Рішення

від 16.04.2021 по справі 136/2149/18

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/2149/18

провадження № 2/136/822/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2021 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника, звернувся з вищевказаним позовом до ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" (далі - відповідач), з урахуванням заяви про зміну предмета позову, з наступною вимогою:

- усунути перешкоди у користуванні належним позивачу майном, а саме витребувати у відповідача земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2059 га, кадастровий номер 0522281200:03:000:1196, яка розташована на території Зозівської сільської ради Вінницької області.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

Позивач є власником земельної ділянки площею 3,2059 га, з кадастровим номером 0522281200:03:000:1196, яка розташована на території Зозівської сільської ради Вінницької області. Позивачу стало відомо про наявність додаткової угоди до договору оренди землі№154 від 21.08.2007, згідно якої продовжено строк користування зазначеною земельною ділянкою ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" ще на 10 років. Таку додаткову угоду було зареєстровано у Вінницькій філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.09.2010 за №041004400122. Однак, позивач стверджує, що додаткової угоди не підписував.

Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою суду від 18.10.2018 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідач, через свого представника, подав до суду відзив на позов, у якому заперечується проти задоволення позову повністю.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення наступними обставинами.

В оспорюваній додатковій угоді, шляхом узгодження її власноручним підписом позивача, було внесено зміни до п. 4 основного договору та визначено строк його дії на 20 років із збільшенням орендної плати до 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Таку додаткову угоду було зареєстровано у Вінницькій філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.09.2010 за №041004400122. Крім того, отримання орендної плати позивачем ще починаючи з 2011 року у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і є підтвердженням того, що він знав про існування додаткової угоди та погодився з її умовами. Таким чином відповідач починаючи з 2007 року є законним користувачем земельної ділянки і виконує усі свої зобов`язання за умовами договору оренди землі та додаткової угоди. Зрештою, представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності, яку обґрунтовано тим, що додаткова угода до договору оренди землі була зареєстрована 06.09.2010, а тому саме з моменту державної реєстрації та продовження отримання позивачем орендної плати, він міг дізнатися про її укладення, а тому строк позовної давності для звернення до суду закінчився.

Позивач відповіді на відзив не подав.

Ухвалою суду від 04.12.2018, на задоволення клопотання представника позивача, витребувано докази та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, виконання якої доручено експертам Вінницького відділення Київського НДІСЕ, на вирішення експертам поставлено відповідне запитання, а провадження у справі було зупинено.

Ухвалою суду від 04.03.2019 провадження у справі поновлено, а для вирішення клопотання експерта призначено дату підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 08.04.2019 на задоволення клопотання експерта відібрано експериментальні зразки підписів та почерку в позивача, а провадження на час проведення експертизи за відібраними зразками зупинено.

Ухвалою суду від 07.06.2019, у зв`язку з надходженням висновку судової почеркознавчої експертизи від 27.05.2019, провадження у справі поновлено та призначено дату підготовчого судового засідання.

22.07.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис про зміну найменування ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" на ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД", інші реквізити залишились незмінні.

Ухвалою суду від 01.10.2019, на задоволення клопотання представника відповідача було призначено у справі повторну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського НДІСЕ, на вирішення експертам поставлено відповідне запитання, а провадження у справі було зупинено.

Ухвалою суду від 28.11.2019 провадження у справі поновлено, а для вирішення клопотання експерта призначено дату підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 28.02.2020 клопотання експерта задоволено, узгоджено строк проведення експертизи, долучено до матеріалів справи експериментальні зразки підпису (почерку) позивача, визначено місце їх знаходження у матеріалах справи та повернуто її до експертної установи для проведення повторної судової почеркознавчої експертизи згідно ухвали суду від 01.10.2019, а на час її проведення провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 07.07.2020 у зв`язку з надходженням висновку експертів за результатами проведення повторної судової почеркознавчої експертизи від 19.06.2020, провадження у справі поновлено та призначено дату підготовчого судового засідання.

22.10.2020 позивач подала до суду заяву про зміну предмета позову та просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 22.10.2020 було прийнято заяву про зміну предмету позову, а підготовче судове засідання відкладено та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

15.02.2021 представником відповідача, через канцелярію суду подано клопотання про визнання висновку експертів Вінницького відділення Київського НДІСЕ за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 27.05.2019 недопустимим доказом.

До судового розгляду спір між сторонами не врегульовано.

Ухвалою суду від 15.02.2021 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судове засідання сторони та їх представники не з`явились, однак останні у своїх заявах просили суд про розгляд справи за їх відсутності, представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, а представник відповідача заперечив проти позову у повному обсязі з огляду на заперечення, які були подані ним раніше у відзиві та інших клопотаннях.

За загальним правилом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно й безпосередньо оцінивши зібрані в справі докази, встановив наступне.

Позивач є власником земельної ділянки площею 3,2059 га, з кадастровим номером 0522281200:03:000:1196, яка розташована на території Зозівської сільської ради Вінницької області, яка йому належить згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ №723571 від 20.07.2007 (а.с. 5). Між позивачем та ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро", було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки за від 21.08.2007, строком на 10 років, без чіткого визначення дати закінчення такого договору, що вбачається із п. 4 договору, і який було зареєстровано у Вінницькій філії ДП "Центр ДЗК" від 24.09.2007 за №04078120155 (а.с. 6-7). Вважаючи, що даний договір має закінчуватися, позивач 07.10.2016 та 23.08.2017 подав заяви до генерального директора ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" з приводу небажання в подальшому продовжувати дію договору оренди землі та просив повернути належну йому земельну ділянку (а.с. 8-9). Натомість, згідно додаткової угоди до договору оренди землі №154 від 21.08.2007, було внесено зміни до п. 4 основного договору та визначено строк його дії на 20 років із збільшенням орендної плати до 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Таку додаткову угоду було зареєстровано у Вінницькій філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.09.2010 (а.с. 63). Згідно акту прийому-передачі об`єкта оренди орендодавець передав у користування оспорювану земельну ділянку орендарю (а.с. 67). Позивач заперечує підписання ним згаданої додаткової угоди, і що її умови не відповідали його вільному внутрішньому волевиявленню як орендодавця. Представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 47-48). Судом було призначено судову почеркознавчу експертизу. Згідно висновку експертів Вінницького відділення Київського НДІСЕ від 27.05.2019 було, серед іншого, зазначено, що підписи від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді до договору оренди землі №154 від 21.08.2007, яка зареєстрована у Вінницькій філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.09.2010 - виконані не самим ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 140-143). Судом було призначено у справі повторну судову почеркознавчу експертизу. Згідно висновку експертів Київського НДІСЕ від 19.06.2020 було, серед іншого, зазначено, що вирішити питання про те, чи виконані підписи в двох примірниках додаткової угоди до договору оренди землі №154 від 21.08.2007, яка зареєстрована у Вінницькій філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.09.2010, ОСОБА_1 , чи іншою особою - не надалось можливим, з причин, викладених в п. 2 дослідницької частини висновку (а.с. 208-213). В ході розгляду справи, позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмета позову та просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, обґрунтовуючи таку вимогу викладеними вище обставинами (а.с. 220-221). Зрештою, представником відповідача було подано до суду клопотання про визнання висновку експертів Вінницького відділення Київського НДІСЕ за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 27.05.2019 недопустимим доказом.

Суд, з огляду на встановлені обставини та зміст спірних правовідносин, вирішуючи питання про усунення перешкод зі сторони відповідача у користуванні земельною ділянкою позивачем, виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування.

Як визначено в ст. 3 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як встановлено судом, позивачем заперечується підписання ним оспорюваної додаткової угоди до договору оренди землі, і що її умови не відповідали його вільному внутрішньому волевиявленню як орендодавця, у зв`язку з чим ініційовано подання до суду позовну, предмет якого через деякий час змінено на актуальний, а саме: про усунення перешкод зі сторони відповідача у користуванні земельною ділянкою позивачем.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/204716-ц.

Власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки та/або додаткової угоди у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Суд зауважує, що хоча і спір у справі виник із земельних правовідносин та його вирішення регулюється нормами ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі . При цьому, саме Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Договір оренди землі як вид правочину відноситься до двосторонніх правочинів. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

В силу ч. 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст.ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За вимогами визначеними ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст. 207 ЦК України встановлюються загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Разом з тим, ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Суд вважає висновок експертів Вінницького відділення Київського НДІСЕ від 27.05.2019 у якому зазначено, що підписи підписи від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді до договору оренди землі №154 від 21.08.2007, яка зареєстрована у Вінницькій філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.09.2010 - виконані не самим ОСОБА_1 , а іншою особою недостовірним, оскільки він був наслідком дослідження зразків підпису та почерку, що містилися у копіях документів (копії паспорта позивача та заяв до генерального директора ТОВ "Концерн "Сімекс - Агро" від 07.10.2016 та 23.08.2017), а не оригіналами документів. В той же час, відповідно до п. 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮ України 08.10.1998 №53/5, та п. 1. 1. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених цим же наказом МЮ України, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів. Крім того, відповідно до зазначеної Інструкції та Науково-методичних рекомендацій для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. При дослідженні підписів та обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) вільні та експериментальні зразки надаються як у вигляді відповідних текстів (записів), так і у вигляді підписів. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів (пункти 1.3, 1.6., 1.8). Всупереч вказаним положенням у розпорядженні експерта не було відповідної кількості вільних, умовно-вільних зразків підпису позивача, що об"єктивно перешкодило і вплинуло на достовірність отриманих висновків. Зрештою, експертами використано як вільні та умовно-вільні зразки, документи у яких підпис гр. ОСОБА_1 відрізняється від підпису в оспорюваній додатковій угоді за способом виконання, та не враховано, що досліджувані експериментальні зразки, при наявності їх у достатній кількості, відрізняються характером письма, транскрипцією та шрифтом.

Згідно висновку експертів Київського НДІСЕ від 19.06.2020, вирішити питання про те, чи виконані підписи в двох примірниках додаткової угоди до договору оренди землі №154 від 21.08.2007, яка зареєстрована у Вінницькій філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.09.2010, ОСОБА_1 , чи іншою особою - не надалось можливим, з причин, викладених в п. 2 дослідницької частини висновку. Суд вважає зазначений висновок обґрунтованим, оскільки при порівнянні досліджуваних підписів позивача в двох примірниках оспорюваної додаткової угоди із досліджуваними експертами зразками його підписів, були встановлені розбіжності загальних почеркових ознак. Тому суд вважає доведеним той факт, що за відсутності сукупності порівняльних ознак з підпису та почерку позивача, судити в імовірній або в категоричній формі про наявність або відсутність тотожності не представляється за можливе. За вказаних причин вирішити питання про виконання позивачем чи іншою особою підпису в додатковій угоді до договору оренди землі №154 від 21.08.2007 - не надалось можливим.

Оскільки не доведено підписання оспорюваної додаткової угоди іншою особою, а не позивачем та не встановлено підстав для визнання такого правочину недійсним, підстави для застосування строку позовної давності - відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує ч.ч. 2-3 ст. 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими.

Отже, з урахуванням зазначених норм права, суд дійшов висновку, що для усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, шляхом витребування у відповідача земельної ділянки з кадастровим номером 0522281200:03:000:1196, яка розташована на території Зозівської сільської ради Вінницької області, відсутні визначені законом підстави, а в задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до Глави 8 ЦПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 19, 23, 76-80, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" (місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, буд. 63, м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 32513287) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 23.04.2021

Суддя Д.Т. Кривенко