КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
адвоката ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги адвоката ОСОБА_5 , подані в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня 2020 року у кримінальному провадженні № 12020100070001675, -
ВСТАНОВИЛА:
Зазначеною ухвалою задоволено клопотанняпрокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_9 та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 12020100070001675 в тому числі квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_8 ; квартира АДРЕСА_2 яка на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_6 ; квартира АДРЕСА_3 , яка на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_7 .
В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання органу досудового розслідування підлягає задоволенню з метою можливої конфіскації майна, як виду покарання
В апеляційних скаргах адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання органу досудового розслідування в частині накладення арешту на майно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Також просять ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в своїх заявах поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що ні власники майна, ні їх представники присутніми під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно в суді першої інстанції не були, ухвалу слідчого судді отримали лише 24 грудня 2020 року. По суті апеляції вказують на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, в клопотанні органу досудового розслідування про арешт майна відсутні правові підстави для накладення арешту на майно. Апелянт зазначає, що його довірителі не є стороною у кримінальному провадженні №12020100070001675, не мають жодного процесуального статусу, не мають жодного відношення до обставин, за якими здійснюється досудове розслідування, тому на його погляд відсутні правові підстави для накладення арешту. Також вказує на те, що слідчий суддя не дослідив належним чином клопотання про накладення арешту, оскільки власники квартир не є підозрюваними та відносно них не заявлено цивільного позову та є добросовісними набувачами квартир, що підтверджується договором купівлі-продажу.
В судове засідання апеляційної інстанції прокурор не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте надав суду заяву про розгляд даної апеляційної скарги у його відсутність, а тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за його відсутності, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Колегія суддів приймає до уваги доводи клопотання апелянтів про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його з огляду на те, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно власники присутніми не були, ухвалу слідчого судді згідно наявної в матеріалах судового провадження інформації отримали 24 грудня 2020 року.
Оскільки дана ухвала оскаржується в частині накладення арешту на квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_8 ; квартира АДРЕСА_2 яка на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_6 ; квартира АДРЕСА_3 , яка на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_7 , то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційних вимог апелянтів, а щодо інших арешту майна вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту колегією суддів не вирішується.
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката ОСОБА_5 який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити, вивчивши матеріали провадження за клопотанням органу досудового розслідування, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, Слідчим відділом Подільського управління поліції ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100070001675за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.356, ч.1 ст.366 КК України, за фактом самовільного, всупереч встановленого порядку проведення ремонтно-будівельних робіт, незаконного розміщення будівель та споруд без дозвільних документів.
В межах зазначеного кримінального провадження прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, зокрема, квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 . В обґрунтування клопотання прокурор послався на те, що зазначені квартири є предметом та доказом розслідування кримінального передбаченого ст.356, ч.1 ст.366 КК України, здобуті злочинним шляхом та є речовими доказами і є належним доказом, яке підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Слідчий суддя погодився з доводами клопотання та наклав арешт на майно у кримінальному провадженні 12020100070001675.
З таким висновком колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.
З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати мету, правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні органу досудового розслідування та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
З матеріалів провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Арешт майна з підстав, що воно виступає знаряддям вчинення кримінального правопорушення та набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення на даний час є можливим, коли існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Так, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимогст. 132 КПК України, орган досудового розслідування не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності дост. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.
Крім цього, згідно норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких органом досудового розслідування вноситься клопотання про накладення арешту та відповідно накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситись з обставинами кримінального провадження.
Орган досудового розслідування в клопотанні не надав будь якої оцінки щодо правової підстави для арешту квартир - АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_8 ; - АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_6 ; - АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_6 ., не зазначив та належним чином не обґрунтував, яким чином вищезазначені квартири мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення кримінального правопорушення могли залишитись на них та чи можна взагалі їх використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні. Однак, в ухвалі слідчий суддя, взагалі не обґрунтував, яким саме чином існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що арешт має бути накладений саме з метою конфіскації майна. При цьому колегія суддів зважує на те, що матеріали не містять даних про повідомлення про підозру ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , не заявлено цивільного позову у порядку, встановленому ст.128 КПК України, не долучено жодного протоколу допиту свідків, за даними яких можливо було б говорити про вчинення кримінального правопорушення даними особами.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у даному конкретному випадку органом досудового розслідування не доведено необхідності у накладенні арешту на майно, а тому відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України це мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак не було зроблено слідчим суддею.
За наведеного, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.117, 131, 132, 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Поновити ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня 2020 року.
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_5 , подані в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня 2020 року - задовольнити
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_9 в частині накладення арешту на квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_8 ; квартира АДРЕСА_2 яка на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_6 ; квартира АДРЕСА_3 , яка на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12020100070001675 із забороною розпоряджатися та використовування майна - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_9 в частині накладення арешту на квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_8 ; квартира АДРЕСА_2 яка на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_6 ; квартира АДРЕСА_3 , яка на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12020100070001675 із забороною розпоряджатися та використовування майна відмовити.
Ухвала Київського апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/352/2021 Категорія ст. 172 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_10
Доповідач - ОСОБА_1
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 20.04.2021 |
Оприлюднено | 27.01.2023 |
Номер документу | 96596128 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів |
Кримінальне
Київський апеляційний суд
Глиняний Віктор Петрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні