Ухвала

від 26.04.2021 по справі 815/6313/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 815/6313/15

адміністративне провадження № К/9901/8582/21

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів -Желтобрюх І. Л., Дашутіна І. В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 815/6313/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Амадеус Марин до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Амадеус Марин звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПС в Одеській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 липня 2015 року №0000952204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 478 450 грн.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 24 листопада 2015 року адміністративний позов задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 червня 2016 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року залишив без змін.

Постановою Верховний Суд від 08 жовтня 2019 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року у справі №815/6313/15 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суддів першої та апеляційної інстанції, 11 березня 2021 року від скаржника надійшла касаційна скарга.

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про поновлення строку на касаційне оскарження відмовлено. Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 815/6313/15 залишено без руху з установленням скаржнику строку для надання до суду касаційної інстанції заяви, клопотання в якому вказати підстави для поновлення строку касаційного оскарження з доказами на підтвердження вказаних обставин.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано заяву про поновлення строків.

У вказаній заяві податковий орган зазначає, що вперше касаційну скаргу було подано 19 листопада 2020 року, проте ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі ч. 4 ст. 328 КАС України, яку ним отримано 22 грудня 2020 року.

04 січня 2021 року повторно подано касаційну скаргу, але ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі ч. 4 ст. 328 КАС України, яку ним отримано 08 лютого 2021 року.

Наведені скаржником у повторному клопотанні про усунення недоліків не можуть бути визнані поважними, з огляду на таке.

Згідно з інформацією, що міститься в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", ухвалу Верховного Суду від 20 січня 2021 року про повернення касаційної скарги, скаржником отримано 02 лютого 2021 року, що підтверджується реєстраційною карткою поштового повідомлення з ідентифікатором внутрішнього поштового відправлення: 0102931957527, а повторно подано касаційну скаргу до поштового відділення лише 10 березня 2021 року.

Отже, як слідує з матеріалів касаційної скарги, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 22 жовтня 2020 року, оприлюднено 26 жовтня 2020 року, вперше касаційну скаргу було подано 19 листопада 2020 року, проте ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі ч. 4 ст. 328 КАС України, яку ним отримано 22 грудня 2020 року. Повторно податковий орган подав касаційну скаргу 04 січня 2021 року, але ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі ч. 4 ст. 328 КАС України, яку ним отримано 02 лютого 2021 року, а втретє подано касаційну скаргу до поштового відділення лише 10 березня 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Аналіз положень ст. 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Верховний Суд окремо наголошує, що належними доказами поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з касаційною скаргою є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на касаційне оскарження у даній справі у найкоротші строки.

Окрім цього, при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого Кодексу адміністративного судочинства України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.

Також, Верховний Суд зазначає, що відповідачем не наведено обґрунтувань щодо поважності пропуску строку касаційного оскарження у взаємозв`язку вищезазначених часових інтервалів, враховуючи, що з моменту виникнення права на касаційне оскарження до подання касаційної скарги повторно сплинуло більше одного місяця. Податковим органом не зазначено поважні причини пропуску, які б унеможливлювали звернутися до суду касаційної інстанції у порядку встановленого законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнанні судом неповажними.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Головному управлінню ДПС у Одеській області в задоволені клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 815/6313/15.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 815/6313/15.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. Л. Желтобрюх

І. В. Дашутін