Постанова

від 22.04.2021 по справі 910/18056/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2021 р. Справа№ 910/18056/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

за участі секретаря - Стародуб М.Ф.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Антонов" на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Марченко О.В.) від 15.01.2021 у справі №910/18056/20

за позовом Приватного підприємства "Станкоремналадка"

до Державного підприємства "Антонов"

про стягнення 848300,33 грн,-

за участі представників згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

ПП Станкоремналадка звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП Антонов про стягнення 848300,33 грн заборгованості, що утворилася внаслідок невиконання відповідачем взятого на себе зобов`язання за договором надання послуг №26.3764.2020 від 01.07.2020 з оплати наданих послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2021 у справі №910/18056/20 позовні вимоги ПП Станкоремналадка задоволено повністю. Стягнуто з ДП Антонов на користь ПП Станкоремналадка 848 300,33 грн заборгованості та 12724,50 грн судового збору.

Мотивуючи ухвалене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що наявними у матеріалах справи актами технічного стану верстатів та актами про приймання робіт, підписаними представниками сторін, підтверджується надання позивачем та прийняття відповідачем у липні - вересні 2020 року І, ІІ і ІІІ етапів послуг зі щомісячного комплексного технічного обслуговування та поточного ремонту верстатів з ЧПК, обумовлених договором №26.3764.2020 від 01.07.2020, на загальну суму 848 300,33 грн. Встановивши, що докази виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання щодо оплати наданих послуг у матеріалах справи відсутні, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявленої ПП Станкоремналадка вимоги про стягнення спірної суми боргу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП Антонов звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування ним норми матеріального права.

Аргументуючи свої доводи, скаржник зазначає, що ним не завершено процедуру оформлення актів про приймання І, ІІ і ІІІ етапу робіт з огляду на відсутність на них відтиску печатки підприємства та дати їх підписання. До того ж, свої зауваження щодо вказаних актів про приймання робіт відповідач виклав у листах №147-26/20 від 20.10.2020 та №147/10694-20 від 04.12.2020, посилання на які були необґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Крім цього, скаржник зазначає, що за умовами договору послуги надаються за місцезнаходженням ДП Антонов . Стосовно вартості послуг, то згідно з положеннями кошторису (додаток №1 до договору) та календарного плану (додаток №3 до договору) сторони погодили останню, виходячи з трудомісткості нормо-годин на надання послуг з ТО та ПР по кожній моделі верстату.

Однак, відповідно до довідки ДП Антонов №411/270 від 08.12.2020 фактично за даними електронної прохідної працівники ПП Станкоремналадка перебували на території відповідача у період з липня по вересень 2020 року лише 672,3 нормо-години, а саме: у липні 2020 року (І етап) - 280,8 нормо-годин, у серпні 2020 року (ІІ етап) - 174,0 нормо-годин, у вересні 2020 року (ІІІ етап) - 217,5 нормо-годин; у той же час, як календарним планом передбачено, що у липні 2020 року (І етап) кількість нормо-годин для виконавця повинна становити 4 080,8, в серпні 2020 року (ІІ етап) - 2 691,2, у вересні 2020 року (ІІІ етап) - 4 167,6, а загалом за перші три етапи - 10 939,6 нормо-годин. Отже, виходячи з фактичної кількості витрачених позивачем нормо-годин, вартість наданих перших трьох етапів послуг за розрахунком відповідача повинна становити 43505,42 грн. Проте суд першої інстанції залишив поза увагою вказану обставину, що мало своїм наслідком ухвалення ним необґрунтованого та неправомірного рішення про задоволення позову.

17.02.2021 матеріали справи разом з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Руденко М.А., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2021 у справі №910/18056/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП Антонов на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2021 у справі №910/18056/20, розгляд справи призначено на 25.03.2021. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2021 у справі №910/18056/20.

10.03.2021 до Північного апеляційного господарського суду ПП Станкоремналадка було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач проти доводів апелянта заперечує та просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, його доводи, при цьому, тотожні висновкам суду, викладеним у рішенні.

Одночасно з відзивом на апеляційну скаргу ПП Станкоремналадка було подане клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - копій актів № 01/20, № 02/20 і № 03/30 про приймання робіт за договором від 01.07.2020.

Судове засідання, призначене на 25.03.2021, не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої судді Поляк О.І. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 призначено наступне судове засідання у справі №910/18056/20 на 22.04.2021.

В судовому засіданні 22.04.2021 колегія суддів заслухала представників сторін.

Розглянувши клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, колегія суддів колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За змістом ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.

Разом з тим, обґрунтовуючи заявлене клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - копій актів № 01/20, 02/20 і 03/30 про приймання робіт за договором від 01.07.2020, позивач зазначає, що подані разом з позовною заявою копії актів про приймання робіт за договором від 01.07.2020 містять лише підписи представників сторін, проте без відбитку печатки відповідача та вказівки на дату їх підписання представником останнього. Утім, після ухвалення господарським судом першої інстанції рішення у даній справі позивачу відповідачем були повторно передані акти про приймання тих же робіт за договором від 01.07.2020, але уже з відбитком печатки ДП Антонов та датуванням 25.01.2021. Зважаючи на викладене, позивач з об`єктивних та незалежних від нього причин не міг подати копії актів № 01/20, 02/20 і 03/30 про приймання робіт за договором від 01.07.2020 до суду першої інстанції, у зв`язку з чим просить суд апеляційної інстанції прийняти їх до розгляду.

Так, із наданих копій актів № 01/20, № 02/20 і № 03/30 про приймання робіт за договором від 01.07.2020 вбачається, що останні скріплені печаткою та датовані відповідачем 25.01.2021, тобто вже після ухвалення судом першої інстанції 15.01.2021 рішення у даній справі, про що зазначає й сам позивач.

Датування 25.01.2021 актів № 01/20, № 02/20 і № 03/30 про приймання робіт за договором від 01.07.2020, які позивач просить суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи, свідчить, що останні взагалі не існували на момент розгляду даного спору по суті місцевим господарським судом.

На переконання колегії суддів, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість їх прийняття судом апеляційної інстанції як додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України.

Навпаки, допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме своїм наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 11.09.2019 у справі №922/393/18 та від 16.12.2020 у справі №908/1908/19.

Враховуючи викладене та виходячи з положень ст. ст. 80, 269 ГПК України, у колегії суддів відсутні підстави приймати до розгляду подані позивачем до суду апеляційної інстанції додаткові докази.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.07.2020 між ДП Антонов (замовник) та ПП Станкоремналадка (виконавець) було укладено договір, за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги, визначені цим договором, а замовник - прийняти та оплатити їх.

У п. 1.2 договору погоджено, що виконавець виконує Щомісячне комплексне ТО та ПР верстатів з ЧПК (46 одиниць), що належать ДП Антонов (на території замовника), власним обладнанням, приладами та інструментом.

Найменування послуг: щомісячне комплексне ТО та ПР верстатів з ЧПК (46 одиниць) відповідно до план-графіка на 2020-2021 роки (додаток №2) та календарного плану (додаток №3) згідно з проведеним тендером № 5938134. ДК 021:2015 Код 50530000-9 Послуги з ремонту та технічного обслуговування техніки (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 3.1 договору загальна сума договору відповідно до кошторису (додаток №1) складає - 2 851 200 грн (з ПДВ). Вартість щомісячних робіт з ТО та ПР залежить від кількості верстатів, які будуть обслуговуватись протягом календарного місяця відповідно до плану-графіка на 2020-2021 роки (додаток №2) та календарного плану (додаток №3) і становить, зокрема: І етап - 316 441,55 грн. (з ПДВ), ІІ етап - 208 686,41 грн. (з ПДВ) та ІІІ етап - 323 172,37 грн. (з ПДВ).

Ціна послуг визначена в національній валюті України - гривні, та включає вартість: робіт з ТО та ПР верстатів; робіт з демонтажу/монтажу вузлів, агрегатів, блоків верстата; робіт з комплексного налаштування електротехнічної та електронної частин верстата (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунок за надані виконавцем послуги проводиться щомісячно замовником шляхом 100% оплати окремо за кожен із етапів, зазначених в пункті 3.1 договору, протягом 10 банківських днів на підставі акта наданих послуг, підписаного обома сторонами.

У п. 5.1 договору вказано, що виконавець надає визначені договором послуги за місцезнаходженням замовника - Україна, м. Київ, вул. А. Туполєва 1, ДП Антонов .

У п. 5.2 договору погоджено, що виконавець зобов`язаний надати послуги в терміни, зазначені в плані-графіку на 2020-2021 роки (додаток № 2) та календарному плані (додаток №3).

Датою надання послуг вважається дата підписання акта наданих послуг відповідно до план-графіка на 2020-2021 роки (додаток №2) та календарного плану (додаток №3), кінцевий термін надання послуг - 01.07.2021 (п. 5.4 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору замовник зобов`язаний, зокрема: прийняти належно надані виконавцем послуги та у разі виявлення допущених виконавцем відступів від умов цього договору або інших недоліків негайно повідомити про них виконавцю; своєчасно та в повному обсязі проводити оплату за надані виконавцем послуги.

Згідно з п. 7.1 договору приймання наданих виконавцем послуг здійснюється замовником на підставі таких документів: акта технічного стану верстата; прийом-передача наданих послуг оформлюється сторонами шляхом підписання двостороннього акта наданих послуг, який є підставою для розрахунку.

На підтвердження виконання взятих на себе зобов`язань за договором протягом періоду з липня по вересень 2020 року позивачем до матеріалів справи надано акти про приймання робіт від 31.07.2020 на суму 316 441,55 грн, від 31.08.2020 на суму 208 686,41 грн та від 30.09.2020 на суму 323 172,37 грн, підписані представниками обох сторін.

Крім того, у матеріалах справи наявні й акти технічного стану після проведення ТО та ПР верстатів з ЧПК у липні 2020 року (акти від 31.07.2020 №147-08/20, №147-09/20, №147-10/20, №147-11/20, №147-12/20, №147-13/20, № 147-14/20, №147-15/20, №147-16/20, №147-17/20, №147-18/20, №147-19/20 та №147- 20/20), у серпні 2020 року (акти від 31.08.2020 №147-17/20, №147-18/20, №147-19/20, №147-20/20, №147-21/20, №147-22/20 та №147-23/20) та у вересні 2020 року (акти від 30.09.2020 №147-23/20, №147- 24/20, №147-25/20, №147-26/20, №147-27/20, №147-28/20, №147-29/20, №147-30/20, №147-31/20, №147-32/20, №147-33/20 та №147-34/20), підписані представниками сторін, згідно з якими за результатами перевірки встановлено, що роботи з ТО та ПР електротехнічної та електронної частини верстатів згідно з договором виконані у повному обсязі, верстати є технічно справними та придатними до експлуатації в паспортному режимі.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив, що 21.10.2020 надіслав на адресу відповідача вимогу про оплату І, ІІ та ІІІ етапів наданих послуг за договором на загальну суму 848300,33 грн (з ПДВ). Дана вимога була отримана відповідачем 23.10.2020, проте залишена без відповіді та без задоволення.

Встановивши вказані обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У силу ст. 526 ЦК України, з якою кореспондується ч.1 ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому підпадає під правове регулювання, зокрема, глави 61 Підряд ЦК України.

Так, у силу частин 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Стаття 853 ЦК України визначає загальний порядок прийняття підрядних робіт. Хоча наведена норма не передбачає складання двостороннього акта передачі-приймання виконаних робіт, утім, за загальним правилом, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами, який є первинним документом, що фіксує факт здійснення господарської операції з виконання підрядних робіт.

Як уже зазначалося, згідно з п. 7.1 договору приймання наданих виконавцем послуг здійснюється замовником на підставі акта технічного стану верстата; прийом-передача наданих послуг оформлюється сторонами шляхом підписання двостороннього акта наданих послуг, який є підставою для розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У п. 4.1 договору сторони погодили, що розрахунок за надані виконавцем послуги проводиться щомісячно замовником шляхом 100% оплати окремо за кожен із етапів, зазначених в пункті 3.1 договору, протягом 10 банківських днів на підставі акта наданих послуг, підписаного обома сторонами.

Виходячи з положень наведених норм та умов договору, встановивши, що наявними у матеріалах справи актами технічного стану верстатів та актами про приймання робіт, підписаними представниками сторін, підтверджується виконання позивачем у липні - вересні 2020 року (І, ІІ, ІІІ етап) та прийняття відповідачем робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту верстатів, місцевий господарський суд мотивовано зазначив, що у відповідача виник обов`язок з оплати їх вартості, строк виконання якого є таким, що настав, а відтак правомірно стягнув з ДП Антонов заборгованість у сумі 848300,33 грн.

Посилання скаржника на те, що позивачем до матеріалів справи надані не оригінали, а лише копії актів про приймання робіт за липень, серпень і вересень 2020 року не спростовують вказаного висновку суду першої інстанції, виходячи з такого.

Статтею 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Таким чином, для того, щоб бути допустимим доказом будь-який документ повинен бути залучений до матеріалів справи або в оригіналі, або із відміткою про засвідчення копії документа, яка складається зі слів Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує цю копію, її прізвища та ініціалів, дати засвідчення копії.

З наданих до матеріалів копій актів про приймання робіт за липень, серпень і вересень 2020 року вбачається, що їх засвідчено директором позивача у порядку, встановленому чинним законодавством.

Водночас у силу ч. 6 ст. 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, неподання учасником справи оригіналу письмового доказу виключає можливість прийняття до уваги судом його копії лише у разі, якщо учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність наявної копії оригіналу.

Разом з тим, скаржник не ставить під сумнів відповідність копій актів про прийняття робіт за спірний період їх оригіналам, адже взагалі не наводить даної обставини у якості аргументу ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному перегляді ухваленого рішення.

Більше того, відповідач визнає факт підписання його представниками, повноваження яких не оспорює, оригіналів актів про прийняття робіт за спірний період, натомість, зазначає, що останні не є належними та допустимими доказами виконання позивачем обумовлених договором робіт з підстави їх невідповідності вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки вказані акти не закінченні оформленням, про що свідчить відсутність відбитку печатки відповідача та вказівки на дату їх підписання представниками відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи, що сумнівів у достовірності наданих позивачем копій актів про прийняття робіт за липень - вересень 2020 року ні відповідач, ні суд не мали, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставини, яка у розумінні ч. 6 ст. 91 ГПК України виключала б можливість врахування судом першої інстанції належним чином засвідчених копій вказаних первинних документів при розгляді справи.

Посилання апелянта на те, що акти про приймання робіт за липень, серпень і вересень 2020 року не відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки не містять відбитка печатки підприємства та вказівки на дату їх підписання, колегією суддів відхиляється з огляду на таке.

За приписами ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги щодо обов`язкових реквізитів первинного документу визначені й у п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Водночас у п. 2.5 вказаного Положення зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Частиною 1 ст. 58-1 ГК України закріплено, що суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків (частина 3 наведеної норми).

У силу ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , як і п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, враховуючи необов`язковість скріплення особистого підпису повноважного представника на первинному документі печаткою, відсутність її відбитка не свідчить про наявність підстав вважати такий документ не закінченим оформленням.

З цієї ж підстави відсутність відбитка печатки відповідача на актах про приймання робіт за спірний період також не може розглядатися і як недолік вказаних документів та мати своїм юридичним наслідком невизнання господарських операцій, відомості про які вони містять.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що вказівка на дату складання актів про приймання робіт за липень - вересень 2020 року міститься у самому тексті останніх, що виключає необхідність її повторного дублювання кожним з представників сторін при підписанні вказаних актів, як на тому наполягає скаржник.

Твердження скаржника про те, що позивачем не доведено фактичної витрати трудомісткості нормо-годин на надання послуг з ТО і ПР по кожній моделі верстату у кількості, передбаченій календарним планом технічного обслуговування і поточного ремонту верстатів з ЧПК, що є додатком № 3 до договору, виходячи з якої сторонами була погоджена вартість робіт у кошторисі, що є додатком № 1 до договору, також не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у позові, виходячи з такого.

Як уже зазначалося, загальний порядок прийняття підрядних робіт урегульовано ст. 853 ЦК України, у частині 1 якої зазначено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

На практиці огляд робіт передує їх прийняттю, оскільки прийняттю замовником підлягає не будь-яка робота, а лише та, яка виконана підрядником відповідно до умов, зафіксованих у договорі.

Замовник вправі відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення допущених відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявивши про це підряднику, тобто безпосередньо при прийнятті результату робіт.

Враховуючи, що форма такої заяви законом не встановлена, усі явні недоліки та відступи від умов договору замовник може зафіксувати як у самому акті приймання-передачі робіт, так і в іншому, спеціально складеному документі.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Разом з тим, з наявних у матеріалах справи актів про приймання робіт за липень - вересень 2020 року вбачається, що останні підписані представниками замовника за результатами попередньої перевірки технічного стану обладнання без будь-яких зауважень. Не викладені такі зауваження відповідачем і в окремому документі, складеному при прийнятті результату робіт.

При цьому, як правильно оцінено судом першої інстанції, листи відповідача № 147-26/20 від 20.10.2020 та № 147/10694-20 від 04.12.2020 такими зауваженнями не є, оскільки не містять жодної вказівки на наявність у роботах відступів від умов договору чи інших недоліків, натомість, зміст останніх зводиться виключно до вимоги про надання позивачем затверджених актів по фактично витраченим нормо-годинам на виконання І, ІІ і ІІІ етапу робіт, оформлення яких умовами договору взагалі не передбачено.

Отже, оскільки підписання замовником актів приймання-передачі виконаних робіт без будь-яких зауважень свідчить про погодження ним обсягів, якості та відповідності робіт умовам договору, тому є підставою для виникнення у підрядника права, а у замовника - обов`язку з оплати прийнятих робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 189 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Виходячи з приписів ч. 3 ст. 843 ЦК України, ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 наведеної норми).

Зі змісту наведеного слідує, що сторони можуть обмежитися вказівкою в договорі лише на критерії і порядок розрахунку вартості робіт після закінчення їх виконання, тобто погодити тільки сам спосіб визначення ціни.

Стаття 844 ЦК України закріплює, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим.

Якщо інше не встановлено договором, кошторис є твердим (частина 2 наведеної норми).

Це означає, що зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. З одного боку, у випадку його перевищення усі пов`язані з цим витрати покладаються на підрядника (ч. 3 ст. 844 ЦК України), з іншого - замовник не має права вимагати зменшення твердого кошторису (ч. 5 ст. 844 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що у кошторисі вартості виконання робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту електротехнічної та електронної частини складних верстатів з ЧПК, який є додатком №1 до договору, сторони погодили вартість відповідних робіт по кожній моделі верстату, виходячи з вартості 1 нормо-години, помноженої на трудомісткість нормо-годин по кожній з таких моделей.

При цьому вказівки на те, що погоджений кошторис є приблизним умови договору не містять.

Водночас у п. 3.1 договору сторони погодили вартість кожного з етапів щомісячних робіт з ТО та ПР, а саме: І етап - 316 441,55 грн. (з ПДВ), ІІ етап - 208 686,41 грн. (з ПДВ) та ІІІ етап - 323 172,37 грн. (з ПДВ).

Виходячи з наведеного, сторонами встановлена тверда ціна на визначений обсяг робіт по кожному етапу, що підлягає окремому прийманню та оплаті.

При цьому ні норми ЦК України і ГК України, ні умови укладеного договору не передбачають обов`язку підрядника надавати документи в обґрунтування вартості уже прийнятих робіт, що підлягає до сплати.

Натомість, вимога замовника про надання підрядником таких документів, заявлена в листах № 147-26/20 від 20.10.2020 та № 147/10694-20 від 04.12.2020, суперечить загальному принципу визначення ціни робіт за договором підряду, згідно з яким вартість робіт погоджується сторонами до початку їх виконання, будь-які наступні зміни під час виконання також повинні попередньо узгоджуватись сторонами, у той час як зміна вартості робіт уже після їх виконання не допускається.

З огляду на викладене у суду відсутні підстави приймати до уваги виконаний відповідачем в односторонньому розрахунок вартості І, ІІ і ІІІ етапу робіт за договором.

Таким чином, цілком правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що прийняті відповідачем роботи підлягають оплаті за цінами, погодженими сторонами у договорі підряду, які і вказані позивачем при обчисленні заявленої до стягнення суми боргу.

До того ж, щодо складена відповідачем довідка № 411/270 від 08.12.2020 про перебування працівників позивача на території ДП Антонов 672,3 годин не спростовує можливості дистанційного доступу позивача до обладнання для виконання частини обумовлених договором робіт шляхом використання спеціалізованого програмного інструментарію Siemens AG в режимі off-line - без наявності фізичного обладнання, як про те йдеться в листі-відповіді виробника обладнання від 07.12.2020, наданому позивачем до матеріалів справи.

Стосовно посилання місцевого господарського суду у мотивувальній частині прийнятого рішення на норми глави 63 Послуги. Загальні положення ЦК України колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що головна відмінність предмету договору підряду від договору про надання послуг полягає у змісті самого зобов`язання, яке бере на себе виконавець. Так, якщо метою замовника є отримання певного кінцевого і, як правило, уречевленого результату діяльності (наприклад, технічно справного і придатного до експлуатації в паспортному режимі верстату), а сама діяльність - це лише необхідна умова для досягнення такого результату, то в термінах ЦК України мова йде про роботи. І, відповідно, відносини сторін, спрямовані на досягнення чи створення такого результату та передачі його замовнику повинні регулюватися договором підряду. Якщо ж зміст зобов`язання виконавця полягає безпосередньо у здійсненні певних дій, спрямованих на досягнення корисного ефекту для замовника, результат яких є невід`ємним від самої діяльності та окремо замовнику не передається, то відносини, які виникли між сторонами, повинні регулюватися договором про надання послуг.

Тобто відмінність предмету договору підряду від договору про надання послуг полягає у тому, що за договором підряду цінність для замовника становить тільки результат робіт, який і підлягає оплаті останнім, у той час як за договором про надання послуг цінність для замовника становлять самі дії виконавця, навіть якщо вони спрямовані на досягнення певних результатів, невід`ємних від самої роботи. Саме діяльність (дії) виконавця, а не її результат, який є наслідком цієї діяльності, і підлягає оплаті за договором про надання послуг.

Отже, виходячи з наведеного та умов укладеного договору слідує, що між сторонами виникли правовідносини саме з договору підряду, наслідком чого є застосування до них саме тих норм права, якими визначаються особливості, притаманні для договорів даного виду.

Утім, враховуючи, що застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин сторін приписів глави 63 Послуги. Загальні положення ЦК України не мало своїм наслідком неправильного вирішення ним спору по суті, колегія суддів вважає, що наведене не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, беручи до уваги, що наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції стосовно заявленої вимоги, у той час як помилкове посилання на приписи глави 63 Послуги. Загальні положення ЦК України не мало своїм наслідком неправильного вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2021 у справі №910/18056/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП Антонов - без задоволення.

У силу ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись приписами статей 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Антонов" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2021 у справі №910/18056/20 - без змін.

2. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2021 у справі №910/18056/20.

3. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.04.2021.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко