Постанова

від 22.04.2021 по справі 142/313/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 142/313/20

Провадження № 22-ц/801/748/2021

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Щерба Н. Л.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 рокуСправа № 142/313/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Оніщука В.В. (суддя-доповідач),

суддів: Голоти Л.О., Копаничук С.Г.,

з участю секретаря судового засідання: Очеретної М.Ю.,

учасники справи:

особа, яка подала апеляційну скаргу: Бершадська місцева прокуратура Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Чорноминська сільська рада Піщанського району Вінницької області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2020 року, ухвалене в складі судді Щерби Н.Л., в залі суду,

встановив:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Чорноминської сільської ради Піщанського району Вінницької області про визнання права власності на майно.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 23 травня 1995 року між позивачем та правлінням Піщанської райспоживспілки в особі голови правління Плаксивого А.В. укладено договір про проведення ним ремонту бувшого адміністративного будинку коопзаготпрому на ст. Попелюхи. Після відбудови вказаного вище будинку, правлінням Піщанської райспоживспілки ОСОБА_1 було надано право на вселення в нього із правом викупу.

12 липня 1996 року на зборах уповноважених Піщанського районного споживчого товариства прийнято рішення, яким дозволено правлінню РайСТ продати за готівку приміщення на ст. Попелюхи на той час балансовою вартістю 109984512 робочому райспоживспілки, а саме ОСОБА_1

15 травня 1997 року виконавчим комітетом Чорноминської сільської ради на ім`я позивача було видано ордер на житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення профкомітету Піщанського РайСТ від 12.05.1997. Після отримання ордеру з 16 травня 1997 року ОСОБА_1 почав проживати за вищевказаною адресою, де і проживає по даний час, що підтверджується довідкою Чорноминської сільської ради, а тому відповідно до ст. 344 ЦК України, являється особою, яка набула право набувальної давності на житловий будинок, так, як добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти чужим майном протягом десяти років.

За таких підстав, ОСОБА_1 звернувся до Піщанської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право власності на придбаний ним в Піщанському РайСТ житловий будинок, однак йому було відмовлено по тій причині, що вчинити такий правочин в одноособовому порядку неможливо, про що нотаріусом видано роз`яснення.

Позивач вважає, що він добросовісно заволодів чужим нерухомим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти та користуватися ним протягом десяти років, а тому може набути право власності на це майно за набувальною давністю.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 звернувшись в суд з позовом, просив визнати за ним право власності на придбаний житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 91,7 кв. м, житловою площею 39,7 кв. м, вартістю 77 626 грн, зазначеного в технічному паспорті під літ. А , веранду літ а , прибудову літ. АІ , навіс літ. аІ , сарай - гараж літ. Б , огорожу 1-3 , як за особою, яка набула за набувальною давністю право на придбаний ним вищевказаний будинок.

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 до Чорноминської сільської ради Піщанського району Вінницької області про визнання права власності задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 за набувальною давністю право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований в АДРЕСА_2 , загальною площею 91,7 кв. м, житловою площею 39,7 кв. м, вартістю 77 626 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач відкрито володіє всім будинком більше десяти років, не приховуючи цей факт, а відтак у зв`язку з визнанням заявлених вимог відповідачем, за наявності законних на те підстав, оскільки це не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, за позивачем може бути визнано право власності на квартиру за набувальною давністю згідно ч. 1 ст. 344 ЦК України.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Бершадська місцева прокуратура Вінницької області, яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подала апеляційну скаргу, у якій зазначає, що рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Так, у апеляційній скарзі зазначено, що власник спірного майна відомий і ним є Піщанське районне споживче товариство, будь - які документи, що свідчать про ліквідацію вказаної юридичної особи або відсутності у неї правонаступників, у матеріалах цивільної справи відсутні. Крім того, згідно відкритих даних, наразі функціонує Піщанське районне споживче товариство, яке зареєстроване 30.12.1996, однак вказану юридичну особу до участі у справі не залучено, при цьому Чорноминська сільська рада є неналежним відповідачем у даному спорі.

Також, у скарзі вказано, що підставою для вселення позивача із сім`єю у вказаний будинок був відповідний ордер на жиле приміщення, тобто позивач володіє майном з волі власника, із власності якого майно не вибувало.

В апеляційній скарзі Бершадська місцева прокуратура Вінницької області просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На апеляційну скаргу надано відзив представником Головного управління Пенсійного фонду України, у якому зазначено про відсутність можливості у органів Пенсійного фонду відслідковувати сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі - продажу нерухомого майна, а також подано заяву про розгляд справи у відсутність представника.

Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано.

У судовому засіданні представник Вінницької обласної прокуратури апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені в ній обставини.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, часу та місце розгляду справи повідомлялися завчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону не відповідає.

Так, судом встановлено, що 23 травня 1995 року між головою правління Піщанської райспоживспілки ОСОБА_2 , який діє на підставі статуту та машиністом рефрежераторних установок райспоживспілки ОСОБА_1 було укладено договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов`язується своїми силами і за свій рахунок відремонтувати бувший адміністративний будинок коопзаготпрому на ст. Попелюхи, після чого правління Піщанської райспоживспілки надає право ОСОБА_1 про вселення в нього із правом в подальшому його викупу.

Відповідно до протоколу зборів уповноважених Піщанського районного споживчого товариства №1 від 12 липня 1996 року, виходячи із постанови зборів уповноважених, дозволено правлінню РайСТ продати за готівку приміщення на ст. Попелюхи балансовою вартістю 109984512, знос 128851884 робочому райспоживспілки - ОСОБА_1

15 травня 1997 року виконавчим комітетом Чорноминської сільської ради народних депутатів Подоляну І.П., на підставі рішення засідання профкомітету Піщанського РайСТ від 12 травня 1997 року, було видано ордер на жиле приміщення, згідно якого надано право на зайняття разом з сім`єю із трьох чоловік, в т. ч. із дружиною ОСОБА_3 та дочкою ОСОБА_4 , жилого приміщення, яке складається із трьох кімнат за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою виконавчого комітету Чорноминської сільської ради Піщанського району Вінницької області №440 від 13 червня 2019 року, ОСОБА_1 , 1956 року народження, з 16 травня 1997 року зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд першої інстанції, визнаючи за позивачем право власності на будинок за набувальною давністю керувався положеннями ч. 1 ст. 344 ЦК України та виходив із того, що позивач відкрито володіє всім будинком більше десяти років, не приховуючи цей факт, а також враховано визнання заявлених вимог відповідачем та відсутність порушень прав, свобод та інтересів третіх осіб.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову зроблений за неповного з`ясування усіх обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (частина четверта статті 344 ЦК України).

У пункті 9 постанови пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав роз`яснено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2018 року, справа №175/4741/16.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, що ОСОБА_1 право на вселення в спірний будинок із правом в подальшому його викупу було надано укладеним між ним і головою правління Піщанської райспоживспілки договором від 23 травня 1995 року, а також ордером на жиле приміщення, виданим 15 травня 1997 року виконавчим комітетом Чорноминської сільської ради.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено неправильний висновок про наявність підстав для задоволення позову та визнання за позивачем права власності на будинок за набувальною давністю, оскільки позивач є особою, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Отже, правові підстави для визнання за ОСОБА_1 за набувальною давністю права власності на житловий будинок з господарськими спорудами відсутні.

При цьому, у пункті 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07 лютого 2014 року №5 роз`яснено, що відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Звернувшись до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно - житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 за набувальною давністю, позивач ОСОБА_1 відповідачем зазначив Чорноминську сільську раду Піщанського району Вінницької області, яка, як встановлено по справі, не є ані власником, ані балансоутримувачем спірного нерухомого майна.

Із роз`яснення державного нотаріуса Піщанської державної нотаріальної контори від 29.04.2020, що міститься в матеріалах справи вбачається, що житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 12).

Наведене також підтверджується протоколом №1 зборів уповноважених Піщанського районного споживчого товариства від 12.07.1996 (а.с. 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Водночас, частиною другою статті 51 ЦПК України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Згідно з частиною третьою статті 53 ЦПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення у справі може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Частиною другою статті 197 ЦПК України встановлено обов`язок суду у підготовчому засіданні, у тому числі, вирішити питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача (ч. 4).

Проте, суд першої інстанції в порушення зазначених норм процесуального закону, відкривши провадження у справі про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та ухваливши рішення про задоволення такого позову, не встановив власника спірного майна - житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; не вирішив питання про залучення власника майна до участі у справі відповідачем, не роз`яснив позивачу право звернутися до суду із відповідним клопотанням, чи без такого клопотання не залучив власника майна третьою особою. Суд першої інстанції розглянув справу за позовом до Чорноминської сільської ради Піщанського району Вінницької області, яка не є належним відповідачем у справі, оскільки не є власником спірного майна, прийнявши при цьому визнання позову неналежним відповідачем та задовольнивши позов.

Згідно з пунктом третім частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами третьою - четвертою статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У частині третій статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Апеляційний суд вважає, що в апеляційній скарзі наведено обґрунтовані підстави для представництва Вінницькою обласною прокуратурою інтересів держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представником скаржника зазначено, що у випадку задоволення апеляційної скарги, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню на користь Вінницької обласної прокуратури, що пов`язано з початком функціонування з 15.03.2021 окружних прокуратур та відповідно включенням Бершадської місцевої прокуратури до складу Гайсинської окружної прокуратури, а також вказала, що платником судового збору є саме Вінницька обласна прокуратура.

Оскільки у справі, що розглядається, у задоволенні позову відмовлено, тому в порядку частини першої статті 141 , підпунктів б , в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 261,20 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області, подану в інтересах держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити.

Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2020 року скасувати та постановити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чорноминської сільської ради Піщанського району Вінницької області про визнання права власності, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в сумі 1 261,20 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В. В. Оніщук

Судді: Л. О. Голота

С. Г. Копаничук