Постанова

від 27.04.2021 по справі 233/3049/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 233/3049/19

Номер провадження 22-ц/804/946/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 року м. Бахмут Донецька область

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Канурної О.Д.,

суддів Космачевської Т.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Гуляєва М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 січня 2021 року у цивільній справі № 233/3049/19 за позовною заявою ОСОБА_2 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Пасажирська компанія Донбас про відшкодування моральної шкоди (суддя першої інстанції Каліуш Олена Валеріївна),-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_2 неодноразово уточнювала свої позовні вимоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що вона є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується довідкою виданою МСЕК від 11 серпня 2016 року.

Згідно зі статтею 12 Закону України Про транспорт від 10.11.1994 року № 232/94-ВР, підприємства транспорту зобов`язані, зокрема, забезпечувати права на пільги громадян щодо користування транспортом.

Відповідно до наданої інформації від виконавчого комітету Костянтинівської міської ради підприємці та підприємства, що здійснюють перевезення пасажирів пільгової категорії отримують за це грошову компенсацію з міського бюджету.

ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність у вигляді надання послуг з перевезення пасажирським наземним транспортом міського та приміського сполучення.

ТОВ Пасажирська компанія Донбас здійснює підприємницьку діяльність у вигляді надання послуг з перевезення пасажирським наземним транспортом міського та приміського сполучення.

Таким чином, позивачка вважає, що має право на безкоштовний проїзд у пасажирському міському транспорті, зокрема в автобусах. Відповідачі отримують розрахунок від органу місцевого самоврядування за перевезення пільгової категорії пасажирів у достатніх розмірах. Але не зважаючи на все це, права позивачки на безоплатний проїзд у міському транспорті були порушені відповідачами шляхом відмови у безкоштовному проїзді.

03 жовтня 2017 року позивачка мала намір сісти в міський автобус № 1 (державний номер НОМЕР_1 ) на зупинці ЖД вокзал у м. Костянтинівка Донецької області для проїзду по місту. Пред`явила для цього своє посвідчення особи з інвалідністю II групи, проте водій автобуса їй в безкоштовному проїзді відмовив і вигнав її з автобусу у грубій формі.

Також у грудні 2018 року повторилась подібна ситуація у тому ж автобусі.

09 січня 2019 року позивачка мала намір сісти в міський автобус (державний номер НОМЕР_2 ) на зупинці Центральний ринок у м. Костянтинівка Донецької області для проїзду по місту, пред`явила для цього своє посвідчення особи з інвалідністю II групи, проте водій автобуса їй в безкоштовному проїзді відмовив.

В зв`язку з порушенням законного права вона була вимушена звернутись до міської ради м. Костянтинівка.

На свої заяви позивачка отримала відповіді від 20 жовтня 2017 року № 1145, від 29 грудня 2018 року № 1734, від 21 січня 2019 року № Г-9-17. У листах від виконкому вказано, що автобус з державним номером НОМЕР_1 належить перевізнику ОСОБА_1 , автобус з державним номером НОМЕР_2 належить перевізнику ТОВ Пасажирська компанія Донбас (засновником та директором є ОСОБА_3 ).

Внаслідок неправомірних дій водіїв відповідачів позивачка вимушена була шукати додаткові способи пересування до необхідного місця в холодну пору, потім звертатись до виконавчого комітету Костянтинівської міської ради, до ЦБППД за правовою допомогою, звертатись до суду з позовом, відволікаючись від власних справ, чим був порушений її звичайний порядок життя та доставлені позивачці сильні душевні хвилювання з приводу отримання нею сатисфакції від покарання винних осіб за порушення закону та відновлення її порушеного права, тому що такі випадки були не одноразові та продовжувались. Також неправомірними діями водіїв позивачці була нанесена особиста образа, принижена її честь і гідність перед іншими пасажирами, чим було спричинено їй моральну шкоду.

Моральну шкоду позивачка оцінює в 10000 грн. з кожного відповідача з рахуванням вимог розумності та справедливості, з урахуванням сум відшкодування органами місцевого самоврядування перевізникам їх послуг з перевезення пільгової категорії пасажирів та відсутності обмежень щодо кількості пасажирів пільгової категорії в одному автобусі та все одно присутня відмова в наданні послуг особам з інвалідністю.

Позивач ОСОБА_2 просила суд першої інстанції визнати неправомірною відмову в наданні послуг з перевезення пасажирів позивачці, як особі з інвалідністю II групи з боку водіїв працюючих у ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Пасажирська компанія Донбас ; стягнути на її користь в якості відшкодування моральної шкоди з ФОП ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 10000 грн.; стягнути на її користь в якості відшкодування моральної шкоди з ТОВ Пасажирська компанія Донбас грошову суму в розмірі 10000 грн.; судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2020 року залучено до участі в розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Пасажирська компанія Донбас (том № 1, а.с. 158).

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24.06.2020 року замінено в цивільній справі № 233/3049/19 за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Пасажирська компанія Донбас про відшкодування моральної шкоди, неналежного відповідача ФОП ОСОБА_3 на належного відповідача ФОП ОСОБА_1 (том № 2, а.с. 52 - 53).

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Пасажирська компанія Донбас про відшкодування моральної шкоди задоволені частково.

Визнано неправомірною відмову в наданні послуг з перевезення пасажирів ОСОБА_2 , як особі з інвалідністю II групи з боку водія, працюючого у ФОП ОСОБА_1 , яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1500,00 грн., а також витрати за проведення технічної експертизи документів у розмірі 1687,68 грн.

Визнано неправомірною відмову в наданні послуг з перевезення пасажирів ОСОБА_2 , як особі з інвалідністю II групи з боку водія, працюючого у ТОВ Пасажирська компанія Донбас , яка мала місце 09.01.2019.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Пасажирська компанія Донбас на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн.

Стягнуто з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1409,60 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Пасажирська компанія Донбас судовий збір у розмірі 1409,60 грн.

Із вказаним рішенням суду не погодилася відповідач - Фізична особа підприємець ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що вважає рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 січня 2021 року у справі № 233/3049/19, в частині визнання неправомірною відмову в наданні послуг з перевезення пасажирів ОСОБА_2 , як особі з інвалідністю II групи з боку водія, працюючого у неї - ФОП ОСОБА_1 , яка мала місце 03 жовтня 2017 року, та стягнення з неї - ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1500 грн., витрат на проведення технічної експертизи документів у розмірі 1687,68 грн., а також судового збору у розмірі 1409,60 грн., незаконним, необґрунтованим, через неправильність установлення обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з неправильною оцінкою доказів, а відповідно, порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 просить Донецький апеляційний суд частково скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 січня 2021 року у справі № 233/3049/19, а саме в частині визнання неправомірною відмову в наданні послуг з перевезення пасажирів ОСОБА_2 , як особі з інвалідністю II групи з боку водія, працюючого у неї - ФОП ОСОБА_1 , яка мала місце 03 жовтня 2017 року, та стягнення з неї - ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1500 грн., витрат на проведення технічної експертизи документів у розмірі 1687,68 грн., а також судового збору у розмірі 1409,60 грн., та ухвалити нове рішення, яким в цій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 10 березня 2021 року апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 було залишено без руху у зв`язку з недоплатою судового збору та тому, що апеляційна скарга не відповідала вимогам ст. 356 ЦПК України.

До Донецького апеляційного суду від Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга, яка відповідає вимогам ст. 356 ЦПК України та платіжне доручення про доплату судового збору.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 26 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження у даній цивільній справі та встановлено ОСОБА_2 і Товариству з обмеженою відповідальністю Пасажирська компанія Донбас строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.

Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 отримана (том № 2, а.с. 215).

Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги ОСОБА_2 і Товариством з обмеженою відповідальністю Пасажирська компанія Донбас отримана (том № 2, а.с. 213, 225).

До Донецького апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю Пасажирська компанія Донбас (том № 2, а.с. 216-217).

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 12 квітня 2021 року цивільну справу призначено до розгляду.

В судове засідання Донецького апеляційного суду 27.04.2021 року відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том № 2, а.с. 237).

В судове засідання апеляційного суду 27.04.2021 року представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Пасажирська компанія Донбас не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том № 2, а.с. 238).

Заслухавши головуючого суддю, вислухавши пояснення представника відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 - адвоката Мішина М.В., пояснення позивачки ОСОБА_2 , пояснення представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Коваленко В.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи з загального захворювання, у зв`язку з чим ОСОБА_2 має права та пільги, передбачені Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України .

Відповідачі ФОП ОСОБА_1 , ТОВ Пасажирська компанія Донбас здійснюють підприємницьку діяльність у вигляді надання послуг з перевезення пасажирським наземним транспортом міського та приміського сполучення (код КВЕД - 49.31).

Згідно із Договором № 60 від 02.03.2015 про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, укладеним між виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник), остання зобов`язалася здійснювати перевезення пасажирів у відповідності до конкурсним умов та конкурсних пропозицій перевізника на міських маршрутах загального користування, зокрема, маршруті № 1 ЖД вокзал - вул. Громова по вул. Леніна в загальному режимі на умовах, передбачених цим Договором. Відповідно до п.4.6 Договору, цей Договір набирає чинності з 02.03.2015 року та діє по 02.03.2018 року. Згідно із додатком № 1 до Договору № 60 від 02.03.2015 року, автобус Рута20, держномер НОМЕР_1 , обслуговує міський маршрут № 1 ЖД вокзал - вул. Громова по вул. Леніна .

Згідно із п.2.4.18 вказаного вище Договору, ФОП ОСОБА_1 зобов`язалася безперешкодно здійснювати перевезення пасажирів, яким згідно із законодавством надані пільги за проїзд.

Згідно із Договором № 72 від 20.04.2017 року про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, укладеним між виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради (замовник) та ТОВ ПК Донбас (перевізник), останній зобов`язався здійснювати перевезення пасажирів у відповідності до конкурсних умов та конкурсних пропозицій перевізника на міських маршрутах загального користування, зокрема, маршруті № 6/7 ЖД вокзал - центральний ринок - вул. Громова в загальному режимі на умовах, передбачених цим Договором. Відповідно до п.4.6 Договору, цей Договір набирає чинності з 20.04.2017 року та діє по 20.04.2022 року. Згідно із додатком № 2, яким є допуск на перевозку № 72, перевізнику ТОВ ПК Донбас надано допуск на перевозку маршрутом № 6/7 ЖД вокзал - центральний ринок - вул. Громова , марка автобуса Рута 25, держномер НОМЕР_3 .

Згідно із п.2.4.18 вказаного вище Договору, ТОВ ПК Донбас зобов`язалося безперешкодно здійснювати перевезення пасажирів, якім згідно із законодавством надані пільги за проїзд.

Відповідно до статті 38-1 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , особи з інвалідністю I та II групи мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі. Пільгове перевезення осіб з інвалідністю здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України Про транспорт . Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається. Порядок транспортного обслуговування осіб з інвалідністю на пільгових умовах визначається нормативно-правовими актами, що регламентують правила користування громадянами повітряним, залізничним, річковим, автомобільним та міським електричним транспортом.

Згідно із ст.12 Закону України Про транспорт , підприємства транспорту зобов`язані забезпечувати, зокрема, права на пільги громадян щодо користування транспортом.

Відповідно до статті 11 Закону України Про автомобільний транспорт , послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства є соціально значущими послугами автомобільного транспорту.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України Про автомобільний транспорт , договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - з моменту реєстрації електронного квитка.

Статтею 7 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Як передбачено статтею 29 вказаного вище Закону, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Згідно з підпунктами 10-12 пункту а частини першої статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування в України , виконавчий комітет наділений владними повноваженнями щодо регулювання сфери організації міського транспорту.

Рішенням Костянтинівської міської ради від 17.05.2018 № 6/85 - 1583 було затверджено Порядок компенсації витрат автомобільним перевізникам пільгової категорії громадян міськими маршрутами за рахунок коштів міського бюджету.

Згідно із п. 3 Порядку, інваліди II групи відповідно до діючого законодавства мають право на пільговий проїзд міськими маршрутами.

Відповідно до п. 7. 2 Порядку, перевізники щомісячно до 5 числа зобов`язані надавати управлінню соціального захисту населення Костянтинівської міської ради звіт про перевезення пасажирів автомобільним транспортом, на підставі якого з перевізниками згідно із п. 8. 5 Порядку здійснюються розрахунки за надані пільгові послуги.

Доводи апеляційної скарги відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції як на доведеність відмови в перевезенні пасажирів ОСОБА_2 посилається на пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (технічний запис судового засідання 27.02.2020 року) і не звертає уваги на той факт, що пояснення вказаних свідків та позивачки ОСОБА_2 суперечать один одному, є безпідставними, оскільки пунктом 4 статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право: ознайомлюватися с протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти.

Відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 письмових зауважень на запис фіксування судового засідання технічними засобами не подавала.

Крім того, допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтвердили подію, яка мала місце 03.10.2017 року приблизно об 11 год.00 хв. на зупинці ЖД вокзал при посадці позивачки в автобус, держномер АН (№ ) НОМЕР_4 .

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доводи апеляційної скарги відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про те, що автобус, держномер НОМЕР_1 , 03 жовтня 2017 року не виходив на рейс у зв`язку з технічними несправностями, а тому ніякої відмови у пільговому проїзді не було, є безпідставними, оскільки копія журналу надана за період з 02.10.2017 по 04.10.2017 року містить відомості щодо 32 транспортних засобів за 02.10.2017, щодо 27 транспортних засобів за 03.10.2017, щодо 32 транспортних засобів за 04.10.2017. Однак, тільки лише напроти одного транспортного засобу, держномер НОМЕР_5 , міститься запис не исправен (том № 1, а.с. 89 - 91).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за таких обставин, надана ксерокопія породжує обґрунтований сумнів щодо внесення дописки у журнал у вигляді заперечної частки не вже після 03.10.2017 року.

Доводи апеляційної скарги відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про те, що аналізуючи пояснення ОСОБА_2 , що за фактом порушення її права на безкоштовний переїзд вона звернулася зі скаргою в цей же день, та співставляючи їх з відміткою на скарзі, можливо прийти до висновку, що 03.10.2017 року вказаних подій не було та в цей день ОСОБА_2 зі вказаною скаргою нікуди не зверталась, є безпідставними, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 6 вказаної вище статті, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Cтаттею 37 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на міських маршрутах загального користування, забороняється відмовляти від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Матеріали справи містять скаргу позивачки ОСОБА_2 , де вона вказує, що саме 03.10.2017 року відмовили їй в безкоштовному проїзді (том № 1, а.с. 108).

Вказана вище скарга була зареєстрована у журналі реєстрації вхідної кореспонденції Управління комунального господарства Костянтинівської міської ради 04.10.2017 року за № 159.

Згідно із листом Управління комунального господарства Костянтинівської міської ради від 20.10.2017 року № 1145 звернення ОСОБА_2 до виконкому міської ради стосовно прийняття відповідних заходів до водіїв, які порушують законодавство при перевезенні пасажирів пільгової категорії, розглянуто. Перевізнику ОСОБА_3 , якому належить автобус НОМЕР_1 , вручений припис про недопущення порушень договірних відносин. У разі повторних порушень на зазначений автобус на протязі місця буде ставитися питання про розірвання Договорів. Виновний водій за вказане порушення позбавлений премії на 20% місячної винагороди (том № 1, а.с. 107).

Посилання в апеляційній скарзі Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на те, що за фактом подій, про які зазначає ОСОБА_2 в 2017 році, ні з Костянтинівської міської ради, ні від ОСОБА_2 на адресу ФОП ОСОБА_1 жодних скарг не надходило, є безпідставними, виходячи з наступного.

З договору № 60 про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування від 02.03.2015 року вбачається, що станом на 03 жовтня 2017 року послуги з перевезення пасажирів міським транспортом, держномер НОМЕР_1 , надавалися ФОП ОСОБА_1 .

До подання позову до суду позивачка не знала та не могла знати про підставу залучення відповідача ФОП ОСОБА_1 .

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24.06.2020 року замінено в цивільній справі № 233/3049/19 за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Пасажирська компанія Донбас про відшкодування моральної шкоди, неналежного відповідача ФОП ОСОБА_3 на належного відповідача ФОП ОСОБА_1 (том № 2, а.с. 52 - 53).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що 03 жовтня 2017 року працівник ФОП ОСОБА_1 протиправно відмовив у наданні послуг з перевезення пасажирці ОСОБА_2 , як особі з інвалідністю II групи.

Доводи апеляційної скарги відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про те, що відсутність науково-обгрунтованих, достатньо апробованих, затверджених та рекомендованих у встановленому порядку до впровадження в експертну практику методик встановлення відносної давності виконання рукописних записів не може трактуватись на користь будь-якої зі сторін спору, а суд першої інстанції незаконно схиляє вказану обставину на користь позивача, що є неприпустимим, є безпідставними, оскільки частиною 1 статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як вбачається із висновку судової технічної експертизи № 2/6-135 від 23.12.2020 року Донецького Науково-Дослідного Експертно-Криміналістичного Центру МВС України, рукописні записи не исправен , розташовані у рядку 16 від 03.10.2017, рядом з розміщеними в один рядок рукописними записами: Рута , 93-20 , 6-05 , № 1 та підписом у журналі реєстрації операцій перевірки технічного стану КТЗ Костянтинівського АТП 11409 , виконані однаковою за своїми фізичними властивостями барвною речовиною (за кольором, відтінком, люмінесценцією в ІЧП зі світлофільтрами, та інтенсивністю люмінесценції). Літери не і літери исправен виконані одним писальним приладом кулькового типу.

В журналі реєстрації операцій перевірки технічного стану КТЗ Костянтинівського АТП 11409 за період з 02.10.2017 по 04.10.2017 на дату 03.10.2017 у колонці, де вказується технічний стан автобусів у рядку з інформацією щодо автобусу РУТА № 93 - 20 час: 06:05 фраза не исправен написана одночасно (в один день) чи кожне слово написано в різний час не вирішувалось тому, що у Донецькому НДЕКЦ МВС відсутня науково- обґрунтована, достатньо апробована, затверджена й рекомендована у встановленому порядку до впровадження в експертну практику методика встановлення відносної давності виконання рукописних записів.

Рукописні записи: 16 , Рута , 93 - 20 , 6 - 05 , № 1 , розташовані у рядку 16 від 03.10.2017, у журналі реєстрацій операцій перевірки технічного стану КТЗ Костянтинівського АТП 11409 , та записи не исравен і підпис, виконані різними пастами для кулькових ручок (том № 2, а.с. 140 - 147).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сам по собі факт того, що 03.10.2017 року о 06.05 транспортний засіб Рута 93 - 2- був не справним та не виїхав о 06 - 05 за маршрутом не може свідчити, що протягом певного часу 03.10.2017 року транспортний засіб Рута 93 - 20 не був відремонтований та в подальшому, об 11 год. 03.10.2017 року не працював за встановленим маршрутом.

Доводи апеляційної скарги відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про те, що дослідженими по справі доказами підтверджено, що події 03.10.2017 року про які зазначає ОСОБА_2 , не мали місце, є безпідставними, оскільки колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав скасування рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 січня 2021 року і задоволення апеляційної скарги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 січня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складений 28 квітня 2021 року

Суддя: О.Д.Канурна