Постанова

від 26.04.2021 по справі 805/1087/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 805/1087/17-а

адміністративне провадження № К/9901/35799/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 року (Суддя: Галатіна О.О.),

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 року (Судді: Сіваченко І.В., Шишов О.О., Чебанов О.О.),

у справі № 805/1087/17-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Візаві Інвест

до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

07 лютого 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Візаві Інвест (далі - позивач, ТОВ Візаві Інвест ) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, Слов`янська ОДПІ) з вимогами про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0011071201 від 04.08.2016 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 року залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм процесуального та матеріального права при розгляді справи, просив суд скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вказав на правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем у додатках 2 Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) до податкових декларацій за квітень 2016 року і за травень 2016 року зазначило у колонці 2 Платник податку - покупець власний індивідуальний номер, а саме 240686005098, що є порушенням вимог ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21. У зв`язку з чим позивачем завищено суму податкового кредиту за травень 2016 року (рядок 17), що призвело до завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 2 100 942 грн.

На адресу Вищого адміністративного суду України представник позивача надіслав заперечення на касаційну скаргу, в яких, з посиланням на необґрунтованість касаційної скарги, просив суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2018 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, у порядку, визначеному п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, п. 76.1 ст. 76, п. 86.2 ст. 86 ПК України, проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки № 25770/12-01/24068600 від 11.07.2016 року з висновками про порушення позивачем ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, у зв`язку з чим позивачем завищено суму податкового кредиту за травень 2016 року (рядок 17), що призвело до завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 21) у розмірі 2 100 942 грн.

На підставі акту перевірки від 11.07.2016 № 25770/12-01/24068600 та згідно з пунктом 54.3 ст. 54, пунктом 58.1 ст. 58 ПК України відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.1 п. 75.1, ст. 75 ПК України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011071201 від 04.08.2016, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 2 100 942 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, посилався на те, що недоліки заповнення додатку 2 (Д2), не можуть бути підставою для встановлення факту заниження чи завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість за результатами камеральної перевірки, оскільки вказані порушення можуть бути предметом документальної перевірки з обов`язковим дослідженням первинної бухгалтерської документації, а не лише податкових декларацій платника з додатками. Крім того, питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013 по 30.06.2016 було предметом документальної перевірки, за результатами якої складено акт перевірки № 190/14-01-24068600 від 07.03.2017 року з висновками про відсутність відхилень по податковому кредиту з ПДВ (лист 46 акту).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Пунктом 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України встановлено право контролюючих органів проводити перевірки платників податків, але даною нормою законодавством чітко визначено, що ці перевірки повинні проводитися в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства, предмет якої передбачає проведення контролюючим органом арифметичного та логічного контролю правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків; правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; логічний зв`язок та узгодженість відповідних показників поточного періоду та їх зіставлення з показниками попередніх періодів).

Предметом документальної перевірки є зокрема своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, що передбачено підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що підставою для зменшення суми від`ємного значення з ПДВ стали висновки контролюючого органу про недоліки заповнення додатка 2 (Д2) до декларації, оскільки позивачем замість індивідуального номера постачальника, у якого придбано товари та за рахунок якого сформовано від`ємне значення з ПДВ, зазначено власний податковий номер. Разом з цим, такі донарахування грошових зобов`язань суперечать предмету камеральної перевірки, оскільки встановлення факту заниження чи завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість, може бути встановлено контролюючим органом лише за результатами проведення відповідної документальної перевірки з обов`язковим дослідженням первинної бухгалтерської документації.

Відтак, при зменшенні позивачу суми від`ємного значення з ПДВ, відповідачем порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій, що за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. Достовірність, повнота нарахування та сплата, зокрема податку на додану вартість є предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України.

Недотримання податковим органом порядку проведення камеральної перевірки призводить до порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків перевірки.

До того ж, як вірно було зазначено судами попередніх інстанцій та не спростовано відповідачем, питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013 по 30.06.2016 було предметом документальної перевірки, за результатами якої складено акт перевірки № 190/14-01-24068600 від 07.03.2017 року з висновками про відсутність відхилень по податковому кредиту з ПДВ (за період з 01.07.2013 року по 30.06.2016 року) (лист 46 акту).

Зазначене доводить протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Доводи касаційної не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, та дублюють доводи апеляційної скарги.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 року у справі № 805/1087/17-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко