Рішення

від 15.04.2021 по справі 280/9322/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року (о 15 год. 30 хв.)Справа № 280/9322/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Прус Я.І.,

представника позивача Ханіної Ю.В.,

представника відповідача Єфіменко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фермерського господарства Павел-Агро

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство Павел-Агро (далі - ФГ Павел-Агро , позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - ГУ Держпраці у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненка О.О. про накладення штрафу №ЗП 14955/574/АВ/ТД-ФС від 04.12.2020, якою на позивача накладено штраф у 250000,00 грн. за допущення працівників до виконання робіт без укладення трудових договорів, чим порушено вимоги ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві наголошує, що рішенням Новомиколаївського районного суду встановлено, що головою ФГ Павел-Агро не порушено вимог законодавства про працю та про охорону праці, цивільно-правові договори укладені з дотриманням норм Цивільного кодексу України та не суперечать чинному законодавству України, факт порушення законодавства про працю, який зазначений в Акті перевірки інспектора ОСОБА_1 взагалі відсутній. Зауважує, що виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. На думку позивача, ще одна відмінність між зазначеними договорами полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Стверджує, що за цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами. Звертає увагу суду, що в цивільно-правових договорах, укладених ФГ Павел-Агро визначений конкретний об`єм виконаної роботи та конкретна плата за її виконання, що вказує на відсутність в ньому ознак трудового договору. Вважає, що відповідач у постанові не навів жодного доказу, який би підтверджував незаконність дій фермерського господарства і розкривав об`єктивну сторону правопорушення, не зазначив в чому саме полягає порушення вимог чинного законодавства, яким саме чином укладені цивільно-правові договори (договори підряду) не врегулювали відносини між громадянами та фермерським господарством та стали підставою для накладення штрафу, а тому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ЗП 14955/574/АВ/ТД-ФС від 04.12.2020.

Ухвалою судді від 23.12.2020 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви було усунуто.

Ухвалою судді від 14.01.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначене підготовче засідання на 11 лютого 2021 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 09 лютого 2021 року на адресу суду надав відзив (вх. №7881), у якому пояснює, що в ході даного інспекційного відвідування встановлено, що з квітня по липень 2020 року щомісяця з першого по останнє число ФГ Павел-агро залучало до сільськогосподарської роботи 5 фізичних осіб: ОСОБА_2 - для бронювання, культивації, посіву соняшнику та дискування; ОСОБА_3 для культивації, посіву соняшнику, боронування, прополки соняшнику, збирання врожаю комбайном та дискування; ОСОБА_4 - для культивації, боронування, прополки соняшнику та збирання врожаю комбайном; ОСОБА_5 - для боронування ґрунту, культивації, прополки соняшнику, збирання та перевезення врожаю; ОСОБА_6 - для культивації, боронування, прополки соняшнику та дискування за договорами підряду без укладення трудових договорів (контрактів) та без повідомлення Державної податкової служби про прийняття працівників на роботу, що не відповідає вимогам частин 1,3 статті 24 Кодексу законів про працю України. Зауважує, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11), однак для виконання робіт, відповідно до виду економічної діяльності не укладено жодного трудового договору, а особи, які виконували роботи за діяльністю ФГ Павел-агро приймались за договорами підряду. Звертає увагу суду, що з квітня по липень 2020 року позивач переукладав Договори з вказаними вище 5 фізичними особами, тобто фізичні особи повинні були систематично виконувати певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи та мали постійний характер праці. При цьому, зазначеним фізичним особам визначено робоче місце, забезпечено відповідними технікою та матеріалами, що передбачено статтями 21,29 Кодексу законів про працю України та притаманно трудовим відносинам, а не на свій ризик, як зазначено в статті 837 Цивільного кодексу України, тобто зазначені види робіт (збирання та перевезення врожаю, прополка соняшнику, культивація, боронування ґрунту, дискування, посів соняшнику) свідчать про процес праці, а не про його результат, адже фактично наявні ознаки строкового трудового договору (п. 2 ч. 1 ст. 23 Кодексу законів про працю України), оскільки укладені на визначений термін. Крім того, підкреслює, що у завданнях Замовника не вказується конкретний кінцевий результат послуги, із зазначенням якісних показників, після досягнення (виконання) яких Договір вважається виконаним і дія його припиняється. Зазначає також, що всі акти надання послуг, що складені між позивачем та даними 5 фізичними особами є по суті ідентичними, різними є лише дати складання актів, їх номери, обсяги робіт та суми винагороди, не містяться в договорі та акті здачі-прийому виконаних робіт і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен підрядник передати замовнику, не визначено переліку завдань роботи, якісних характеристик, послуги виконувалися не на власний ризик, як то притаманно цивільно-правовим угодам. Зазначені види робіт, на думку відповідача, свідчать про процес праці, а не про його результат. Таким чином, вважає, що п`ять фізичних осіб були допущені до роботи без укладання трудового договору, оформленою наказом чи розпорядженням голови ФГ Павел-агро , що є порушенням вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, у зв`язку із чим просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

11 лютого 2021 року підготовче засідання по справі відкладене на 02 березня 2021 року.

Ухвалою суду від 12.02.2021 вжиті заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення з ФГ Павел-Агро штрафу у розмірі 250000,00 грн. на підставі постанови заступника начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області Ганненка О.О. №ЗП 14955/574/АВ/ТД-ФС від 04.12.2020, у межах виконавчого провадження № 64244558, яке перебуває на примусовому виконанні у Новомиколаївському районному відділі державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

19 лютого 2021 року представником позивача надана відповідь на відзив (вх. №10068), у якій додатково зауважує, що характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат), підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку, обов`язок роботодавця надати робоче місце. Наявність цих ознак в договорах цивільно-правового характеру є підставою для визнання таких договорів трудовими. Стверджує, що жодної з перелічених ознак не містять договори, укладені між ФГ Павел-Агро та громадянами, і наведені у відзиві постанови Верховного Суду жодним чином не можуть бути взяті до уваги при вирішенні справи, оскільки договорами, укладеним між ФГ Павел-Агро та громадянами передбачалася оплата не за процес праці, а за результат (оброблені гектари), громадяни не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку. Зазначає, що статутом позивача передбачена можливість укладення будь- яких договорів цивільно-правового характеру, що свідчить про законність укладення саме такого виду договору як підряд. Цивільно-правовий договір завжди оформляється письмово, з вказівкою конкретної роботи, завдання, замовлення. В договорах підряду, укладених з громадянами, чітко передбачений обсяг робити, який вони повинні були виконати за чітко визначений проміжок часу. Закон не забороняє виконувати роботи за договором підряду з застосуванням техніки Замовника, це право виконавця, а не обв`язок. Звертає увагу, що робота в сільському господарстві має не постійний характер та залежність від погодних умов, що зумовило факт неодноразового укладення договорів підряду. Договори підряду укладалися з працівниками в залежності від необхідності виконання робіт, яка залежить від опадів в тому числі. На підставі наведеного, вказує, що аргументи наведенні у відзиві є надуманими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. ФГ Павел-Агро має право на власний розсуд організовувати роботу у господарстві, не завдаючи шкоди та збитків державі, а тому позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.03.2021 вирішено продовжити строк підготовчого провадження по справі та відкласти підготовче засідання на 18 березня 2021 року.

18 березня2021 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13 квітня 2021 року.

13 квітня 2021 року у судовому розгляді оголошена перерва до 15 квітня 2021 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві, долученому до матеріалів справи. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФГ Павел-агро (код ЄДРПОУ 41857283) зареєстровано юридичною особою 10.01.2018 (номер запису: 10901020000000411). Видами діяльності підприємства є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 46.23 Оптова торгівля живими тваринами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів.

У зв`язку з надходженням інформації із Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.10.2020 №12393-08 про фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року, ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ від 08.10.2020 №1417 про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування позивача з питань додержання законодавства про працю у термін до 23.10.2020.

На підставі наказу відповідачем оформлено направлення від 15.10.2020 № 1114 на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування ФГ Павел-агро , предметом якого визначено: оформлення трудових відносин. Дата початку та дата закінчення заходу державного нагляду (контролю) з 16 жовтня по 29 жовтня 2020 року.

В період з 19.10.2020 з 09-00 по 22.10.2020 до 16-30 посадовими особами ГУ Держпраці у Запорізькій області проведено інспекційне відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю.

19 жовтня 2020 року позивачу було надано направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю), що підтверджується підписом уповноваженої особи голови ФГ Павелко О.О. у його відповідній графі.

За результатами проведеної інспекційного відвідування складений відповідний акт від 22.10.2020 № ЗП14955/574/АВ, в якому зафіксовано порушення позивачем частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України. Дане порушення полягало у використанні позивачем найманої праці таких п`яти фізичних осіб без укладення з ними трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням ФГ ПАВЕЛ-АГРО та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення, формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року№ 413 Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу).

Так, в ході інспекційного відвідування встановлено, що з квітня по липень 2020 року щомісяця з першого по останнє число ФГ Павел-агро залучало до сільськогосподарської роботи 5 фізичних осіб: ОСОБА_2 для бронювання, культивації, посіву соняшнику та дискування; ОСОБА_3 для культивації, посіву соняшнику, боронування, прополки соняшнику, збирання врожаю комбайном та дискування; ОСОБА_4 для культивації, боронування, прополки соняшнику та збирання врожаю комбайном; ОСОБА_5 для боронування ґрунту, культивації, прополки соняшнику, збирання та перевезення врожаю; ОСОБА_6 для культивації, боронування, прополки соняшнику та дискування за договорами підряду без укладення трудових договорів (контрактів) та без повідомлення Державної податкової служби про прийняття працівників на роботу, що не відповідає вимогам частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

29 жовтня 2020 року відповідачем листом №08/03.4-06/9734 повідомлено позивача, що 28.10.2020 уповноваженою особою ГУ Держпраці у Запорізькій області одержано акт, складений за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників, а тому у відповідності до пункту 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, справа про накладення штрафу розглядатиметься у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів. Вказане повідомлення вручене поштою уповноваженому представнику позивача за довіреністю 03 листопада 2020 року, про що свідчить роздруківка з офіційного сайту Укрпошти щодо поштового відправлення 6900507636872 та фіскальний чек від 30.10.2020.

Так, відповідно до постанови Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 13.11.2020 по справі №322/1026/20 (провадження №3/322/432/20) за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, що надійшла до суду 28.10.2020 з ГУ Держпраці у Запорізькій області, за ч. 3 ст. 41 КУпАП відносно: голови ФГ Павел-Агро ОСОБА_7 вирішено провадження по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 41 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

04 грудня 2020 року заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області на підставі акту інспекційного відвідування від 22.10.2020 № ЗП14955/574/АВ щодо порушень позивачем вимог частин 1, 3 статті 24 КЗпП України, керуючись статтею 265 КЗпП України, статтею 53 Закону України Про зайнятість населення , частиною 3 статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, винесено постанову №ЗП 14955/574/АВ/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу в розмірі 250000,00 грн. Вказане рішення отримане позивачем 05 грудня 2020 року, про що свідчить копії рекомендованого поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, фіскального чеку від 04.12.2020 та роздруківка з офіційного сайту Укрпошти щодо поштового відправлення 6906704460822 .

Вважаючи прийняту відповідачем постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення №96 встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

ГУ Держпраці у Запорізькій області діє відповідно до Положення, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 №84 (далі - Положення №84), у відповідності до пункту 1 якого, Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань праці, повноваження Головного управління поширюються на територію Запорізької області.

У відповідності до підпункту 5 пункту 4 Положення № 84, Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Повноваження, права та обов`язки державних інспекторів Держпраці та територіальних державних управлінь визначені, крім загальних законів, конвенціями Міжнародної організації праці (далі - МОП), ратифікованих Законами України Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі від 08.09.2004 № 1985-IV та Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві від 08.09.2004 № 1986-IV.

Зазначені Конвенції мають пріоритетне значення, оскільки статтею 15 Закону України Про міжнародні договори України визначено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права; згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства; статтею 8-1 КЗпП України визначено, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

Відповідно до статті 16 Конвенції № 81 інспекція на підприємствах проводиться так часто і так ретельно, як це потрібно для забезпечення ефективного застосування відповідних законодавчих положень.

Закон України від 05.04.2007 № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 877-V) цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Частинами 1, 5 статті 2 Закону № 877-V визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема: об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 затверджено Порядок здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823, наводиться в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Відповідно до пункту 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формі, визначеній абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 6 пункту 5 Порядку № 823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема інформація Пенсійного фонду України та його територіальних органів про фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року.

Таким чином у відповідача були передбачені чинним законодавством підстави для винесення наказу від 08.10.2020 №1417 Про проведення державного нагляду (контролю) та направлення про проведення заходу державного нагляду (контролю) від 15.10.2020 №1114, що саме позивачем не заперечується.

Пунктом 8 Порядку № 823 передбачено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

Пунктом 11 Порядку № 823 встановлено, що тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.

Згідно із пунктами 16, 17 Порядку №823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

За встановлених обставин Акт інспекційного відвідування ФГ Павел-агро №ЗП14955/574/АВ, яке проводилось в період з 19.10.2020 по 22.10.2020 складено 22 жовтня 2020 року та підписано уповноваженим представником позивача головою ОСОБА_7 у той самий день із запереченнями.

Щодо правомірності винесення спірної постанови №ЗП 14955/574/АВ//ТД-ФС від 04.12.2020 та накладення на позивача штрафу уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Запорізькій області, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509), цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення (далі - штрафи).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі, зокрема акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Пунктом 3 Порядку № 509 визначено, що справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Так, листом від 29.10.2020 №08/03.4-06/9734 відповідач повідомив позивача про отримання матеріалів перевірки 28 жовтня 2020 року. Оскаржена постанова винесена 04 грудня 2020 року, тобто у межах 45-денного строку з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку (пункт 10 Порядку № 509).

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що посадові особи управління Держпраці мають право проводити перевірки суб`єктів господарювання (інспекційні відвідування) на предмет дотримання порядку оформлення найманих працівників на роботу, та на підставі встановлених порушень накладати штрафи за порушення вимог трудового законодавства. При цьому, необхідною умовою для застосування відповідних санкцій є встановлення факту трудових відносин з суб`єктом господарювання, які не оформлені належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою прийняття оскаржуваної постанови є висновок ГУ Держпраці у Запорізький області, що позивачем в порушення вимог частин 1, 3 статті 24 КЗпП України 5 (п`ятьох) працівників допущено до роботи на підставі цивільно-правових угод (договорів підряду), тобто без укладення трудового договору та без повідомлення Державної податкової служби про прийняття працівників на роботу, а саме: ОСОБА_2 - для бронювання, культивації, посіву соняшнику та дискування; ОСОБА_3 - для культивації, посіву соняшнику, боронування, прополки соняшнику, збирання врожаю комбайном та дискування; ОСОБА_4 - для культивації, боронування, прополки соняшнику та збирання врожаю комбайном; ОСОБА_5 - для боронування ґрунту, культивації, прополки соняшнику, збирання та перевезення врожаю; ОСОБА_6 - для культивації, боронування, прополки соняшнику та дискування.

Суд не погоджується з висновком контролюючого органу щодо допуску позивачем до роботи працівників до роботи без укладення з ними трудового договору та без повідомлення ДПС про прийняття працівників на роботу, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно із частиною 1 статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частинами 1, 3 статті 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору..

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з приписів частини 1 статті 850 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.

З правового аналізу позиції Верховного Суду, що викладена у постановах від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18 вбачається, що ознаками трудового договору є те, що праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульоване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Згідно з частиною 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини 2 статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що між ФГ Павел-агро (Замовником) та фізичними особами - виконавцями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (5 осіб) укладено договори підряду із змісту яких встановлено, що за завданням замовника виконавці беруть на себе зобов`язання виконати певні роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи (пункт 1.1 договору). Замовник не несе відповідальність за дотримання Виконавцем правил техніки безпеки при виконанні робіт, вказаних в п. 1.2 Договору. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку (п. 1.5, 1.6 Договору).

При цьому, у п. 1.2 Договору сторонами визначений конкретний вид робіт та її обсяг ( ОСОБА_2 - бронювання, культивації, посіву соняшнику та дискування; ОСОБА_3 для культивації, посіву соняшнику, боронування, прополки соняшнику, збирання врожаю комбайном та дискування; ОСОБА_4 - культивації, боронування, прополки соняшнику та збирання врожаю комбайном; ОСОБА_5 - боронування ґрунту, культивації, прополки соняшнику, збирання та перевезення врожаю; ОСОБА_6 - культивації, боронування, прополки соняшнику та дискування), а у п. 3.1 вартість виконання робіт із розрахунку за 1га.

Відповідно до п. 3.3 договору оплата здійснюється протягом 5 робочих днів після прийняття Замовником виконаної роботи за фактично оброблені гектари на підставі погодження та підписання акту виконаних робіт шляхом видачі коштів готівкою із каси підприємства.

На підтвердження виконання сторонами договорів, позивачем надано до відповідача та долучені до матеріалів справи, акти надання послуг, а також виписки по банківському рахунку та платіжні доручення, які підтверджують сплату позивачем податку, ЄСВ, військового збору із сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб.

При цьому, приписами частини 1 статті 327 Цивільного кодексу України визначено, що у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Всі договори як і акти виконаних робіт, які були долучені до матеріалів справи, підписані особисто ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , акти виконаних робіт складені останнім днем дії договору підряду, а сума яка була виплачена за актами виконаних робіт відповідає п.3.2 договору винагорода за виконану роботу .

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності у договорах відомостей про перелік завдань, роботи та їх обсягу. Так, договори, що містяться в матеріалах справи містять опис сільськогосподарських робіт та їх обсяг, визначений у конкретних гектарах. Власне зазначення обсягу робіт саме в такій формі є правом сторін договору, формулювання залежить як від особистих ділових якостей сторін договору так і розумінням існуючих завдань та їх обсягу.

Долучені до матеріалів справи договори не містять і інших умов, що притаманні трудовому договору, зокрема дію правил внутрішнього трудового розпорядку, одержання соціальних гарантій, виконання робіт у конкретно визначені години, тощо.

Натомість з договорів видно, що послуги надаються протягом строку дії договорів, тобто є строковими та обмеженими у часі. Прийняття робіт за актом приймання передачі свідчить про те, що оплачувався не процес праці, а її результати, які визначалися після закінчення робіт і зафіксовані в акті здачі-приймання наданих послуг, на підставі яких проводилася оплата.

Винагорода, яку отримали виконавці не залежала від мінімальної заробітної плати і в жоден спосіб не пов`язана з кількістю відпрацьованого часу, а встановлена домовленістю сторін на час укладення цього договору.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивач здійснював керівництво і контроль за виконанням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 робіт, передбачених договорами підряду.

Слід зауважити, що чинне законодавство не забороняє включати до цивільно-правових договорів використання Виконавцем матеріалів, обладнання і устаткування замовника.

При цьому, суд зазначає, що здійснюючи підприємницьку діяльність юридичні особи організовують свою діяльність самостійно в тому числі в частині прийняття рішень про використання найманої праці чи залучення третіх осіб на умовах цивільно-правових договорів. Жодних обмежень щодо укладення цивільно-правових договорів за умови відсутності у фізичної особи підприємця найманих працівників, ні Кодекс законів про працю України, ні Цивільний кодекс України не містить.

Стосовно посилання відповідача на частину 1 статті 27 Закону України Про фермерські господарства , якою визначено, що у разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом), суд вказує, що у відповідності до частини 3 статті 24 цього Закону фермерське господарство має право вступати в договірні відносини з будь-якими юридичними або фізичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Суд також звертає увагу на те, що судження про відсутність цивільно-правових відносин між суб`єктом господарювання і третьою особою, які непідтверджені належними та допустимими доказами, не можуть бути підставою для висновку про допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справа №160/8902/18 адміністративне провадження №К/9901/18108/19.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує також наступне.

Судом встановлено, що відносно керівника позивача також було складено протокол про адміністративне правопорушення № ЗП14955/574/АВ/П/ПТ від 22.10.2020 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 3 статті 41 КУпАП.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також КУпАП. Відповідно до частини 3 статті 41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною 2 статті 265 КЗпП України і частиною 3 статті 41 КУпАП передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за частиною 2 статтею 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною 3 статтею 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Постановою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 13.11.2020 по справі №322/1026/20 (провадження №3/322/432/20), провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 КУпАП (міститься в ЄДРСР за №92873170).

Дослідивши додані до протоколу про адміністративне правопорушення договори підряду, вказаною постановою зокрема встановлено, що зазначені договори не містять ознак трудових договорів, а предметом цих договорів є виконання визначеного обсягу робіт.

Отже, судом встановлено, що фактичний допуск ФГ Павел-Агро працівників до роботи без укладення трудових договорів у період з квітня 2020 року по 22.10.2020 є непідтвердженим належними доказами.

Таким чином, вказаним судовим рішенням встановлено відсутність в діях ОСОБА_7 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 КУпАП.

Відповідно до частин 4, 6 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Це рішення набрало законної сили та має преюдиційне значення для цієї справи. Преюдиція - це обов`язковість фактів, встановлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Разом з тим, якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Суд вважає, що встановлені постановою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 13.11.2020 по справі №322/1026/20 (провадження №3/322/432/20) обставини є тотожними щодо обставин, які досліджені в даній справі, а відтак обставини, що встановлені вказаною постановою мають преюдиційне значення для вирішення даної справи.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем трудового законодавства, зроблені відповідачем в Акті інспекційного відвідування, є необґрунтованими та недоведеними, а спірна постанова контролюючого органу, прийнята відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

У силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фермерського господарства Павел-Агро (70101, Запорізька область, смт. Новомиколаївка, вул. Запорізька, буд. 165а, кв. 7, код ЄДРПОУ 41857283) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненка О.О. про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗП14955/574/АВ/ТД-ФС від 04.12.2020,

Стягнути на користь Фермерського господарства Павел-Агро (70101, Запорізька область, смт. Новомиколаївка, вул. Запорізька, буд. 165а, кв. 7, код ЄДРПОУ 41857283) судовий збір у розмірі 3750,00 грн. (три тисячі сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ЄДРПОУ 39833546).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 26.04.2021.

Суддя І.В. Батрак