Ухвала від 28.04.2021 по справі 914/893/20

УХВАЛА

28 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/893/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України")

на рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2020 та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021

за позовом АТ "НАК "Нафтогаз України"

до Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго"

(далі - Підприємство)

про стягнення 3 673 424,95 грн.,

ВСТАНОВИВ:

24.02.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 у справі №914/893/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 674 579,38 грн. пені скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Підставою для звернення з позовом слугувало порушення відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу від 06.10.2016 №5159/1617-ТЕ-21 щодо своєчасного здійснення оплати поставлено протягом жовтня 2016 року - вересня 2017 року природного газу на загальну суму 286 922 365,17 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.11.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021: позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 1 574 018,56 грн. пені, 393 444,33 грн. - 3% річних, 1 031 382,68 грн. "інфляційних втрат", 55 101,37 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими. Водночас, враховуючи клопотання Підприємства про зменшення розміру пені, суди на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини першої статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зменшили розмір пені на 30%, зазначивши при цьому, що таке зменшення розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Звертаючись з касаційною скаргою, АТ "НАК "Нафтогаз України" посилається на порушення судами попередніх інстанцій статей 224, 226, 233 ГК України, статті 551 ЦК України та просить зазначені рішення та постанову скасувати.

АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції: не з`ясував, чи дійсно розмір нарахованої позивачем неустойки значно перевищує розмір збитків позивача, оскільки взагалі питання завданих позивачу збитків від несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу апеляційним судом не досліджувалось; не надав об`єктивну оцінку винятковості випадку несвоєчасної сплати відповідачем заборгованості за договором про постачання природного газу; не взяв до уваги соціальну значущість позивача, який є стратегічним об`єктом для економіки держави. Несвоєчасна оплата поставленого природного газу призводить до неможливості вчасно розраховуватись за придбаний природний газ позивачем, що спричиняє значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14.

Судами попередніх інстанцій при розгляді клопотання про зменшення розміру пені враховано, що: відповідачем природний газ використовується виключно для повного задоволення потреб населення та юридичних осіб у тепловій енергії, яка використовується для опалення приміщень, отримання гарячої види і промислових технологічних процесів, що є й метою створення самого Підприємства; основним напрямком діяльності Підприємства є, зокрема, виробництво, транспортування і реалізація теплової енергії для опалення і гарячого водопостачання житлового фонду, об`єктів соціально-культурного та промислово-виробничого призначення міста Львів і підприємницької діяльності; Підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, що підтверджується фінансовим звітом та балансом за 2019 рік; позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану АТ "НАК "Нафтогаз України" саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору; станом на день звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем у повному обсязі здійснена оплата отриманого за договором про постачання природного газу, і заборгованість відповідача відсутня.

Також судами враховано, що, крім стягнення штрафних санкцій, позивачем було застосовано до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та "інфляційних нарахувань", які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства.

Відтак суди дійшли висновку, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та "інфляційних втрат" у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не подав суду будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах.

З огляду на наведене висновок суду апеляційної інстанції щодо застосування до спірних правовідносин статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України, викладений в оскаржуваній постанові, відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19 щодо передбаченого статтею 233 ГК України, статтею 551 ЦК України права суду на зменшення пені, яке може бути реалізоване судом у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 у справі №914/893/20, оскільки Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Керуючись статтею 234, пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 у справі № 914/893/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос