Постанова

від 26.04.2021 по справі 904/5131/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2021 року Справа № 904/5131/20

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Подобєда І.М., Чус О.В.

секретар судового засідання Грачов А.С.

за участю представників:

від позивача: Гущина М.С., виписка з ЄДРЮОФОПГФ №1002247770017018362 від 24.02.2021, представник;

від відповідача: Резніченко Л.І., ордер серії АЕ №1064090 від 05.04.2021, адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодак" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2021 у справі №904/5131/20 (суддя Колісник І.І., повне рішення складено 29.01.2021)

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодак", м. Дніпро

про стягнення 1 029 207,56 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

У вересні 2020 року Дніпровська міська рада (надалі позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Кодак (надалі відповідач) та просила стягнути збитки (упущену вигоду) в сумі 1 029 207,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем положень ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) щодо укладання договору про сплату пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпра №5/14 від 29.07.2011, внаслідок чого відповідач не сплатив вказані кошти на пайову участь, що і є прямими збитками місцевого бюджету.

Відповідач позов заперечував, посилаючись на втрату чинності нормою закону, що зобов`язувала укладати спірні договори та встановлення нових правил регулювання питання сплати коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту. Вказував, що наданий позивачем розрахунок збитків не відповідає цим правилам, позивач не довів всього складу цивільного правопорушення з боку відповідача, що виключає покладення на нього відповідальності у вигляді стягнення збитків. Також подав заяву про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2021 у справі №904/5131/20 (суддя Колісник І.І.) позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодак" на користь Дніпровської міської ради збитки у сумі 1 029 207,56 грн, судовий збір у сумі 15 438,11 грн.

Рішення суду мотивовано правомірністю заявлених позовних вимог та доведеністю розміру збитків, розрахунок яких відповідає Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпра, який був затверджений рішенням міської ради №5/14 від 29.07.2011. Заява відповідача про застосування позовної давності судом відхилена, оскільки суд дійшов висновку, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише із заяви відповідача від 15.06.2020 про укладення договору.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просив його скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована таким:

- суд дійшов безпідставного висновку, що обов`язок сплати коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту виник у відповідача на час набрання сили рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.10.2014 у справі №200/14632/14-ц та застосуванню підлягає законодавство, що діяло на той час;

- суд не врахував, що на час звернення відповідача до міської ради 15.06.2020 щодо укладання договору на пайову участь норми ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності втратили чинність, а відповідно до Закону від 20.09.2020 №132-ІХ був встановлений інший розмір пайової участі - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- суд не врахував, що з набранням чинності цим законом розмір та порядок сплати регулюються саме Законом, а не рішеннями органів місцевого самоврядування;

- посилається на відсутність своєї вини у ситуації, що склалася, та відсутність покладення на нього цивільної відповідальності у вигляді збитків;

- суд не вірно оцінив початок перебігу позовної давності у цих відносинах;

- суд застосував закон, який не підлягає застосуванню, врахував докази, які не доказують правомірність дій позивача та прийняв помилкове рішення.

Відповідач проти доводів апелянта заперечив, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду. Вказує на невиконання відповідачем свого обов`язку щодо укладання договору про пайову участь та сплати такого внеску, який виник у ТОВ Кодак з часу визнання права власності на об`єкт будівництва за рішенням суду. Протиправна поведінка відповідача у вигляді бездіяльності призвела до неотримання міським бюджетом коштів. Вважає, що наданий ним розрахунок повністю відповідає положенням законодавства, що діяло на час виникнення у відповідача обов`язку щодо сплати внеску на пайову участь у розвитку інфраструктури міста.

Процедура.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 10.02.2021 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2021 зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначений у судовому засіданні на 31.03.2021 на 09.30 год.

31.03.2021 судове засідання не відбулося та ухвалою суду від 05.04.2021 було призначено на 14.04.2021. У судовому засіданні було оголошено перерву до 26.04.2021.

В зв`язку з відпусткою судді Орєшкіної Е.В. у справі було здійснено повторний автоматизований розподіл, за наслідками якого справу було передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Подобєда І.М., Чус О.В. та ухвалою від 26.04.2021 означена колегія прийняла справу до свого провадження.

У судовому засіданні 26.04.2021 представники сторін підтримали відповідно доводи апеляційної скарги та відзиву.

За наслідками розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 26.04.2021 було проголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив таке.

15.06.2020 року ТОВ Кодак подало до Дніпровської міської ради листа з проханням підготувати договір про пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра по об`єкту будівлі та споруди за адресою м. Дніпро, просп. Героїв,3.

В матеріалах справи також наявні докази придбання відповідачем у власність земельної ділянки за адресою м. Дніпро, пр. Героїв,3 (договір купівлі-продажу від 30.06.2020, укладений з Дніпровською міською радою, та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.06.2020).

Позивач підготував та направив відповідачу проект договору (лист №10/15-291 від 01.07.2020), втім на поштовому повідомленні відсутня відмітка про вручення.

До цього проекту було додано Додаток №1 Розрахунок пайової участі інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра на загальну суму 1 029 207,56 грн та Графік сплати цих коштів (Додаток №2), відповідно до якого кошти підлягали оплаті протягом п`яти робочих днів з моменту укладання договору.

Позивач здійснив розрахунок на підставі Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпра, який був затверджений рішенням міської ради №5/14 від 29.07.2011 (в редакції станом на 2014 рік), виходячи із нормативів розміру пайової участі від одиниці створеної потужності за функціональним призначенням об`єкта. Потужність та функціональне призначення об`єктів визначив на підставі Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.10.2014 у справі №200/14632/14-ц, яким було визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Кодак (49000 м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, буд. 3, ЄДРПОУ 20263807) на нежитлові будівлі та споруди, які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, буд. 3, що підлягають державній реєстрації уповноваженим на те органом без додаткових актів введення об`єкта в експлуатацію (детальний перелік яких наведено в рішенні від 06.10.2014 у справі №200/14632/14-ц та в рішенні господарського суду у цій справі).

Договір між сторонами не було укладено, кошти пайової участі не сплачені та в подальшому позивач направив відповідачу претензією №10/15-365 від 11.08.2020 щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Дніпра в загальній сумі 1 029 207,56 грн, отримання якої відповідач не заперечує.

Посилаючись на невиконання відповідачем свого обов`язку щодо сплати коштів пайової участі, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з останнього збитків в сумі 1 029 207,56 грн, що і є предметом цього спору.

Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав визначені у ст. 16 Цивільного кодексу України, зокрема до них відноситься відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Як на підставу виникнення у відповідача обов`язку сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту позивач вказує на ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції станом на 1014 рік) та Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпра №5/14 від 29.07.2011.

Тобто правовідносини сторін виникли безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 40 Закону пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Вказані перерахування здійснювалися на підставі договору, укладеного між забудовником та органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 39 цього Закону датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що на час винесення рішення Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська від 06.10.2014 у справі №200/14632/14-ц, яким було визнано право власності ТОВ Кодак на нежитлові будівлі та споруди, діяв Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (надалі Порядок № 461), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 (із змін. і доп.).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №461 прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до I-III категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Відповідно до пункту 10 цього Порядку у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

Відтак, визнання судом права власності на самочинно збудовані об`єкти нерухомості не замінює порядку прийняття в експлуатацію об`єктів та не звільняє власника цього майна від подачі декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Апеляційний суд не погоджується в цій частині з висновком суду першої інстанції, що рішення суду про визнання права власності звільняє забудовника від введення об`єкта в експлуатацію, та що обов`язок щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту виник у відповідача з часу ухвалення рішення суду у справі №200/14632/14-ц, тобто в 2014 році.

Матеріали справи не містять доказів подачі відповідачем декларації про готовність об`єкта до експлуатації, як і доказів державної реєстрації права власності без введення об`єкта в експлуатацію, а наявна заява відповідача від 15.06.2020 щодо укладання договору про пайову участь. З врахуванням цієї заяви суд першої інстанції дійшов висновків, що тільки з цього часу позивач дізнався про порушення своїх прав, з чим погоджується і апеляційний суд.

Слід зазначити, що відповідно до Закону України №132-ІХ від 20.09.2019 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні було виключено ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , тобто з 01.01.2020 у забудовника відсутній обов`язок щодо укладення договору на пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Перехідними положеннями Закону України №132-ІХ від 20.09.2019 визначено інший порядок нарахування та сплати пайової участі, а саме протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у такому розмірі та порядку:

- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Сплата пайової участі в 2021 році законом не передбачена. Втім вказане не припиняє обов`язку замовника та не звільняє його від обов`язку сплатити пайову участь відповідно до положень Закону, що діяли на час звернення його до міської ради - 15.06.2020. Адже невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою.

Статтею 224 Господарського кодексу України , положення якої кореспондується зі статтею 623 Цивільного кодексу України, передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з частиною другою статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Одним із елементів складу цивільного правопорушення є доведення наявності збитків та їх розміру.

Як вище зазначено судом, позивач здійснив розрахунок пайової участі (збитків у вигляді упущеної вигоди) на підставі Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпра, який був затверджений рішенням міської ради №5/14 від 29.07.2011 (в редакції станом на 2014 рік), виходячи із нормативів розміру пайової участі від одиниці створеної потужності за функціональним призначенням об`єкта.

Втім, апеляційний суд встановив, що до правовідносин сторін повинні застосовуватися Перехідні положення Закону України №132-ІХ від 20.09.2019 та пайова участь розраховуватися у розмірі 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Суд першої інстанції безпідставно погодився з позивачем щодо правомірності визначення розміру збитків на підставі вище зазначеного Порядку, оскільки його положення не відповідають ч. 2 Перехідних положень Закону України №132-ІХ від 20.09.2019.

Відповідно до ч. 7 ст.11 ГПК України у разі невідповідності правового акту правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акту вищої юридичної сили, тобто слід застосувати Закон України №132-ІХ від 20.09.2019 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні , зокрема ч. 2 Перехідних положень.

Апеляційним судом враховано правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №909/1402/19.

Відповідно до ст. 13, 74 ГПК України судочинство у господарських справах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок доведення порушення зобов`язання, факту завдання збитків, їх розміру, причинно-наслідкового зв`язку між порушенням зобов`язання і збитками, а на відповідача - доведення відсутності своєї вини в спричиненні збитків.

У матеріалах справи відсутні докази щодо загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта для визначення розміру пайової участі відповідача. Позивач не довів, що не мав можливості витребувати у відповідних органів відомості щодо подання відповідачем декларації про готовність об`єкта до експлуатації та відомості щодо його кошторисної вартості. Клопотання в порядку ст. 81 ГПК України до суду не заявляв, як і не довів свої вимоги іншими доказами, такими як висновок експерта, тощо.

Відтак, позивачем не доведено таку складову цивільного правопорушення, як розмір збитків, який би відповідав вимогам чинного законодавства, що виключає покладення на відповідача відповідальності у заявленому розмірі - 1 029 207,56 грн.

За встановлених апеляційним судом обставин колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, а суд першої інстанції не врахував вище наведені положення чинного законодавства та прийняв помилкове рішення.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що частково не відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кодак на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2021 у справі №904/5131/20 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2021 у справі №904/5131/20 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Дніпровської міської ради (м. Дніпро пр. Дмитра Яворницького,65, ідентифікаційний код 26510514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кодак (м. Дніпро, пр. Героїв, буд. 3, ідентифікаційний код 20263807) судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 23 157,17 грн (двадцять три тисячі сто п`ятдесят сім грн 17 коп), про що видати наказ.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, визначених ст. 287 ГПК України.

Повна постанова складена 29.04.2021 року.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

Суддя О.В. Чус