Рішення

від 15.04.2021 по справі 200/119/21-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2021 р. Справа№200/119/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А.,

за участі:

секретаря судового засідання - Гуменної В.П.,

представниці позивача - Сінькової Ю.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання ТЕХНОГРАНІ до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови № ДЦ26592/2344/АВ/П/ТД-ФС від 15.10.2020, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання ТЕХНОГРАНІ звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови № ДЦ26592/2344/АВ/П/ТД-ФС від 15.10.2020.

В обґрунтування позовних вимог представниця Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання ТЕХНОГРАНІ зазначає, що висновки, які викладені в акті інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ДЦ26592/2344/АВ від 30 вересня 2020 року необґрунтованими, а винесену на підставі акту інспекційного відвідування постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ДЦ26592/2344/АВ/П/ТД-ФС від 15.10.2020 безпідставною, оскільки факти, встановлені в акті інспекційного відвідування, документально не підтверджені та не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Так, інспекторами Головного управління Держпраці у Донецькій області в Акті зазначено, що перевірку проведено з відома та у присутності директора ОСОБА_1 та фізичних осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ).

Представниця позивача вказує, що під час проведення перевірки дійсно на об`єкті знаходився ОСОБА_1 , директор підприємства, швачка ОСОБА_7 , що працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання ТЕХНОГРАНІ за трудовим договором з 23.12.2019, виконавиці робіт (підрядники) за цивільно - правовими договорами виконання робіт з пошиву одягу від 01.09.2020 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Також в приміщенні швейного цеху знаходився на момент проведення перевірки знайомий ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_8 , який прийшов привітати її з нагоди минулого дня народження, та жінка на ім`я ОСОБА_9 , прізвища якої директор ОСОБА_1 не запам`ятав. Вона прийшла на співбесіду щодо працевлаштування на посаду швачки, яка була передбачена штатним розписом позивача станом на 01.09.2020.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 взагалі не знаходились в швейному цеху. З ними були укладені договори виконання робіт з пошиву одягу, що були представлені для огляду перевіряючим, однак до виконання робіт вони не приступали, та директору ОСОБА_1 не відомо, чи приступлять взагалі. Так, ОСОБА_2 знаходилась на санаторному лікуванні на час проведення перевірки. ОСОБА_3 взагалі не визначилась, чи вистачить в нею часу для виконання зазначених в договорі робіт, та чи буде їх виконувати. В будь-якому разі цих осіб в приміщенні не було, роботи ними не виконувались для Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання ТЕХНОГРАНІ .

Такою представниця позивача зауважує, що ідентифікація присутніх у приміщенні швейного цеху осіб інспекторами Держпраці не проводилась, документи, що посвідчують особу, не перевірялись, особи не опитувались, пояснення від них не відбирались.

Представниця товариства наголошує, що під час інспекційного відвідування було здійснено відеозйомку, однак про це не зазначено в акті перевірки та копію відеозапису не долучено як додаток до акту перевірки.

Поряд з цим, представницею зазначено, що на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання ТЕХНОГРАНІ не надана письмова вмотивована відповідь на зауваження від Головного управління Держпраці у Донецькій області, що суперечить нормам, які встановлені п. 18 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Припис також не складався. А відтак, на переконання позивача, встановлені факти недотримання відповідачем законодавчо встановлених вимог проведення розгляду матеріалів інспекційного відвідування є самостійною підставою для визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

З огляду на вищевикладене, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ДЦ26592/2344/АВ/П/ТД-ФС від 15.10.2020, що була винесена Головним управлінням Держпраці у Донецькій області на підставі порушень, зазначених в акті інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ДЦ26592/2344/АВ від 30 вересня 2020 року у розмірі 250 000, 00 грн.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву. В обґрунтування незгоди представник Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці зазначає, що згідно з довідкою про фактичну чисельність Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання ТЕХНОГРАНІ від 22.09.2020 № 1 фактична чисельність працівників станом на 01.09.2020 складає 2 одиниці. За інформацією Пенсійного фонду України (https://portal.pfu.gov.ua) Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання ТЕХНОГРАНІ надано Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за серпень 2020 року, згідно з яким заявлено 2 особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . За інформацією, наданою директором підприємства, ОСОБА_7 згідно з наказом від 20.12.2019 № 12 прийнято на посаду швачки з 23.12.2019 (повідомлення про прийняття працівника на роботу згідно з квитанцією № 2 отримано ГУ ДПС у Донецькій області 20.12.2019). Проте станом на 17.09.2020, в перший день інспекційного відвідування, ОСОБА_7 була відсутня, що підтвердив під час інспекційного відвідування директор ОСОБА_1 .

Директор підприємства ОСОБА_1 17.09.2020 інспекторам праці пояснив, що особи, які знаходяться у приміщенні, працюють за договорами виконання робіт з пошиву та надав інспекторам праці для ознайомлення укладені договори з особами, які працювали на час проведення інспекційного відвідування у приміщенні швейного цеху (зафіксовано відео зйомкою). Директором було надано 4 договори на виконання послуг зі ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 . Тобто, особисто директор інспекторам праці ідентифікував працівників, які знаходились у швейному цеху 17.09.2020 шляхом надання договорів.

ОСОБА 1 (чоловік, директор назвав ОСОБА_8 ) в перший день інспекційного відвідування працював у швейному цеху, а саме вивертав швейні вироби (рукавиці) на спеціальному приладі, що зафіксовано відеозйомкою. Операція з вивертання деталі також відноситься до елементів роботи, притаманних професії швачка . Тобто, ОСОБА 1 ( ОСОБА_8 ) виконував трудову функцію під час проведення інспекційного відвідування 17.09.2020, а тому, на переконання відповідача, є всі підстави для накладення штрафу на позивача.

Крім того, відповідач звертає увагу, що директора підприємства ОСОБА_1 під час проведення інспекційного відвідування було ознайомлено з відеозаписом інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання ТЕХНОГРАНІ , зробленого інспекторами праці, у приміщенні ТУ Держпраці у Донецькій області.

05.10.2020 на адресу Головного управління Держпраці надійшла заява від Директора Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання ТЕХНОГРАНІ Гринька В.М. про надсилання всієї кореспонденції на адресу: проспект Металургів, буд. 229, м. Маріуполь, Донецької області. 07.10.2020 на вищевказану адресу Головним управлінням Держпраці було направлено припис про усунення виявлених правопорушень та відповідь на зауваження (рекомендованим листом із повідомленням про вручення). Але конверт повернувся на адресу з позначкою за закінченням терміну зберігання .

Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання ТЕХНОГРАНІ про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ДЦ26592/2344/АВ/П/ТД-ФС від 15.10.2020 не підлягає задоволенню.

11.01.2021 суд виніс ухвалу, якою прийняв до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання ТЕХНОГРАНІ до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови № ДЦ26592/2344/АВ/П/ТД-ФС від 15.10.2020 та відкрив провадження по справі № 200/119/21-а. Розгляд адміністративної справи № 200/119/21-а суд визначив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання по справі на 03.02.2021 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 03.02.2021 суд відклав підготовче засідання по адміністративній справі до 12-30 год. 24.02.2021.

24.02.2021 суд виніс ухвалу, якою здійснив заміну неналежного відповідача Головне управління Держпраці у Донецькій області на належного - Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці. Відклав підготовче засідання до 11-00 год. 17.03.2021. Продовжив строк підготовчого провадження по адміністративній справі, - на тридцять днів з ініціативи суду.

Ухвалою від 17.03.2021 Донецький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання представниці відповідача про відкладення підготовчого засідання у справі. Закрив підготовче провадження по адміністративній справі та призначив судовий розгляд по суті на 13 год 00 хв 07.04.2021.

На судовому засіданні представниця позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача на судове засідання не прибув, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Надіслав на адресу суду клопотання з проханням розглянути справу за його відсутністю у зв`язку з неможливістю прибути до суду з об`єктивних підстав.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання ТЕХНОГРАНІ (код ЄДРПОУ 41733920) є юридичною особою, яка зареєстрована за адресою: 87535, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Металургів, будинок 229 та діє на підставі статуту. Вказане підтверджено виписками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.17-20, 23-31).

Як встановлено судом, з 29 вересня 2020 року (згідно з даними з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) юридична особа - Головне управління Держпраці у Донецькій області перебуває у стані припинення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 762 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» ліквідовано як юридичні особи публічного права Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області. Утворено Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці як юридичну особу публічного права. Установлено, що Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, що утворюється згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступником Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови.

Отже, належним відповідачем у цій справі є Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, яке правонаступник Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області.

У період з 17.09.2020 по 30.09.2020 Головним управлінням Державної служби з питань праці у Донецькій області було проведено інспекційне відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю - Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання ТЕХНОГРАНІ . За результатами вказаного інспекційного відвідування відповідачем складено акт № ДЦ26592/2344/АВ (а.с.54-59).

Так, в ході інспекційного відвідування встановлено, що ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 працювали у швейному цеху, за швейними машинками, працювали з деталями одягу, робили строчки тощо. ОСОБА 1 (чоловік, директор назвав ОСОБА_8 ) працював у швейному цеху, а саме вивертав швейні вироби (рукавиці) на спеціальному приладі, що зафіксовано відеозйомкою.

Як встановлено інспекторами праці під час інспекційного відвідування, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та ОСОБА 1 ( ОСОБА_8 ) роботу виконували особисто, підпорядковувались директору (зокрема, за його наказом - негайно покинули приміщення), були забезпечені умовами праці, необхідними для виконання роботи, виконували функції за професією швачка згідно з Класифікатором професій ДК 003:2010.

Отже, контролюючим органом зроблено висновок, що п`ять перелічених вище працівників виконували трудову функцію на умовах Кодексу законів про працю України.

На підставі виявлених та зафіксованих інспекторами праці фактів, наданих документів інспектуванням встановлено, що позивачем допущено порушення вимог ч. 3 ст.24 Кодексу законів про працю України та Порядку повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413, а саме працівники: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА 1 ( ОСОБА_8 ), які виконували трудову функцію з професією швачка , допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

На переконання контролюючого органу, порушення носить систематичний тривалий характер. Не усунуто на дату закінчення інспекційного відвідування - 30.09.2020.

На судовому засіданні досліджено відеодоказ, а саме запис інспекційного відвідування. Так, судом встановлено, що у приміщені позивача виконували роботи чотири жінки (роботи з пошиву за швейними машинками) та один чоловік (вивертав швейні вироби (рукавиці) на спеціальному приладі). Директор підприємства надав інспекторам для ознайомлення чотири цивільно-правові договори із ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 на виконання послуг з пошиву. Особи, які знаходились в цеху позивача, відмовились від бесіди та за наказом директора залишили приміщення.

Позивачем було надано заперечення на акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № 3 від 05.10.2020 (а.с.61-63), які були розглянуті відповідачем, про що Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання ТЕХНОГРАНІ повідомлено листом від 07.10.2020 № 05.6-13-2/525/20 (а.с.154-155).

07.10.2020 відповідачем надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання ТЕХНОГРАНІ припис про усунення виявлених порушень № ДЦ26592/2344/АВ/П (а.с.152-153).

Припис разом з листом від 07.10.2020 № 05.6-13-2/525/20 були направлені на адресу позивача, що зазначена в заяві директора Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання ТЕХНОГРАНІ (а.с.151), однак, конверт із вкладенням було повернуто відправнику із відміткою за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с.156-158).

Оскільки оригінал припису, підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання ТЕХНОГРАНІ , не було повернуто на адресу відповідача, останнім було складено акт про відмову від підпису № ДЦ26592/2344/П-ВП від 19.10.2020 (а.с.159).

19.10.2020 на адресу позивача було направлено повідомлення про складання протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до якого директор Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання ТЕХНОГРАНІ Гринько Володимир Миколайович був запрошений для ознайомлення з протоколом на 26.10.2020 на 11-00 год. (а.с.160).

У зв`язку з тим, що вимоги припису від 07.10.2020 не були усунуті, постановою Головного управління Держпраці у Донецькій області від 15.10.2020 № ДЦ26592/2344/АВ/П/ТД-ФС накладено на позивача штраф у розмірі 250 000, 00 грн (а.с. 64-65).

Вважаючи протиправною постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 15.10.2020 № ДЦ26592/2344/АВ/П/ТД-ФС, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, серед іншого, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення № 96 Держпраця для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 "Про деякі питання реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Згідно із пп. 3 п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Відповідно до п. 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Пунктами 19, 20 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

В першу чергу суд зазначає, що питання щодо законності дій посадових осіб відповідача по призначенню інспекційного відвідування та наявності підстав для його проведення не оспорюється позивачем у позовній заяві та, відповідно, не має бути досліджена під час розгляду даної справи, оскільки ці обставини не є підставою позову, а тому не входять до предмету доказування.

Аналогічний висновок щодо відсутності у суду можливості виходу за межі підстав позову сформований Верховним Судом у постанові від 05.10.2020 у справі № 464/8656/16-а.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу, що наданий відповідачем відеозапис є належним доказом, оскільки відповідно до п. 22 Порядку № 295, матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта.

Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

Отже, акт у разі здійснення відеофіксації повинен містити відмітку, а матеріали інспекційного відвідування носій з таким доказом.

В акті інспекційного відвідування наявна відмітка про фіксування процесу відвідування засобами відеотехніки у відповідності до приписів підпункту 6 пункту 11 та пункту 22 Порядку № 295 та долучено його до матеріалів (а.с.58).

Отже, відеозаписи було покладено в основу оскаржуваного рішення, що визначає можливість прийняття його як належного доказу.

Суд також зазначає, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання ТЕХНОГРАНІ Гринько В.М. отримав примірник акту, що засвідчено його особистим підписом. Жодних зауважень, стосовно того, що до акту не долучено відеозапис при підписанні акту представник позивача не зазначив.

Щодо доводів позивача в частині встановлення відсутності зафіксованих в акті інспекційного відвідування порушень позивачем вимог законодавства про працю, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частиною першою статті КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 24.12.2019 у справі № 823/1167/16, від 05.02.2020 у справі № 620/3913/18, від 06.02.2020 у справі № 0840/3690/18, від 03.03.2020 у справі № 1540/3913/18.

У той же час взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами, зокрема, статті 208 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

При цьому виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Згідно з частиною другою статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

Як встановлено судом ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 01.09.2020 уклали з позивачем цивільно-правові договори по виконанню робіт (наданню послуг), а саме пошиття за зразками спецодягу.

За умовами зазначених договорів виконавці зобов`язувались виконати роботи замовнику в обсязі і на умовах, що визначені замовником, а замовник зобов`язався прийняти і оплатити дану роботу.

Також умовами договорів передбачено, що виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес виконання робіт, у тому числі використовує власні засоби та матеріали.

Суд вважає, що предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Вказані фізичні особи систематично виконували певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи без визначення відповідної кількості. Праця за цими договорами не є юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності всього підприємства з систематичним виконанням трудових функцій. В самих договорах ніде не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати підрядник замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.

Доказів того, що за наслідками проведених робіт складались акти приймання-здачі виконаних робіт, які підписувались позивачем та виконавцями до суду не надано.

Суд повторює що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. Проте, як вбачається з матеріалів справи саме директор позивача надавав доручення та контролював хід виконання робіт.

Таким чином, зазначені вище угоди не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

Враховуючи зазначене вище правове регулювання трудових та цивільно-правових відносин, суд доходить висновку, що правовідносини, які виникли між позивачем та наведеними вище особами, мають ознаки трудових і повинні врегульовуватися за правилами КЗпП України.

Суд зазначає, що попри підписання сторонами цивільно-правових договорів, оскільки особи виконували конкретні трудові функції з пошиття спецодягу, робота мала не індивідуально-визначений характер, а надавалася в процесі виконання трудової функції (тобто не мала контрено визначеного кінцевого результату, а носила системний, постійний характер, відтак не була юридично самостійною).

Як встановлено судом, у самих цивільно-правових угодах не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.

Суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

Позивачем разом із позовною заявою були надані цивільно-правові договори виконання робіт з пошиву одягу № 1 та № 2 від 01.09.2020, що укладені між позивачем та ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.36-40).

На думку суду, навіть ті договори, що надані до суду, не відповідають ознакам, які притаманні договорам про надання послуг, а саме визначення кінцевого результату. Зі змісту вказаних договорів вбачається, що робота за вказаним договорами носила системний, постійний характер, що свідчить про виконання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 трудової функції.

Крім того, до суду не було надано актів виконаних робіт, які б дали змогу ідентифікувати, яку саме роботу надавали вищевказані особи.

В свою чергу, під час інспекційного відвідування 17.09.2020, директором позивача ОСОБА_1 були надані договори, що укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання ТЕХНОГРАНІ та ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які за формою та змістом відрізняються від тих договорів, які були надані позивачем до суду.

Вказане підтверджено відеозаписом інспекційного відвідування.

На переконання суду, існування двох цивільно-правових договорів між тими самими особами, від однієї дати та з подібним змістом, ставить під сумнів їх реальність, оскільки саме під час інспекційного відвідування директор підприємства мав надати їх перевіряючим.

Суд наголошує, що особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас, зазначене залежить від характеру праці і якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 КЗпП України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.

Положення частини третьої статті 24 КЗпП України повинні застосовуватися роботодавцями, які бажають використовувати найману оплачувану працю незалежно від того, чи наполягає на такому оформленні працівник чи ні.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 815/5427/17.

Посилання позивача на те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_2 взагалі не знаходились в швейному цеху спростовуються долученим до матеріалів справи відеозаписом інспекційного відвідування, відповідно до якого директор підприємства зазначив, що чотири особи, які знаходились в цеху працюють за цивільно-правовими договорами. Крім того, директор підприємства надав для ознайомлення договори з ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та зауважив, що саме вказані особи перебували в цеху.

Крім того, із вказаного відеозапису вбачається, що в приміщенні швейного цеху знаходилась на момент проведення перевірки особа чоловічої статі. Вказаний чоловік вивертав швейні вироби (рукавиці) на спеціальному приладі. Підтверджуючих документів щодо працевлаштування вказаної особи ані під час інспекційного відвідування, ані до суду позивачем не було надано.

Суд враховує, що шляхом укладення з особою цивільно-правового договору порушуються права такої особи, оскільки юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 0540/5987/18-а.

З огляду на наведене, суд дійшов висновків про правомірність висновків контролюючого органу, що викладені в акті інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ДЦ26592/2344/АВ.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання ТЕХНОГРАНІ до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови № ДЦ26592/2344/АВ/П/ТД-ФС від 15.10.2020 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати не підлягають розподілу через відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання ТЕХНОГРАНІ (код ЄДРПОУ 41733920, 87535, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Металургів, будинок 229) до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (код ЄДРПОУ 43866127, 85302, Донецька обл., місто Покровськ, вул. Прокоф`єва, будинок 82) про визнання протиправною та скасування постанови № ДЦ26592/2344/АВ/П/ТД-ФС від 15.10.2020, - залишити без задоволення.

Повний текст рішення складено 26.04.2021.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб