Ухвала

від 23.04.2021 по справі 755/6786/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/6786/21

Провадження №: 1-кс/755/1914/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021101040000001 від 16.01.2021 року про арешт майна,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

в с т а н о в и в:

22 квітня 2021 року до Дніпровського районного суд м. Києва надійшло клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021101040000001 від 16.01.2021 року, про арешт майна.

Клопотання обґрунтоване тим, що до Дніпровської окружної прокуратури м. Києва з Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов лист щодо незаконного заволодіння земельною ділянкою площею 0.0936 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 800000000:66:148:0123).

За вказаним фактом Київською місцевою прокуратурою № 4 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за № 42021101040000001 від 06.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Встановлено, що 21.06.2019 року державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» м. Києва ОСОБА_5 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0936 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:66:148:0123) за ОСОБА_6 на підставі рішення Київської міської ради №201/6859 від 14.03.2019.

Як підставу для державної реєстрації права власності на земельну ділянку реєтратором використано рішення Київської міської ради № 201/6859 від 14.03.2019 «Про приватизацію громадянином ОСОБА_6 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ».

У свою чергу, ОСОБА_6 на підставі акта приймання-передачі майна та оцінки вартості майна, що вноситься до статутного (складеного) капіталу ТОВ «Атлантстрой 1» від 12.07.2019 земельна діняка з кадастровим номером 800000000:66:148:0123, площею 0,0936 га, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 1858818780000 та житловий будинок та житловий будинок площею 58 кв. м., розташований за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 1730477880000 передано до статутного капіталу вказаного товариства.

Відомості про передачу зазначеного вище майна до статутного капіталу ТОВ «Атлантстрой 1» внесені державним реєстратором Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва ОСОБА_7 26.07.2019 року за індексним номером рішення 47982292.

У подальшому, 31.07.2019 року приватним нотаріусом ОСОБА_8 зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку та житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:66:148:0123) на підставі договору купівлі- продажу №1523 від 31.07.2019 зареєстровано за ОСОБА_9 .

Цим же нотаріусом 18.09.2019 року зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0936 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:66:148:0123) та нерухоме майно, що на ній знаходиться, за ТОВ «РАЙОН-СЕРВІС» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 18.09.2019 року.

У подальшому, 28.10.2019 року право власності на земельну ділянку площею 0,0936 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:66:148:0123) та майно, що на ній знаходиться на підставі договору купівлі-продажу №1213 від 28.10.2019 зареєстровано за ОСОБА_10 .

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 .

Разом з тим, як встановлено Київська міська рада не приймала рішень про передачу вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:66:148:0123 у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам.

Таким чином, враховуючи відсутність рішення земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та виключно остання мала право розпоряджатися нею.

Крім того, за нормами ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Враховуючи, що Київською міською радою в установленому законом порядку рішення № 201/6859 від 14.03.2019 «Про приватизацію громадянином ОСОБА_6 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 » не приймалося, державна реєстрація за ОСОБА_6 не проводилася, право власності у останнього, відповідно до положень ст. ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України не виникало, а тому він не мав право розпоряджатись цим майном.

Таким чином, ОСОБА_6 та наступні набувачі не були власниками земельної ділянки площею 0,0936 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:66:148:0123) і не мають законних прав розпоряджатися нею.

З огляду на те, що рішення про передачу ОСОБА_6 земельної ділянки уповноваженим органом не видавалось, останнє не породжує правових наслідків та є нікчемним за своєю правовою природою.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності із фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула це право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 07.10.2020 у справі № 920/728/18.

Таким чином, сама по собі державна реєстрація права власності на земельну ділянку не може підтверджувати набуття права власності на неї.

Крім того, встановлено, що за інформацією Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, 25.09.2018 на підставі заяви про державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_6 від 14.05.2019 №3В-8001109132019 та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 800000000:66:148:0123 яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.0936 га, цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Також встановлено, що у Департаменті містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Дніпровській районній в місті Києві державній адміністрації відсутні відомості про документи щодо присвоєння поштової адреси будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог ст.ст. 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи, зокрема, післяреєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності, абовидачі дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Разом з тим, згідно інформації Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва документів, які б надавали право на виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1 не видавав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил отже, вказаний об`єкт нерухомого майна є самочинним.

Статтями 5, 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Крім того, відповідно до ст. ст. 1, 26, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок після отримання замовником або проектувальником вихідних даних, основними складовими яких ємістобудівні умови та обмеження.

При цьому,містобудівні умови та обмеження містять, насамперед, відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні, а такожгранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Як зазначено вище, містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на вул. Марка Черемшини 4-И у Дніпровському району жодною установою у визначеному законом порядку не надавались.

Оглядом місця події від 03.02.2021 встановлено, що вказана земельна ділянка огороджена по периметру металевим парканом сірого кольору та перебуває під охороною. За вказаним парканом знаходиться одноповерхова кам`яна будівля сірого кольору з встановленою металевою трубою чорного кольору та паркувальними місцями.

Постановою прокурора об`єкт нерухомості площею 58 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 1730477880000, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити, накласти арешт на вказане майно, з метою збереження речових доказів, шляхом заборони користування майном.

На підставі ст. 172 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку, про необхідність розгляду клопотання без повідомлення користувачів майна, оскільки є необхідність забезпечення арешту майна.

Вислухавши доводи прокурора, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п.1 ч.2 ст.170КПК України арешт на майно накладається з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При цьому, ч. 10 ст. 170 КПК України, зазначає, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Речовими доказами згідно ч.1 ст.98КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання прокурора про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що мав місце факт вчинення кримінального правопорушення, та про необхідність накладення арешту на майно на підставі ч.2 ст.170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права, а також з метою збереження речових доказів, слідчий суддя вважає необхідним накласти арешт на вилучене майно, шляхом заборони його користування та розпорядження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 131, 170-175, 309 КПК України, -

у х в а л и в:

Клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 задовольнити.

Накласти арешт на майно, на об`єкт нерухомості (житловий будинок) площею 58 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 1730477880000, із забороною користування тарозпорядження, з метою збереження речового доказу у кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: