Постанова

від 26.04.2021 по справі 923/404/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/404/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: О.Ю. Аленіна, Л.В. Лавриненко,

при секретарі судового засідання - І.М. Станковій,

за участю представників сторін :

від позивача: О.В. Черниш,

від відповідачів та третіх осіб: А.Р. Юріна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Херсонської області від 16.11.2020 (суддя Гридасов Ю.В., м. Херсон, повний текст складено 25.11.2020)

у справі № 923/404/20

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славія

2. ОСОБА_2

3. Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО-ФРЕШ-ФРУТ

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1:

1. ОСОБА_3

2. ОСОБА_4

3. ОСОБА_5

про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

1. Визначити розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славія у розмірі 830 000грн.;

2. Визначити розмір статутного капіталу товариства та розміри часток учасників товариства у наступних частках:

A) За ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Московським РВ УМВС України в місті Києві 24.06.1999, зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків: НОМЕР_2 , право власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славія (ідентифікаційний код юридичної особи 31652463) в розмірі 51% статутного капіталу, що становить 423 300,00 гривень;

Б) За ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славія (ідентифікаційний код юридичної особи 31652463) у розмірі 19% статутного капіталу, що становить 157 700,00 гривень;

B) За ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , право власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славія (ідентифікаційний код юридичної особи 31652463) у розмірі 15% статутного капіталу, що становить 124 500,00 гривень;

Г) За ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , право власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славія (ідентифікаційний код юридичної особи 31652463) у розмірі 15% статутного капіталу, що становить 124 500,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славія (надалі за текстом - ТОВ Агрофірма Славія ) із розміром внеску до статутного капіталу (фонду) 423 300,00 грн., що складає 51 % від загального статутного капіталу товариства; формування статутного капіталу у розмірі 830 000,00 грн. було закінчено 26.03.2002, тобто, на момент відступлення позивачу частки ОСОБА_2 статутний капітал товариства був повністю сформований.

Проте, в результаті прийняття загальними зборами учасників ТОВ Агрофірма Славія рішень від 15.08.2013 фактично була зменшена частка позивача у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія з 51% (до проведення загальних зборів від 15.08.2013) до 12%. При цьому, позивача не було повідомлено про дату, час та місце проведення вказаних зборів, не направлено йому за 30 днів до проведення загальних зборів порядок денний майбутніх зборів учасників, тобто порушено порядок їх скликання та проведення. Крім того, з метою представлення інтересів позивача на загальних зборах ТОВ Агрофірма Славія , які планувалися на кінець вересня 2013 року, ним 08.08.2013 видано нотаріально посвідчену довіреність на ім`я ОСОБА_5, якою останньому надано право участі у загальних зборах від імені позивача, право голосу з питань порядку денного, проте без права продажу чи відступлення належної позивачу частки у статутному капіталі товариства та без права підпису установчих документів товариства. Видаючи вказану довіреність, позивач не бажав надати та не надавав повіреному право на участь у загальних зборах товариства, які відбулись 15.08.2013. Таким чином, рішення загальних зборів учасників є прийнятим за відсутності кворуму, оскільки ОСОБА_5 не мав права голосувати з питань порядку денного. Також позивач зазначив, що не уповноважував ОСОБА_5 на підписання статуту товариства, тому останній не мав права підписувати статут у новій редакції від 15.08.2013.

В подальшому, учасниками ТОВ Агрофірма Славія без згоди позивача внесено зміни до статуту товариства, які затверджено рішенням загальних зборів учасників товариства і оформлені протоколом № 1 від 16.08.2014. Тобто, через рік після так званого розмивання частки позивача, загальні збори учасників, не повідомляючи позивача про дату, час та місце зборів, не направивши йому за 30 днів до проведення загальних зборів порядок денний майбутніх зборів учасників, вирішили виключити позивача зі складу учасників товариства. Більше того, на зборах 16.08.2014 був відсутній кворум, адже наміри про збільшення статутного капіталу, які викладені у протоколі 15.08.2013, так і не були реалізовані.

Ухвалою суду від 28.04.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: ОСОБА_3 ; в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: ОСОБА_4 ; в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: ОСОБА_5 .

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 16.11.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що, враховуючи, що предметом спору у справі №923/404/20 є, зокрема, визначення розміру частки учасника товариства ОСОБА_1 та визнання права власності останнього на частку у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія у розмірі 51%, статутного капіталу, що становить 423300,00 гривень, судом досліджено підстави набуття позивачем зазначеної частки у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія у 2010 році, зокрема, укладення відповідного цивільно-правового правочину. Так, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів оплати або іншого виду розрахунку позивача за отриману від іншого учасника ТОВ Агрофірма Славія - ОСОБА_2 спірної частки у розмірі 51% статутного капіталу, що становить 423300,00 грн., як не містять і належної письмової форми договору дарування зазначеної частки. Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами набуття ним спірної частки у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія у 2010 році, зокрема укладення відповідного цивільно-правового правочину, а зазначений у позові договір, за яким, як стверджує позивач, він набув право власності на спірну частку відповідно до частини третьої статті 719 Цивільного кодексу України (у редакції станом на 17.08.10), є нікчемним у зв`язку з недодержанням письмової форми.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Херсонської області від 16.11.2020 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що висновки суду суперечать фактичним обставинам справи; суд не застосував норми права, які підлягають застосуванню та разом з тим застосував норми права, які не підлягають застосуванню, а також дописав обставини, які не мали місце.

Серед доводів апеляційної скарги наведені, зокрема, наступні:

- суд безпідставно відмовив у задоволенні заяви про відвід судді Гридасова Ю.В.;

- судом безпідставно зроблено висновок про те, що позивачем набуто частку у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія на підставі договору дарування, і, як наслідок, безпідставно зроблено висновок про його нікчемність, хоча такого договору матеріали справи не містять;

- суд безпідставно дійшов висновку, що позивач не довів правомірності набуття частки у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія шляхом укладення відповідного правочину;

- судом першої інстанції повністю проігноровано ту обставину, що факт набуття позивачем права власності на частку у статутному капіталі товариства не оспорювався ані ОСОБА_2 , ані ТОВ Агрофірма Славія ;

- судом проігноровано факт письмової форми правочину, яка не завжди є обов`язковою, і що факт оплати не завжди має підтверджуватись саме розрахунковими документами.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2020 у справі №923/404/20, встановлено учасникам справи строк до 12.01.2021 для подання відзивів на апеляційну скаргу; роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 12.01.2021 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.

Ухвалою від 13.01.2021 розгляд справи №923/404/20 призначено на 17.02.2021.

12.01.2021 від представника відповідача та третіх осіб на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надіслано відзив на апеляційну скаргу, який надійшов до суду 14.01.2021. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачі та треті особи (у яких один представник) просили оскаржуване судове рішення залишити без змін, у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, посилаючись на її безпідставність.

В судовому засіданні 17.02.2021 оголошено перерву до 15.03.2021 і ухвалено продовжити розгляд справи у розумний строк.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.04.2021.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 розгляд апеляційної скарги відкладено на 26.04.2021 0 10:00 год.

26.04.2021 від представника ОСОБА_1 - адвоката Черниша О.В. через систему Електронний суд надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№4324/20/Д12 від 26.04.2021 о 09:49 год.) та відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх.№4324/20/Д13 від 26.04.2021 о 09:51 год.), які тотожні за змістом. Клопотання про поновлення строку на подання вказаних документів не заявлялися.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 26.04.2021 представник ОСОБА_1 - адвокат Черниш О.В. просив додаткові пояснення у справі залишити без розгляду.

Відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх.№4324/20/Д13) протокольною ухвалою суду від 26.04.2021 залишено без розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

У відповідності до положень статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 26.04.2021 представник скаржника Черниш О.В. , обґрунтовуючи надання відповіді на відзив на апеляційну скаргу безпосередньо перед судовим засіданням, призначеним на 26.04.2021, зазначив про те, що скаржник не отримував відзиву на апеляційну скаргу, і тільки після ознайомлення з даним відзивом в системі Електронний суд було складено відповідь на відзив на апеляційну скаргу, і, до того ж, ухвалою суду не встановлювався строк для надання відповіді на відзив на апеляційну скаргу.

Враховуючи, що: апеляційне провадження у даній справі відкрито 23.12.2020, і у вказаній ухвалі встановлено строк до 12.01.2021 для надання відзивів на апеляційну скаргу та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань; до відзиву на апеляційну скаргу представником відповідачів та третіх осіб надано належні докази надсилання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; представник скаржника Черниш О.В. зареєстрований в системі Електронний суд 06.04.2021 та мав змогу ознайомитись з відзивом на апеляційну скаргу з цієї дати; скаржник не скористався передбаченим статтею 42 Господарського процесуального кодексу України правом на ознайомлення з матеріалами справи, судова колегія вважає, що у скаржника було достатньо часу для надання відповіді на відзив на апеляційну скаргу, з підстав чого надана представником скаржника - Чернишом О.В. відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх.№4324/20/Д13 від 26.04.2021) підлягає залишенню без розгляду.

Окрім того, до вказаного документу (відповіді на відзив на апеляційну скаргу за вх.№4324/20/Д13 від 26.04.2021) скаржником долучено лист Херсонської окружної прокуратури від 09.04.2021 №55-875-21, який судовою колегією не приймається з огляду на те, що даний документ не існував на момент прийняття рішення судом першої інстанції, що виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №922/3931/18 та від 06.02.2019 у справі №916/3130/17.

Судове засідання 26.04.2021 проводилось в режимі відеоконференцї за клопотаннями представника позивача та представників відповідачів та третіх осіб.

Заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

ТОВ Агрофірма Славія створено у 2001 році. Згідно з новою редакцією статуту ТОВ Агрофірма Славія , затвердженою протоколом загальних зборів учасників товариства від 26.11.2007 № 26/11, статутний фонд товариства становив 830000 грн, єдиним учасником була ОСОБА_2 , частка якої у статутному фонді складала 100 %.

Як стверджує позивач у позовній заяві, у 2010 році він став учасником Товариства з обмеженого відповідальністю Агрофірма Славія , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; пунктом 4.6 статуту ТОВ Агрофірма Славія у новій редакції від 13.08.2010, яка затверджена рішенням загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма Славія , оформленим протоколом № 13/08-7 від 13.08.2010. Свою частку у статутному капіталі у розмірі 51%, що складає 423000,00грн., він набув у результаті відступлення іншим учасником товариства - ОСОБА_2 , яка у момент такого відступлення була єдиним учасником ТОВ Агрофірма Славія . Рішення про вказане відступлення частки було оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма Славія № 13/08-7 від 13.08.2010 року.

Одночасно 13.08.2010 ОСОБА_2 відступила: частку у розмірі 15 %, що у грошовому виразі становить 124500 грн, на користь ОСОБА_4 ; частку у розмірі 15 %, що у грошовому виразі становить 124 500 грн, на користь ОСОБА_3 ; залишивши за собою частку у розмірі 19% (у грошовому виразі 157700грн). Рішенням загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма Славія , оформленим протоколом від 13.08.2010, затверджено відповідні зміни до статуту товариства та 17.08.2010 здійснено їх державну реєстрацію.

15.08.2013 відбулись загальні збори ТОВ Агрофірма Славія , на яких були присутні: - ОСОБА_2 , яка володіє часткою статутного капіталу у розмірі 19%, що становить 157700,00 грн., ОСОБА_4 , який володіє часткою статутного капіталу розмірі 15%, що становить в сумі 124500,00 грн., представник засновника ОСОБА_3 на підставі довіреності - ОСОБА_2 (частка статутного капіталу у розмірі 15%, що становить 124500,00 грн.); - представник засновника ОСОБА_1 на підставі довіреності - ОСОБА_5 (частка статутного капіталу у розмірі 51%, що становить 423300,00 грн.). На збори учасників товариства запрошено ОСОБА_7 .

Рішенням Загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма Славія від 15.08.2013, оформленим протоколом № 15/08-2013, зокрема: прийнято до складу учасників (засновників) товариства ОСОБА_7 ; відступлено частки учасників (учасники ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відступили на користь ОСОБА_7 свої частки у статутному капіталі у розмірі по 15% кожний, остання набула частку у розмірі 30%; частка ОСОБА_2 залишилась у розмірі 4%); збільшено статутний фонд товариства шляхом внесення засновниками матеріальних цінностей ( ОСОБА_2 - на суму 1111300,00 грн., ОСОБА_3 - на суму 16500,00грн., ОСОБА_7 - на суму 1443000,00грн. Загальний розмір статутного капіталу товариства збільшено до 3384300,00грн. та розподілено між засновниками/учасниками наступним чином: ОСОБА_2 - 36% (1269000,00грн.); ОСОБА_3 - 4% (141000,00грн.); ОСОБА_1 - 12% (423300,00грн.); ОСОБА_7 - 48% (1692000,00грн.). Крім того, змінено юридичну адресу товариства та внесено відповідні зміни до його статуту.

На цих загальних зборах учасників ТОВ Агрофірма Славія від імені позивача діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності від 08.08.2013, якого засновник (учасник) цього товариства ОСОБА_1 уповноважив бути своїм представником на загальних зборах засновників (учасників) товариства з усіх без винятку питань, які будуть внесені до порядку денного: визначати порядок денний загальних зборів, підписувати від його імені необхідні протоколи, в тому числі з питань подальшої діяльності вищевказаного товариства, з правом вирішального голосу, правом підписання протоколів цих зборів, вимагати розгляду поставлених питань на зборах учасників, брати участь в управлінні справами товариства, одержувати інформацію про його діяльність та діяльність генерального директора товариства та вирішувати усі інші необхідні питання, які надані ОСОБА_1 як засновнику (учаснику) цього товариства згідно зі статутом, без права продажу чи відступлення належної йому частки в статутному капіталі товариства.

04.11.2013 зазначену довіреність позивач скасував, надіславши відповідне повідомлення представнику.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма Славія від 16.08.2014, оформленим протоколом № 1: виключено зі складу учасників товариства ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , на підставі поданих ними заяв про виключення зі складу учасників товариства; введено до складу учасників Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКО-ФРЕШ-ФРУТ ; зменшено статутний капітал товариства до 830000,00 грн.; розподілено частки у статутному капіталі ( ОСОБА_2 - 50%, що складає 415000,00 грн., та ТОВ ЕКО-ФРЕШ-ФРУТ - 50%, що становить 415000,00 грн.); визначено нове місцезнаходження товариства; затверджено зміни до статуту; призначено директором товариства ОСОБА_4 .

В силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

У відповідності до вимог частини першої статті 346 Цивільного кодексу України відчуження власником свого майна є однією з підстав припинення права власності.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договором згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 цього Кодексу).

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживаною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи врегульований статтею 147 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла станом на 30.07.2010)), положення якої кореспондуються зі статтею 53 Закону України Про господарські товариства (у редакції, що діяла станом на 27.07.2010).

Згідно з положеннями зазначених норм права учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

У провадженні суду вже перебувала справа №923/876/16 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Агрофірма Славія , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО-ФРЕШ-ФРУТ , в якій розглядалися, зокрема, позовні вимоги про визнання права власності на частку у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія в розмірі 51% статутного капіталу, яка становить 423300,00грн.

Переглядаючи справу №923/876/16 в касаційному порядку, Верховний Суд у постанові від 22.10.2019 зазначив, що вирішуючи спір у частині визнання права власності на частку у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія , суди попередніх інстанцій лише констатували, що з 17 серпня 2010 року у власність позивача безоплатно перейшла частка у вже сформованому статутному фонді ТОВ Агрофірма Славія у розмірі 51 %.

У постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 909/1294/15 (провадження № 12-33гс19) Велика Палата Верховного Суду вже зазначала про важливість установлення правових підстав для відчуження частки у статутному капіталі товариства та дійшла таких висновків щодо застосування норм права:

- відступлення учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки у статутному капіталі товариства, передбачене статтею 147 ЦК України та статтею 53 Закону України Про господарські товариства , є відчуженням частки. Таке відчуження потребує волевиявлення особи, яка відчужує частку, й особи, яка приймає частку у власність. Відступлення (відчуження) частки не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки воно відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо. Такий договір може укладатися в усній або письмовій формі залежно від вимог чинного законодавства України та статуту товариства. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом;

- відповідно до вимог статей 717, 719 ЦК України договір дарування частки (корпоративних прав) у статутному капіталі товариства має вчинятися у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним. Письмова форма договору дарування частки може вважатися дотриманою, зокрема, якщо волевиявлення сторін викладено в заяві учасника на ім`я товариства та протоколі загальних зборів учасників товариства за умови, що в цих документах зазначено про безоплатність передачі частки і протокол містить підписи обох сторін правочину (дарувальника і обдаровуваного).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю є неспоживаною річчю та може бути об`єктом права власності. Підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки договір, вчинений учасником товариства та іншою особою оплатно або безоплатно.

Вирішуючи спір про визначення розміру частки учасника товариства ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія у розмірі 51%, що становить 423300,00грн, необхідно дослідити підстави набуття позивачем зазначеної частки у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія у 2010 році, зокрема, укладення відповідного цивільно-правового правочину.

Позивач, обґрунтовуючи наявність в нього частки у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія в розмірі 51%, що становить 423300,00грн., зазначає, що договір про відступлення (відчуження) частки у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія було оформлено у письмовій формі, який за своїм змістом є договором купівлі-продажу, і виконано в момент його укладення, а факт укладення правочину, на підставі якого позивач набув право власності на частку у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія , встановлений у рішенні Херсонського міського суду Херсонської області від 06.03.2017 року у справі № 766/9871/16-ц та є преюдиційним для розгляду цієї справи.

Натомість матеріали справи не містять договору про відступлення (відчуження) частки у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія , за яким ОСОБА_1 набув право власності на частку у розмірі 51% у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія , що становить 423300,00 грн., а також доказів сплати ним вказаної суми ОСОБА_2 .

Твердження позивача про те, що факт укладення правочину, на підставі якого позивач набув право власності на частку у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія , встановлений у рішенні Херсонського міського суду Херсонської області від 06.03.2017 року у справі № 766/9871/16-ц та є преюдиційною обставиною, є помилковим, враховуючи нижченаведене.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, за змістом частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України учасники господарського процесу звільненні від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої господарської, цивільної чи адміністративної справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас, відповідно до частини сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді іншої справи.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 вказано, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

У постанові Верховного Суду від 18.12.2019 № 761/29966/16-ц вказано, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин (постанова КЦС ВС від 11.12.2019 по справі №320/4938/17).

Херсонським міським судом Херсонської області розглядалася справа №766/9871/16-ц за позовом ОСОБА_8 до ТОВ Агрофірма Славія , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про: визнання недійсним протоколу зборів учасників №13/08-7 від 13.08.2010 та редакції статуту ТОВ АФ Славія , зареєстрованої 17.08.2010, якими включено до складу учасників ОСОБА_1 ; визнання недійсним договору відступлення частки ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ АФ Славія в розмірі 51%, що в грошовому еквіваленті складає 423300,00грн., ОСОБА_1 , на підставі якого останнього прийнято до складу учасників вказаного товариства.

У вказаній справі позов був заявлений ОСОБА_8 з підстав того, що його дружина - ОСОБА_2 , відступивши свою частку у статутному капіталі ТОВ АФ Славія в розмірі 51% ОСОБА_1 , здійснила розпорядження їх спільними сумісними коштами, що не відповідає інтересам їх сім`ї, зокрема, інтересам позивача як співвласника коштів.

У мотивувальній частині рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06.03.2017 року у справі № 766/9871/16-ц, зокрема, зазначено, що в 2010 році ОСОБА_2 , здійснила розпорядження часткою в розмірі 100 відсотків в статутному капіталі ТОВ АФ Славія , зокрема відступивши 51 відсоток цієї частки - в грошовому виразі в розмірі 423300,00грн. ОСОБА_1 . В наступному, на підставі договору про відступлення ОСОБА_2 частки в товаристві в розмірі 51 відсотків, було прийнято до складу учасників товариства ОСОБА_1 та внесено зміни до статуту TOB АФ Славія , що затверджено рішенням загальних зборів TOB АФ Славія , оформленим протоколом загальних зборів учасників № 13/08-7 від 13.08.2010 року, що підтверджується матеріалами справи.

Апеляційна інстанція наголошує на тому, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, судом не надавалася правова оцінка та не встановлювався конкретний договір, за яким відбулось відчуження (відступлення) на користь позивача спірної частки у розмірі 51%, статутного капіталу ТОВ Агрофірма Славія у 2010 році, у зв`язку з чим вищенаведені обставини, що встановлені у рішенні Херсонського міського суду Херсонської області від 06.03.2017 року у справі №766/9871/16-ц, не мають преюдиціального значення для розгляду даної справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 26.04.2021 представником відповідачів та третіх осіб надано пояснення про те, що ОСОБА_1 включено до складу учасників ТОВ Агрофірма Славія на підставі його заяви про вхід та заяви ОСОБА_2 про вихід з цього товариства.

Апеляційна інстанція зазначає, що заява учасника про його виведення зі складу учасників товариства не може слугувати самостійною правовою підставою для переходу права власності на частку, оскільки вона адресована товариству і містить інформацію про припинення в особи права на частку. Заява є вторинним актом, наслідком первинних дій (правочину з відчуження частки). Заява не є правочином, учасник, що написав заяву, таким шляхом повідомляє товариство про відчуження ним частки. Чинне законодавство не зобов`язує сторін надавати договори про відчуження частки товариству для ухвалення рішення про внесення змін до статуту та для подальшої державної реєстрації таких змін, адже такі договори можуть містити конфіденційну інформацію, яку сторони договору не мають намір розкривати третім особам. Але саме ці правочини є підставою для будь-яких подальших дій учасника, який відчужує частку, нового власника частки, товариства, включно з державною реєстрацією відповідних змін. Без укладення договору між власником частки ці дії є вчиненими без належної правової підстави. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 01.01.2019 у справі № 909/1294/15.

Враховуючи встановлені обставини та норми права, судовою колегією не приймаються до уваги аргументи скаржника про наявність доказів, які могли б підтвердити факт відчуження йому корпоративних прав на підставі укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цивільно-правового договору, спрямованого на відчуження частки у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія .

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами набуття ним спірної частки у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія у 2010 році, а тому позовні вимоги в частині визначення розміру частки за ОСОБА_1 у розмірі 51% у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про визначення розмірів часток у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія за ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , також не підлягають задоволенню, оскільки учасники господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших учасників господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва (постанова Верховного Суду України від 18.04.2011 у справі №3-29гс11), тоді як позивачем не надано доказів на підтвердження повноважень на звернення до суду з вимогою про визнання права власності на частку у статутному капіталі ТОВ АГРОФІРМА СЛАВІЯ за вказаними особами.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в частині визначення розміру частки за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , не підлягає задоволенню і вимога про визначення розміру статутного капіталу ТОВ Агрофірма Славія у розмірі 830000,00грн.

Разом з тим, позивач, звертаючись із заявою про поновлення строків на подання позовної заяви (т.2 а.с.92-95) та із заявою про збільшення позовних вимог (т.2 а.с.96-98) та обґрунтовуючи їх актуальною судовою практикою стосовно того, що належним способом захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю є не визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства, а позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства, все одно просив визначити, окрім розміру часток за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія , також і право власності на частку в статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія за ОСОБА_1 в розмірі 51% статутного капіталу, що становить 423300,00гривень, право власності у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія за ОСОБА_2 у розмірі 19% статутного капіталу, що становить 157700,00 гривень; право власності у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія за ОСОБА_4 у розмірі 15% статутного капіталу, що становить 124500,00 гривень; право власності у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія за ОСОБА_3 у розмірі 15% статутного капіталу, що становить 124500,00 гривень.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає, що у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16 вказано про наступне.

Велика Палата Верховного Суду вкотре звертає увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).

При цьому позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт д пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

З урахуванням вищевикладеного, обраний позивачем спосіб захисту про визнання права власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія не відповідає належним та ефективним способам захисту, задоволення такого позову не призведе до відновлення порушеного права позивача, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 з цих підстав слід відмовити.

Поряд з цим, апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що висновок суду першої інстанції про те, що зазначений у позові договір дарування, за яким, як стверджує позивач, він набув право власності на спірну частку відповідно до частини третьої статті 719 Цивільного кодексу України (у редакції станом на 17.08.10), є нікчемним у зв`язку з недодержанням письмової форми, є помилковим, оскільки договору дарування матеріали справи не містять, і, як наслідок, судом безпідставно зроблено висновок про його нікчемність.

Проте такі висновки суду не вплинули на законність та обґрунтованість висновків по суті спору про відмову у задоволенні позовних вимог.

Стосовно строків позовної давності, про застосування яких заявлено у відзиві на позовну заяву представником відповідачів та третіх осіб, судова колегія зазначає, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Відповідно до пункту 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 10 від 29.05.2013 р. Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, у разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, і лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Щодо доводів скаржника про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні заяви про відвід судді Гридасова Ю.В., судова колегія зазначає наступне.

В обґрунтування заяви про відвід судді заявником зазначено, що у складі судді Господарського суду Херсонської області Гридасова Ю.В., вже розглядалася господарська справа №923/876/16 з тим самим складом учасників, з тих самих підстав, на підставі тих самих доказів, але за іншим предметом. При цьому Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова О.В. рішенням від 19.04.2018 позов задовольнив частково; визнав недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма Славія від 16 серпня 2014 року, оформлене протоколом № 1, у частині виключення позивача зі складу учасників товариства; визнав недійсними зміни до статуту ТОВ Агрофірма Славія , затверджені цим рішенням та зареєстровані 11 вересня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області Січевською Т. В., у частині виключення позивача зі складу учасників товариства; визнав за позивачем право власності на частку у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія в розмірі 12 % статутного капіталу, яка становить 423 300 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовив. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 10 грудня 2018 року рішення Господарського суду Херсонської області від 19 квітня 2018 року скасував частково. З огляду на наведені обставини заявник вбачає сумнів у неупередженості та об`єктивності судді Господарського суду Херсонської області Гридасова Ю.В., у зв`язку з тим, що ним дані матеріали справи вже досліджувалися, підстави спору визначалися і щодо них приймалося відповідне судове рішення, а отже, очевидною є та обставина, що суддя Гридасов Ю.В. вже має сформовану правову позицію щодо даної справи, а отже, вбачаються сумніви у його можливості забезпечити об`єктивний та неупереджений розгляд цієї справи з дотриманням рівності прав усіх учасників даної справи і зваженого правового висновку.

Відповідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Водночас, згідно частиною третьою статті 38 Господарського процесуального кодексу України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене вбачається, що позивачем у заяві про відвід судді Гридасова Ю.В. не наведено жодної підстави, яка передбачена статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, а усі підстави заявника зводяться до незгоди з ухваленим Господарським судом Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. судовим рішенням у справі № 923/876/16.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

У зв`язку із викладеним, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід судді Гридасова Ю.В.

Інші доводи скаржника, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті про відмову в позові.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а вказане судове рішення слід залишити без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 16.11.2020 у справі №923/404/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.04.2021.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Ю.О. Аленін

Суддя Л.В. Лавриненко