Ухвала

від 27.04.2021 по справі 2-1058/10

БЕРИСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1058/10

Провадження № 6/647/17/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2021 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Волошина Р.Р.,

за участю секретаря Татаровської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бериславі Херсонської області заяву товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест Хаус про заміну сторони у виконавчому провадженні, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2021 року ТОВ ФК Інвест Хаус звернулося до суду з вищевказаною заявою. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що рішенням Бериславського районного суду від 27.10.2010 року в цивільній справі № 2-1058/10 було стягнуто заборгованість за кредитним договором №320-08/Ф від 25.07.2008 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ ВіЕйБі Банк .

25.04.2019 року ПАТ ВіЕйБі Банк уклало з ТОВ ФК Інвест Хаус договір про відступлення права вимоги № 42053, згідно якого останнє набуло право вимоги до позичальника за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором №320-08/Ф від 25.07.2008 року.

В зв`язку з цим, заявник просить замінити стягувача ПАТ ВіЕйБі Банк на правонаступника - ТОВ ФК Інвест Хаус у справі №2-1058/10. Також просить видати дублікати виконавчих листів, оскільки останні не перебувають на виконанні, відсутні у первісного стягувача та новому стягувачу не передавались, встановити їхнє місцезнаходження можливість відсутня, що свідчить про їхню втрату. Крім цього, просили поновити строк на пред`явлення виконавчих листів до виконання. В цій частині вимоги мотивували тим, що за рішенням НБУ було розпочато процедуру ліквідації ПАТ ВіЕйБі Банк внаслідок чого керівництво банку було повністю змінено, територіальні відділення - закриті, місцеві співробітники, які вели супровід кредитних справ, - звільнені, що вплинуло на факт втрати оригіналів виконавчих листів та пропущення процесуальних строків. Таким чином, перебування ПАТ ВіЕйБі Банк у процедурі ліквідації в період втрати виконавчого листа та пропущення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, заявник вважає поважною причиною та достатньою підставою для поновлення строку, оскільки задоволення цих вимог слугуватиме реалізації виконання судового рішення, яке набуло чинності, тобто відповідатиме ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практиці ЄСПЛ.

В судове засідання представник заявника не з`явився, у заяві просив розглянути справу без його участі.

Боржник на розгляд заяви не з`явився.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Заочним рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 27.10.2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ВіЕйБі Банк заборгованість на загальну суму 415326,36 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 грн. й витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього 417146,36 грн.

Вказане судове рішення набуло чинності. Відмітки про виконання судового рішення чи направлення виконавчого листа стягувачу відсутні, оскільки матеріали вказаної цивільної справи списані згідно акту №48 від 07.09.2018 року про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, що підтверджується довідкою архіваріуса суду.

Матеріали заяви не містять підтверджень про пред`явлення виконавчого листа до відділів ДВС для примусового стягнення з боржників кредитної заборгованості.

25.04.2019 року на підставі договору про відступлення прав вимоги №42053, ПАТ ВіЕйБі Банк відступило новому кредитору ТОВ Інвест Хаус належні йому, а новий кредитор набув права вимоги до боржників в тому числі і до ОСОБА_1 , що підтверджується долученою до заяви угодою та реєстром боржників.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження , статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України Про виконавче провадження , з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження N 61-46230св18).

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України Про виконавче провадження .

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження .

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви в цій частині та вважає за необхідне замінити сторону стягувача у виконавчому листі, виданому на підставі рішення Бериславського районного суду від 27.10.2010 року.

Що стосується інших вимог суд зазначає наступне.

В силу п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, вирішення питання про видачу дублікату виконавчого листа напряму залежить від задоволення вимоги про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Частина 1 ст. 433 ЦПК України передбачає, що пропущений з причин, визнаних судом поважними, строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання може бути поновлений.

Судом зазначалось, що відомості про видачу виконавчих листів відсутні у зв`язку зі списанням матеріалів справи.

Згідно інформації з Єдиного реєстру боржників, виконавчі провадження по стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ ВіЕйБі Банк кредитної заборгованості відсутні. При цьому, відомості про пред`явлення виконавчих листів до примусового виконання стягувачем раніше, їхнє виконання/невиконання суду надані не були, матеріали справи з даних обставин жодної інформації не містять.

Таким чином, суд вважає, що набуваючи права нового кредитора по договору відступлення прав вимоги від 25.04.2019 року, ТОВ ФК Інвест Хаус не перевірило можливість реалізації своїх прав у визначені процесуальним законодавством строки, тим самим не впевнилось в наявності діючого правового механізму на стягнення кредитної заборгованості з боржників.

Даючи оцінку наведеним в заяві ТОВ ФК Інвест Хаус доводам, суд дійшов висновку, що ліквідація первісного стягувача, скорочення чисельності його працівників та інші зазначені події, з урахуванням встановлених та вищевикладених обставин не могли вплинути на пропущення строку, оскільки в період з листопада 2010 року (набрання законної сили рішенням Бериславського районного суду Херсонської області) і по березень 2015 (прийняття постанови НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк ) банк мав достатньо часу для пред`явлення виконавчих листів та реалізації свого права на отримання коштів від боржників.

Що стосується доводів заявника про необхідність обов`язкового виконання судових рішень, які набули чинності, то в цій частині суд вважає за необхідне вказати наступне.

Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу I Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу I Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини").

Практика ЄСПЛ щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 розділу I Конвенції, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.

Аналізуючи таку практику у контексті гарантій, закріплених статтею 6 розділу I Конвенції, можна зробити висновок, що причини порушення прав людини частіше за все полягають у недосконалому законодавстві або в його практичному застосуванні державними органами та судовими інстанціями.

ЄСПЛ у рішенні від 6 вересня 2005 року у справі "Салов проти України" зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову "передбачений законом", є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись "законом", якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", рішення від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції").

Отже, аналіз рішень ЄСПЛ свідчить про те, що вказаний міжнародний судовий орган дотримується позиції за якою виконання судового рішення як і пред`явлення позову до суду (позовна давність) повинно обмежуватися певним строком, який визначається внутрішнім національним законодавством кожної країни.

За цих умов, суд вважає, що ТОВ ФК Інвест Хаус повинно було передбачити наслідки, до яких може призвести пропущення визначених ЦПК України строків пред`явлення виконавчого документу до виконання, а тому приходить до висновку, що його поновлення без належних для того підстав буде непропорційним і неправомірним привілеєм права кредитора відносно прав боржника.

Керуючись ст. 433, ст. 442, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест Хаус задовольнити частково.

Замінити вибулого стягувача публічне акціонерне товариство ВіЕйБі Банк на товариство з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Інвест Хаус код ЄДРПОУ: 41661563, у справі № 2-1058/10 за позовом публічного акціонерного товариства ВіЕйБі Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту №320-08/Ф від 25.07.2008 року.

В задоволенні решти вимог відмовити.

На ухвалу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду.

Суддя Р.Р.Волошин