Ухвала

від 26.03.2021 по справі 766/10661/17

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/10661/17

н/п 2/766/125/21

УХВАЛА

26 березня 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого-судді Прохоренко В.В.,

секретар Фетісова Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, в якому просить суд з урахуванням заяви про зміну предмету позову визнати за просить визнати за ним право на укладення ним Строкового трудового договору (контракту) з Херсонським обласним академічним музично-драматичним театром ім. М.Куліша, на умовах, визначених чинним законодавством України, що регулює укладення вказаних строкових договорів з урахуванням посади, що він займав на момент припинення з ним безстрокового трудового договору; стягнути з Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Куліша, на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі (розмір якої буде надано додатково на момент винесення рішення суду), з урахуванням обов`язкових платежів; а також моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав повноваження представнику.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, надала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням на території України карантину з 12.03.2020 року та впровадженням надзвичайної ситуації в Україні КМУ до 24.04.2020 року, враховуючи винятковість та особливу небезпечну вказаної ситуації, м.Київ відноситься зараз до червоної зони, де спілкувалася з сином людини, у якої виявлено 25.03.2021 року COVID-19, у неї захворіла дитина і вони знаходяться на самоізоляції.

Від представника відповідача надійшла заява, якою просить провести судове засідання у його відсутність з урахуванням його позиції, викладеної письмово. Окрім того, з огляду на численні заяви представника позивача про відкладення розгляду справи, просить визнати дії останньої зловживанням процесуальними правами та застосувати заходи процесуального примусу.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Ухвалою суду від 04.08.2017 року відкрито провадження у справі.

Судові засідання призначались на 14.08.2017 року, 23.11.2017 року, 07.02.2018 року, 27.06.2018 року, 28.09.2018 року, 30.01.2019 року, 15.05.2019 року, 18.09.2019 року, 03.12.2019, року, 21.03.2020 року, 21.07.2020 року, 06.10.2020 року, 03.12.2020 року, 25.01.2021 року, 22.02.2021 року, 26.03.2021 року. Однак більшість судових засідань було відкладено за клопотання представника позивача без підтвердження поважності причини неможливості зявитися в судове засідання, а саме:

30.01.2019 року судове засідання відкладено за заявою представника позивача у зв`язку з тим, що вона у цей час має бути в м.Києві у якості члена комісії по захисту курсових та магістерських робіт, токож з 28.01.2019 року по 06.02 2019 року занята на викладані лекцій і семінарів для студентів заочної форми навчання у НПУ ім..М.П. Драгоманова (а.с.168, 169).

03.12.2019 року судове засідання відкладено за заявою позивача та його представника у зв`язку з проходженням ОСОБА_2 реабілітаційного курсу піля складного перелому правої руки. Доказів зазначеної обставини матеріали справи не містять.

30.03.2020 від представника позивача на адресу суду направлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину, спричиненого COVID-19. Справу, призначену на 31.03.2020 року на 15.030 год, відкладено на 21.07.2020 року на 15.30 год.

21.07.2020 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину, спричиненого COVID-19. Справу, призначену на 21.07.2020 року на 15.030 год, відкладено на 06.10.2020 року на 16.30 год.

06.10.2020 року від представником позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справу у зв`язку з невиконання відповідачем ухвали суду від 18.09.2020 року.

26.11.2020 року від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що його представник ОСОБА_2 знаходиться в м.Києві і їй довелося йти на самоізоляцію з 22.11.2020 року, у зв`язку з тим, що вона безпосередньо контактувала з знайомими, у яких лабораторно підтверджено COVID-19. Надано до суду лабораторний аналіз на COVID-19, проведений ОСОБА_3 . Судове засідання відкладено на 03.12.2020 року на 16.00 год.

25.01.2021 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що вона знаходиться з сином, який захворів у м.Києві, тому намає можливості приїхати до м.Херсон. Доказів на підтвердження хвороби сина до суду не надано.

22.02.2021 року судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою сторін, на 26.03.2021 року на 10.00 годин.

26.03.2021 року представником позивача в черговий раз надано клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з тим, що вона безпосередньо контактувала зі сторонньою особою хворою на ковід, тому змушена іти на самоізоляцію. Надано до суду лабораторний аналіз на COVID-19, проведений ОСОБА_4 .

Однією з основних засад цивільного судочинства, у відповідність до п.11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є неприпустимість зловживання процесуальних прав.

Відповідно до ст.2ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 1статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частині 1статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частина 2 та 5статті 12 ЦПК України визначає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Як передбачено ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Частина 1статті 44 ЦПК України визначає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.

Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.

Оцінюючи обставини, які характеризують процесуальну поведінку представника позивача щодо численних клопотань про відкладення справи, суд розцінює як зловживання останньою своїми процесуальними правами, відсутністю бажання захисту порушених прав позивача та щонайшвидшого розгляду справи по суті.

Щодо зловживанням позивачем своїми правами слід прийняти до уваги наступне.

Оскільки, реалізація принципу змагальності в цивільному судочинстві спонукає учасників справи та їх представників до використання всіх можливих механізмів захисту права, у зв`язку з чим ними можуть допускатися і певні зловживання. Водночас слід наголосити, що зловживання правом має розглядатися як процесуальне правопорушення виключно за умови встановлення причино-наслідкового зв`язку між зловживанням та завданою шкодою (встановленням певних ризиків) іншому учаснику справи. Тобто зловживання процесуальним правом як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в порушенні умов належної реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав іншими учасниками справи.

Верховний Суд трактує зловживання як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення, що полягає у зловживанні процесуальними правами, за якого відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав, і визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав.

Процесуальні права та обов`язки учасників справи визначені ст. 43 ЦПК України. Зокрема, учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Водночас учасник справи зобов`язаний: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні й достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Ознаками зловживання процесуальними правами є: недобросовісність; нечесність; відсутність відкритості поведінки; відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

Це підтверджується постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі №337/474/14.

Таким чином, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад цивільного судочинства.

Ухилення позивача та його представника від участі в судовому розгляді поданого ним же позову порушує права іншої сторони відповідача, а також порушення розумних строків розгляду спору.

Системний аналіз положень Цивільно-процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження,зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення у справі "Жоффер де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992 р.).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.

Враховуючи викладене, суд вважає дії представника позивача, а саме, щодо подання численних заяв про відкладення розгляду справи спрямовані на свідоме невиправдане затягування судового процесу всупереч принципу ефективності такого, і що такі дії порушують права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статей 6,17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку та недопустимість зловживання процесуальними правами.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Згідно ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Види заходів процесуального примусу визначені частиною першою статті 144 ЦПК України, а саме: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф.

З урахуванням викладеного зазначені дії представника позивача ОСОБА_2 є підставою для застосування до неї заходу процесуального примусу, передбаченого ст. 144 ЦПК України, у виді попередження.

Крім того, суд не приймає до уваги надані представником позивача копії лабораторних аналізів на COVID-19, проведених відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки з них можливо лише встановити факт хвороби певної людини, а не факт спілкування представника позивача з хворими людьми.

На підставі викладеного, ст.ст. 6,17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, керуючись ст. 10, 143, 144, 186, 432 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Дії ОСОБА_2 щодо неодноразового звернення до суду з заявою про відкладення розгляду справи, визнати зловживанням процесуальними правами.

Застосувати до ОСОБА_2 заходи процесуального примусу у виді попередження.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя В.В.Прохоренко