Рішення

від 20.04.2021 по справі 120/336/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 квітня 2021 р. Справа № 120/336/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шаповалової Т.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Ковальова В.О.

представників відповідача: Малишенко А.В., Бондарчука С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТДОРСТРОЙ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТДОРСТРОЙ" (далі - ТОВ РОСТДОРСТРОЙ ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач), у якому просило суд:

визнати протиправним та скасувати наказ № 4124 к від 24.11.2020 року Головного управління ДПС у Вінницькій області;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0040050705 від 23.12.2020 року;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Вінницькій області № 0040090705 від 23.12.2020 року.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що відповідно до наказу № 4124к від 24.11.2020 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області була призначена фактична перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТДОРСТРОЙ" з 25.11.2020 року терміном 10 діб, за період з 01.04.2020 року.

Позивач вважає, що фактична перевірка була здійснена з порушенням норм чинного законодавства України і є протиправною з таких підстав:

у оскаржуваному наказі від 24.11.2020 року зазначена адреса проведення фактичної перевірки ТОВ РОСТДОРСТРОЙ Вінницький район, с. Комарів, вул. Господарський двір, точна адреса проведення фактичної перевірки не зазначена;

у оскаржуваному наказі вказано, що підставою для проведення фактичної перевірки є отримання інформації в установленому законодавством порядку про порушення підприємством вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами- лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, але не вказано, яку саме інформацію було отримано, від кого та яким чином вона стосується платника податків - ТОВ РОСТДОРСТРОЙ ;

копія оскаржуваного наказу була вручена ОСОБА_1 - начальнику дільниці, він не є уповноваженою особою ТОВ РОСТДОРСТРОЙ на отримання вказаних документів у розумінні чинного законодавства України.

Отже, на думку позивача, дії посадових осіб Головного управління ДПС у Вінницькій області щодо вручення не уповноваженій особі копії наказу виходять за межи норм чинного законодавства України.

За результатами перевірки ТОВ РОСТДОРСТРОЙ було складено акт фактичної перевірки від 03.12.2020 року, який позивач отримав 18.12.2020 року.

На підставі акту фактичної перевірки № 3848/02/32/07/05/33658865 від 03.12.2020 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0040090705 від 23.12.2020 року, яким застосовано штраф в розмірі 500 000 грн. та № 0040050705 від 23.12.2020 року, яким застосовано штраф в розмірі 1020 грн.

Відповідно до п. 86.7 Податкового кодексу України ТОВ РОСТДОРСТРОЙ надало свої заперечення 23.12.2020 року №3051.

Позивач зауважує, що заперечення, по незалежним від них причинам, стосувалися більш неправомірності проведення перевірки. ТОВ РОСТДОРСТРОЙ було позбавлене можливості надати аргументовані заперечення з оскільки Акт складений дуже нерозбірливим почерком, що по суті, позбавило позивача можливості надання заперечень по суті перевірки. Зрозуміти з Акту у чому полягало порушення, що було виявлено в ході перевірки не було можливості, так як Акт є нечитабельним, складений нерозбірливим почерком та зміст Акту незрозумілий.

Однак за результатами розгляду заперечень, відповідач дійшов висновку залишити без змін акт фактичної перевірки №3848/02-32-07-05/33658865 від 03.12.2020 р. (№10/6/02-32-07-05 від 05.01.2021р.).

Позивач вважає, що вказані рішення і наказ є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 22.01.2021 року даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено 10-денний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме, доказів сплати судового збору.

На виконання вимог ухвали суду від 22.01.2021 року позивач усунув вказані недоліки.

Ухвалою суду від 05.02.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

02.03.2021 року представник відповідача подав відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що перевіркою встановлено порушення статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995 р. №481/95-ВР зі змінами та доповненнями (далі - Закон №481/95-ВР) - зберігання пального без наявності (придбання) дозвільного документа - ліцензії на право зберігання пального.

Щодо аргументів позивача про протиправність наказу про проведення перевірки та не зазначення підстав такої перевірки, то зазначає, що норма п.п.80.2.5 ПК України дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону №481/95- ВР покладені на контролюючі органи.

З огляду на зазначене вище, відповідач зазначає, що працівники ГУ ДПС у Вінницькій області мають право проводити фактичну перевірку незалежно від настання певних обставин, а реалізовуючи завдання, які покладені законодавством (в даному випадку п.п. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 ПК України) на контролюючий орган.

Відтак, відповідач вважає, що наказ Головного управління ДПС у Вінницькій області «Про проведення фактичної перевірки ТОВ РОСТДОРСТРОЙ № 4184 к від 24.11.2020 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Згідно з даними Єдиного реєстру акцизних накладних ТОВ РОСТДОРСТРОЙ у період з 01.04.2020 року по 03.12.2020 року отримувало пальне (дизельне паливо код УКТ ЗЕД 2710194300) через пересувні акцизні склади від TOB «СК АВТОСТРОЙ» (код СДРПОУ 37477703) в кількості 216803,88 л.

Порядок заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, затверджений наказом Міністерства фінансів України 25.02.2016 № 218, визначає механізм заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального відповідно до статей 231, 232 розділу VI Акцизний податок ПК України.

Крім того, п. 2 розділу II Порядку № 218 встановлено, що акцизна накладна складається при кожній повній або частковій операції з реалізації пального.

З наведеного слідує, що постачальником TOB «СК АВТОСТРОЙ» було зареєстровано акцизні накладні з продажу пального на покупця - ТОВ РОСТДОРСТРОЙ .

Перевіркою встановлено факт зберігання пального (дизельне пальне) ТОВ «РДС» без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право зберігання пального.

На підставі первинного складського обліку (показників лічильника витрат пального) станом на 11-50 год. 25.11.2020 року встановлено наявність облікового залишку дизельного пального 1203.00 л.

Для зберігання зазначеного пального ТОВ РОСТДОРСТРОЙ використовує один наземний металевий резервуар. Зазначений резервуар розташований на території виробничої дільниці ТОВ РОСТДОРСТРОЙ за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Комарів, вул. Господарський двір, 4.

Отже, згідно з приписами абз.8 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), за зберігання пального без ліцензії застосовується штраф у розмірі 500 000,00 грн.

25.11.2020 року начальнику виробничої дільниці ТОВ РОСТДОРСТРОЙ під розписку вручено письмовий запит про надання до перевірки документів щодо операцій по руху пального та технічної документації на ємності для зберігання пального.

Станом на 03.12.2020 року зазначені у письмовому запиті документи ТОВ РОСТДОРСТРОЙ до перевірки не надані.

Отже, на думку відповідача, податкові повідомлення-рішення № 0040090705 від 23.12.2020 року та № 0040050705 від 23.12.2020 року, є правомірними та не підлягають скасуванню.

Враховуючи наведене, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Разом з відзивом до суду надійшло клопотання відповідача про заміну відповідача правонаступником.

Судом усною ухвалою від 09.03.2021 року, із занесенням до протоколу судового засідання, керуючись ст.52 КАС України, задоволено заяву представника відповідача. Замінено відповідача Головне управління ДПС у Вінницькій області на його правонаступника Головне управління ДПС у Вінницькій області як відокремлений підрозділ ДПС (ЄДРПОУ: 44069150, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Ухвалою суду від 26.03.2021 року витребувати у позивача: технічну документацію мобільної асфальтозміжувальної установки типу "ЕСО 4000", докази (документи) використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ "СК Автострой" у кількості 216 803,88 літрів пального; відомості про точну адресу здійснення господарської діяльності у с. Комарів та відповідні підтверджуючі документи; у відповідача: додаток до листа ДПС України № 13939/7/99-00-07-05-03-07 від 11.08.2020 року, а також пояснення щодо встановлення адреси, за якою було здійснено фактичну перевірку.

На виконання вимог вказаної ухвали суду представник позивача надав засвідчені копії таких документів:

договору поставки № 01/10-ДТ від 01.10.2020 року, укладеного між ТОВ СК АВТОСТРОЙ та ТОВ РОСТДОРСТРОЙ ;

актів списання товарів: № 395 від 17.10.2020 р., № 396 від 18.10.2020 р., № 397 від 29.10.2020 р., № 398 від 30.10.2020 р., № 474 від 16.11.2020 р., № 475 від 16.11.2020 р., №476 від 16.11.2020 р., № 477 від 16.11.2020 р., № 478 від 17.11.2020 р., № 479 від 18.11.2020 р., № 480 від 24.11.2020 р.. № 481 від 24.11.2020 р„ № 482 від 24.11.2020 р., № 483 від 25.11.2020 р.;

податкових накладних: № 5 від 02.10.2020 р., № 17 від 15.10.2020 р., № 23 від 28.10.2020 р., № 9 від 07.11.2020 р., № 17 від 134 і.2020 р., № 26 від 16.11.2020 р., № 27 від 164 1,2020 р., № 37 від 25.11.2020 р.;

роздруківкою операцій за рахунком 631 бухгалтерського обліку позивача, роздруківкою звіту по операціям з дизпаливом Позивача та роздруківкою операцій за рахунком 203 бухгалтерського обліку позивача;

технічного паспорту на асфальтобетонний завод (АБЗ) ECO 4000 ;

фото таблиці на якій міститься фотографії ємності для дизельного палива, яка підключена до АБЗ ECO 4000 , який використовується позивачем;

договору оренди № ОР-2Р від 02.07.2018 р., укладеного між ТОВ РОСТДОРСТРОЙ та ТОВ ЮНИКА ПРОДЖЕКТ 2017 ;

договору оренди земельної ділянки від 13.06.2018 року, укладеного між Вінницькою обласною державною адміністрацією та ТОВ ЮНИКА ПРОДЖЕКТ 2017 .

06.04.2021 року представник відповідача подав клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із примиренням сторін, мотивуючи його тим, що ТОВ РОСТДОРСТРОЙ добровільно сплачено штрафні санкції на суму 501 020 грн., визначені оскаржуваними повідомленнями-рішеннями, а тому рішення № 0040090705 від 23.12.2020 року та № 0040050705 від 23.12.2020 року є узгодженими, а отже вичерпали свою дію, не породжують жодних прав чи обов`язків для позивача, а отже і втратили свою юридичну силу (чинність).

14.04.2021 року позивач подав заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, у якому вказав, що фактичним місцезнаходженням юридичної служби позивача є місто Одеса, підготовлена позовна заява з додатками направлялася до Вінницького окружного адміністративного суду поштою. Приймаючи до уваги наявність ризиків, щодо затримання поштових відправлень та наявність ризиків повернення судом позовної заяви, позивачем було прийнято рішення щодо сплати до Державного бюджету суми, зазначеної в оскаржуваних повідомленнях-рішеннях з метою недопущення будь-якого ризику виникнення заборгованості зі сплати податків і зборів, що фактично мало би наслідком усунення позивача від участі у тендерах, і відповідно на суми значно більші ніж вказана сума штрафу. Саме тому, 26.01.2021 року сума у розмірі 501 020 грн. позивачем була сплачена до Державного бюджету.

Враховуючи наведене, позицію відповідача, викладену у клопотанні про закриття провадження у справі, позивач не підтримує, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Останній розгляд справи відкладено на 20.04.2021 року.

24.03.202021 року позивачем подано заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194 КАС України, на думку суду, наявні підстави для розгляду справи у відсутність позивача.

20.04.2021 року в судове засідання з`явилися представники відповідача, один з яких Бондарчук С.А. проводив перевірку.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Судом було з`ясовано думку представників відповідача щодо поданого клопотання про закриття провадження у справі.

Представники відповідача не підтримали заявлене клопотання, але просили суд врахувати наданні пояснення щодо сплати сум податкових зобов`язань позивачем при розгляді справи по суті.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти позовних вимог та просили відмовити у задоволенні адміністративного позову, з підстав вказаних у відзиві на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

02.07.2018 року між ТОВ РОСТДОРСТРОЙ (далі -Орендар) та ТОВ ЮНИКА ПРОДЖЕКТ 2017 (далі-Орендодавець) укладений договір оренди № ОР-2Р.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору орендодавець зобов`язується передати орендарю в тимчасове платне володіння та користування атестований асфальтобетонний завод з екіпажем Benninghoven ECO 4000, місцезнаходження якого: Вінницька область,

Також згідно договору оренди земельної ділянки від 13 червня 2018 року позивачу передано в оренду земельну ділянку на території с.Комарів Вороновицької селищної рди за межами населеного пункту з кадастровим номером 0520682400:01:004:0124. Разом з тим, у договорі відсутня точна адреса (вулиця та номер будівлі).

Відповідно до наказу № 4184к від 24.11.2020 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області була призначена фактична перевірка ТОВ РОСТДОРСТРОЙ за адресою с. Комарів, вул. Господарський двір з 25.11.2020 року терміном 10 діб за період з 01.04.2020 року.

У період з 25.11.2020 року по 03.12.2020 року посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області, на підставі наказу № 4184 к від 24.11.2020 року та направлень №2962 від 24.11.2020 та №2963 від 24.11.2020, які вручено ОСОБА_1 начальнику виробничої дільниці під підпис 25.11.2020 року, проведено фактичну перевірку ТОВ РОСТДОРСТРОЙ , за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Комарів, вул. Господарський двір, 4, за результатами якої складено акт (довідка) фактичної перевірки від 03.12.2020 року.

Відповідно до змісту акту (довідки) фактичної перевірки від 03.12.2020 року контролюючим органом встановлено, що згідно Єдиного реєстру акцизних накладних ТОВ РОСТДОРСТРОЙ (код ЄДРПОУ 33658865) у період з 01.04.2020 року по 03.12.2020 року отримувало пальне (дизельне паливо код УКТ ЗЕД 2710194300) через пересувні акцизні склади від TOB «СК АВТОСТРОЙ» (код СДРПОУ 37477703) в кількості 216 803,88 л. У відповідності наданих до перевірки актів на списання дизельного палива, підприємство використовувало придбане дизельне пальне для власних потреб, здійснення господарської діяльності із виробництва асфальту.

Перевіркою встановлено факт зберігання пального (дизельне пальне) ТОВ РОСТДОРСТРОЙ без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право зберігання пального. Згідно первинного складського обліку (показників лічильника витрат пального) станом на 11:50 год. 25.11.2020 року наявний обліковий залишок дизельного пального ТОВ РОСТДОРСТРОЙ становить 1203,00 л.

Для зберігання зазначеного пального ТОВ РОСТДОРСТРОЙ використовує один наземний металевий резервуар. Зазначений резервуар розташований на території виробничої дільниці ТОВ РОСТДОРСТРОЙ за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Комарів, вул. Господарський двір, 4.

В ході проведення перевірки здійснена фіксація фактичних залишків дизельного пального (відомість перевірки фактичних залишків від 25.11.2020 року в додатку до акта) за результатами якої розбіжностей між обліковими та наявними залишками не встановлено.

25.11.2020 року начальнику виробничої дільниці ТОВ РОСТДОРСТРОЙ під розписку вручено письмовий запит про надання до перевірки документів (згідно переліку) щодо операцій по руху пального та технічної документації на ємності для зберігання пального.

Станом на 03.12.2020 року зазначені у письмовому запиті документи ТОВ РОСТДОРСТРОЙ до перевірки не надані.

За висновками акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення ТОВ РОСТДОРСТРОЙ п. 85.2, п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України, ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

На підставі висновків акту фактичної перевірки від 03.12.2020 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0040090705 від 23.12.2020 року, яким застосовано штраф в розмірі 500 000 грн. та № 0040050705 від 23.12.2020 року, яким застосовано штраф в розмірі 1020 грн.

Позивач вважає, що вказані рішення і наказ є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо визнання протиправним та скасування наказу № 4124 к від 24.11.2020 року Головного управління ДПС у Вінницькій області, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі-ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 75.1.3 п. 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичної перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.

Згідно п. 80.2. ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

Підпунктом 80.2.2. ПК України визначено, що у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Так, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених п.п. 80.2.1 - 80.2.7 п. 80.2 статті 80 ПК України.

Суд зауважує, що для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись зазначеною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Як вбачається з оскаржуваного наказу, підставою для призначення фактичної перевірки стали пп. 75.1.3 п. 75.1, пп.80.2.2., пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Приписами п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитись у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Виходячи з аналізу вказаних норм, підставою для проведення такого виду перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства.

Пунктом 80.5 статті 80 ПК України передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з абз. 3 п. 81.1 статті 81 ПК України, у наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Здійснивши аналіз статей 75-81 ПК України, суд зауважує, що вимоги до змісту наказу про призначення фактичної перевірки, сформульовані лише в абз. 3 п. 81.1 статті 81 цього Кодексу, де вказано, що в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Доводи позивача про те, що в оскаржуваному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, крім як на норми, що регулюють питання призначення перевірки - пп. 75.1.3 п. 75.1, підпункт 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, суд не приймає до уваги, оскільки до відзиву відповідачем надано лист ДПС України від 11.08.2020 року відповідно до якого на підставі проведеного аналізу баз даних встановлено перелік суб`єктів господарювання , які починаючи з 01.04.2020 року отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензії на право оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального. Враховуючи такі обставини зобов`язано провести детальний аналіз такої інформації та провести фактичні перевірки за адресами отримання пального.

Ухвалою суду витребувано у відповідача Додаток до такого листа із переліком суб`єкті відносно яких необхідно вжити заходи контролю.

На ухвалу суду надано доповідну записку начальника управління податкового аудиту щодо надання дозволів на проведення фактичних перевірок, лист ДПС від 16.10.2020 року щодо необхідності проведення фактичних перевірок та Додаток №1 з переліку суб`єктів господарювання , які отримували від постачальників пальне для власних потреб та які не отримали ліцензії на право його зберігання.

У додатку міститься інформація про придбане позивачем у ТОВ ТЕНПРОМ ЛТД відповідно до акцизних накладних. Адресою отримання пального згідно акцизних накладних вказано: 23252, Вінницька область, Вінницький район, с.Комарів, вул.Господарський двір. Номер будинку не зазначено.

Таким чином, відповідачем в судовому засіданні доведено наявність підстав для проведення фактичної перевірки передбаченої п.п.80.2.5 ПК України, а тому у даному випадку відсутність лише посилання на відповідний лист ДПС України у оскаржуваному наказі не може бути підставою для визнання його протиправним та скасування.

Що стосується адреси за якою проводилася перевірка, то відповідачем у наказі зазначено таку ж адресу як і в додатку до листа і доповідної записки, де відсутній номер будівлі.

Суд також звертає увагу, що дійсно в договорі оренди асфальтобетонного заводу

вказано місцезнаходження АБЗ ECO 4000 за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Комарів, вул. Господарський двір, 4.

При цьому, у договорі оренди земельної ділянки від 13 червня 2018 року зазначено про передачу в оренду земельної ділянки на території с.Комарів Вороновицької селищної ради за межами населеного пункту з кадастровим номером 0520682400:01:004:0124. Разом з тим, у договорі відсутня точна адреса (вулиця та номер будівлі).

В судовому засідання представник відповідача Бондарчук С.А., який безпосередньо проводив фактичну перевірку зазначив, що по вул.Господарський двір знаходиться асфальтобетонний завод і ним здійснено перевірку за таким місцем розташування.

Щодо доводів позивача про те, що оскаржуваний наказ вручено неуповноваженій особі ТОВ РОСТДОРСТРОЙ начальнику дільниці цього товариства, суд не приймає до уваги, враховуючи наступні обставини.

Так, юридичною адресою позивача є вул.Генуезька, 1-а у м.Одеса.

Місцем фактичного провадження позивачем діяльності діяльності є Вінницька область, Вінницький район, с. Комарів, вул. Господарський двір, 4.

Фактична перевірка може проводитись за місцем фактичного провадження суб`єктом господарювання господарської діяльності.

Відповідно до п.80.7 ст.80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до п.80.5 ст.80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Копія наказу про проведення перевірки була вручена ОСОБА_1 -начальнику дільниці.

ОСОБА_1 розписався у направленнях на перевірку та допустив працівників податкового органу для проведення фактичної перевірки.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 не є уповноваженою особою ТОВ РДС на отримання вказаних документів у розумінні чинного законодавства та надав його посадову інструкцію.

Разом з тим, позивачем не зазначено, яка інша уповноважена особа може отримувати такі документи за місцем фактичної господарської діяльності, адже згідно посадової інструкції начальника дільниці він безпосередньо підпорядковується головному інженеру та начальнику підприємства. При цьому, посадові особи підприємства перебувають у м.Одеса.

Крім цього, суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу про проведення фактичної перевірки вже після його реалізації суперечить правовій природі наказу як різновиду індивідуальних актів. Висновок суду ґрунтується на таких мотивах.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, враховуючи, що на підставі наказу про проведення фактичної перевірки, контролюючим органом була проведена перевірка і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення, оскаржуваний наказ як індивідуальний акт вичерпав свою дію, адже є реалізованим фактом застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

При цьому, у постанові від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18) Верховний Суд сформував правовий висновок, наступного змісту: оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства .

За встановлених судом обставин справи та вище зазначених правових висновків, суд приходить до висновку, що підстави для скасування наказу відсутні та вважає за необхідне надати оцінку підставам позову щодо наявності порушень податкового законодавства, виявлених при проведенні перевірки.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0040090705 від 23.12.2020 року, яким застосовано штраф в розмірі 500 000 грн., суд керується такими мотивами.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" № 481/95-ВР (далі - Закон № 481).

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - Закон № 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набирають чинності з 1 липня 2019 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України утворено Державну податкову службу шляхом реорганізації Державної фіскальної служби. Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 (далі - Постанова № 227), ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Відповідно до ст. 1 Закон № 481:

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;

роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в батонах для побутових потреб населення та інших споживачів;

єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (даті - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та розміщується у вільному доступі.

Статтею 15 Закону №481 регламентовано, що ліцензії на право провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 481 контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481/95-ВР для отримання ліцензії на право зберігання пального суб`єктом господарювання разом із заявою додатково подаються завірені копії таких документів, а саме:

документ, що засвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, на якому розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, які діють на дату подання заяви, або введення в дію такого об`єкта в експлуатацію;

акт введення в експлуатацію об`єкта або сертифікат про приймання в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують їх приймання в експлуатацію у відповідності до законодавства.

При цьому законодавством визначено, що до 01.01.2022 року суб`єкти господарювання можуть отримати ліцензію на право зберігання пального без надання акта введення в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката, за умови надання копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, які видані в установленому законодавством порядку до 01.01.2014 року; дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки і початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки.

У разі якщо суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізується іншим особам і використовується виключно для власних потреб, або промислової обробки, вищевказані документи не подаються. Такі суб`єкти мають вказати в заяві про використання пального для власного споживання або переробку, загальну об`ємність резервуарів для зберігання пального і їх фактичне місцезнаходження.

Річна плата за ліцензію на право зберігання пального становить 780 грн і зараховується до місцевих бюджетів за місцем здійснення діяльності. Крім того, ліцензія має бути видана на кожне місце зберігання пального.

Ліцензія або рішення про відмову у її видачі податковий орган видає заявнику не пізніше 20 календарних дня з моменту отримання документів.

Відповідно до ст.17 Закону №481 встановлено відповідальність за порушення норм цього Закону щодо зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафу в розмірі 500 000 гривень.

У акті (довідці) фактичної перевірки від 03.12.2020 року вказано, що перевіркою встановлено факт зберігання пального (дизельне пальне) ТОВ РОСТДОРСТРОЙ без дозвільних документів, а саме ліцензії на право зберігання пального. Відповідач встановив, що для зберігання пального ТОВ РОСТДОРСТРОЙ використовує один наземний металевий резервуар, і зазначений резервуар розташований на території виробничої дільниці ТОВ РДС за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Комарів, вул.. Господарський двір, 4.

В свою чергу, позивач не заперечує використання резервуару для зберігання пального, але зазначає, що такий резурвуар є невід`ємною частиною мобільної асфальтозмішувальної установки типу ЕСО 4000 .

У ході розгляду справи судом було досліджено та оглянуто ряд документів, якими підтверджено, що ТОВ РОСТДОРСТРОЙ використовує у своїй діяльності мобільну асфальтозмішувальну установку типу « ECO 4000» (далі АБЗ ).

Дана АБЗ, при виготовленні асфальтобетону, в якості палива використовує дизельне пальне. Дизпаливо, як і інші сировини та допоміжні матеріали використовуються виключно для виробництва асфальтобетонних сумішей, тобто у виробничому процесі.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував таку обставину та пояснив, що дійсно один резервуар безпосередньо є частиною установки та використовується у виробництві пального.

Разом з тим, крім зазначеного резервуару, на території дільниці виявлено ще один резервуар, у якому зберігалося пальне, де і було встановлено залишок дизельного пального 1203 л.

Разом з тим, на запитання суду щодо фіксації існування такого другого резервуару, то представник відповідача пояснив, що в акті йде мова саме про цей резервуар, а не частину асфальтозмішувальної установки, іншими способами його наявність не зафіксована, характеристики такого резервуару в акті не зазначено.

Місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Це визначено ст. 1 Закону України " Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 р. № 481.

Виходячи з характеристик, саме АБЗ не можна розуміти як місце зберігання пального, так як пальне використовується у технологічному процесі, який необхідний для випуску продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №481 зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального. Таким чином, суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на місце (територію), що використовується для зберігання пального.

Законом № 481 не встановлено вимог щодо видів, місткості та розміщення обладнання та/або ємностей, що використовуються для такого зберігання.

Враховуючи, що належними та допустимими доказами відповідачем при проведенні перевірки не зафіксовано наявність такого резервуару для зберігання пального, суд приходить до висновку про недоведеність порушення позивачем ст.15 Закону №481.

Отже, суд дійшов висновку, що ТОВ РОСТДОРСТРОЙ не здійснює зберігання пального у розумінні Закону № 481 та не потребує отримання ліцензії на зберігання пального для резервуару, який є складовою та невід`ємною частиною АБЗ.

За таких обставин, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення №0040090705 від 23.12.2020 року підлягає скасуванню.

Що стосується визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0040050705 від 23.12.2020 року, яким застосовано штраф в розмірі 1020 грн., суд керується такими мотивами.

Згідно пункту 85.2. ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.4. ст. 85 ПК України визначено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

25.11.2020 року начальнику виробничої дільниці ТОВ РОСТДОРСТРОЙ під розписку вручено письмовий запит про надання до 27.11.2020 року для перевірки наступних документів: накладних на отримання пального, договори між позивачем та ТОВ Ескадор та ТОВ Юніка проджект 2017 , технічну документацію на ємності для зберігання пального, оборотна відомість по рахунку 203 Паливо , книгу складського обліку палива, лімітно -забірні відомості, акти на списання пального, акти виконаних робіт.

25.11.2020 року ОСОБА_1 надав письмові пояснення відповідно до яких на дільниці відсутня первинна бухгалтерська документація, оскільки знаходиться в головному офісі в м.Одеса.

Перевірка була закінчена 03.12.2020 року, однак станом на цей день зазначені у письмовому запиті документи ТОВ РОСТДОРСТРОЙ до перевірки не надані, про що перевіряючими складено відповідний акт.

Разом з тим, суд звертає увагу, що пальне постачалося безпосередньо на АБЗ, а серед документів, які витребувано податковим органом ряд документів стосуються отримання пального, обліку, списання та використання його за місцем здійснення господарської діяльності.

А тому пояснення щодо того, що такі документи знаходяться в центральному офісі судом до уваги не беруться.

З огляду на викладене, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0040050705 від 23.12.2020 року, скасуванню не підлягає.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати понесені позивачами у даній справі у розмірі 9785,30 грн. підлягають відшкодуванню в сумі 7500 грн., пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань.

Також суд звертає увагу, що ухвалою суду від 22 січня 2021 року позовну заяву ТОВ РОСТДОРСТРОЙ було залишено без руху у зв`язку із сплатою судового збору не у повному обсязі. Такий висновок суду було зроблено у зв`язку з тим, що позивачем по позовної заяви додано дві копії податкового повідомлення -рішення №0040090705, а тому судовий збір пораховано виходячи із суми майнових вимог 1000000грн.

Разом з тим, під час розгляду справи встановлено, що ціна позову за майновими вимогами становить 501020 грн. та немайновими 2270, а тому за подання даного позову підлягав сплаті судовий збір у розмірі 9785, 30 грн.

Разом з тим, судовий збір за подання даного позову позивачем сплачений у сумі 17 270 грн., з яких 9785,30 грн. згідно платіжного доручення № 17960 від 14.01.2021 року та 7484,70 грн. згідно платіжного доручення № 18086 від 26.01.2021 року, а тому позивачем зайво сплачено 7484,70 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, суд вважає доцільним роз`яснити позивачу, що п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір передбачено, що в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0040090705 від 23.12.2020, прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю РОСТДОРСТРОЙ за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Вінницькій області сплачений судовий збір при зверненні до суду у сумі 7500,00 грн. (сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю РОСТДОРСТРОЙ , код ЄДРПОУ 33658865, вул. Генуезька, 1-А, м. Одеса, 65009)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області як відокремлений підрозділ ДПС (ЄДРПОУ: 44069150, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)

Повне судове рішення складено та підписано суддею 28.04.2021

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна