має наступне цільове призначення: "для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ та організацій" (Код КВЦПЗ 14.01), затверджений наказом Держкомзему № 548 від 23.07.2010;

- Об`єкт - "Будівництво фотоелектричної сонячної наземної електростанції". Адреса Об`єкта: Мироцька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області. Потужністю Об`єкта: 1800 кВт. Об`єкт є капітальним будівництвом і включає в себе, без обмеження наведеним переліком, будівлі, споруди, інженерні комунікації, зведені відповідно до Технічної Документації на Будівельному Майданчику;

- Застосовуване Право - чинне законодавство України;

- Роботи - весь обсяг робіт, послуг і поставок, виконання яких вимагається чи може вимагатися від генпідрядника за Договором, у тому числі поставка Обладнання і Матеріалів згідно з Договором і Додатками до нього, у тому числі роботи з усунення недоліків (дефектів), а також будь-які інші роботи, необхідні для виконання генпідрядником своїх зобов`язань за Договором, незалежно від того, передбачені такі роботи Договором чи ні;

- Робочий День - день, який відповідно до Застосовуваного Права є робочим в Україні;

- Експлуатаційна Документація - документи, які містять відомості, достатні для забезпечення правильної та безпечної експлуатації Об`єкта протягом строку служби, які засвідчують гарантовані виробником значення основних характеристик Обладнання та необхідні для монтажу, налагодження, індивідуальних випробувань, Комплексного Випробування, пуску, здачі в експлуатацію, технічного обслуговування, ремонту, проведення пусконалагоджувальних робіт, випробувань і приєднання Об`єкта до зовнішніх діючих електричних мереж.

Пунктом 13.1. Договору обумовлено, що в строки та у порядку, передбачені Договором, генпідрядник зобов`язаний виконати або забезпечити виконання всього об`єму Робіт згідно з розробленою Технічною Документацією та передати замовнику за актом завершений будівництвом, змонтований, експлуатований об`єкт, разом з усією документацією, яка до нього відноситься, а замовник зобов`язується прийняти результат Робіт та сплатити Договірну ціну.

Згідно з п. 13.2. Договору опис Об`єкта та вимоги до нього наведені у додатку № 1 ("Технічне завдання"). Обсяг Робіт генпідрядника включає в себе, без обмеження наведеним переліком:

- будівельно-монтажні Роботи, в тому числі загальнобудівельні, спеціальні та інші будівельні Роботи зі зведення Об`єкта,

- Роботи з підключення Об`єкта до Зовнішньої Інфраструктури (зовнішніх діючих електричних мереж) здійснюються у точці, вказаній відповідно до Проекту "Будівництво фотоелектричної сонячної наземної електростанції (СЕС), потужністю 1800 кВт на території Мироцької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області: Схема видачі потужності", а саме до роз`єднувачів в РУ-0,4 в ТП 10/0,4 кВ, які надаються замовником;

- технічний та авторський нагляд за виконанням Робіт;

- пусконалагоджувальні Роботи, а також введення Об`єкта в експлуатацію;

- придбання (самостійно та від свого імені) Обладнання (у тому числі запасні частини), для включення у склад Об`єкта, у тому числі його завантаження, транспортування, перевантаження, зберігання, розвантаження, сертифікацію, ревізію та вхідний контроль монтаж і пусконаладка;

- придбання (самостійно та від свого імені) Матеріалів для включення у склад Об`єкта в порядку та на умовах, визначених Договором, у тому числі їх закупка, транспортування, розвантаження, завантаження, зберігання, сертифікація і вхідний контроль та використання під час виконання Робіт;

- інструктаж та навчання персоналу замовника;

- отримання дозволу на будівництво, введення в експлуатацію, а також, іншої дозвільної/погоджувальної документації, необхідної для виконання Договору, ліцензію на виробництво електроенергії, "зелений" тариф, членства в ОРЕ, укладення (підписання) договору с ДП "Енергоринок".

Відповідно до п. 22.1. розділу 4 Договору в порядку та на умовах, встановлених цим розділом, генпідрядник зобов`язаний забезпечити будівництво Об`єкта всіма необхідними матеріалами та Обладнанням у повному обсязі при своєчасній оплаті з боку замовника.

Орієнтовний перелік, кількість та характеристики Матеріалів та Обладнання, які поставляються та монтуються генпідрядником за Договором, передбачений в додатку № 2 "Специфікація". Остаточний перелік Матеріалів та Обладнання (тип, найменування, кількість, виробник і т. д.) буде визначений після розробки та затвердження Технічної Документації замовником і генпідрядником, та оформлений шляхом внесення змін у додаток № 2 "Специфікація" до Договору. У разі погодження остаточного переліку Матеріалів та Обладнання і внесення змін у додаток № 2 "Специфікація", які тягнуть за собою зміну Договірної ціни, сторони зобов`язуються переглянути Договірну ціну, шляхом внесення змін у Договір (п. 22.2. Договору).

За умовами п. 23.3. Договору генпідрядник зобов`язаний передати замовнику всі необхідні згідно з нормами Застосовуваного Права документи, які стосуються якості, безпеки та застосування Матеріалів, які поставляються, у тому числі, але не обмежуючись, паспорти,сертифікати якості, сертифікати відповідності промислової безпеки, документи, які підтверджують пожежну, промислову, санітарно-гігієнічну та іншу безпеку і придатність.

Пунктом 24.3. Договору визначено, що генпідрядник гарантує, що окрім інших вимог, які вимагаються Договором для Обладнання, Обладнання буде мати сертифікати якості і технічні паспорти, відповідати діючим нормам в галузі будівництва та енергетичного комплексу, буде відповідати Технічній Документації та вимогам Договору, буде придатним для використання у виробництві електричної енергії та здійснення іншої діяльності, зазвичай пов`язаної з експлуатацією енергетичних об`єктів, буде придатним для експлуатації з урахуванням кліматичних умов місця розташування Об`єкта (Будівельного Майданчика) та експлуатаційних режимів, наведених у Договорі, не буде мати дефектів та недоліків.

Статтею 31 Договору сторонами обумовлено таке:

- в порядку, встановленому Договором, Генпідрядник зобов`язаний підготувати та підтримувати в оновленому вигляді повний комплект Експлуатаційної документації, у тому числі інструкцій з експлуатації та технічному обслуговуванню технічних пристроїв, обладнання та споруд небезпечного виробничого Об`єкта та/або Обладнання (його елементів) в якості складової частини Об`єкта (п. 31.1.);

- генпідрядник забезпечує наявність Експлуатаційної Документації по кожному технічному пристрою, обладнанню, споруді і виду Робіт, яка повинна відповідати вимогам промислової та енергетичної безпеки (31.2.);

- на підставі підготовленої субпідрядниками Експлуатаційної Документації генпідрядник зобов`язаний підготувати документацію, пов`язану з експлуатацією технічних приладів, обладнання, будівель і споруд як за окремими майданчиками небезпечних виробничих об`єктів, що є частиною технологічного комплексу Об`єкта, так і по Об`єкту в цілому та передати її замовнику, у кількості 2 (двох) екземплярів в паперовому вигляді та 1(одного) екземпляра в електронному вигляді. Генпідрядник одноособово несе повну відповідальність за розробку та оформлення (погодження та затвердження) у встановленому порядку вказаної документації, та забезпечує її відповідність вимогам законодавства в галузі промислової та енергетичної безпеки (п. 31.3.).

Стаття 34 Договору містить, зокрема, наступні умови:

- генпідрядник здає виконані Роботи за Договором за актом прийому-передачі фактично виконаних Робіт. Генпідрядник готує, підписує та передає замовнику акт прийому-передачі фактично виконаних робіт протягом 3 (трьох) робочих днів після дати Фактичного Завершення Робіт. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів приймає належним чином виконані Роботи, підписує та повертає генпідряднику акт, або направляє мотивовану відмову від прийняття виконаних генпідрядником Робіт (п. 34.1.);

- у разі якщо замовником під час прийняття Робіт будуть виявлені недоліки, генпідрядник власними силами та без збільшення Договірної ціни зобов`язаний в узгоджений замовником строк усунути виявлені недоліки та повторно направити акт прийому-передачі фактично виконаних робіт (п. 34.2.).

Відповідно до п. 35.1. Договору досягнення Об`єктом Фактичного Завершення (завершено будівництво Об`єкта - об`єкт готовий до експлуатації, проведені пусконалагоджувальні роботи та отримані відповідні підтверджуючі документи згідно з чинним законодавством України, для замовника отримані: технічний паспорт на Об`єкт, присвоєна поштова адреса місцезнаходження Об`єкта, зареєстровано за замовником право власності на Об`єкт у Державному реєстрі, отримана ліцензія на виробництво електроенергії, отримані "зелений" тариф, членство в ОРЕ, укладений договір з ДП "Енергоринок") буде оформлюватись Актом прийому-передачі фактично виконаних Робіт за Договором, форма якого затверджена сторонами у додатку № 4 до цього Договору. Завершення будівельно-монтажних робіт до 29.12.2017. Фактичне Завершення Робіт за Договором до 11.02.2018.

Строки виконання Робіт по кожному етапу за цим Договором вказані в додатку № 3 до Договору "Графік виконання робіт та графік платежів" (п. 37.1. Договору).

Умовами статті 39 Договору передбачено таке:

- результати виконаних Робіт до моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі фактично виконаних Робіт знаходяться у власності генпідрядника. Після підписання сторонами вказаного Акта результати виконаних Робіт (Об`єкт) переходять у власність замовника (п. 39.1.);

- Матеріали, які надаються генпідрядником, до моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі фактично виконаних Робіт знаходяться у власності генпідрядника. Після підписання сторонами вказаного Акта Матеріали, використані під час виконання Робіт, переходять у власність замовника (п. 39.2.);

- Обладнання, яке надається генпідрядником, до моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі фактично виконаних Робіт знаходиться у власності генпідрядника. Після підписання сторонами вказаного Акта Обладнання, використане під час виконання Робіт, переходить у власність замовника (п. 39.2.)

Статтею 43 Договору обумовлено, що замовник зобов`язаний сплатити генпідряднику Договірну ціну за належне виконання Робіт у строки та в порядку, встановлені Договором.

Стаття 44 Договору містить, зокрема, наступні умови:

- ціна Договору складає суму в гривнях еквівалентну 1961812,00 доларів США, що на дату укладення Договору (міжбанківський курс доларів США до гривні 25,9 грн за 1 долар США) складає суму в розмірі 50810930,80 грн, у тому числі ПДВ 20%. Оплата проводиться виключно у гривнях по курсу продажу встановленому у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (сайт www.udinform.com (розділ Фіксинг котирувань міжбанківського ринку) сформований на 16:00 по Київському часу на дату, яка передує даті виставлення Рахунку-фактури генпідрядником (п. 44.1.);

- форма оплати: безготівковий розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів у гривнях з рахунку замовника на рахунок генпідрядника, вказаний у Договорі ( п. 44.2.);

- Договірна ціна за цим Договором, вказана у п. 44.1., включає в себе вартість робіт, послуг, матеріалів та обладнання, вказаних у додатку № 2 "Специфікація" та додатку № 3, у тому числі вартість:

- виконання будівельно-монтажних Робіт по Об`єкту, в тому числі послуги з отримання дозволів та погоджень;

- виконання пусконалагоджувальних робіт "в холосту", у тому числі роботи і послуги з проведення приймально-здавальних випробувань, індивідуальних, приймальних випробувань, у тому числі послуги з отримання дозволів та погоджень на проведення Робіт, з урахуванням вартості робочої сили;

- поставки Обладнання та Матеріалів, з урахуванням витрат, які відносяться до вартості обладнання по Об`єкту;

- навчання персоналу замовника, у тому числі вартість робочої сили;

- розробки інструкцій по експлуатації Об`єкта, у тому числі вартість робочої сили;

- виконання пусконалагоджувальних робіт, у тому числі вартість робочої сили;

- підключення Об`єкта до загальних електричних мереж відповідно до пункту 13.2 цього Договору;

- всіх інших поставок, робіт та послуг, необхідних для безпечної і надійної експлуатації Об`єкта (отримання ліцензії на виробництво електроенергії, на отримання "зеленого" тарифу, членства в ОРЕ, укладення (підписання) договору з ДП "Енергоринок" (п. 44.3.);

- Договірна ціна є твердою і залишається незмінною на весь період дії Договору (за винятком випадків, передбачених у пункті 44.5 цієї статті) включає в себе всі затрати, необхідні для виконання генпідрядником обов`язків за цим Договором в обумовлені цим Договором строки, а також будь-які витрати та інші затрати генпідрядника, понесені ним під час виконання цього Договору та усунення всіх недоліків. Вказана Договірна ціна також включає в себе всі податки, які сплачує генпідрядник у зв`язку з виконанням обов`язків за цим Договором (п. 44.4.);

- визначена в пункті 44.1. цієї статті Договірна ціна може бути змінена виключно у випадках: зміни ставки ПДВ і мита в законодавчому порядку; внесення за ініціативою замовника змін в обсяг і склад Робіт, що тягнуть за собою зміну Договірної ціни; у випадку, передбаченому в п. 22.2. цього Договору. Зміна Договірної ціни проводиться сторонами виключно шляхом укладення додаткової угоди до цього Договору, підписаної уповноваженими представниками сторін (п. 44.5.);

- вважається, що генпідрядник задоволений правильністю та достатністю Договірної ціни, визначеної в пункті 44.1. цієї статті, яка покриває всі зобов`язання генпідрядника за цим Договором та все необхідне для спорудження і завершення Об`єкта та усунення всіх недоліків (п. 44.6.);

- замовник, крім вказаної у цьому Договорі Договірної ціни не несе додаткові витрати, пов`язані з виготовленням та випробуванням Обладнання, та інших матеріально-технічних ресурсів, їх транспортуванням, митним оформленням, завантажувально-розвантажувальними роботами та іншими затратами, пов`язаними з їх постачанням і доставкою на Будівельний Майданчик, а також виконанням всього обсягу будівельних, монтажних та пусконалагоджувальних Робіт на Об`єкті (п. 44.7.).

Статтею 45 Договору визначено порядок сплати Договірної ціни, зокрема:

- порядок сплати Договірної ціни вказаний у Графіку виконання робіт та графіку платежів, який є додатком № 3 до цього Договору (п. 45.1.);

- не пізніше, ніж за 5 (п`ять) Робочих Днів до встановленої дати сплати замовником чергового платежу генпідрядник зобов`язаний виставити замовнику рахунок-фактуру на оплату відповідного платежу (п. 45.2.).

Пунктом 47.1. Договору передбачено, що якщо одна сторона вважає, що друга сторона допустила порушення Договору, перша сторона не пізніше 10 (десяти) днів з того моменту, коли їй стало відомо про порушення, направить стороні, яка порушила, Повідомлення про порушення. Сторона, яка отримала таке повідомлення зобов`язана дати на нього відповідь не пізніше 15 днів з моменту його отримання.

Відповідно до п. 50.1. Договору останній вступає в силу з моменту його підписання належно уповноваженими представниками сторін.

Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. Сплив строку виконання Робіт, передбачених Договором, не звільняє сторони від виконання невиконаних зобов`язань.

Сторонами було погоджено та підписано невід`ємні частині до Договору:

- додаток № 1 Технічне завдання на виконання проектних та будівельно-монтажних робіт для інвестиційного проекту "Будівництво фотоелектричної сонячної наземної електростанції";

- додаток № 2 "Специфікація робіт, матеріалів та обладнання";

- додаток № 3 "Графік виконання робіт та графік платежів";

- додаток № 4 "Акт прийому-передачі фактично виконаних робіт".

У додатку № 3 "Графік виконання робіт та графік платежів" визначено тип і найменування робіт, а саме:

1) підготовчі роботи на майданчику;

2) закупівля фотоелектричних модулів (Longi 295 LR6-60PE mono);

3) закупівля перетворювачів/інверторів (SMA STP 25000TL-30);

4) закупівля опорних конструкцій для фотоелектричних модулів (ФЕМ);

5) охоронна та пожежна сигналізація у комплекті з відео спостереженням та освітленням;

6) огородження території з воротами та хвірткою;

7) будівельно-монтажні роботи;

8) закупівля комплектуючих для РЩ 0,4 кВ;

9) закупівля будівельних матеріалів;

10) закупівля кабельно-провідникової продукції, доставка;

11) улаштування траншеї для прокладання кабелю;

12) доставка фотоелектричних модулів та інверторів;

13) електромонтажні роботи (до 0,4 кВ);

14) улаштування доріг та майданчиків із щебеневим покриттям;

15) приймання згідно з актом, точки підключення, що надається замовником;

16) монтаж АСКОЕ;

17) пусконалагоджувальні роботи;

18) подання декларації про закінчення будівельних робіт 1-3ї категорії;

19) отримання Ліцензії та Зеленого тарифу;

20) погодження членства в ОРЕ та підписання договору купівлі-продажу е/е;

21) випробування АСКОЕ;

22) введення в експлуатацію.

Водночас додаток № 3 "Графік виконання робіт та графік платежів" передбачає наступний порядок сплати Договірної ціни:

- 03.08.2017 - 1177087,20 доларів США;

- 25.09.2017 - 196181,20 доларів США;

- 13.11.2017 - 196181,20 доларів США;

- 11.12.2017 - 98090,60 доларів США;

- 08.01.2018 - 196181,20 доларів США;

- 11.02.2018 - 98090,60 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 01.06.2017 зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт № КС083171520382; найменування об`єкта будівництва: "Будівництво фотоелектричної сонячної наземної електростанції"; поштова/будівельна адреса ділянки: Мироцька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області.

За наслідками виконання договору № 12-0717 від 12.07.2017 між сторонами 01.02.2018 складено та підписано Акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт (форма КБ-2в) на суму 36008418,24 грн.

В рамках договору № 12-0717 від 12.07.2017 генпідрядник виконав, а замовник прийняв роботи на загальну суму 16063758,83 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за квітень 2018 року, підписаними та скріпленими печатками сторін 20.04.2018, а саме: акт на суму 632478,14 грн; акт на суму 827999,70 грн; акт на суму 225304,24 грн; акт на суму 266400,00 грн; акт на суму 1781202,07 грн; акт на суму 1624858,04 грн; акт на суму 451542,94 грн; акт на суму 9159968,84 грн; акт на суму 397402,16 грн; акт на суму 515344,14 грн; акт на суму 181258,56 грн.

Крім того 20.04.2018 сторони підписали довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за квітень 2018 року на загальну суму в розмірі 52072177,08 грн.

У період з 20.09.2017 по 15.11.2018 замовник перерахував на користь генпідрядника грошові кошти в сумі 49830126,99 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень, а саме: № 1_9К021/212 від 20.09.2017 на суму 30780830,28 грн; № 10 від 28.11.2017 на суму 5192916,36 грн; № 37 від 05.01.2018 на суму 3000000,00 грн; № 41 від 15.01.2018 на суму 1000000,00 грн; № 42 від 16.01.2018 на суму 634737,00 грн; № 44 від 17.01.2018 на суму 688000,00 грн; № 45 від 18.01.2018 на суму 200000,00 грн; № 47 від 22.01.2018 на суму 927000,00 грн; № 49 від 05.02.2018 на суму 1890145,87 грн; № 68 від 05.03.2018 на суму 5216497,48 грн; № 235 від 15.11.2018 на суму 300000,00 грн. Указані оплати здійснені з призначенням платежу: "За послуги з будівництва сонячної електростанції згідно дог. 12-0717 від 12.07.2017р. в т.ч. ПДВ".

Звертаючись з первісним позовом до суду, ТОВ "Еліос Стратегія" стверджує про те, що ним, як генпідрядником, належним чином виконано передбачені Договором роботи, натомість ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке", як замовником, повний розрахунок не здійснено та за відповідачем за первісним позовом рахується заборгованість в сумі 2242050,10 грн.

За поясненнями позивача за первісним позовом, вказана сума є гривневим еквівалентом останнього платежу за додатком № 3 до Договору "Графік виконання робіт та графік платежів" (далі - Графік), який становить 98090,60 доларів США та який визнано відповідачем за первісним позовом в акті звіряння розрахунків.

Зі свого боку відповідач за первісним позовом вважає, що у ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" відсутній обов`язок по сплаті позивачу за первісним позовом указаної суми боргу, оскільки ТОВ "Еліос Стратегія" не виконано роботи, які передбачені пунктами 18-21 Графіку, та сторони не складали і не підписували Акт приймання-передачі фактично виконаних Робіт.

Також відповідач за первісним позовом, з огляду на умови пунктів 44.1., 45.2. Договору та встановлені курси продажу в міжбанківській системі "УкрДілінг", вважає, що Договірна ціна за весь обсяг Робіт в еквіваленті у гривнях становила б загалом 51851672,06 грн. ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" зауважує, що оскільки Договором встановлена тверда Договірна ціна, зміна в односторонньому порядку якої не передбачена умовами Договору, то у позивача за первісним позовом відсутні правові підстави вимагати сплати ціни більшої ніж передбачено Договором.

Виходячи з виконаного перерахунку Договірної ціни в гривневий еквівалент, ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" вказує на те, що останній платіж, передбачений Графіком, в сумі 98090,60 доларів США становить еквівалент - 2734765,93 грн. та який, як вважає відповідач за первісним позовом, не підлягає сплаті на користь ТОВ "Еліос Стратегія" з обставин невиконання зазначених вище Робіт. ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" вважаючи, що ним було здійснено авансування останнього платежу в сумі 713220,85 грн, заявив зустрічний позов, зокрема, про стягнення ТОВ "Еліос Стратегія" сплачених на його користь 713220,85 грн.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції керувався тим, що спірний Об`єкт є таким, що введений в експлуатацію, що підтверджується Сертифікатом серії КС № 162181141518, виданим 24.04.2018 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на підставі Акта готовності об`єкта до експлуатації від 12.04.2018, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта "Будівництво фотоелектричної сонячної наземної електростанції" проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Протягом більш ніж двох років після прийняття замовником спірних робіт без жодних зауважень та введення спірного об`єкта в експлуатацію, ТОВ "Індустріальний парк Мироцький" не заявлено жодної претензії на адресу ТОВ "Еліос Стратегія" щодо невиконання ним обов`язків щодо передачі необхідної документації, обумовленої Договором. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Крім того позивач за зустрічним позовом, як замовник робіт за Договором, у момент прийняття виконаних генпідрядником робіт не був позбавлений права перевірити факт виконання генпідрядником обов`язків щодо передачі відповідних документів замовнику, а випадку виявлення відповідного порушення направити відповідне Повідомлення про порушення як це передбачено пунктом 47.1. Договору.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний парк Мироцьке", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.04.2018 між сторонами в рамках виконання договору № 12-0717 від 12.07.2017 підписано акти приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2018 року форми КБ-2в та акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, від 01.02.2018 форми КБ-2в на загальну суму 52072177,07 грн., а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2018 року форми КБ-3 на суму 52072177,08 грн.

Зі змісту вказаних актів та довідки вбачається, що вони підписані та скріплені печаткою ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" без жодних зауважень щодо якості та обсягу робіт.

Скаржник, посилаючись на висновок експерта № 20212, складений 29.07.2020, за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, стверджує про те, що частина виконаних робіт не відповідає проектній документації та по певних актах вартість робіт є завищеною.

Судова колегія звертає увагу, що ст. 853 Цивільного кодексу України передбачає обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником

Так, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (ч. 1, 2 ст. 853 Цивільного кодексу України).

Судова колегія звертає увагу, що в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія Сертифіката серії КС № 162181141518, виданого 24.04.2018 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на підставі Акта готовності об`єкта до експлуатації від 12.04.2018, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта "Будівництво фотоелектричної сонячної наземної електростанції" проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Акт готовності об`єкта до експлуатації від 12.04.2018 містить підпис та печатку директора ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" Германа С.В.

Зі змісту Акта готовності об`єкта до експлуатації вбачається, що об`єкт "Будівництво фотоелектричної сонячної наземної електростанції" за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів із середніми (СС2) наслідками.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований). Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Згідно з абзацом другим п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

Отже, виходячи з приписів чинного законодавства, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів підтверджується сертифікатом, датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата видачі сертифіката, що, в свою чергу, підтверджує той факт, що на спірному об`єкті були виконані всі передбачені проектною документацією згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами роботи.

З урахуванням встановленого, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що скаржник підписавши Акт готовності об`єкта до експлуатації від 12.04.2018, на підставі якого видано відповідний Сертифікат, підтвердив факт виконання повністю робіт передбачених Договором без зауважень та застережень.

Зважаючи на вищевикладене, колегією суддів враховано доданий до матеріалів справи відповідачем висновок експерта № 20212, складений 29.07.2020, проте, даний висновок не спростовує вищевикладених висновків суду першої інстанції з якими погоджується колегія суддів, у зв`язку із чим клопотання скаржника про виклик експерта не підлягає задоволенню.

Судова колегія звертає увагу, що сторони 01.02.2018 склали та підписали Акт прийому-передачі фактично виконаних Робіт за Договором, форма якого затверджена у додатку № 4 Договору, і який, за умовами п. 35.1. Договору, засвідчує досягнення Об`єктом Фактичного Завершення, тобто досягнення фактичного завершення всіх робіт за Договором.

На переконання колегії суддів, підписавши вказаний Акт, сторони таким чином виявили волю на виникнення наслідків, передбачених Договором, зокрема, перехід права власності від генпідрядника до замовника на результати виконаних робіт (Об`єкт), а також на матеріали та обладнання, які надаються генпідрядником, що безпосередньо випливає зі змісту статті 39 Договору.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 23.08.2018 (індексний номер витягу: 135432782), 18.08.2018 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Т.О. за ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" зареєстровано право власності на фотоелектричну сонячну наземну електростанцію загальною площею 30,6 кв. м, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, Мироцька сільська рада, "Мироцьке" Індустріальний парк" масив, вул. Бєломєсяцева Андрія, буд. 24.

Також судом апеляційної інстанції враховано, що згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 15.02.2018 № 173 ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії відповідно до додатка.

Наведені вище обставини в сукупності, факт підписання відповідачем за первісним позовом Акта прийому-передачі фактично виконаних Робіт за Договором, а також актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в і довідок форми КБ-3 про їх вартість, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факти здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, за висновками колегії суддів є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отримані результати цих робіт.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

За приписами ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов п. 44.1. Договору його ціна складає суму в гривнях еквівалентну 1961812,00 доларів США. Оплата проводиться виключно у гривнях по курсу продажу встановленому у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (сайт www.udinform.com (розділ Фіксинг котирувань міжбанківського ринку) сформований на 16:00 по Київському часу на дату, яка передує даті виставлення Рахунку-фактури генпідрядником.

Пунктом 44.4. Договору обумовлено, що Договірна ціна є твердою і залишається незмінною на весь період дії Договору.

Умовами п. 45.2. Договору передбачено, що не пізніше, ніж за 5 (п`ять) Робочих Днів до встановленої дати сплати замовником чергового платежу генпідрядник зобов`язаний виставити замовнику рахунок-фактуру на оплату відповідного платежу.

До матеріалів справи ТОВ "Еліос Стратегія" подано копії рахунків на оплату, які, за словами позивача за первісним позовом, виставлялись відповідачу за первісним позовом. Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги такі рахунки, оскільки позивач за первісним позовом не надав доказів отримання їх відповідачем за первісним позовом.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявна копія Акта звіряння розрахунків від 07.03.2018 за Договором генерального підряду № 12-0717 від 12.07.2017, у якому сторони засвідчили, що за результатами звіряння наданих ТОВ "Еліос Стратегія" рахунків на оплату і документами про їх оплату за Договором генерального підряду № 12-0717 від 12.07.2017, встановлено, що ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" в рамках Договору сплачено на користь ТОВ "Еліос Стратегія" грошові кошти в загальній сумі 49530126,99 грн. (еквівалент сплаченої суми в доларах США - 1863721,40).

У вказаному Акті звіряння сторонами зафіксовано, що замовнику залишається ще здійснити сплату грошових коштів у розмірі, що становить еквівалент 98 090,60 доларів США, в строки та на умовах передбачених Договором генерального підряду № 12-0717 від 12.07.2017.

Акт звіряння розрахунків від 07.03.2018 підписаний керівниками сторін та скріплений печатками підприємств.

У подальшому, 15.11.2018, ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" здійснено платіж у розмірі 300 000,00 грн.

ТОВ "Еліос Стратегія", звертаючись з первісним позовом до суду, стверджує, що сума невиконаного ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" грошового зобов`язання становить 2 242 050,10грн.

Зі свого боку ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке", серед іншого, звертає увагу на те, що обов`язок по оплаті у замовника виникає лише за умови надання генпідрядником рахунку на оплату. Відповідач за первісним позовом зауважує, що позивач за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт надання ним ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" рахунку-фактури в порядку, передбаченому п. 45.2. Договору.

Водночас, як вже зазначалось, ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" вважає, що останній платіж, передбачений Графіком, в сумі 98090,60 доларів США становить еквівалент - 2734765,93 грн. ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" вважаючи, що ним було здійснено авансування останнього платежу в сумі 713220,85 грн., з обставин невиконання Робіт, передбачених пунктами 18-21 Графіку, заявив зустрічний позов, зокрема, про стягнення з ТОВ "Еліос Стратегія" сплачених на його користь 713220,85 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом установлено, що етапність виконання генпідрядником робіт та строки їх оплати замовником обумовлені сторонами у Графіку, з якого вбачається, що спірний платіж на суму 98090,60 доларів США мав бути здійснений замовником 11.02.2018, тобто на дату фактичного завершення робіт за Договором. Вказаний платіж у Графіку передбачає оплату останнього етапу виконання робіт, який зазначено в пункті 22 Графіку - "Введення в експлуатацію".

Судовою колегією визнаються необгунтованими посилання скаржника на те, що останній платіж передбачає оплату робіт, які вказані у пунктах 18-21 Графіку, оскільки, по-перше, оплата таких робіт, згідно з Графіком, здійснюється шляхом внесення передостанньої оплати 08.01.2018 у сумі 196181,20 доларів США, по-друге, вказані роботи вже оплачені замовником, про що свідчить підписаний сторонами Акт звіряння розрахунків від 07.03.2018.

Щодо доводів скаржника про перевищення генпідрядником Договірної ціни, яка сторонами в Договорі визначена твердою, колегія суддів зазначає таке.

Як вже зазначалось, скаржник, з огляду на умови пунктів 44.1., 45.2. Договору та встановлені курси продажу в міжбанківській системі "УкрДілінг", вважає, що Договірна ціна за весь обсяг Робіт в еквіваленті у гривнях становила б загалом 51851672,06 грн.

У даному випадку судом враховано те, що з огляду на дати здійснення скаржником оплат в рамках Договору, останнім не виконувались умови Графіку в частині внесення платежів у дати, які погоджено сторонами у цьому Графіку. Вказане також випливає безпосередньо з Акта звіряння розрахунків, який підписано обома сторонами і з якого вбачається, що на дати здійснення платежів замовником такі оплати загалом не перевищили Договірної ціни.

Зважаючи на вищевикладене, судом першої інстанції правомірно відхилено розрахунок відповідача за первісним позовом, у зв`язку із тим, що твердження скаржника про перевищення Договірної ціни необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо посилання скаржника на неотримання відповідних рахунків на оплату, господарський суд зазначає наступне.

Хоча в договорі й зазначено, що генпідрядник зобов`язаний надати замовнику рахунок-фактуру, однак така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який визначається відповідно до погодженого сторонами Графіку, а не рахунку.

Колегія суддів звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за виконані роботи, тобто носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача за первісним позовом від обов`язку оплатити виконані роботи.

Аналогічна правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду: від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18.

Судом також врахована і та обставина, що відповідачем за первісним позовом протягом п`ятнадцяти місяців (з 20.09.2017 по 15.11.2018) оплата, хоча і не у повному обсязі, але все ж таки здійснювалась, що свідчить про наявність у боржника необхідних для цього документів.

Крім того, колегія суддів вважає, що встановлені обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Враховуючи наведене вище в сукупності, судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано встановлено, що скаржник у повному обсязі не виконав зобов`язання із здійснення останнього платежу за Договором в сумі 98090,60 доларів США.

У зв`язку з тим, що у матеріалах справи відсутні докази виставлення позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом рахунку на оплату, суд, визначаючи гривневий еквівалент, який підлягає сплаті на користь генпідрядника, керується Графіком та умовами Договору, який визначає відповідний порядок визначення гривневого еквіваленту.

Як вже зазначалось, платіж у розмірі 98090,60 доларів США мав бути здійснений 11.02.2018, отже згідно з умовами п. 45.2. Договору рахунок на оплату генпідрядником мав бути виставлений 05.02.2018. Курс продажу, який встановлено у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (сайт www.udinform.com (розділ Фіксинг котирувань міжбанківського ринку), сформований на 16:00 по Київському часу на дату, яка передує даті виставлення Рахунку-фактури, а саме на 02.02.2018, становить 27,88 грн. за 1 долар США. Отже сума грошових коштів у гривнях, яка підлягає оплаті замовником в якості останнього платежу на користь генпідрядника відповідно до умов Договору складає 2734765,93 грн.

Судом встановлено, що після підписання Акта звіряння розрахунків від 07.03.2018, у якому сторони зафіксували, що оплаті підлягає останній платіж еквівалентний сумі 98090,60 доларів США, ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" здійснено платіж в розмірі 300 000,00 грн. За таких обставин несплачена сума заборгованості становить 2 434 765,93 грн.

При цьому позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом суму коштів у розмірі 2 242 050,10 грн.

З урахуванням того, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню повністю у розмірі, заявленому позивачем за первісним позовом.

Вищевикладені висновки колегії суддів виключають задоволення позовних вимог за зустрічним позовом про стягнення з ТОВ "Еліос Стратегія" на користь ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" авансового платежу в розмірі 713220,85 грн., оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, генпідрядником виконані, а замовником прийняті обумовлені Договором роботи, про що свідчать, у тому числі підписані обома сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, Довідка форми КБ-3 та Акт прийому-передачі фактично виконаних робіт.

Крім того відсутність у матеріалах справи доказів наявності з боку замовника будь-яких зауважень чи претензій до якості та обсягу виконаних генпідрядником робіт, протягом більш ніж двох років після введення спірного Об`єкта в експлуатацію, додатково свідчить про прийняття замовником таких робіт.

Позивачем за зустрічним позовом також було заявлено вимоги про зобов`язання ТОВ "Еліос Стратегія" вчинити дії за договором генерального підряду на будівництво сонячної електростанції № 12-0717 від 12.07.2017, а саме:

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги у цій частині, ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" стверджує про те, що ТОВ "Еліос Стратегія" не були виконані зобов`язання щодо передання необхідної документації за Договором, що передбачено пунктами 23.3., 24.3 та статтею 31 Договору.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій даної статті наступним чином: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової шкоди); визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Стаття 20 Господарського кодексу України містить аналогічні приписи щодо передбачених законодавством способів захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ч. 1 ст. 20 Цивільного кодексу України).

При цьому розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто самостійно визначити, яке його право, на його суб`єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

При дослідженні обставин щодо наявності чи відсутності факту порушення відповідачем за зустрічним позовом права позивача за зустрічним позовом, яке, на думку останнього, порушене у зв`язку з невиконанням обов`язку щодо передання документації, визначеної пунктами 23.3., 24.3 та статтею 31 Договору, судова колегія зазначає наступне.

Як встановлено судовою колегією вище, скаржником отримано Ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією постанови НКРЕКП від 15.02.2018 № 173.

Так, згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (тут і далі у редакції чинній на дату видачі Ліцензії) ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" Ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, діяльність у сфері електроенергетики, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ринок електричної енергії".

Приписами ст. 11 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" передбачено, що здобувач ліцензії подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії за визначеною ліцензійними умовами формою. До заяви про отримання ліцензії додаються, у тому числі документи відповідно до ліцензійних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" підставою для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії є: 1) встановлення невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам, встановленим для провадження виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про отримання ліцензії; 2) виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії. Виявленням недостовірності даних у підтвердних документах, поданих суб`єктом господарювання до органу ліцензування, є встановлення на момент подання документів здобувачем ліцензії чи ліцензіатом наявності розбіжності між даними, наведеними у них, та фактичним станом цього суб`єкта господарювання.

Вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії (далі - ліцензована діяльність), а також визначають вичерпний перелік вимог, обов`язкових для виконання під час провадження ліцензованої діяльності, встановлений Ліцензійним умовами провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 27.12.2017 № 1467 (далі - Ліцензійні умови).

Пунктом 1.5. Ліцензійних умов визначено, що здобувач ліцензії, який має намір провадити господарську діяльність з виробництва електричної енергії, подає до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, заяву про отримання ліцензії за формою згідно з додатком 1.

Відповідно до п. 1.6. до заяви про отримання ліцензії здобувачем ліцензії додаються документи згідно з переліком, який є вичерпним: 1) копія паспорта керівника здобувача ліцензії (або довіреної особи) із відміткою органу державної податкової служби про повідомлення про відмову через свої релігійні переконання від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (подається тільки фізичними особами-підприємцями, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби); 2) засвідчені керівником або уповноваженою особою здобувача ліцензії копії документів, що підтверджують наявність у здобувача ліцензії на праві власності, господарського відання, користування, лізингу або на підставі договору концесії заявлених засобів провадження господарської діяльності у місцях провадження господарської діяльності; 3) засвідчені керівником або уповноваженою особою здобувача ліцензії копії сторінок технічних паспортів електрогенеруючого обладнання, що підтверджують установлену потужність заявленого електрогенеруючого обладнання (у разі відсутності технічного паспорта - інші документи, що підтверджують його технічні характеристики); 4) відомість про місця та засоби провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії (додаток 2); 5) схеми приєднання об`єктів електроенергетики здобувача ліцензії до електричної мережі із позначенням приладів обліку електричної енергії.

З урахуванням наведених вимог законодавства, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що факт отримання ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії спростовує обставини щодо не передання генпідрядником експлуатаційної документації, а також документів на обладнання і матеріали.

Колегією суддів також враховано, що спірний Об`єкт є таким, що введений в експлуатацію, що підтверджується Сертифікатом серії КС № 162181141518, виданим 24.04.2018 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на підставі Акта готовності об`єкта до експлуатації від 12.04.2018, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта "Будівництво фотоелектричної сонячної наземної електростанції" проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, протягом більш ніж двох років після прийняття замовником спірних робіт без жодних зауважень та введення спірного об`єкта в експлуатацію, скаржником не заявлено жодної претензії на адресу позивача щодо невиконання ним обов`язків щодо передачі необхідної документації, обумовленої Договором. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Крім того, судова колегія зазначає, що скаржник, як замовник робіт за Договором, у момент прийняття виконаних генпідрядником робіт не був позбавлений права перевірити факт виконання генпідрядником обов`язків щодо передачі відповідних документів замовнику, а випадку виявлення відповідного порушення направити відповідне Повідомлення про порушення як це передбачено пунктом 47.1. Договору.

Проаналізувавши зустрічну позовну заяву, колегія суддів дійшла до переконання, що заявляючи зустрічний позов в частині вимог про зобов`язання відповідача за зустрічним позовом передати вказані вище документи скаржник не вказав, яке конкретно порушене право скаржника буде відновлене у разі застосування обраного ним способу захисту.

За висновком суду позовні вимоги за зустрічним позовом сформульовані нечітко та не конкретно. Позивач за зустрічним позовом просить зобов`язати відповідача надати йому певні документи, передбачені пунктами 23.3., 24.3 та статтею 31 Договору, при цьому, ані у відповідних положеннях договору, ані у зустрічному позові не зазначено, які конкретно документи має надати відповідач, зокрема їх кількості, ідентифікуючих реквізитів тощо.

Колегія суддів зауважує, що одним з основних елементів, що визначають сутність будь-якого позову є індивідуалізуючі ознаки, зокрема - предмет.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що посилання скаржника про порушення відповідачем за зустрічним позовом його права на отримання документів носить абстрактний характер, а тому обраний спосіб захисту не є ефективним ні в сенсі відновлення такого права, ні в сенсі примусового виконання рішення суду.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову в цій частині.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За загальним правилом норми процесуального права застосовуються в редакції чинній, на момент ухвалення рішення.

Система доказування у господарському процесі, засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту, чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини відповідними належними та допустимими доказами. При чому, ключовим фактором у тому, як сторона користується стандартами доказування виступає, її зацікавленість у вирішенні господарського спору на свою користь.

Якщо існує певний юридичний факт, який входить до предмета доказування по справі, то мають бути наявні відповідні докази на підтвердження цього факту або об`єктивні причини та розумне пояснення їх відсутності. Однак, якщо сторона з тих чи інших причин не доводить певну важливу для розгляду справи обставину, то суд, оцінюючи докази "за внутрішнім переконанням" вирішує, чи мав місце певний факт, що підлягаю доказуванню, чи він є просто надуманим.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що первісний позов підлягає задоволенню повністю та з ТОВ "Індустріальний парк Мироцьке" на користь ТОВ "Еліос Стратегія" підлягають до стягнення 2242050,10 грн. заборгованості. У задоволенні зустрічного позову судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі №911/954/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний парк Мироцьке" на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі №911/954/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний парк Мироцьке" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі №911/954/20 - залишити без змін.

Матеріали справи №911/954/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.04.2021.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Є.Ю. Шаптала

А.О. Мальченко


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	13.04.2021
Оприлюднено	28.04.2021
Номер документу	96539971
Судочинство	Господарське

Куксов В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 13.04.2021 по справі 911/954/20ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —911/954/20

Постанова від 13.04.2021

Постанова
від 13.04.2021 по справі 911/954/20
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД