Постанова

від 28.04.2021 по справі 922/668/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2021 р. Справа №922/668/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді: За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від прокуратури: від позивача: від відповідача:Чернота Л. Ф. Зубченко І. В., Медуниця О.Є. Телеснюк І.В. Горгуль Н.В. - службове посвідчення №057317 від 09.10.2020 не з`явились не з`явились розглянувши апеляційну скаргу (вх.№989Х/3) Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків на ухвалу Господарського суду Харківської області постановлену 16.03.2021 року у м. Харкові у справі за позовом до про №922/668/21 (суддя - Сальнікова Г. І.) В.о. керівника Харківської місцевої прокуратури №1, м. Харків, в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю «КМП Інвест» , м. Харків стягнення 227 200,89 грн. В С Т А Н О В И В:

Виконувач обов`язків керівника Харківської місцевої прокуратури №1, м. Харків, в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м. Харків звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою №42-1761вих-21 від 01.03.2021 року до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «КМП Інвест» , м. Харків, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь Харківської міської ради кошти у розмірі 227 200,89 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 року у справі №922/668/21 позовну заяву та додані до неї документи в.о. керівника Харківської місцевої прокуратури №1 повернуто на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала мотивована недоведеністю прокурором неможливості реалізації Харківською міською радою права на звернення до суду з метою самостійного захисту своїх прав, що виключає підстави для представництва прокурором інтересів держави, а також тим, що в порушення вимог абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором не доведено дотримання ним обов`язкової процедури щодо попереднього (до подання позову) повідомлення Харківської міської ради про намір звернутися до господарського суду з вказаним позовом, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази як відправки Прокурором Листа від 01.02.2021 №42-766 вих.-2, на адресу позивача, так і отримання останнім цього листа.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків 29.03.2021 року звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №55-200вих-21 від 29.03.2021 року, в якій просить:

- прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити провадження у справі;

- скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 року у справі №922/668/21 та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі;

- судовий збір стягнути з відповідача за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010;

- про день, час та результати розгляду справи повідомити окружну прокуратуру, сторони та Харківську обласну прокуратуру.

Апелянт вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 16.03.2021 року підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права ( ст. ст. 2, 162, 174 ГПК України).

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не виконано ухвалу про залишення позову без руху у встановлений строк, а саме: прокурором не надано до суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України.

Проте, у порушення ст.174 ГПК України, поза увагою суду залишилось те, що прокурором на виконання ухвали від 09.03.2021 надано обґрунтування та копії реєстру відправки кореспонденції.

Крім того, апелянт відзначає, що в описовій частині позову прокуратурою було зазначено та обґрунтовано правову природу заявлених до стягнення з відповідача ТОВ КМП Інвест на користь позивача Харківської міської ради безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою по пр. Людвига Свободи. 45 в м. Харкові без правовстановлюючих документів в розмірі орендної плати, а саме 277 200,89 грн.

Разом з тим, на переконання останнього, прокурором було дотримано вимог, передбачених ст.162 ГПК України щодо відомостей, які повинна містити позовна заява.

Крім того, апелянт відзначає, що прокурором надано на виконання ухвали суду від 09.03.2021 реєстр відправлень (копія).

Проте, судом безпідставно в ухвалі від 16.03.2021 року зазначено про не усунення у повному обсязі прокурором вимог ухвали від 09.03.2021, оскільки не надано належних та допустимих відповідно до вимог процесуального закону доказів надіслання на адресу Харківської міської ради листа від 01.02.2021 за №42-766вих.-21.

Скаржник, звертає увагу суду на те, що звертаючись з даним позовом до суду. прокурором наведені обґрунтування щодо підстав для представництва та зазначено про те, що орган місцевого самоврядування - Харківська міська рада, при наявності порушень інтересів територіальної громади м. Харкова, а саме факту не сплати ТОВ КМП Інвест плати за користування земельною ділянкою у передбаченому законодавством розмірі, у судовому порядку не вживає відповідних заходів та не здійснює захист порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування. Територіальної громади міста та як наслідок й інтересів держави в цілому.

Апелянт посилається на те, що на час подачі позову та розгляду справи можливість надіслання прокурором відповідного повідомлення одночасно з поданням позову підтверджувалась Постановою КГС ВС від 26.02.2019 №905/803/18. Згідно з позицією, викладеною в Постанові Великою Палатою Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/139/18, сам факт не звернення до суду органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (навіть за відсутності твердження обставин щодо неможливості такого звернення), надає прокурору підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з відповідним позовом.

В свою чергу апелянт повідомив, що відповідно до Наказу Офісу Генерального прокурора №40 від 17.02.2021 "...відповідно до пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-ІХ, керуючись статтями 7,9,12 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697 - VІІ днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15 березня 2021 року".

Таким чином, правонаступником Харківської місцевої прокуратури є Шевченківська окружна прокуратура міста Харковіа Харківської області відповідно до Переліку і територіальної юрисдикції окружних прокуратур, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора №39 від 17.02.2021 "Про окремі питання забезпечення посатку роботи окружних прокуратур.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2021 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Радіонова О. О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 року апеляційну скаргу керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 року у справі №922/668/21 залишено без руху та зобов`язано заявника усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: надати докази сплати судового збору у розмірі 2 270,00 грн. за звернення з апеляційною скаргою; звернутися із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 року у справі №922/668/21, а також надати завірену належним чином копію наказу про призначення А. Омарова на посаду керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (особи, яка підписала апеляційну скаргу).

13.04.2021 року на адресу Східного апеляційного господарського суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що апелянтом отримано ухвалу суду про залишення його апеляційної скарги без руху 12.04.2021 року, що свідчить про обізнаність останнього стосовно недоліків поданої ним апеляційної скарги.

16.04.2021 року (в межах встановленого процесуального строку) на адресу суду від скаржника надійшов супровідний лист №55-102-553вих21 від 15.04.2021 року на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 з доданими заявою №55-102-534вих21 від 15.04.2021 року про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, копією наказу №469к від 10.03.2021 року Харківської обласної прокуратури «Про призначення Омарова Аміла Азада огли на посаду керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області» та платіжним дорученням №909 від 09.04.2021 року про сплату судового збору на суму 2 270,00 грн.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Радіонової О.О., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 року, на підставі доповідної записки головуючого судді (судді-доповідача) Черноти Л. Ф., було призначено повторний автоматизований розподіл справи №922/668/21, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Чернота Л. Ф., судді: Зубченко І. В., Медуниця О. Є.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

На виконання положень вищевказаної статті, апеляційним судом перевірено у програмі «Діловодство спеціалізованого суду «ДСС» та встановлено, що судовий збір у сумі 2 270,00 грн., сплачений апелянтом за платіжним дорученням №909 від 09.04.2021 року, зараховано до Державного бюджету України, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України від 09.04.2021 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 року, керуючись ст. ст. 119, 234, 235, 256, 262, 263, 268, 271 Господарського процесуального кодексу України, визнано причини пропуску встановленого законом процесуального строку поважними. Поновлено керівнику Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 року у справі №922/668/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 року у справі №922/668/21. Встановлено учасникам справи строк до дати судового засідання для надання суду відзиву на апеляційну скаргу керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Зобов`язано керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків до дня судового засідання надати Східному апеляційному господарському суду оригінал позовної заяви №42-1761вих-21 від 01.03.2021 року (з додатками до неї) з відбитком штампу канцелярії Господарського суду Харківської області з відповідним вхідним номером та датою (вх.№668/21 від 01.03.21), копія якої міститься в матеріалах справи. Розгляд апеляційної скарги керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 року у справі №922/668/21 призначено на "28" квітня 2021 р. о 12:00 год.

26.04.2021 року від Керівника окружної прокуратури надійшло клопотання з додатком, а саме, оригінал позовної заяви №41-1761вих-21 від 01.03.2021 (з додатками) з відбитком штампу канцелярії господарського суду Харківської області вих. №668/21 від 01.03.2021, оригінали доказів направлення позовної заяви з додатками сторонам у справі (описи поштових вкладень, фіскальні чеки та поштові накладні), оригінал платіжного доручення про сплату судового збору №279 від 15.02.2021.

В судовому засіданні 28.04.2021 року прокурор підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив, скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 року у справі №922/668/21 та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі та розгляду справи по суті. Посилався на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.04.2021 року у справі 3913/124/20.

Представники позивач та відповідача в судове засідання 28.04.2021 року не з`явились, були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення та телефонограми. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та враховуючи те, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 р. явка представників учасників справи визнавалась не обов`язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю позивача та відповідача.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою технічних засобів у відповідності до вимог ст.ст. 222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому статтею 270 цього Кодексу. Складено протокол судового засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши прокурора, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частинами 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Водночас тлумачення пункту 3 частини першої вищенаведеної статті Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Відповідно до ч.ч. 3 - 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Положеннями ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом і Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18.03.2021 року у справі №905/1716/20 дійшов висновку, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №910/1926/19 від 12.08.2020 року.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч.ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обгрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на можливе порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурор знає причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обгрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 № 912/2385/18.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обгрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, алейне виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такогапредставництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, чи мав місце факт незвернення вказаного органу до суду при наявності для цього підстав.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

У даному випадку, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не виконано ухвалу про залишення позову без руху у встановлений строк, а саме: прокурором не надано до суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду справи оцінку аргументам оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України - з урахуванням меж апеляційного перегляду, визначених ст.269 ГПК України - колегія суддів зазначає наступне.

У даному випадку, звертаючись з даним позовом до суду, прокурором наведені обґрунтування щодо підстав для представництва та зазначено про те, що орган місцевого самоврядування - Харківська міська рада, при наявності порушень інтересів територіальної громади м. Харкова, а саме факту не сплати ТОВ "КМП Інвест" плати за користування земельною ділянкою у передбаченому законодавством розмірі, у судовому порядку не вживає відповідних заходів та не здійснює захист порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста та як наслідок й інтересів держави в цілому.

Прокурором у позові зазначено, що листом від 21.12.2020 за вих. №42-10722вих-20 місцевою прокуратурою повідомлено Департамент територіального контролю Харківської міської ради про виявлене порушення вимог земельного законодавства, листом від 26.01.2021 за №1299/0/226-21 Департаментом територіального контролю повідомлено, що станом на 26.01.2021 Департамент не звертався до суду із позовною заявою до ТОВ "КМП Інвест" про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою по просп. Людвіга Свободи, 45 без правовстановлюючих документів.

Разом із позовною заявою прокурором подано копію листа від 01.02.2021 №42-766 вих.-21, в якому прокурор, керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомляє Харківській міську раду (позивача) про те, що місцевою прокуратурою буде підготовлено та в подальшому подано до суду позовну заяву про стягнення з ТОВ "КМП Інвест" безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

При цьому, копію вищезгаданого листа від 01.02.2021 №42-766 вих.-21 прокурором подано без доказів його направлення (фіскального чеку, опису вкладення, тощо) на адресу Харківської міської ради.

Суд першої інстанції звертав увагу на ці недоліки в ухвалі господарського суду Харківської області від 09.03.2021 та надав прокурору строк для їх усунення.

У свою чергу прокурором у якості доказу виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" подано копію реєстру відправки кореспонденції.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого господарського суду, що з поданої прокурором копії реєстру відправки взагалі неможливо встановити ні зміст листа, надісланого на адресу Харківської міської ради, ні дати здійснення такого надіслання, і таким чином цей реєстр відправки не може бути належним доказом надіслання прокурором листа від 01.02.2021 №42-766 вих.-21 на ім`я Харківської міської ради від 01.02.2021 №42-766вих.-21 в редакції, який подано останнім разом з позовною заявою.

Апеляційна інстанція погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду про недоведеність прокурором нездійснення чи неналежного здійснення саме Харківською міською радою захисту майнових інтересів у спірних правовідносинах та вважає передчасним твердження прокурора про доведеність відповідної бездіяльності Харківської міської ради, з огляду на таке.

Саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/6144/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.".

Дослідивши матеріали даної справи, враховуючи вищенаведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, апеляційна інстанція погоджується з обґрунтованими висновками місцевого господарського суду про те, що, зазначаючи в позовній заяві про невжиття Харківською міською радою заходів щодо виявленння порушення вимог земельного законодавства та про стягнення з ТОВ "КМП Інвест" безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою по просп. Людвіга Свободи, 45 без правовстановлюючих документів, прокурором не надано належного доказу на підтвердження здійснення відповідного повідомлення, адресованого безпосередньо Харківській міській раді. Натомість, у матеріалах справи містяться лише копія реєстру №16420 від 01.02.2021 відправіки кореспонденції Харківської місцевої прокуратури №1 поштою (а.с.25-26). Однак, на вказаному документі відсутній штам поштового відділення чи будь-яка відмітка, з якого таке відправлення відбулось.

Слід також зазначити, що за змістом пунктів 66 - 68 Правил надання послуг поштового зв`язку в разі відправлення згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список в електронному вигляді за формою, визначеною оператором поштового зв`язку. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії (згрупованих за способом пересилання), що включаються до одного списку, та кількість таких списків визначаються оператором поштового зв`язку. Список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список згрупованих внутрішніх рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей засвідчується підписом відповідального працівника цієї особи, список згрупованих внутрішніх листів та бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів, поштових переказів - підписами керівника та головного бухгалтера. Підписи скріплюються відповідними печатками (за наявності). Про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів видається один розрахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові.

Розрахунковий документ - це документ встановленої відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (пункт 2 цих Правил).

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про ненадання позивачем доказів, а саме опису вкладення, який би підтверджував направлення позивачу - Харківській міській раді копії листа від 01.02.2021 №42-766 вих.-21.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №914/284/19 від 31.03.2021 року зазначив, що належним доказом про надіслання документів може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом.

У постанові Верховного Суду у складі Обє`днаної Палати Касаційного адміністративного суду у справі від 20.06.2018 №820/1186/17, Суд зробив висновок, що належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень позовної заяви з додатками відповідачу та третім особам є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Аналогічного висновку про необхідність надання опису вкладення дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №820/2864/17 (касаційне провадження №К/9901/40099/18, постанова від 17.04.2018).

Отже, покладений прокурором в основу підстав для скасування оскаржуваної ухвали передчасний висновок про невжиття Харківською міською радою заходів, спрямованих на стягнення з ТОВ "КМП Інвест" плати за користування земельною ділянкою у передбаченому законодавством розмірі, не вжиття відповідних заходів та не здійснення захисту порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста, ґрунтується на безпідставному ототожненні обізнаності Департаменту територіального контролю Харківської міської ради. Адже, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що Харківська міська рада не може чи не бажає здійснювати захист інтересів територіальної громади міста Харкова та звертатися до суду з відповідним позовом до Товариства, а сама по собі обставина незвернення Харківської міської ради з позовом протягом певного часового періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання позивачем функцій із захисту інтересів держави.

Критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися з урахуванням великого кола чинників. До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення та вжиті ним заходи з моменту такої обізнаності спрямовані на захист інтересів держави. Схожі за змістом висновки сформовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №927/468/20, від 23.02.2021 у справі № 923/496/20.

В контексті вищевказаного, суд вважає безпідставними посилання прокурора на те, що орган місцевого самоврядування - Харківська міська рада, при наявності порушень інтересів територіальної громади міста Харкова, а саме факту несплати ТОВ КМП Інвест плати за користування земельною ділянкою у передбаченому законодавством розмірі, у судовому порядку не вживає відповідних заходів та не здійснює захист економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста як наслідок інтересів держави в цілому. Оскільки, відповіді зазначеного органу на звернення прокурора не отримано.

Суд звертає увагу і на те, що Харківська міська рада є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про недотримання прокурором обов`язкової процедури, передбаченої абзацом 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Адже до позовної заяви додано лист від 21.12.2020 за вих. №42-10722вих-20, проте відсутні належні докази як направлення такого листа позивачу, так і отримання останнім вказаного листа, а самі по собі наявні у справі копії сторінки з журналу реєстрації вихідної кореспонденції та реєстру відправки кореспонденції від 01.02.2021 (остання копія не засвідчена штемпелем установи зв`язку) не є належними і достовірними доказами здійснення відправки чи вручення вказаного листа Харківській міській раді.

Таким чином, бездіяльність Харківської міької ради не можна вважати встановленою за умов відсутності будь-яких звернень прокурора безпосередньо до зазначеного органу місцевого самоврядування.

За таких обставин, повертаючи позовну заяву прокурору, місцевий господарський суд правильно зазначив, що прокурором у цій заяві не зазначено, в чому саме полягає неможливість Харківської міької ради звернутися з позовом, оскільки позивач, в особі якого в інтересах держави з позовом до суду звернувся Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків, має підстави і можливість самостійно захищати свої права та прокурор не довів неможливості реалізації такого захисту безпосередньо позивачем.

Крім того відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Колегія суддів зауважує, що оскільки процесуальний закон не визначає, які саме положення в якому порядку (послідовності) має застосовувати суд першої інстанції у разі невиконання прокурором зазначених вище вимог, то суд, керуючись принципами диспозитивності та пропорційності господарського судочинства (статті 14, 15 ГПК України), може на свій розсуд спочатку залишити позовну заяву прокурора без руху та повернути її в разі неусунення заявником допущених недоліків у встановлений строк (частина 4 статті 174 ГПК України), або ж з урахуванням фактичних обставин справи на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 цього Кодексу повернути позовну заяву прокурору (без її попереднього залишення без руху).

За даною справою господарський суд Харківськоїї області звертав увагу на недоліки вказані в ухвалі господарського суду Харківської області від 09.03.2021 та надавав Прокурору строк для їх усунення.

Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необхідність повернення позовної заяви прокурора у зв`язку з непідтвердженням ним підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, як наслідок, прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, що в силу положень ст. 276 ГПК України апеляційну є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків на ухвалу господарського суду Харківської області від 16.03.2021 року у справі №922/668/21 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківської області від 16.03.2021 року у справі №922/668/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 28.04.2021 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 29.04.2021 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя І.В. Зубченко

Суддя О.Є. Медуниця