Постанова

від 22.04.2021 по справі 923/908/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/908/20

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача - адвоката Гончарова М.В. за свідоцтвом № 581 від 17.09.2012 та ордером серії ХС № 174257 від 31.03.2021;

від відповідача - Попкової Ю.П. в порядку самопредставництва за випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.02.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фермерського господарства "ЄРЕСЬКО О.В."

на рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020, проголошене суддею Ярошенко В.П. у м. Херсоні, повний текст якого складено 29.01.2021

у справі № 923/908/20

за позовом скаржника

до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

про визнання права оренди земельної ділянки та визнання недійсним наказу,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року Фермерське господарство (далі -ФГ) "ЄРЕСЬКО О.В." звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, в якій просило:

-визнати за ФГ "ЄРЕСЬКО О.В." право оренди земельної ділянки площею 77,59 га, кадастровий номер 6524455100:04:093:0020, наданої для ведення фермерського господарства відповідно до договору оренди земель сільськогосподарського призначення від 07.09.2010, який зареєстровано у Новотроїцькому районному відділі Херсонської регіональної філії ДП "Центру ДЗК" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.11.2010 за №4АА013061-041072700047;

-визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 31.03.2017 № 21-1417/18-17-СГ "Про припинення права оренди земельної ділянки".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на приписи ст.ст. 125, 126, 141 Земельного кодексу України, ст.ст. 8, 12, 19 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" та зазначав про те, що орендарем земельної ділянки площею 77,59 га, кадастровий номер 6524455100:04:093:0020, наданої для ведення фермерського господарства в силу закону є ФГ "ЄРЕСЬКО О.В.", а відтак дії відповідача щодо прийняття оспорюваного наказу про припинення права оренди земельною ділянкою у зв`язку зі смертю гр. ОСОБА_1 є безпідставними та порушують його права.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020 в задоволенні позову відмовлено у зв`язку з тим, що позивач не зареєстрував право користування відповідною земельною ділянкою за ФГ "ЄРЕСЬКО О.В." після смерті орендаря ОСОБА_2 , своєчасно не оскаржив оспорюваний наказ, у зв`язку з чим договір оренди земельної ділянки припинив свою дію, а ділянка яка була предметом договору, реалізована на земельних торгах у формі аукціону.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема за твердженням апелянта, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги доводи позивача про те, що з дати державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, а отже з цього часу обов`язки власника чи землекористувача земельної ділянки здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. При цьому, положеннями ст. 141 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, який не містить такої підстави, як смерть громадянина, якому була надана в користування земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства. Умови укладеного між сторонами договору оренди землі також не містять такої підстави для його припинення, а отже місцевим господарським судом безпідставно визнано його припиненим.

Крім того, за твердженням апелянта суд першої інстанції не врахував, що спірний наказ, порушує приписи статті 1 Протоколу №1 Конвенції, оскільки ним проти волі позивача припинено право оренди земельної ділянки, яке підлягає захисту на рівні з правом власності.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи апеляційної скарги та просять залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обгрунтоване. Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області з посиланням на правову позицію Верховного Суду, висловлену у справі № 910/7394/17 від 25.01.2018, зазначає, що договір, рішення відповідача про припинення якого оскаржується в даній справі, було укладено ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до п.4 ст.31 Закону України Про оренду землі є підставою для його припинення. Пунктом 40 договору передбачено, що право на оренду у разі смерті орендаря не переходить до спадкоємців або інших осіб, що використовують цю земельну ділянку. ФГ Єресько О.В. , користуючись земельною ділянкою, не зверталося до її власника з заявами щодо належного оформлення такого користування та його державної реєстрації, більше того брало участь в призначеному аукціоні з продажу цієї земельної ділянки, але не стало переможцем в торгах. 16.11.2018 земельну ділянку реалізовано на земельних торгах іншій особі, права якої на теперішній час зареєстровано у встановленому порядку належним чином.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2010 між Новотроїцькою районною державною адміністрацією Херсонської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земель сільськогосподарського призначення, який зареєстровано у Новотроїцькому районному відділі Херсонської регіональної філії ДП "Центру ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.11.2010 за № 4АА013061-041072700047. У п. 2 вказаного договору зазначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 77,59 га для ведення селянського (фермерського господарства) на території Новотроїцької селищної ради Херсонської області. Договір укладено строком на 25 років, терміном до 16.11.2035.

ОСОБА_1 утворено ФГ "Камелія-2011" для ведення фермерського господарства на вищевказаній земельній ділянці площею 77,59 га, яке зареєстровано в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 11.07.2011 за № 1 494 102 0000 000765, ідентифікаційний код 37722279.

28.10.2011 на загальних зборах засновників ФГ "Камелія-2011" прийнято рішення про його реорганізацію шляхом приєднання до ФГ "ЄРЕСЬКО О.В."

01.02.2012 на загальних зборах засновників ФГ "Камелія-2011" прийнято рішення про затвердження передавального акту від ФГ "Камелія-2011" до ФГ "ЄРЕСЬКО О.В."

04.04.2012 на загальних зборах ФГ "ЄРЕСЬКО О.В." затверджено статут ФГ "ЄРЕСЬКО О.В." у новій редакції.

Згідно пункту 1.1 вказаного статуту до ФГ "ЄРЕСЬКО О.В." приєднано ФГ "Камелія-2011". Позивач є правонаступником ФГ "Камелія-2011". У пункті 1.4 вказаного статуту зазначено, що засновниками є громадяни України, які є родичами: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .

Згідно податкових декларацій з плати за землю ФГ "ЄРЕСЬКО О.В." сплачувалась орендна плата за користування земельними ділянками.

Проте, ч.1 статті 182 Цивільного кодексу України в редакції чинній на час передачі земельної ділянки від ФГ "Камелія-2011" до ФГ "ЄРЕСЬКО О.В." встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Згідно до ч. 2 статті 20 Закону України Про оренду землі в редакції чинній на той право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Статтею 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на той час передбачалось, що право оренди земельної ділянки підлягає обов`язковій державній реєстрації, а ч.3 статті 3 встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, чинне на час передачі земельної ділянки від ФГ "Камелія-2011" до ФГ "ЄРЕСЬКО О.В." законодавство не передбачало автоматичного переходу права оренди земельної ділянки від однієї юридичної особи до іншої без його реєстрації. ФГ "ЄРЕСЬКО О.В." реєстрація права оренди земельної ділянки площею 77,59 га, кадастровий номер 6524455100:04:093:0020 у встановленому законом порядку не була здійснена, отже відповідно до зазначених норм права воно в нього не виникло і тому не може бути визнаним за ним у судовому порядку і ще й з огляду на наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 09.03.2016 серії № НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.11.2016 зареєстрованого в реєстрі за № 1286 спадкоємцем всього майна ОСОБА_1 став його син ОСОБА_3 .

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 31.03.2017 № 21-1417-18-17-СГ "Про припинення права оренди земельної ділянки" припинено право оренди земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 77,59 га, в тому числі пасовища 77,59 га (кадастровий номер 6524455100:04:093:0020), раніше надане ОСОБА_1 згідно договору оренди землі, розташованої за межами населених пунктів на території Новотроїцької селищної ради Новотроїцького району Херсонської області, зареєстрованого у Новотроїцькому районному відділі Херсонської регіональної філії ДП Центру ДЗК 16.11.2010 за № 4АА013061-041072700047, у зв`язку з його смертю та повернуто цю земельну ділянку до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності Новотроїцької селищної ради Новотроїцького району Херсонської області.

Проте, ФГ "ЄРЕСЬКО О.В." вказаний наказ одразу не оспорювало, тому, як вбачається з наданої ним копії позовної заяви відповідача від 29.01.2020 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки /а.с.77-79/, у травні 2017 року складено акти перевірки дотримання ним вимог земельного законодавства та обстеження земельної ділянки /а.с.145-146/, якими встановлено використання земельної ділянки за відсутності рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у користування та 29.05.2017 винесено припис про звільнення самовільно зайнятої ділянки до 27.06.2017.

19.06.2017 відносно голови ФГ"ЄРЕСЬКО О.В." складено протокол про адміністративне правопорушення /а.с.148/, провадження за яким закрито 21.06.2017 через наявність в порушені ознак злочину за ст.197-1 Кримінального кодексу України /а.с.149/.

16.11.2018 за іншим наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області відбулися земельні торги з продажу права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6524455100:04:093:0020, в яких відповідно до протоколу /а.с.150/ брав участь голова ФГ "ЄРЕСЬКО О.В.", але відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.03.2021 переможцем торгів став громадянин ОСОБА_5 , який уклав договір оренди з Новотроїцькою селищною радою строком дії на 7 років та зареєстрував право оренди належним чином 19.11.2018.

Таким чином, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6524455100:04:093:0020 належить не позивачу, а іншій особі.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 31 березня 2017 року №21-1417/18-17-СГ "Про припинення права оренди земельної ділянки", то колегія суддів зазначає наступне.

19 червня 2003 року було прийнято Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-IV).

У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України. (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17).

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі №317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі №695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі №574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).

Отже, з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Таким чином, ФГ "Камелія-2011" набуло право оренди земельної ділянки за договором оренди від 07.09.2010.

При цьому право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи, як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві така підстава припинення права користування фермерським господарством земельною ділянкою як смерть громадянина, якому надавалась відповідна земельна ділянка для ведення цього фермерського господарства відсутня, оскільки правове становище ФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Звідси у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновникові саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, видаючи наказ від 31 березня 2017 року №21-1417/18-17-СГ Про припинення права оренди земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 77,5900 га в тому числі пасовища 77,5900 га (кадастровий номер 6524455100:04:093:0020), раніше наданого ОСОБА_1 у зв`язку з його смертю, діяло всупереч вимогам закону, а саме статті 141 Земельного кодексу України, так як смерть громадянина, якому надавалась відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства, як вже було зазначено вище, не є підставою для припинення права користування нею.

Крім того безпідставним є і посилання відповідача в оскаржуваному наказі на п. 40 договору, оскільки в ньому не йдеться про те, що смерть фізичної - особи орендаря є підставою для припинення договору оренди, а лише значиться про неможливість переходу цих прав у випадку смерті останнього.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Спосіб захисту обраний позивачем у вигляді визнання за ФГ "ЄРЕСЬКО О.В." права оренди земельної ділянки є не ефективним в даному випадку, оскільки, як вбачається з матеріалів справи право оренди спірної земельної ділянки реалізоване на земельних торгах у формі аукціону, водночас з одним з його учасників укладено договір оренди спірної земельної ділянки, а відтак за чинності рішення, яким визначено переможця цього аукціону, жодним чином не може бути відновлено права позивача на оренду відповідної земельної ділянки, у зв`язку з чим у задоволенні такої вимоги суд вірно відмовив.

Таким чином, видання оспорюваного наказу суперечить вимогам земельного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним, але лише у разі порушення ним прав позивача, що відсутнє в даному випадку, оскільки не може бути порушеним право, яке не виникло через недбалість позивача та не вчинення ним дій щодо належної реєстрації такого права.

При розгляді спору господарський суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, проте в резолютивній частині рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, отже Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020 у справі №923/908/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ФГ "ЄРЕСЬКО О.В."- без задоволення.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2020 у справі №923/908/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Фермерського господарства "ЄРЕСЬКО О.В."- без задоволення.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20-ти днів, які обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.04.2021 о 17.00.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Я.Ф. Савицький