Постанова

від 22.04.2021 по справі 922/2802/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2021 р. Справа № 922/2802/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дучал Н.М. , суддя Гетьман Р.А. , суддя Склярук О.І.

секретар судового засідання Ярош В.В.

за участю представників:

від позивача: без участі представника

від відповідача: Гордієнко В.А., довіреність

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок Браво » , м. Мерефа Харківської області (вх. № 590 Х/1)

на рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2020, повне рішення складено 22.10.2020 (суддя Хотенець П.В.)

у справі № 922/2802/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авер-Тех , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок Браво » , м. Харків

про стягнення 71 937,15 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авер-ТЕХ" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Браво" про стягнення 34618,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 2701,15 грн. пені, 3461,80 грн. штрафу у розмірі 10%, 31 156,20 грн. штрафу у розмірі 15% за кожні 30 календарних днів прострочення оплати за договором поставки № П/ОП17 від 21 березня 2019 року.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на неналежне та несвоєчасне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати за отриманий товар за договором поставки, внаслідок чого виник борг у сумі 34618,00 грн., що стало підставою для нарахування штрафних санкцій, передбачених договором.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.10.2020 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Авер-Тех задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Браво на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авер-Тех 34 618,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 2701,15 грн. пені, 3461, 00 грн. 10% штрафу, 31156,20 грн. 15 % штрафу за кожні 30 календарних днів прострочення оплати за договором поставки № П/ОП17 від 21.03.2019.

Рішення суду першої інстанції мотивоване обґрунтованістю заявлених вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Браво звернулося до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, якою просить поновити строк на подання доказів до цієї апеляційної скарги, з огляду на об`єктивну неможливість їх подання у суді першої інстанції, та долучити їх до матеріалів справи № 922/2802/20; змінити рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2020 у справі № 922/2802/20 та зменшити суму основної заборгованості за договором поставки № П/ОП17 від 21.03.2019, належної до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Браво на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авер-Тех до 7500, 00 грн., а також відмовити у стягненні 31156,20 грн. 15 % штрафу за кожні 30 календарних днів прострочення оплати за договором поставки № П/ОП17 від 21.03.2019. До апеляційної скарги апелянтом додані копії платіжних доручень № 1592 від 04.09.2020 на суму 4618,00 грн., №1622 від 02.10.2020 на суму 15 000,00 грн., №1814 від 23.12.2020 на суму 7500,00 грн., акт звірки розрахунків; клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, судом неповно з`ясовано обставини справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає наступне:

- на час звернення позивача до суду першої інстанції, відповідачем фактично не була сплачена одна поставка за накладною АТ-10240026 від 24.10.2019 на суму 34 618, 00 грн., внаслідок усної домовленості керівництва сторін про відстрочення платежу за цією поставкою;

- товариству з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок "Браво не було відомо про розпочатий судовий процес у справі №922/2802/20, жодних документів щодо розгляду справи товариство не отримувало;

- 04.09.2020, тобто до відкриття провадження у справі, відповідачем на користь позивача було перераховано суму 4618, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1592 від 04.09.2020;

- 02.10.2020, тобто після відкриття провадження у справі, відповідачем, сплачено позивачу 15 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1622 від 02.10.2020;

- позивачем при розгляді справи, не було зменшено суму позовних вимог та не повідомлено суд першої інстанції про часткову сплату відповідачем заборгованості;

- 23.12.2020 відповідачем на користь позивача було перераховано 7500, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1814 від 23.12.2020.

Враховуючи наведене, сума основного боргу, належного до сплати відповідачем на користь позивача складає - 7500, 00 грн.

Вважає неправомірним стягнення судом з відповідача штрафу, визначеного п. 8.3 договору № П/ОП17 про поставку товару від 21.03.2019, як такого, що за своєю правовою природою є пенею. З урахуванням стягнення судом першої інстанції з відповідача пені у сумі 2701, 15 грн., стягнення додаткової пені розміром 15% від суми заборгованості за кожні 30 календарних днів прострочення у загальному розмірі 31156,20 грн. вважає таким, що суперечить імперативним нормам законодавства.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя- Дучал Н.М., судді Гетьман Р.А., Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Браво пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2020 у справі №922/2802/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Браво на рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2020 у справі № 922/2802/20; встановлено строк для подання Товариством з обмеженою відповідальністю Авер-Тех відзиву на апеляційну скаргу; зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2020 у справі № 922/2802/20; призначено розгляд апеляційної скарги ТОВ Торгівельний будинок Браво на рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2020 у справі №922/2802/20 на "23" березня 2021 р. об 11:30 год.

Товариство з обмеженою відповідальністю Авер-Тех проти вимог апеляційної скарги заперечило з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Просить відмовити ТОВ Торгівельний будинок Браво у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2020 без змін, мотивуючи наступним.

Зазначає, що суд першої інстанції, не отримавши у встановлений судом строк відзив на позовну заяву, у відповідності до законодавства вирішив справу за наявними у ній доказами.

Крім того зауважив, що позивачем надсилалась відповідачу копія позовної заяви з додатками, претензія, однак вказані документи поверталися. У відповідача була можливість надати всі наявні у нього докази, але останній не перебуваючи за своїм зареєстрованим місцезнаходженням не отримує кореспонденції. Вважає, що незнаходження за зареєстрованою адресою та/або неотримання за цією адресою кореспонденції не є об`єктивними причинами, що не залежали від відповідача.

Наголошує, що вимоги відповідача про відмову у стягненні штрафу у розмірі 15 % за кожні 30 календарних днів прострочення оплати, що становить 31 156,20 грн. є такими, що не підлягають задоволенню, адже відповідачем майже рік не виконувалося зобов`язання, на спроби врегулювання погашення заборгованості, відповідач не реагував. Суд, розглядаючи справу не визнав за потрібне зменшити штрафні санкції, не визнав їх надмірно великими, та відповідно не визнав підстав для зменшення розміру санкцій.

Зазначив, що станом на день направлення відзиву на апеляційну скаргу, в межах виконавчого провадження заборгованість відповідача за отриманий товар (основний борг) сплачена. В якості додатку до відзиву надав копії платіжних доручень № 1592 від 04.09.2020 на суму 4 618,00 грн., № 1622 від 02.10.2020 на суму 15 000,00 грн., № 1814 від 23.12.2020 на суму 7 500,00 грн.,№ 4667 від 25.01.2021 на суму 9 619,48 грн.

У судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги ТОВ Торгівельний будинок Браво на рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2020 у справі № 922/2802/20 оголошено перерву до 13.04.2021 о 12-00, про що сторін повідомлено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.03.2021.

05.04.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ Торгівельний будинок Браво надійшло клопотання (вх. 3917) про долучення документів, а саме платіжних доручень № 1592 від 04.09.2020, № 1622 від 02.10.2020, № 1814 від 23.12.2020. Вказані платіжні доручення вже були долучені апелянтом до апеляційної скарги.

Клопотанням (вх № 4063 від 07.04.2021) позивач просив справу № 922/2802/20 за апеляційною скаргою ТОВ Торгівельний будинок Браво на рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2020 розглядати у відсутність представника позивача за наявними у матеріалах справи документами.

Розглянувши подане апелянтом клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних доручень № 1592 від 04.09.2020, № 1622 від 02.10.2020, № 1814 від 23.12.2020,судова колегія дійшла висновку про його часткове задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Докази, що просить долучити до справи відповідач, є доказами на підтвердження часткової сплати відповідачем суми основного боргу за отриманий від позивача товар.

Колегією враховано, що відповідач не приймав участь в розгляді справи у суді першої інстанції, протягом розгляду справи позивач, маючи інформацію про часткове погашення відповідачем заборгованості у сумі 19 618,00 гр. не повідомив суд про зазначене, не надав копій платіжних документів та/або заяву про зменшення розміру заявленого позову.

Відповідно до ст.42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Враховуючи наведене, з урахуванням приписів ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про долучення до справи платіжних доручень № 1592 від 04.09.2020 на суму 4 618,00 грн., № 1622 від 02.10.2020 на суму 15 000, 00 грн. та надання їм відповідної оцінки при розгляді апеляційної скарги.

Клопотання апелянта про долучення до справи та врахування платіжного доручення № 1814 від 23.12.2020 на суму 7500,00 грн., залишено судом без задоволення, оскільки наведений платіжний документ датований 23.12.2020, тобто після прийняття судом оскаржуваного рішення.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів.

Вказана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № № 922/393/18.

Отже, платіжне доручення № 1814 від 23.12.2020 на суму 7500,00 грн. не підлягає оцінці судом апеляційної інстанції у складі документів, наявних у справі, при розгляді апеляційної скарги.

05.04.2021 апелянтом подано заяву (вх. №3919) про зменшення розміру неустойки, якою у разі, якщо оскаржуване рішення господарського суду Харківської області в частині стягнення з відповідача 31 156,20 грн. - 15 % штрафу буде визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованим, - просить зменшити розмір такого штрафу до 1000,00 грн. з огляду на відсутність реальних збитків позивача та їх недоведеність доказами.

В обґрунтування заяви, апелянтом зазначено, що сукупне нарахування господарським судом Харківської області за оскаржуваним рішенням штрафних санкцій: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (2701,15 грн.), штрафу у розмірі 10 % від суми заборгованості (3461, 80 грн.) , а також 31156, 20 грн. 15% штрафу за кожні 30 календарних днів прострочення оплати за договором поставки № П/ОП17 від 21.03.2019 не є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, та є проявом порушення балансу між інтересами кредитора і боржника, а також є засобом використання пені та штрафу як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як спробу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Заявою (вх. 3918) в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, ТОВ Торгівельний будинок Браво повідомлено, що докази понесення витрат відповідача на професійну правничу допомогу будуть надані суду за наявності підстав, протягом п`яти днів з дати ухвалення рішення по суті справи.

05.04.2021 від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх.№3920).

У судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги ТОВ Торгівельний будинок Браво на рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2020 у справі № 922/2802/20 оголошено перерву до 22.04.2021 о 12-00, про що сторін повідомлено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2021.

У судовому засіданні 22.04.2021 представник апелянта підтримував вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.

Позивач не скористався правом участі представника у судовому засіданні, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.42 Господарського процесуального кодексу України участь представника у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасника справи.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

21.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авер-ТЕХ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Браво" (покупець) було укладено договір поставки П/ОП 17, згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов`язався здійснити поставку і передачу у власність покупцю товар, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити вартість такого товару в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Загальна сума договору складається з сум вартості отриманих покупцем партій товару, вказаних у накладних, які є невід`ємними частинами даного Договору (п.1.3 Договору).

Розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку (п. 5 Договору).

Відповідно до п. 5.3 договору, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати передачі товару, Покупець зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок Постачальника повну вартість поставленого товару з урахуванням п.п.4.2, 4.3 Договору, на підставі рахунку-фактури Постачальника.

У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за даним Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. (п. 8.1 договору).

Умовами п.п.8.2.,8.3. договору сторони дійшли згоди, що:

за порушення строків і порядку сплати вартості поставленого товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, та штраф за порушення порядку розрахунків у розмірі 10% від розміру порушеного грошового зобов`язання (п. 8.2 Договору);

за кожні 30 (тридцять) календарних днів прострочення вартості товару з моменту виникнення зобов`язання по сплаті, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 15% від суми, належної до сплати (п.8.3).

На виконання умов договору, Товариством з обмеженою відповідальністю Авер-Тех у період з квітня 2019 року по жовтень 2019 здійснено поставку товарів на загальну суму 416 014, 27грн., що підтверджується видатковими накладними: АТ-04040018 від 04 квітня 2019 року на суму 40593,85 грн., АТ-04250017 від 25 квітня 2019 року на суму 27075,83 грн., АТ-05130029 від 13 травня 2019 року на суму 26292,96 грн., АТ-05150311 від 15 травня 2019 року на суму 26292,96 грн., АТ-05300172 від 30 травня 2019 року на суму 39681,42 грн., АТ-06250051 від 25 червня 2019 року на суму 8123,26 грн., АТ-06250052 від 25 червня 2019 року на суму 10731,00 грн., АТ-06270082 від 27 червня 2019 року на суму 91548.19 грн., АТ-08130191 від 13 серпня 2019 року на суму 10803,74 грн., АТ-08230071 від 23 серпня 2019 року на суму 63022,45 грн., АТ-09020063 від 02 вересня 2019 року на суму 2486,09 грн., АТ-10080120 від 08 жовтня 2019 року на суму 9931,66 грн., АТ-10240026 від 24 жовтня 2019 року на суму 34618,00 грн., АТ-10300227 від 30 жовтня 2019 року на суму 24812,86 грн.

Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Браво" на рахунок позивача було перераховано 381396,27 грн., підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи платіжні доручення № 1269 від 03 квітня 2019 року на суму 40593,85 грн., призначення платежу: сплата за композит за рахунком №26361 від 03 квітня 2019 року в сумі 33828,21 грн., ПДВ - 20% 6765,64 грн.; платіжне доручення № 1328 від 24 квітня 2019 року на суму 27075,83 грн., призначення платежу: сплата за композитну панель, рахунок №АТ-00033718 від 24 квітня 2019 року в сумі 22563,19 грн., ПДВ - 20% 4512,64 грн.; платіжне доручення № 1371 від 13 травня 2019 року на суму 26292,96 грн., призначення платежу: сплата за композитну панель зг. рахунку №АТ-00037996 від 13 травня 2019 року в сумі 21910,80 грн., ПДВ - 20% 4382,16 грн.; платіжне доручення № 1378 від 16 травня 2019 року на суму 26292,96 грн., призначення платежу: сплата за композитні панелі зг. рахунку №АТ-00039325 від 15 травня 2019 року в сумі 21910,80 грн., ПДВ - 20% 4382,16 грн.; платіжне доручення № 1418 від 01 червня 2019 року на суму 39681,42 грн., призначення платежу: сплата за рахунком №АТ-00044645 від 30 травня 2019 року в сумі 33067,85 грн., ПДВ - 20% 6613,57 грн.; платіжне доручення № 1476 від 24 червня 2019 року на суму 41548,19 грн., призначення платежу: передплата за композит панель ECOBOND зг. рахунку №АТ-00052419 від 24 червня 2019 року в сумі 34623,49 грн., ПДВ - 20% 6924,70 грн.; платіжне доручення № 1470 від 24 червня 2019 року на суму 18854,26 грн., призначення платежу: сплата за композит панель ECOBOND зг. рахунку №АТ-00052463 від 24 червня 2019 року в сумі 15711,88 грн., ПДВ - 20% 3142,38 грн.; платіжне доручення № 1483 від 25 червня 2019 року на суму 50000,00 грн., призначення платежу: доплата за композит панель ECOBOND зг. рахунку №АТ-00052419 від 24 червня 2019 року в сумі 41666,67 грн., ПДВ - 20% 8333,33 грн.; платіжне доручення № 1543 від 06 серпня 2019 року на суму 2486,09 грн., призначення платежу: сплата за композитну панель зг. рахунку №АТ-65871 від 06 серпня 2019 року в сумі 2071,74 грн., ПДВ - 20% 414,35 грн.; платіжне доручення № 1510 від 13 серпня 2019 року на суму 10803,74 грн., призначення платежу: сплата за композитні панелі зг. рахунку №АТ-00068132 від 13 серпня 2019 року в сумі 9003,12 грн., ПДВ - 20% 1800,62 грн.; платіжне доручення № 1547 від 15 серпня 2019 року на суму 23022,45 грн., призначення платежу: передплата за композитні панелі ECOBOND зг. рахунку №АТ-00066439 від 13 серпня 2019 року в сумі 19185,38 грн., ПДВ - 20% 3837,07 грн.; платіжне доручення № 1559 від 23 вересня 2019 року на суму 10000,00 грн., призначення платежу: сплата за композитну панель ECOBOND зг. рахунку №АТ-00066439 від 13 серпня 2019 року в сумі 8333,33 грн., ПДВ - 20% 1666,67 грн.; платіжне доручення № 1514 від 02 жовтня 2019 року на суму 10000,00 грн., призначення платежу: сплата за композитну панель ECOBOND зг. рахунку №АТ-00066439 від 13 серпня 2019 року в сумі 8333,33 грн., ПДВ - 20% 1666,67 грн.; платіжне доручення № 1558 від 05 жовтня 2019 року на суму 20000,00 грн., призначення платежу: сплата за композитну панель ECOBOND зг. рахунку №АТ-00066439 від 13 серпня 2019 року в сумі 16666,67 грн., ПДВ - 20% 3333,33 грн.; платіжне доручення № 1488 від 24 жовтня 2019 року на суму 9931,66 грн., призначення платежу: сплата за композит за рахунком №АТ-10080120 від 08 жовтня 2019 року в сумі 8276,38 грн., ПДВ - 20% 1655,28 грн.; платіжне доручення № 1476 від 25 листопада 2019 року на суму 24812,86 грн., призначення платежу: сплата за композитні панелі зг рахунку №АТ-00093533 від 30 жовтня 2019 року в сумі 20677,38 грн., ПДВ - 20% 4135,48 грн. Всього було сплачено 381396,27 грн.

Отже, прийняті на себе зобов`язання по сплаті за отриманий товар (на загальну суму 416 014,27 грн.) відповідачем у повному обсязі та своєчасно виконані не були, в результаті чого утворився борг у сумі 34 618,00 грн., що не спростовано відповідачем належними документами.

Претензією від 05.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Авер-Тех звернулося до відповідача з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 34 618,00 грн. за договором поставки № П/ОП 17 від 21.03.2019, однак вказана претензія залишена без задоволення, оскільки не була отримана відповідачем та повернулась позивачеві.

Товариство з обмеженою відповідальністю Авер-Тех , наполягаючи на невиконанні відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати за отриманий товар за договором, звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 34618,00 грн., пені - у сумі 2701,15 грн. за період з 01.03.2020 по 31.08.2020, штрафу 10% - 3461,80 грн. та штрафу 15% за кожні 30 календарних днів прострочення оплати (за 6 місяців) - у сумі 31156,20 грн.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України, за якою зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір №П/ОП17 від 21.03.2019 є договором поставки, згідно з яким за приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що разом з товаром Покупцю передається супроводжувальна документація: видаткова накладна.

Письмовими матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару у період з квітня 2019 року по жовтень 2019 року на загальну суму 416014,27, а також здійснення відповідачем часткової оплати на суму 381396,27 грн.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань зі своєчасної та повної сплати отриманого від позивача товару.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що розглядаючи дану справу, суд першої інстанції правильно з`ясував правову природу спірних правовідносин, з урахуванням укладеного між сторонами договору поставки, вірно визначив норми матеріального права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, обґрунтовано встановив факт поставки позивачем товару, його отримання відповідачем та порушення останнім обов`язку сплати вартості товару за видатковою накладною №АТ-10240026 від 24.10.2019, надавши правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам.

Разом з цим, надані відповідачем платіжні документи, зокрема, платіжне доручення №1592 від 04.09.2020 свідчить, що станом на час звернення позивача з позовом до суду, до моменту відкриття судом першої інстанції провадження у цій справи, відповідачем була частково сплачена на користь позивача сума основного боргу у розмірі 4618,00 грн., що свідчить про відсутність порушеного права позивача (на суму 4 618,00 грн.) та відсутність боргу відповідача у цій частині, що є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача боргу у сумі 4 618,00 грн.

Протягом розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем сплачено на користь позивача 15 000,00 грн. в рахунок погашення боргу за отриманий товар, що підтверджено платіжним дорученням № 1622 від 02.10.2020 на суму 15 000,00 грн.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу у сумі 15000,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія звертає увагу, що в письмових поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції, позивач підтверджує сплату відповідачем 19618,00грн. Таким чином, позивач під час розгляду справи був обізнаний (або принаймні мав бути обізнаний) про обставини часткового погашення заборгованості відповідачем, проте, не повідомив про них суд, що призвело до необґрунтованого стягнення з відповідача на користь позивача 19618,00грн.

Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.

Разом з цим, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Обов`язковою передумовою здійснення господарської діяльності є державна реєстрація суб`єкта господарювання, що забезпечує реалізацію принципів публічності, загальновідомості і достовірності даних про господарюючих суб`єктів; відповідно до положень Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, як місцезнаходження, за яким здійснюється зв`язок з юридичною особою.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, суб`єкт господарювання вступає у повсякденні відносини з іншими суб`єктами господарської діяльності, а тому останні можуть потребувати оперативної взаємодії з товариством у т.ч. у господарській діяльності. Звідси, зокрема, випливає обов`язок суб`єкта господарювання забезпечити доступність власних контактів, у тому числі можливість звернення до товариства письмово в розумний строк та отримання ним поштової кореспонденції.

Звертаючись до суду з позовом, крім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача: пені у сумі 2701,15 грн. за період з 01.03.2020 по 31.08.2020, штрафу 10% у сумі 3461,80 грн., та штрафу 15% за кожні 30 календарних днів прострочення оплати (за 6 місяців) - 31156,20 грн.

При цьому, апелянтом не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 2 701,15 грн. за період з 01.03.2020 по 31.08.2020, та штрафу 10% у розмірі 3 461,80 грн.

Щодо доводів апелянта про те, що стягнення з ТОВ Торгівельний будинок Браво на користь позивача штрафу розміром 15 % від суми заборгованості за кожні 30 календарних днів прострочення у загальному розмірі 31 156,20 грн. є незаконним, адже за своєю правовою природою, штраф передбачений п. 8.3 Договору є пенею, судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 8.3 договору про поставку товару сторонами погоджено, що за кожні 30 (тридцять) календарних днів прострочення вартості товару з моменту виникнення зобов`язання по сплаті, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 15% від суми, належної до сплати.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з положеннями частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного Кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Наведений договір або його частина не визнаний недійсним, отже, є чинним, тому всі умови є обов`язковими до виконання сторонами.

Колегія суддів зазначає, що під час укладення договору №П/ОП17 про поставку товару від 21.03.2019 сторони діяли вільно при повному розумінні своїх дій та на власний розсуд, при цьому умови пункту 8.3 договору були погоджені сторонами та не суперечать приписам законодавства. Відповідач, укладаючи спірний договір був обізнаний про включений до договору порядок розрахунків та правові наслідки порушення строків розрахунку, проте погодився на вказані умови.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення доводів апелянта в цій частині, адже доводи ТОВ Торгівельний будинок Браво по суті зводяться до незгоди відповідача з п.8.3 Договору № П/ОП 17 від 21.03.2019, який відповідачем підписано і на умови якого погодився. Ці доводи не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 31156,20 грн.

Щодо заявленого апелянтом клопотання про зменшення розміру неустойки до 1000,00 грн., судова колегія зазначає наступне.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру штрафу наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафу, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, зменшення штрафу є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обґрунтувань, наведених учасниками справи, таке зменшення не є обов`язком суду. Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 916/188/17, від 19.09.2019 зі справи № 904/5770/18.

Водночас, ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та іншими нормами чинного законодавства України не визначено переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

З огляду на те, що доводи заявника про зменшення розміру штрафу фактично зводяться до неправомірності, на його думку, включення у договір, укладений та погоджений сторонами, пункту 8.3.договору, при цьому апелянтом не надано жодних доказів, на підтвердження винятковості обставин, та враховуючи тривалу несплату позивачеві суми основної заборгованості (близько року), колегія суддів вважає заяву про зменшення суми неустойки такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо доводів апелянта, про неотримання ним кореспонденції суду про судові засідання, колегія суддів звертається до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18.03.2021 у справі 911/3142/19, яким зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі? ? № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження? ? № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі? ? № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (Заява N4909/04) вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 (Заява N4241/03) Європейським Судом зазначено, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

В силу пункту 3 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 278 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

З огляду на наведене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2020 у справі № 922/2802/20 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Браво на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авер-Тех заборгованості за поставлений товар за договором поставки № П/ОП17 від 21.03.2019 у сумі 19618,00 грн. та 573,21 грн. судового збору, закриття провадження по справі №922/2802/20 в частині стягнення заборгованості у сумі 15 000,00 грн. та відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення боргу у сумі 4618,00 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2020 в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2020 у справі № 922/2802/20 розподіляються між сторонами.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 270, 275, 277, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Браво на рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2020 у справі № 922/2802/20 в оскаржуваній частині задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2020 року у справі №922/2802/20 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Браво на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авер-Тех заборгованості за поставлений товар за договором поставки № П/ОП17 від 21.03.2019 у сумі 19618,00 грн. та 573,21 грн. судового збору.

Закрити провадження у справі №922/2802/20 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Браво на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авер-Тех заборгованості за поставлений товар у сумі 15 000,00 грн. за договором поставки №П/ОП17 від 21.03.2019.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Авер-Тех до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Браво про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 4618,00 грн. за договором поставки №П/ОП17 від 21.03.2019- відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2020 в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авер-Тех на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Браво 1061,30 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.04.2021

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук