Постанова

від 22.04.2021 по справі 922/2927/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2021 р. Справа № 922/2927/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А. , суддя Шевель О.В.

за участі секретаря судового засідання Ярітенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" (вх.№3508Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2020 (рішення ухвалене суддею Бринцевим О.В. 19.11.2020 об 11:46 год. у приміщенні господарського суду Харківської області, повний текст рішення складено 26.11.2020)

та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2020 (додаткове рішення складено суддею Бринцевим О.В. 03.12.2020 о 12:45 год. у приміщенні господарського суду Харківської області, повний текст додаткового рішення підписано 09.12.2020) у справі №922/2927/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг", м.Маріуполь,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування", м. Харків,

про стягнення 1417702,68грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.11.2020 у справі №922/2927/20 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" штрафні санкції за договором поставки від 20.03.2019 №2129/19 у розмірі 1417702,68 грн. та виплати по оплаті судового збору 21265,54 грн.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 03.12.2020 у справі №922/2927/20 заяву ТОВ "Метінвест Інжиніринг" задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27314,52 грн.

ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2020 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2020 у справі №922/2927/20 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Метінвест Інжиніринг" відмовити повністю, покласти на позивача сплату витрат на правову допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції:

- обмежено витлумачив п. 8 специфікації №1 (в редакції від 20.03.2019) та не надав йому належної правової оцінки, при цьому не застосував норми матеріального права - ст. 213 та 637 ЦК України, які підлягали застосуванню, у зв`язку з чим поставив в залежність визначення дати поставки від дати підписання актів прийому-передачі покупцем;

- зробив помилковий висновок, що застереження, які містяться у відповідних актах приймання-передачі про відсутність претензій щодо строків поставки не є правочином про зміну строків поставки визначених специфікацією. Підписуючи акти приймання-передачі з застереженнями щодо відсутності претензій щодо строків поставки, покупець фактично продемонстрував свою волю на погодження нових строків поставки та продемонстрував відсутність у нього відповідних претензій. Здійснення повної оплати без утримання з суми, що підлягає оплаті за цим договором, розміру неустойки (як-то передбачено п. 5.6 договору), свідчить про повне погодження покупця зі своєчасністю поставки товару відповідно до погоджених сторонами умов;

- не вірно витлумачив п. 7.3 договору, що призвело до невірних розрахунків. Так, за твердженням відповідача, сторони у п. 7.3 договору під простроченням мали на увазі порушення строків або об`ємів обладнання більш як на 10 календарних днів, тобто погодили, що цей період є пільговим, і прострочка поставки за перші десять днів не тягне нарахування штрафних санкції.

За твердженням відповідача, вказані порушення є підставами для скасування рішення суду від 19.11.2020 та прийняття нового рішення про відмову у позові, що тягне за собою скасування і додаткового рішення від 03.12.2020 про стягнення витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Ільїн О.В., суддя Шутенко І.А.) відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою у справі №922/2927/20; позивачу встановлено строк до 04.02.2021, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів іншому учаснику справи; призначено справу до розгляду на 09.02.2021.

25.01.2021 від ТОВ "Метінвест Інжиніринг" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №948), в якому воно просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2020 у справі №922/2927/20 - без змін.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2021 у зв`язку з відпусткою судді Ільїна О.В., який входив до складу судової колегії, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Россолов В.В., суддя Шутенко І.А.

09.02.2021 суддя Слободін М.М. заявив про самовідвід у справі №922/2927/20.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 заяву судді Слободіна М.М. про самовідвід у справі №922/2927/20 задоволено; ухвалено матеріали справи №922/2927/20 передати на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2021 у зв`язку з самовідводом головуючого судді Слободіна М.М., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 призначено розгляд справи за апеляційною скаргою ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" на рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2020 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2020 у справі №922/2927/20 на 16.03.2021.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2021 у зв`язку з відпусткою судді Фоміної В.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 01.04.2021.

01.04.2021 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги (вх.№3821).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 оголошено перерву до 22.04.2021.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

20.03.2019 між ТОВ "Метінвест Інжиніринг" (покупець) та ТОВ "ХЕЗ ПТМ" (постачальник) укладено договір поставки №2129/19 (на придбання технологічного обладнання) (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти та оплатити обладнання на умовах, визначених цим договором (п. 1.1).

Кількість, номенклатура обладнання вказуються у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору строки поставки обладнання вказуються в специфікаціях. Постачальник має право здійснити поставку обладнання в інші строки виключно на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі (п.3.4 договору).

Згідно п. 3.6 договору право власності та ризик випадкового знищення або пошкодження обладнання переходить від постачальника до покупця з дати поставки товару.

Приймання обладнання за кількістю проводиться згідно з вимогами Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965 р. №П-6 із змінами та доповненнями, а також у відповідності із вимогами ТУ та ДЕСТ для даного обладнання. Приймання обладнання за якістю проводиться одним із таких способів, які обирає покупець: у відповідності з вимогами Інструкції, яка затверджена постановою Держарбітражу від 25.04.1966 р. №П-7 із змінами та доповненнями, а також у відповідності з вимогами ТУ та ДЕСТ для даного обладнання; за участі незалежної експертної організації, залученої покупцем (пункти 6.1 та 6.2 договору).

Відповідно до п. 6.3.1 договору, якщо покупець є вантажоодержувачем: постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку приймання обладнання оригінали наступних документів: рахунок на оплату обладнання; транспортні та супровідні документи; пакувальні документи; витратну накладну; акт приймання - передачі за кількістю та якістю; експлуатаційні документи (паспорт, технічний опис, інструкції на монтаж та експлуатацію, складальні креслення); сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання відповідності (на імпортне обладнання) - за необхідності; декларація/сертифікат про відповідність діючим технологічним регламентам України (від виробника, імпортера або розповсюджувача); дозвіл на приймання машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки, якщо інша форма оцінки відповідності, яка є обов`язковою вимогою до нього, не встановлена технічними регламентами; у випадку наявності у складі машини незавершеної машини, декларацію про вбудовування останньої та відповідної інструкції по їх складанню; наносити на обладнання національний знак відповідності у законодавчо регульованій сфері; сертифікат санітарно - гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках); акт приймання - передачі обладнання (у двох екземплярах), який оформлено зі сторони постачальника; постачальник має права вимагати, а постачальник зобов`язаний надати будь - які інші документи, передбачені діючим законодавством України. Вищевказаний перелік документів не є вичерпним для постачальника. У випадку, якщо покупцю за будь-яким причинам будуть необхідні додаткові документи на обладнання або діючим законодавством України передбачено надання додаткових документів, постачальник зобов`язаний надати такі документи покупцю незалежно від наявності вимог покупця.

Згідно п. 6.4 договору покупець має право відмовитись від приймання поставленого обладнання до надання документів, зазначених у п. 6.3 договору.

Згідно п. 10.8. договору всі зміни та доповнення до цього договору є його невід`ємною частиною та дійсні лише в тому випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

20.03.2020 сторонами було складено специфікацію №1 до договору на загальну суму 14040000,00грн. з ПДВ. У відповідності до пункту 8 специфікації №1 (в редакції від 20.03.2019) датою поставки вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі обладнання від постачальника покупцю за кількістю та якістю на складі покупця.

Додатковою угодою від 10.06.2019 №1 до договору поставки №2129/19 від 20.03.2019 сторони виклали пункт 1 специфікації №1 до договору в новій редакції.

Так, відповідно до п. 1 вказаної специфікації постачальник виготовляє та здійснює поставку, а покупець приймає та оплачує таке обладнання у межах реалізації проекту Реконструкції ЛПЦ - 1700 ММК ім. Ілліча :

- пристрій зміни валків В3-1.Р08.F4.02.01.04.OTO.B.04.TX.01 у кількості 1 одиниці та вартістю 393750,00 грн., строк поставки - 05.08.2019;

- пристрій підйому ОВ F5-7 B3-1.P08.F4.02.04.OTO.B.02.TX.02 у кількості 1 одиниці та вартістю 1705440,00грн., строк поставки - 10.07.2019;

- пристрій підйому робочих валків B3-1.P08.F4.02.01.04.OTO.B03.TX.02 у кількості 1 одиниці та вартістю 1528800,00 грн., строк поставки 10.07.2019;

- пристрій підйому робочих валків клітей F5-7B3-1.P08.F4.02.04.OTO.B.02.TX.03 у кількості 1 одиниці та вартістю 1050800,00 грн., строк поставки - 10.07.2019.

Загальна вартість обладнання складає 5610948,00 грн. (з урахуванням ПДВ).

На виконання умов договору відповідачем поставлено ТОВ "Метінвест Інжиніринг" обумовлене обладнання, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі:

- від 16.07.2019 №25 на суму 1260960,00 грн., який підписано покупцем 26.07.2019;

- від 01.08.2019 №26 на суму 2042928,00 грн., який підписано покупцем 06.08.2019;

- від 06.08.2019 №27 на суму 1834560,00 грн., який підписано покупцем 09.08.2019;

- від 19.08.2019 №28 на суму 472500,00 грн., який підписано покупцем 10.09.2019.

ТОВ "Метінвест Інжиніринг" звернулося до господарського суду з позовом, в якому посилаючись на неналежне виконання умов договору щодо строку поставки товару, а також на п. 7.3 договору, яким передбачено відповідальності за порушення цього строку, просило суд стягнути з ТОВ "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" на свою користь штрафні санкції за договором поставки №2129/19 від 20.03.2019 у розмірі 1417702,68 грн.

В свою чергу, відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що в актах приймання-передачі № 25 - 28 сторони погодили нові строки поставки, при цьому, постачальник вказав, що не має претензій щодо якості, кількості та строків поставки, а самі акти підписані повноважними представниками обох сторін. Крім того, відповідач посилається на те, що строки фактичної поставки були іншими, аніж вказує позивач у своєму розрахунку, тому розрахунок неустойки є арифметично помилковим. На думку відповідача, у своєму розрахунку позивач не врахував ані строків фактичної поставки - дат, в які було складено акти приймання-передачі обладнання, ані пільгового десятиденного періоду, протягом якого неустойка за порушення строків поставки не нараховується.

При прийнятті оскаржуваного рішення від 19.11.2020 суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено виконання відповідачем зобов`язання за договором з порушенням строків, встановлених цим договором, що є підставою для задоволення позову.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтями 627, 628 та 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі договору поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

В силу ст. 674 ЦК України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У специфікації №1 (в редакції від 20.03.2019) сторонами погоджено, що обладнання поставляється на умовах поставки DDP - склад покупця, у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010 (п.2 специфікації).

Умови поставки DDP (абревіатура від англійського Delivered Duty Paid, в перекладі - "поставка з оплатою мита") покладають на продавця максимальні обов`язки. Згідно міжнародних правил, продавець повинен надати в зазначене в договорі місце готовий до розвантаження товар, який вже пройшов митне очищення (як експортне, так і імпортне). Умови поставки DDP Інкотермс 2010 визначають, що продавець несе всі ризики і витрати, пов`язані з транспортуванням вантажу, в тому числі він зобов`язаний сплатити всі збори, пов`язані з експортом товару з країни призначення і імпортом в країну призначення. При цьому визначення "збори" включає в даному випадку відповідальність і ризики за проходження митного очищення, а також витрати, пов`язані з оплатою митних зборів, податків та будь-яких інших зборів.

В свою чергу, умовами п.6.1 та п. 6.2 договору сторонами погоджено, що приймання товару по кількості проводиться відповідно до Інструкції П-6, а по якості - відповідно до Інструкції П-7.

Пунктом 1 Інструкції П-6 встановлено, що ця інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами постачання або іншими обов`язками для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю.

Згідно із п. 3 Інструкції П-6 підприємство-одержувач зобов`язане забезпечити приймання продукції за кількістю в точній відповідності з стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, цією Інструкцією, іншими обов`язковими правилами і договором.

Приймання продукції проводиться в такі строки: а) продукції, що надійшла без тари, у відкритій тарі і в пошкодженій тарі, - в момент отримання її від постачальника чи зі складу органу транспорту або в момент розкриття опломбованих і розвантаження неопломбованих транспортних засобів і контейнерів, але не пізніше термінів, встановлених для розвантаження їх; б) продукції, що надійшла в справній тарі: за вагою брутто і кількістю місць - в терміни, зазначені в підпункті "а" цього пункту; за вагою нетто і кількістю товарних одиниць в кожному місці - одночасно з розкриттям тари, але не пізніше 10 днів, а продукції, що швидко псується не пізніше 24 годин з моменту отримання - при доставці продукції постачальником чи при вивезенні її одержувачем зі складу постачальника з моменту видачі вантажу органом транспорту - у всіх інших випадках (п. 9 Інструкції П-6).

Відповідно до п. 10 Інструкції П-6 приймання вважається проведеним своєчасно, якщо перевірка кількості продукції закінчена у встановлений термін.

Пунктом 1 Інструкції П-7 встановлено, що ця Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки або іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю і комплектністю, а також тари під продукцією або товарами.

Пунктом 6 Інструкції П-7 передбачено, що приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться на складі одержувача в такі строки: а) при міжміських поставках - не пізніше 20 днів, а продукції, що швидко псується - не пізніше 24 годин після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад одержувача при доставці продукції постачальником чи при вивезенні продукції одержувачем; б) при одномісцевому постачанні - не пізніше 10 днів, а продукції, що швидко псується - 24 годин після надходження продукції на склад одержувача.

Приймання вважається проведеним своєчасно, якщо перевірку якості і комплектності продукції закінчено у встановлені терміни (п. 10 Інструкції П-7).

Як вбачається з матеріалів справи:

- згідно товарно-транспортної накладної №Р25 від 16.07.2019 пристрій підйому робочих валків клетей F5-7 B3-1.P08.F4.02.04.OTO.B.02.TX.03 фактично доставлено на склад покупця 17.07.2019, а прийнято позивачем згідно акту прийому-передачі 26.07.2019;

- згідно товарно-транспортної накладної №Р27 від 06.08.2019 пристрій підйому робочих валків B3-1.P08.F4.02.01.04.OTO.B.03.TX.02 фактично доставлено на склад покупця 07.08.2019, а прийнято позивачем згідно акту прийому-передачі 09.08.2019;

- згідно товарно - транспортної накладної №Р28 від 19.08.2019 пристрій зміни валків B3-1.P08.F4.02.01.04.OTO.B.04.TX.01 фактично доставлено на склад покупця 20.08.2019, а прийнято позивачем згідно акту прийому-передачі 10.09.2019;

- згідно товарно - транспортної накладної №Р26 від 01.08.2019 пристрій підйому ОВ F5-7 B3-1.P08.F4.02.04.OTO.B.02.TX.02 фактично доставлено на склад покупця 02.08.2019, а прийнято позивачем згідно акту прийому-передачі 06.08.2019.

Вказані обставини були підтверджені представниками сторін в судовому засіданні.

Доводи заявника апеляційної скарги, що підписуючи акти приймання-передачі з застереженнями про відсутність претензій щодо строків поставки, покупець фактично погодив зміну строків поставки, визначених специфікацією, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані застереження, які містяться у актах приймання-передачі, не є правочином про зміну строків поставки, визначених специфікацією.

Відповідно ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що працівник відділу транспорту, приймання та складського обліку Качанов А.А., який підписав акти прийому-передачі від імені покупця, має повноваження на вчинення правочинів від імені ТОВ "Метінвест Інжиніринг".

Не можуть бути прийняті судом і посилання відповідача на те, що відсутність повноважень у вказаного працівника діяти від імені ТОВ "Метінвест Інжиніринг" була компенсована шляхом наступного схвалення правочину.

Так, зі змісту статті 241 ЦК України вбачається, що подальше схвалення правочину, вчиненого представником з перевищенням повноважень, повинно бути прямо і однозначно виражено, зокрема вчиненням дій, що свідчать про прийняття його до виконання. В контексті вказаної норми мова може йти про схвалення вчиненого правочину щодо зміни умов договору, який має вчинятися в такій саме формі, що й договір, що змінюється.

Тому, для висновку про "подальше схвалення правочину" недостатньо просто дій спрямованих на прийняття виконання за договором, здійсненого з порушенням узгодженого сторонами строку. Такі дії можуть бути лише свідченням належного чи неналежного виконання умов правочину, а не підтвердженням виникнення нового.

Відсутність активних заперечень проти поставки товару з прострочкою в момент прийомки товару, невикористання права на притримання оплати та інша пасивна поведінка позивача також не можуть бути доказом вчинення правочину зі зміни строків поставки, обумовлених договором.

Стосовно доводів про неутримання позивачем неустойки в односторонньому порядку з суми, яка підлягає сплаті відповідачу відповідно до пункту 5.6. договору, що, на думку відповідача, є доказами відмови позивача від застосування неустойки за порушення строків поставки та погодження нових умов поставки, колегія суддів зазначає таке.

Застосування оперативно-господарських санкцій у вигляді утримання є правом, а не обов`язком покупця. Відповідно ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Крім того, факт повної оплати позивачем поставленого товару також не свідчить про погодження позивачем нових строків поставки та відсутності в нього претензій щодо строків поставки. Обов`язок оплати товару після його прийняття прямо встановлений ч. 1 ст. 692 ЦК України. При цьому, договір не містить умов щодо звільнення покупця від оплати товару у разі, якщо той поставлений з прострочкою, або умов щодо автоматичного зменшення вартості товару тощо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно необґрунтованості доводів відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем неустойки відповідно пункту 7.3. договору за перші 10 календарних днів (якщо прострочка триває понад цей період, оскільки виходячи з вказаних положень договору постачальник не сплачує покупцю пеню лише якщо порушення строків поставки обладнання становить 10 календарних днів і менше. В усіх інших випадках нараховується пеня за кожен день прострочення, починаючи з першого дня прострочення.

Матеріали справи дають підстави вважати, що зі сторони відповідача мало місце певне прострочення виконання умов договору та відповідно наявні підстави для нарахування йому неустойки.

Проте, суд першої інстанції, в цілому правильно оцінивши положення договору та специфікації до нього, а також застосувавши норми права, зокрема, Інструкцій №П6 та П7, не звернув увагу, що позивачем не в повній мірі обґрунтовано тривалість періоду прийняття товару з моменту його фактичної поставки відповідачем на склад покупця до моменту підписання останнім актів приймання-передачі, адже враховуючи умови п. 6 Інструкції №7 покупець може прийняти такий товар в межах 20 днів, тобто як в день фактичної поставки, так і на двадцятий день після фактичної поставки, при цьому строки такого приймання об`єктивно не залежать від постачальника.

Водночас, відповідно положень ст. 614 ЦК України підставою для застосування відповідальності за порушення зобов`язання є наявність вини зобов`язаної сторони.

Окрім того, за положеннями ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства, зокрема, відносяться справедливість, добросовісність та розумність. Цивільне законодавство також визначає межі здійснення цивільних прав, відповідно до яких при здійснення своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ст. 13 ЦК України). Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Так, згідно матеріалів справи за товарно-транспортною накладною №Р28 від 19.08.2019 відповідачем фактично доставлено товар на склад покупця 20.08.2019, а відповідний акт прийому-передачі №28 від 19.08.2019 підписано позивачем 10.09.2019. Враховуючи умови п. 10.3 договору, в якому сторони передбачили можливість електронного листування, 20.08.2019 позивачем направлено на електронну адресу відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) лист, в якому зазначалось про відсутність позиції 4 згідно акту на кресленні. У електронному листі було два вкладення (акт приймання-передачі №906 від 19.06.2019 та креслення засобу для зміни валков). При цьому, позивач зазначав, що після того, як вказану позицію доставлено покупцю, товар було прийнято у відповідності до умов договору - 10.09.2019, про що зазначено у відповідному акті прийому- передачі. Вказані обставини також не заперечуються відповідачем. А тому, в даному випадку цілком правомірно позивачем було здійснено нарахування неустойки відповідачу за прострочку поставки товару по 10.09.2019. в загальній сумі 165375,00 грн.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б обґрунтовували тривалість періоду прийняття позивачем від відповідача товару після фактичної його поставки на склад позивача відповідно до актів прийому-передачі:

- №25 від 16.07.2019 у період з 17.07.2019 по 26.07.2019;

- №26 від 01.08.2019 у період з 02.08.2019 по 06.08.2019;

- №27 від 06.08.2019 у період з 07.08.2019 по 09.08.2019.

В обґрунтування цих фактів позивач лише посилається на специфіку роботи власного підприємства, тобто на обставини, які об`єктивно жодним чином не залежать від волі або дій відповідача.

Слід зазначити, що відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки.

Проте, згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з цим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер. Слід також враховувати, що укладаючи договір сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, порядок розрахунків, відтак відповідач прийнявши на себе зобов`язання за спірним договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Господарський суд повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Колегія суддів, враховуючи не доведеність позивачем як обставин, якими обумовлювалися відповідні строки прийняття ним товару, так і спричинення йому прострочкою відповідача негативних наслідків, співмірних нарахованих санкціям, з огляду на те, що загальний розмір неустойки складає більш ніж 25% від вартості товару, що був поставлений з прострочкою, що є не сумісним з принципом розумності, справедливості, а тому не має компенсаційний характер для позивача, колегія суддів вважає, що при обчисленні неустойки необхідно врахувати строки поставки товару на склад покупця, що буде свідчити про дотримання балансу інтересів сторін.

З урахуванням положень п. 7.3 договору та обставин справи, колегія суддів вважає, що обґрунтованими є періоди нарахування неустойки за фактичної датою поставки товару відповідно до актів прийому-передачі:

- №26 від 01.08.2019 на суму 2042928,00 грн. (строк поставки згідно специфікації - 10.07.2019) до 02.08.2019. Отже мала місце прострочка виконання умов договору - 22 дні, а відповідна сума неустойки складає - 449444,16 грн.;

- №27 від 06.08.2019 на суму 1834560,00 грн. (строк поставки згідно специфікації - 10.07.2019) до 07.08.2019. Отже мала місце прострочка виконання умов договору - 27 днів, а відповідна сума неустойки складає - 495331,20 грн.

Проте, фактична поставка товару, яка була оформлена актом №25 від 16.07.2019, була здійснена відповідачем 17.07.2019. При цьому, строк згідно специфікації встановлено до 10.07.2019, а тому прострочення виконання зобов`язання складає менш ніж 10 календарних днів (6 днів) і відповідно п. 7.3. договору неустойка в даному випадку не нараховується.

Отже, обґрунтованою до стягнення з відповідача у зв`язку з порушенням строків виконання зобов`язання є загальна сума неустойки у розмірі 1110150,36 грн.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при неповному з`ясуванні обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення суду.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 282 ГПК України у випадку скасування або зміни судового рішення постанова суду апеляційної інстанції має містити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Враховуючи зміну судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції від 19.11.2020, додаткове рішення суду також підлягає зміні в частині стягнення суми понесених витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2020 у справі №922/2927/20 змінити, виклавши його резолютивну частину у такій редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування (61082, м. Харків, просп. Московський, буд. 144, кім. 704/2, код ЄДРПОУ 32868567) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест Інжиніринг (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 5, код ЄДРПОУ 37732376) штрафні санкції за договором поставки від 20.03.2019 №2129/19 у розмірі 1110150,36 грн. та витрати по оплаті судового збору 16652,26 грн.

В іншій частині позову відмовити. .

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2020 у справі №922/2927/20 змінити, виклавши його резолютивну частину у такій редакції:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест Інжиніринг задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування (61082, м. Харків, просп. Московський, буд. 144, кім. 704/2, код ЄДРПОУ 32868567) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест Інжиніринг (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 5, код ЄДРПОУ 37732376) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21388,99 грн.

В іншій частині заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест Інжиніринг залишити без задоволення. .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест Інжиніринг (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 5, код ЄДРПОУ 37732376) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування (61082, м. Харків, просп. Московський, буд. 144, кім. 704/2, код ЄДРПОУ 32868567) 6919,93 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.04.2021.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.А. Пуль

Суддя О.В. Шевель