Ухвала

від 20.04.2021 по справі 752/3317/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02 березня 2021 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02.03.2021 задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , та накладено арешт на речі та предмети, що вилучені під час проведення обшуку 08.02.2021 за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме: мобільний телефон марки «Iphone» 11 Pro, в корпусі чорного кольору та прозорому чохлі, з ІМЕІ НОМЕР_1 з номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_2 ; предмет зовні схожий на ніж з маркуванням «Glock» Made in Austria Glock 78$; предмет схожий на ніж з ручкою чорного кольору в ножнах чорного кольору; грошові кошти в сумі 450 (чотириста п`ятдесят тисяч) гривень номіналом по 500 гривень кожна купюра.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту на майно, а саме: грошові кошти в сумі 450 000 гривень, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора у цій частині.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної карги захисник зазначав, що оскаржувана ухвала є незаконною.

Слідчий суддя не взяв до уваги те, що вилучені грошові кошти належать на праві власності ОСОБА_7 , які були передані батькові останнього - ОСОБА_7 на зберігання. Обставини щодо джерела походження вилучених грошових коштів повідомлені стороною захисту, зокрема, 10.07.2020 продано квартиру, яка належала ОСОБА_7 на праві власності, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі - продажу від 10.07.2020, вартість квартири склала 1 012 000,00 грн. Частину отриманих від продажу даної квартири коштів в сумі 450 000.00 грн. передано на зберігання батькові ОСОБА_7 , оскільки будинок, в якому він проживає, обладнаний сигналізацією, а також в даному будинку знаходиться сейф, що унеможливлює ризик крадіжки.

Крім того, поза увагою слідчого судді залишилося клопотання батька ОСОБА_7 від 10.02.2021, в якому він підтвердив, що вилучені кошти отримав від сина на зберігання.

Оскаржувана ухвала постановлена з порушенням строків, передбачених ч. 6 ст. 173 КПК України, оскільки клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту надійшло до суду 17.02.2021, а тому, у відповідності до ч. 3 ст. 169 КПК України, вилучені кошти та інші вилучені в ході обшуку речі повинні були бути повернуті 20.02.2021.

На думку захисника, орган досудового розслідування помилково послався на те, що грошові кошти здобуті злочинним шляхом. Вилучені грошові кошти не можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди та не містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі не є предметами, що були об`єктом кримінально протиправних дій, грошима, цінностями та іншими речами, набутими кримінально протиправним шляхом або отриманими юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, органом досудового розслідування не надано доказів того, що інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення вчинене за участю співучасників або невстановлених осіб, а тому ОСОБА_7 не може вважатись особою, яка причетна до вчинення даного кримінального правопорушення.

ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Оскільки дана ухвала оскаржується захисником ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 у частині накладення арешту на майно, що вилучене під час проведення обшуку 08.02.2021 за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме: грошові кошти в сумі 450 (чотириста п`ятдесят тисяч) гривень номіналом по 500 гривень кожна купюра, то колегія суддів, відповідно до ч. 1ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, та лише щодо арешту грошових коштів в сумі 450 (чотириста п`ятдесят тисяч) гривень номіналом по 500 гривень кожна купюра. Ухвала слідчого судді в частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на інше майно колегією суддів не перевіряється.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження,слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100000001115 від 16.12.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України.

Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 , переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, вчинив вимагання грошових коштів при наступних обставинах.

На початку 2019 року, точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, до ОСОБА_8 звернувся раніше знайомий ОСОБА_9 з проханням зайняти в борг грошові кошти в сумі 2 000 євро. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 домовилися, що останній поверне борг через тиждень з відсотками та надав письмову розписку про отримання грошових коштів. В подальшому, ОСОБА_9 декілька разів звертався до ОСОБА_8 з метою отримання в борг грошових коштів, які повертав.

Приблизно в березні 2020 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 шляхом пред`явлення вимоги передачі чужого майна, з погрозами насильства над потерпілим та його близькими родичами.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном шляхом вимагання, в квітні 2020 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , скориставшись тим, що ОСОБА_9 невчасно повернув отримані в березні 2020 року в борг 2 000 євро, повідомив ОСОБА_9 , що сума боргу з «нарахованими відсотками» складає вже 11 500 євро. Після чого, в ході зустрічей з ОСОБА_9 та під час телефонних дзвінків останньому, ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном шляхом вимагання, висловив ОСОБА_9 рішучу, протиправну вимогу передати йому вказану суму грошових коштів в сумі 11 500 євро, погрожуючи у разі невиконання його вимог заподіянням потерпілому та його близьким родичам тілесних ушкоджень та їх вбивством. Сприймаючи погрози ОСОБА_8 як реальні та побоюючись за своє життя та здоров`я, а також життя та здоров`я близьких родичів, потерпілий ОСОБА_9 , 27.04.2020, знаходячись по вул. Донецькій у м. Києві, передав ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 11 500 євро, з яких 9500 євро неіснуючий борг, тим самим ОСОБА_8 шляхом вимагання заволодів належними потерпілому грошовими коштами в сумі 9 500 євро, що відповідно до курсу НБУ становило 278 635 грн., спричинивши потерпілому матеріальну шкоду у великих розмірах.

Крім того, в липні 2020 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , продовжуючи злочинні дії, спрямовані на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що ОСОБА_9 невчасно повернув отримані в червні 2020 року в борг 2 000 євро, повідомив потерпілому, що сума боргу з «нарахованими відсотками» складає 17 200 євро, після чого, в ході зустрічей з ОСОБА_9 та під час телефонних дзвінків, ОСОБА_8 , умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном шляхом вимагання, висловив ОСОБА_9 рішучу, протиправну вимогу передати йому вказану суму грошових коштів, погрожуючи у разі невиконання його вимог заподіянням потерпілому та його близьким родичам тілесних ушкоджень і їх вбивством. Сприймаючи погрози ОСОБА_8 як реальні та побоюючись за своє життя та здоров`я, а також життя та здоров`я близьких родичів, потерпілий ОСОБА_9 , 15.07.2020, знаходячись по вул. Донецькій у м. Києві, передав ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 17 200 євро, з яких 15 200 євро неіснуючий борг, тим самим ОСОБА_8 шляхом вимагання заволодів належними потерпілому грошовими коштами в сумі 15 200 євро, що відповідно до курсу НБУ становило 469 224 грн., спричинивши потерпілому матеріальну шкоду у великих розмірах.

В подальшому, в грудні 2020 року, ОСОБА_8 , використовуючи той факт, що ОСОБА_9 у зв`язку з тяжким матеріальним становищем на початку жовтня 2020 року позичив у нього 2000 євро та не зміг повернути позичені кошти вчасно упродовж тижня, діючи умисно, з корисливих мотивів, продовжуючи злочинні дії, спрямовані на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, повідомив ОСОБА_9 , що сума боргу з «нарахованими відсотками» становить 56 000 євро, після чого висловив потерпілому ОСОБА_9 рішучу, протиправну вимогу передати йому вказану суму коштів, погрожуючи потерпілому у разі невиконання його вимог насильством над ним та його родичами. При цьому, ОСОБА_8 змусив ОСОБА_9 написати розписки про отримання ним в борг грошових коштів в сумах 7 000 євро та 9 000 євро.

Після цього, 04.12.2020 ОСОБА_8 , діючи відповідно до свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, з корисливих мотивів, запропонував ОСОБА_9 зустрітися на території АЗК WOG, розташованого на Солом`янській площі, 1, м. Києва. Під час зустрічі ОСОБА_8 надав вказівку ОСОБА_9 сісти до його автомобіля «Mercedes-Benz GL 450» д.н.з. НОМЕР_3 , де погрожуючи застосуванням насильства та вбивством, висловив рішучу, протиправну вимогу передати йому грошові кошти, та змусив ОСОБА_9 написати розписку про отримання в борг коштів в сумі 40 000 євро.

В подальшому, 15.12.2020 ОСОБА_8 , за допомогою месенджеру «Вайбер» надіслав ОСОБА_9 смс-повідомлення, в якому зазначив номер банківської картки своєї дружини ОСОБА_10 , та, погрожуючи застосуванням насильства і вбивством, висунув рішучу вимогу переказувати частину грошових коштів на вказану ним банківську картку.

Сприймаючи погрози ОСОБА_8 як реальні, побоюючись за своє життя та здоров`я, а також життя та здоров`я близьких родичів, ОСОБА_9 , 16.12.2020 переказав на вказану банківську картку на ім`я ОСОБА_10 № НОМЕР_4 грошові кошти в сумі 4491 грн. та 1697 грн.

В подальшому, 08.02.2021, близько 14 год. 30 хв. ОСОБА_8 , продовжуючи злочинні дії, спрямовані на заволодіння чужим майном шляхом пред`явлення рішучої вимоги передачі майна, поєднаної з погрозою насильства над потерпілим та його родичами, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_9 в розмірі 5 000 євро, що за курсом Національного банку України станом на 08.02.2021 становило 166 400 грн., та 4 000 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 08.02.2021 становило 111 080 грн., а всього на загальну суму складає 277 480 грн., що становить великі розміри.

Того ж дня, злочинні дії ОСОБА_8 були викриті та припинені працівниками правоохоронних органів.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03.02.2021 надано дозвіл старшому слідчому в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_11 , слідчим слідчої групи укримінальному провадженні№ 12020100000001115 від 16.12.2020 на проведення обшуку об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 , в якому мешкає ОСОБА_7 , і який відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно за № 241623375 від 25.01.2021, не зареєстрований на праві власності, з метою виявлення та вилучення розписок про повернення боргів, написаних ОСОБА_9 , банківських карток, на які перераховував кошти потерпілий, а також вилучення слідів або інших відомостей, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування даного кримінального провадження, зокрема: нотатки, мобільні телефони, СІМ-картки, ноутбуки, рукописні та чорнові записи, грошові кошти.

Згідно протоколу обшуку від 08.02.2021, складеного старшим слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_12 , на підставі вищевказаної ухвали проведено обшук за адресою: АДРЕСА_3 , у ході якого було виявлено та вилучено речі та документи, серед яких грошові кошти в сумі 450 (чотириста п`ятдесят тисяч) гривень номіналом по 500 гривень кожна купюра.

Постановою старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_12 від 09.02.2021 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12020100000001115 від 16.12.2020, речі та майно, вилучене в ході обшуку від 08.02.2021 за адресою: АДРЕСА_3 , у тому числі вилучені грошові кошти в сумі 450 (чотириста п`ятдесят тисяч) гривень номіналом по 500 гривень кожна купюра.

17.02.2021 прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотання від 16.02.2021 про накладення арешту на речі та предмети, а саме: мобільний телефон марки «Iphone» 11 Pro, в корпусі чорного кольору та прозорому чохлі, з ІМЕІ НОМЕР_1 з номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_2 ; предмет зовні схожий на ніж з маркуванням «Glock» Made in Austria Glock 78$; предмет схожий на ніж з ручкою чорного кольору в ножнах чорного кольору; грошові кошти в сумі 450 (чотириста п`ятдесят тисяч) гривень номіналом по 500 гривень кожна купюра.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02.03.2021 задоволено клопотання прокурора, та накладено арешт на речі та предмети, що вилучені під час проведення обшуку 08.02.2021 за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме: мобільний телефон марки «Iphone» 11 Pro, в корпусі чорного кольору та прозорому чохлі, з ІМЕІ НОМЕР_1 з номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_2 ; предмет зовні схожий на ніж з маркуванням «Glock» Made in Austria Glock 78$; предмет схожий на ніж з ручкою чорного кольору в ножнах чорного кольору; грошові кошти в сумі 450 (чотириста п`ятдесят тисяч) гривень номіналом по 500 гривень кожна купюра.

Постановляючи ухвалу про арешт майна, слідчий суддя виходив з необхідності збереження речових доказів.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України,арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно дост. 98 КПК України,речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст.131-132,170-173 КПК України, наклав арешт на майно, що вилучене під час проведення обшуку 08.02.2021 за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме: грошові кошти в сумі 450 (чотириста п`ятдесят тисяч) гривень номіналом по 500 гривень кожна купюра, з тих підстав, що дані грошові кошти у встановленому законом порядку визнані речовими доказами в межах кримінального провадження № 12020100000001115 від 16.12.2020 та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане в оскаржуваній ухвалі майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, знищене, перетворене чи відчужене.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 173 КПК України, наклав арешт на грошові кошти, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі доводи щодо незаконності оскаржуваної ухвали, є непереконливими, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом.

Твердження апелянта про те, що вилучені грошові кошти належать на праві власності ОСОБА_7 , які були передані батькові останнього - ОСОБА_7 на зберігання, не спростовують висновків слідчого судді,оскільки увипадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу, що має місце у даному випадку.

Встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вилучені грошові кошти могли бути набуті кримінально-протиправним шляхом та відповідають ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речового доказу з метою збереження.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням строків, передбачених ч. 6 ст. 173 КПК України, не можуть бути безумною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді.

Посилання апелянта на те, що вилучені грошові кошти не можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні, спростовуються матеріалами судового провадження, а саме постановою старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_12 від 09.02.2021, відповідно до якої, майно, на яке прокурор просить накласти арешт, визнано речовими доказами.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на майно, що вилучене під час проведення обшуку 08.02.2021 за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме: грошові кошти в сумі 450 (чотириста п`ятдесят тисяч) гривень номіналом по 500 гривень кожна купюра, необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02 березня 2021 року в частині накладення арешту на майно, що вилучене під час проведення обшуку 08 лютого 2021 року за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме: грошові кошти в сумі 450 (чотириста п`ятдесят тисяч) гривень номіналом по 500 гривень кожна купюра, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3