Рішення

від 14.04.2021 по справі 910/13717/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.04.2021Справа № 910/13717/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/13717/20

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" (Україна, 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 29; ідентифікаційний код: 31607028)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Фаркос" (Україна, 03162, м. Київ, вул. Зодчих, буд. 50-А; ідентифікаційний код: 37674316)

про стягнення 286 687,56 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Фаркос" (Україна, 03162, м. Київ, вул. Зодчих, буд. 50-А; ідентифікаційний код: 37674316)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" (Україна, 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 29; ідентифікаційний код: 31607028)

про припинення договору, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Танасійчук Т.Б., ордер серії КВ № 784420 від 08.10.2019;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Баландіна С.О., довіреність від 17.11.2020.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Фаркос" (далі - відповідач) про стягнення 286 687,56 грн, з яких 214 540,00 грн заборгованості, 62 443,16 грн штрафу, 4 026,26 грн інфляційних втрат та 5 678,14 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № БАЛ-ФАР-01 на виконання науково-дослідних робіт від 21.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

30.09.2020 (у встановлений судом строк) до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13717/20, справу визнано судом малозначною та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

27.10.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про поновлення строку, відповідно до якої відповідач просить суд надати (поновити) строк для подання відзиву на позовну заяву.

20.11.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, зазначає, що листом від 01.08.2019 він звернувся до позивача із заявою про відмову від прийняття виконаних робіт без проведення повторного аналізу сумнівних, на його думку, результатів біоаналітичних зразків в кількості 5 штук, що приймали участь в клінічному дослідженні біоеквівалентності препаратів за укладеним сторонами договором, у зв`язку з чим відповідач просив позивача виконати повторний аналіз в присутності свого представника та з урахуванням умов договору в частині порядку здавання та прийняття робіт. З огляду на викладене, відповідач зазначає, що позивачем, станом на дату відправлення відповідачу акту здачі-прийняття робіт (01.08.2019), не виконано обумовлені договором роботи, позивач не повідомив відповідача про об`єктивну неможливість одержати очікувані результати робіт, не надав обґрунтованих ні позитивних, ні негативних висновків щодо біоеквівалентності, а також звіту про виконання робіт, у зв`язку з чим відповідач вважає, що обов`язок з оплати вартості виконаних позивачем робіт в повному обсязі не настав. Відповідач також заперечує проти заявленого позивачем розміру штрафу, оскільки, на думку відповідача, застосування іншого розміру процентів, ніж погодженого сторонами, суперечить умовам укладеного сторонами договору та в цілому порушує принцип свободи договору. Крім того, відповідач посилається на порушення позивачем умов договору щодо конфіденційності результатів клінічного дослідження біоеквівалентності препаратів у зв`язку з направленням до Управління експертизи матеріалів з біоеквівалентності Департаменту експертизи реєстраційних матеріалів Державного експертного центру МОЗ України листа вих. № 921 від 27.07.2020.

Крім того, 20.11.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, в якій позивачем за зустрічним позовом заявлено вимоги про: 1) припинення Договору № БАЛ-ФАР-01 на виконання науково-дослідних робіт від 21.03.2018 шляхом його розірвання; 2) зменшення вартості робіт за Договором № БАЛ-ФАР-01 на виконання науково-дослідних робіт від 21.03.2018 та визнання оплаченої вартості робіт у сумі 377 660,00 грн остаточною; 3) зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" звернутись до Управління експертизи матеріалів з біоеквівалентності Департаменту експертизи реєстраційних матеріалів Державного експертного центру МОЗ України із спростуванням інформації; 4) відшкодування моральної шкоди за порушення немайнових прав (ділової репутації), спричиненої поширенням недостовірної інформації, в розмірі 1 (одна) гривня.

Зустрічний позов мотивовано тим, що роботи за Договором № БАЛ-ФАР-01 на виконання науково-дослідних робіт від 21.03.2018 відповідачем за зустрічним позовом не завершено та не прийнято позивачем за зустрічним позовом, відповідачем за зустрічним позовом порушено умови вказаного договору та повідомлено Управлінню експертизи матеріалів з біоеквівалентності Департаменту експертизи реєстраційних матеріалів Державного експертного центру МОЗ України неправдиву інформацію про спробу позивача за зустрічним позовом переконати відповідача за зустрічним позовом в підробленні результатів дослідження. З огляду на те, що позивачем за зустрічним позовом оплачено вартість робіт за договором в сумі 377 660,00 грн, а також порушення відповідачем за зустрічним позовом взятих на себе зобов`язань, позивачем за зустрічним позовом заявлено вимоги про зменшення вартості робіт за Договором № БАЛ-ФАР-01 на виконання науково-дослідних робіт від 21.03.2018 та визнання оплаченої вартості робіт у сумі 377 660,00 грн остаточною і припинення вказаного договору шляхом його розірвання. Крім того, оскільки відповідачем за зустрічним позовом було передано інформацію, одержану за результатами дослідження без згоди на це позивача та в порушення взятих на себе зобов`язань, розголошена інформація завдає шкоди діловій репутації позивача за зустрічним позовом, відтак позивач за зустрічним позовом просить суд зобов`язати відповідача за зустрічним позовом спростувати недостовірну інформацію у спосіб, у який вона була поширена, та стягнути з відповідача за зустрічним позовом на свою користь моральну шкоду за порушення немайнових прав (ділової репутації), спричинену поширенням недостовірної інформації, в розмірі 1 (одна) гривня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 поновлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву, зустрічну позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу за зустрічним позовом строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

07.12.2020 (у встановлений судом строк) до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 було прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Фаркос" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" про припинення договору, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Фаркос" про стягнення 286 687,56 грн, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.01.2021.

04.01.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" заперечує проти зустрічного позову, вказує на відсутність правових підстав для розірвання Договору №БАЛ-ФАР-01 на виконання науково-дослідних робіт від 21.03.2018, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено істотного порушення відповідачем за зустрічним позовом умов вказаного договору, натомість саме ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" в односторонньому порядку відмовилось від виконання зобов`язань за договором. За доводами відповідача за зустрічним позовом, у направленому до Управління експертизи матеріалів з біоеквівалентності Департаменту експертизи реєстраційних матеріалів Державного експертного центру МОЗ України листі вих. № 921 від 27.07.2020 відсутня будь-яка інформація про результати дослідження, а лише міститься вказівка на незадоволення ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" переданими йому результатами, відображеними у звіті, відтак, на думку ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез", інформація, зазначена у вказаному листі, не може розцінюватись як порушення умов конфіденційності та, як наслідок, становити підставу для припинення договору. Щодо вимоги позивача за зустрічним позовом про зменшення вартості робіт за Договором № БАЛ-ФАР-01 на виконання науково-дослідних робіт від 21.03.2018 ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" зазначає, що ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос", отримавши звіт з усіма документами, актом здачі-прийняття виконаних робіт не заявило ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" будь-яких зауважень або претензій щодо виконаних робіт, не надало мотивованої відмови від прийняття робіт, не повернуло підписаний з його боку примірник акту, посилаючись на те, що отримані результати деяких досліджень викликають сумнів. Крім того, відповідач за зустрічним позовом вказує на ту обставину, що лист ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" вих. № 358 від 01.08.2019 він не отримував і з його змістом ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" ознайомилось лише із матеріалів справи, при цьому вказаний лист не містить мотивованої відмови від прийняття результатів робіт і умовами укладеного договору не передбачено повторне проведення досліджень. Щодо вимог за зустрічним позовом про зобов`язання відповідача за зустрічним позовом спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" зазначає, що в листі вих. № 921 від 27.07.2020 містяться лише оціночні судження відповідача за зустрічним позовом, будь-яка недостовірна інформація у згаданому листі відсутня, відтак підстави для задоволення вказаних позовних вимог також відсутні.

25.01.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов, за змістом якої позивач за зустрічним позовом заперечує проти доводів відповідача за зустрічним позовом та зазначає, що викладені у зустрічній позовній заяві обставини свідчать про наявність правових підстав для розірвання Договору № БАЛ-ФАР-01 на виконання науково-дослідних робіт від 21.03.2018, оскільки викладена у листі вих. № 921 від 27.07.2020 інформація містить фактичні дані про препарати, що досліджувались за вказаним договором, фактичні дані про виробників препаратів, а також враховуючи характер використання відповідачем за зустрічним позовом мовно-стилістичних засобів у вказаному листі викладена інформація містить фактичні дані про отримані результати досліджень, тобто зазначена у листі вих. №921 від 27.07.2020 інформація, на думку ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос", не є оціночними судженнями, а за своєю суттю є фактичними твердженнями, що є порушенням умов Договору № БАЛ-ФАР-01 на виконання науково-дослідних робіт від 21.03.2018. Стосовно заперечень відповідача за зустрічним позовом в частині вимог про зменшення вартості робіт за договором та визнання оплаченої вартості робіт у сумі 377 660,00 грн остаточною ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" повторно зазначає, що ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" роботи за договором у повному обсязі не виконало, а також враховуючи одержані результати досліджень, сплачена позивачем за зустрічним позовом вартість робіт у сумі 377 660,00 грн є остаточною. ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" також повторно зазначає, що оскільки відповідачем за зустрічним позовом було завдано шкоди діловій репутації позивача за зустрічним позовом шляхом передачі недостовірної інформації про діяльність ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос", а також результати досліджень препарату, ним було заявлено вимоги про спростування вказаної недостовірної інформації та стягнення з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" мінімального розміру моральної шкоди.

25.01.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" надійшли пояснення, в яких заявлено клопотання про залучення Управління експертизи матеріалів з біоеквівалентності Департаменту експертизи реєстраційних матеріалів Державного експертного центру МОЗ України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

27.01.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" надійшло клопотання про залишення без розгляду відповіді на відзив на зустрічний позов.

У підготовче засідання 27.01.2021 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 27.01.2021 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 24.02.2021.

02.02.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" надійшло клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив та приєднання відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

03.02.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" надійшло заперечення щодо відповіді на відзив на зустрічний позов, за змістом якого відповідач за зустрічним позовом повторно зазначає про відсутність правових підстав для розірвання Договору № БАЛ-ФАР-01 на виконання науково-дослідних робіт від 21.03.2018, заперечує проти доводів ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" щодо незавершеності робіт за вказаним договором.

У підготовче засідання 24.02.2021 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 24.02.2021 судом було відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" про залучення до участі у справі третьої особи та оголошено перерву до 17.03.2021.

У підготовче засідання 17.03.2021 з`явився представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.04.2021.

У судове засідання 14.04.2021 з`явились представники сторін.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надала суду усні пояснення по суті спору, вимоги за первісним позовом підтримала в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечувала.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надала суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення первісного позову заперечувала, вимоги за зустрічним позовом підтримала в повному обсязі.

У судовому засіданні 14.04.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

21.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" (далі - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Фаркос" (далі - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, замовник) було укладено Договір № БАЛ-ФАР-01 на виконання науково-дослідних робіт (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець виконує фармакокінетичну частину дослідження: "Клінічне дослідження біоеквівалентності препаратів Ергос, таблетки по 100 мг (виробник ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос", Україна) та Віагра, таблетки по 100 мг (виробник "Фарева Амбуаз", Франція) у здорових чоловіків-добровольців при одноразовому прийомі натщесерце". Фінансування робіт здійснюється змовником у обсязі, встановленому в цьому Договорі, відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 1). Роботи виконуються у строки (за графіком), який визначається Календарним планом робіт (Додаток № 2).

За умовами підпунктів 2.1.1, 2.1.2 пункту 2.1 Договору виконавець зобов`язався виконати біоаналітичну частину клінічного дослідження біоеквівалентності препарату Ергос, таблетки по 100 мг виробництва ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" і за результатами робіт оформити та надати замовнику звітні документи згідно з переліком документів, що визначаються в Календарному плані (Додаток № 1 до Договору), який є невід`ємною частиною цього Договору. Зазначені документи, а також інформація, яку вони містять, є результатами виконаних робіт за цим Договором.

Згідно з п. 3.1 Договору вартість робіт, які виконуються за цим Договором, визначається протоколом погодження договірної ціни (Додаток № 1), і становить 493 500,00 грн, ПДВ: 98 700,00 грн, разом: 592 200,00 грн.

У пункті 3.2 Договору сторони погодили, що оплата проводиться по безготівковому розрахунку шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок виконавця, а саме: попередня оплата в розмірі 30 % від вартості робіт згідно з Додатком № 1, здійснюється у 10-денний термін з дати підписання Договору обома сторонами; остаточна оплата в розмірі 70 % від вартості робіт згідно з Додатком № 1 здійснюється, на підставі актів здачі-прийняття виконаної роботи, у 10-денний термін з дати підписання сторонами акту здачі-прийняття виконаних робіт.

За змістом пункту 3.3 Договору термін виконання робіт - відповідно до Календарного плану (Додаток № 2). Виконання робіт за цим Договором розпочинається після перерахування попередньої оплати та надання необхідних речовин, вказаних у Додатку № 2 до цього Договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору перелік наукової документації, що підлягає оформленню і здаванню виконавцем замовнику по закінченні Договору, визначається календарним планом, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 2).

Згідно з п. 9.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 20 березня 2020 року, а в частині передачі результату робіт - до повного виконання сторонами зобов`язань за Договором.

У Додатку № 1 до Договору сторони погодили Протокол узгодження договірної ціни в сумі 592 200,00 грн разом з ПДВ, який, відповідно до його змісту, є підставою для проведення взаєморозрахунків та платежів між сторонами.

У Додатку № 2 до Договору сторони погодили Календарний план на виконання біоаналітичної частини дослідження.

Як зазначає позивач за первісним позовом, на виконання умов Договору, відповідачем за первісним позовом було перераховано на рахунок позивача за первісним позовом грошові кошти в сумі 177 660,00 грн (30 % від вартості робіт за Договором), що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжного доручення № 702 від 10.04.2018 та виписки по рахунку позивача за 10.04.2018.

За твердженнями позивача за первісним позовом, ним було належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за Договором та 01.08.2019 надіслано відповідачу за первісним позовом Звіт та Акт здачі-прийняття виконаних робіт, які, як зазначає ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез", були отримані ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" 02.08.2019.

Враховуючи ту обставину, що протягом тривалого часу відповідач за первісним позовом не надав позивачу за первісним позовом підписаний Акт здачі-прийняття виконаних робіт, не здійснив оплати вартості робіт, не висловив жодних зауважень або претензій до виконаних ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" робіт за Договором, позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з претензією № 1017 від 11.09.2019, в якій вимагав у ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" протягом 7 днів з дня її отримання сплатити існуючу заборгованість за Договором у розмірі 414 540,00 грн.

Як зазначає позивач за первісним позовом, 09.10.2019 ним було передано відповідачу за первісним позовом Акт надання послуг № 5104 від 09.10.2019 на суму 592 200,00 грн та в подальшому, у відповідності до умов Договору, було зареєстровано податкову накладну від 09.10.2019 № 5290.

З огляду на вищенаведене, позивач за первісним позовом зазначає, що оскільки датою отримання вищевказаного Акту надання послуг є 09.10.2019, ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос", відповідно до п. 4.7 Договору, у строк до 19.10.2019 мало або підписати вказаний акт або надати мотивовану відмову від його підписання та у строк до 29.10.2019 мало оплатити 70 % від вартості виконаних ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" робіт у сумі 414 540,00 грн, втім Акт надання послуг відповідач за первісним позовом не підписав, мотивованої відмови від його підписання позивачу за первісним позовом не надав.

В подальшому, як зазначає ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" та підтверджується матеріалами справи, відповідач за первісним позовом перерахував на рахунок позивача за первісним позовом грошові кошти в якості оплати вартості виконаних робіт за Договором у загальній сумі 150 000,00 грн, про що свідчать платіжні доручення №1755 від 25.10.2019 на суму 50 000,00 грн, №1799 від 06.11.2019 на суму 50 000,00 грн та №2310 від 24.01.2020 на суму 50 000,00 грн, а також виписки по рахунку позивача за 25.10.2019, 06.11.2019 та 24.01.2020.

12.02.2020 позивачем за первісним позовом було повторно направлено відповідачу за первісним позовом претензію № 110 від 12.02.2020 на суму 264 540,00 грн (докази направлення вказаної претензії та отримання ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" містяться в матеріалах справи), проте заборгованість за Договором була погашена частково, а саме відповідач за первісним позовом перерахував на рахунок позивача за первісним позовом грошові кошти в сумі 50 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2441 від 20.02.2020 та випискою по рахунку позивача за 20.02.2020.

Звертаючись до суду з первісним позовом ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" вказує на те, що ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" не належним чином виконало взяті на себе зобов`язання за Договором, внаслідок чого позивач за первісним позовом заявив до стягнення з відповідача за первісним позовом 214 540,00 грн заборгованості, 62 443,16 грн штрафу, 4 026,26 грн інфляційних втрат та 5 678,14 грн 3 % річних.

У зустрічній позовній заяві ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос", посилаючись на істотне порушення ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" умов Договору, яке полягає у зверненні до Управління експертизи матеріалів з біоеквівалентності Департаменту експертизи реєстраційних матеріалів Державного експертного центру МОЗ України з листом вих. № 921 від 27.07.2020, в якому, на думку позивача за зустрічним позовом, була викладена недостовірна інформація, невиконання робіт у повному обсязі, завдання шкоди діловій репутації ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос", просить суд припинити Договір шляхом його розірвання, зменшити вартість робіт за Договором та визнати оплачену позивачем за зустрічним позовом вартість робіт в сумі 377 660,00 грн остаточною, зобов`язати ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" спростувати недостовірну інформацію у спосіб, у який вона була поширена, та стягнути з відповідача за зустрічним позовом моральну шкоду, спричинену поширенням недостовірної інформації, в розмірі 1 (одна) гривня.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні норм статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором на виконання науково-дослідних робіт, який підпадає під правове регулювання Глави 62 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 892 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов`язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Згідно з ч. 1 ст. 893 Цивільного кодексу України виконавець зобов`язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не встановлено договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

Статтею 894 Цивільного кодексу України унормовано, що виконавець зобов`язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати. Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін.

Відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 897 Цивільного кодексу України виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов`язаний: виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором; негайно інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.

В свою чергу, відповідно до статті 898 Цивільного кодексу України замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов`язаний: 1) видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт; 2) передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію; 3) прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Суд встановив, що, на виконання умов Договору, ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" було перераховано ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" 177 660,00 грн (30 % від вартості робіт за Договором), що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжного доручення № 702 від 10.04.2018 та виписки по рахунку позивача за 10.04.2018.

За доводами ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез", ним було належним чином виконано взяті на себе зобов`язання та у відповідності до умов Договору проведено фармакокінетичну частину дослідження: "Клінічне дослідження біоеквівалентності препаратів Ергос, таблетки по 100 мг (виробник ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос", Україна) та Віагра, таблетки по 100 мг (виробник "Фарева Амбуаз", Франція) у здорових чоловіків-добровольців при одноразовому прийомі натщесерце" і 01.08.2019 позивач за первісним позовом надіслав відповідачу за первісним позовом Звіт та Акт здачі-прийняття виконаних робіт, які, як зазначає ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез", були отримані ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" 02.08.2019.

На вказані обставини ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" також посилається у претензії № 1017 від 11.09.2019, яка, як вбачається з матеріалів справи, була отримана ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" 13.09.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0216606715393.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За змістом статей 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У той же час, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що вказаною нормою покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

У листі № 358 від 01.08.2019 ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" відмовилось від прийняття результатів виконаних ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" робіт без проведення повторного аналізу сумнівних, на його думку, результатів біоаналітичних зразків, що приймали участь в клінічному дослідженні біоеквівалентності препаратів Ергос, таблетки по 100 мг (виробник ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос", Україна) та Віагра, таблетки по 100 мг (виробник "Фарева Амбуаз", Франція) у здорових чоловіків-добровольців при одноразовому прийомі натщесерце та просило виконати повторний аналіз у присутності свого представника, відповідно до пунктів 4.7, 4.8 Договору.

Враховуючи встановлені судом під час розгляду цієї справи обставини, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується факт надання 01.08.2019 позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом Акту здавання-прийняття робіт і звітних документів за Договором.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" зазначає, що ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" було направлено на його адресу лише звіти (наукова документація) щодо виконаних п`яти етапів робіт за календарним планом, натомість звіту, що є оформленням завершення робіт за Договором разом з Актом здавання-прийняття робіт на адресу ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" не надходило.

Втім, суд не може погодитись з такими доводами відповідача за первісним позовом, оскільки у листі № 358 від 01.08.2019 ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" відмовилось від прийняття результатів виконаних ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" робіт за Договором, тобто відповідач за первісним позовом підтвердив факт виконання робіт, проте за змістом вказаного листа результати виконаних позивачем за первісним позовом робіт, на думку відповідача за первісним позовом, є сумнівними.

Як зазначає позивач за первісним позовом, листа № 358 від 01.08.2019 від ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" він не отримував, доказів направлення (надання у будь-який спосіб позивачу за первісним позовом вказаного листа матеріали справи не містять).

За доводами позивача за первісним позовом, ним було передано відповідачу за первісним позовом Акт надання послуг № 5104 від 09.10.2019 на суму 592 200,00 грн та в подальшому, як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов Договору, було зареєстровано податкову накладну від 09.10.2019 № 5290.

За умовами пунктів 4.2, 4.4 Договору при завершенні робіт виконавець надає замовнику Акт здавання-прийняття робіт з додатком до нього комплекту наукової документації, передбаченої Календарним планом робіт за Договором. Після завершення робіт одночасно з актом виконаних робіт виконавець передає замовнику звіт про виконання робіт. Звіт повинен бути переданий замовнику у формі електронного документу (цифрового файлу), а в деяких випадках у письмовому вигляді (на вимогу замовника).

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що у випадку якщо у замовника з`являться зауваження або претензії щодо виконаних робіт, йому надається право заявити їх виконавцю протягом 5 днів після вручення результатів виконання робіт. Виконавець зобов`язаний у 3-денний термін надати відповідь на зауваження або претензії.

У пунктах 4.7, 4.8 Договору сторони погодили, що замовник протягом 10-ти календарних днів з дня одержання Акту здавання-прийняття робіт і звітних документів, зобов`язаний надіслати виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від прийняття результатів робіт. У разі мотивованої відмови від прийняття робіт сторонами складається двосторонній Акт з переліком необхідних доробок та терміном їх виконання.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо отримання відповідачем за первісним позовом результатів виконаних позивачем за первісним позовом робіт за Договором, про що свідчить лист № 358 від 01.08.2019, ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос", в порядку, передбаченому пунктом 4.5 Договору, мало право заявити зауваження або претензії щодо виконаних ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" робіт, втім матеріали справи таких доказів не містять.

У листі № 358 від 01.08.2019 відповідач за первісним позовом не зазначив у чому саме полягає факт неналежного, на його думку, виконання позивачем за первісним позовом робіт за Договором.

Також у матеріалах справи відсутні належні докази, які б, відповідно до пунктів 4.7, 4.8 Договору, свідчили про відмову від прийняття виконаних позивачем за первісним позовом робіт, відповідно до Акту надання послуг № 5104 від 09.10.2019.

Відповідачем за первісним позовом також не надано належних доказів на підтвердження звернення до позивача за первісним позовом, в порядку, передбаченому пунктом 4.8 Договору, із вимогою (пропозицією) щодо складення двостороннього Акту з переліком необхідних доробок та терміном їх виконання.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження направлення позивачем за первісним позовом або надання у будь-який спосіб відповідачу за первісним позовом вищевказаного Акту надання послуг № 5104 від 09.10.2019 на суму 592 200,00 грн.

Однак, у претензії позивача за первісним позовом № 110 від 12.02.2020, яка була отримана відповідачем за первісним позовом 17.02.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0316205513709, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" посилалось на надання ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" Акту надання послуг № 5104 від 09.10.2019, проте вказана претензія була залишена відповідачем за первісним позовом без відповіді.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з частинами 4, 6 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. При цьому, сам по собі факт відсутності підписаного сторонами акту передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання позивачем за первісним позовом робіт.

У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Правовий висновок щодо наявності обов`язку замовника прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц та у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі № 23/236.

Доводи відповідача за первісним позовом стосовно того, що позивачем за первісним позовом не виконано обов`язку, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 897 Цивільного кодексу України, щодо негайного інформування ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос", як замовника за Договором, про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу, є безпідставними, оскільки за умовами пункту 3.5 Договору сторони погодили, що після виконання робіт замовник зобов`язаний сплатити виконавцю решту вартості робіт за цим Договором у повному об`ємі, незалежно від обґрунтованих позитивних або негативних висновків щодо біоеквівалентності препарату, що досліджується.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 3.2 Договору, зобов`язання відповідача за первісним позовом з оплати в розмірі 70 % від вартості робіт мало бути виконане, на підставі акту здачі-прийняття виконаної роботи, у 10-денний термін з дати його підписання сторонами.

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем за первісним позовом своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив факт часткової оплати відповідачем за первісним позовом виконаних позивачем за первісним позовом робіт за Договором у сумі 200 000,00 грн (70 % від вартості виконаних робіт), що підтверджується платіжними дорученнями №1755 від 25.10.2019, №1799 від 06.11.2019, №2310 від 24.01.2020 та №2441 від 20.02.2020, а також виписками по рахунку позивача за 25.10.2019, 06.11.2019, 24.01.2020 та 20.02.2020, та не заперечується сторонами у їхніх заявах по суті справи.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за первісним позовом підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості за Договором відповідач за первісним позовом не надав, позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення заборгованості в розмірі 214 540,00 грн визнаються судом обґрунтованими.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за порушення терміну підписання Акту здавання-прийняття робіт або оплати за виконану і оформлену Актом здавання-прийняття робіт більш ніж на 1 (один) місяць замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частиною 2 цієї статті визначено, що припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України та стаття 202 Господарського кодексу України встановлюють, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору. Тобто, зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії Договору.

Отже, зобов`язання, яке існувало на момент дії Договору, яке залишилось невиконаним, підлягає виконанню незалежно від того, що строк дії Договору закінчився.

Згідно з частинами 1, 4 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Аналогічні норми містяться в ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині оплати виконаних робіт, відтак, виходячи із умов Договору, наявні підстави для нарахування та, відповідно, стягнення з відповідача за первісним позовом штрафу за прострочення виконання зобов`язання, яке мало місце під час дії Договору.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/333/17 та від 19.03.2019 у справі № 916/626/18.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки сторонами у Договорі не було встановлено інший строк, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, за який нараховується штраф, нарахування позивачем за первісним позовом штрафу за загальний період з 19.11.2019 по 29.07.2020 є безпідставним, отже наявні підстави для здійснення перерахунку штрафу.

Нарахований позивачем за первісним позовом штраф за період з 19.11.2019 по 19.02.2020 є арифметично вірним, натомість, за розрахунком суду, на суму заборгованості - 214 540,00 грн за період з 20.02.2020 по 18.05.2020 (з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) обґрунтованим є штраф у розмірі 19 094,06 грн, відтак загальний розмір штрафу становить 46 996,28 грн.

У відзиві на первісний позов ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" помилково ототожнює погоджений сторонами в Договорі штраф у розмірі 0,1 % із процентами річних у розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Суд не вбачає в даному випадку порушення принципу свободи Договору, оскільки укладаючи Договір сторони погодили всі його умови, в тому числі й відповідальність відповідача за первісним позовом, як замовника, у вигляді штрафу за порушення терміну підписання Акту здавання-прийняття робіт.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат за заявлений позивачем за первісним позовом період та встановлено, що розрахований ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" розмір інфляційних втрат не перевищує розміру інфляційних втрат, розрахованого судом, відтак, виходячи із заявлених вимог за первісним позовом, підлягають до стягнення з ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" інфляційні втрати в розмірі 4 026,26 грн.

Нарахований ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" розмір 3 % річних за період з 30.10.2019 по 05.11.2019 є арифметично вірним, натомість за інший період розмір 3 % річних є завищеним.

За розрахунком суду, на суму заборгованості - 314 540,00 грн за період з 06.11.2019 по 23.01.2020 обґрунтованими є 3 % річних в розмірі 2 040,73 грн, на суму заборгованості - 264 540,00 грн за період з 24.01.2020 по 19.02.2020 - в розмірі 585,46 грн, на суму заборгованості - 214 540,00 грн за період з 20.02.2020 по 29.07.2020 - в розмірі 2 831,22 грн, що разом складає 5 667,15 грн.

Щодо вимог позивача за зустрічним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Припинення правовідношення є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Наведеними положеннями визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Тобто, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Припинення правовідношення, в контексті статті 16 Цивільного кодексу України, у договірних відносинах реалізується шляхом звернення особи до суду з позовом про розірвання договору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, однією з підстав для розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З аналізу змісту статті 651 Цивільного кодексу України вбачається, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/3568/18, від 22.01.2019 у справі № 927/877/17, від 17.04.2019 у справі №910/6381/18 та від 14.08.2019 у справі № 910/8819/18.

За умовами п. 8.1 Договір може бути розірваний у випадках та на умовах, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до статті 895 Цивільного кодексу України виконавець і замовник зобов`язані забезпечити конфіденційність відомостей щодо предмета договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, ходу його виконання та одержаних результатів, якщо інше не встановлено договором. Обсяг відомостей, що належать до конфіденційних, встановлюється договором.

Згідно з п. 6.3 Договору замовник і виконавець зобов`язані не передавати третім особам інформацію, одержану при виконанні цього Договору без згоди сторін (крім подання до державних регуляторних органів України).

Як на підставу для розірвання Договору позивач за зустрічним позовом посилається на те, що відповідач за зустрічним позовом звернувся до Управління експертизи матеріалів з біоеквівалентності Департаменту експертизи реєстраційних матеріалів Державного експертного центру МОЗ України, яке не є стороною Договору і не відноситься до державних регуляторних органів України, з листом вих. № 921 від 27.07.2020, в якому викладено неправдиву інформацію, що є порушенням пункту 6.3 Договору.

Приймаючи до уваги виконання відповідачем за зустрічним позовом взятих на себе зобов`язань за Договором, що встановлено судом при розгляді первісного позову, у суду відсутні підстави для висновку, що порушення ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" пункту 6.3 Договору є істотним та таким, що тягне для ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" неможливість досягнення ним цілей Договору.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, не доведено наявності істотного порушення ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" умов Договору, яке могло б слугувати підставою для його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, відповідно до приписів статті 651 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

При цьому, за змістом ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04 червня 2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України, якій також кореспондує частина друга статті 20 Господарського кодексу України.

Розпорядження своїм правом на захист є засадничим принципом цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як встановлено судом, вимога позивача за зустрічним позовом про зменшення вартості робіт за Договором та визнання оплаченої вартості робіт у сумі 377 660,00 грн остаточною мотивована тим, що в порушення умов Договору відповідачем за зустрічним позовом не виконано обумовлені сторонами роботи в повному обсязі.

Тобто, звертаючись до суду із вказаною вимогою позивач за зустрічним позовом фактично просить встановити певні обставини та надати їм правову оцінку. Законом не передбачений такий спосіб захисту цивільних прав або інтересів, як зменшення вартості робіт за Договором та визнання оплаченої вартості робіт остаточною, адже задоволення таких позовних вимог не призведе до захисту прав позивача за зустрічним позовом, а лише може бути використане для захисту інших прав або інтересів, відтак встановлення певних обставин не є належним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2019 у справі № 910/15651/17 (провадження № 12-266гс18).

Посилання позивача за зустрічним позовом на ч. 2 ст. 894 Цивільного кодексу України щодо можливості зменшення замовником плати за виконання науково-дослідних робіт в контексті обраного ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" способу захисту порушеного права є безпідставними, оскільки вказані обставини (зменшення вартості робіт за Договором) підлягають встановленню під час вирішення спору щодо стягнення заборгованості за Договором і при розгляді первісного позову судом було встановлено факт належного виконання ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" робіт за Договором.

Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Стаття 200 Цивільного кодексу України визначає, що інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Аналогічні положення містяться в статтях 1, 7 Закону України "Про інформацію".

Статтею 5 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Частинами 4 - 7 статті 277 Цивільного кодексу України встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Статтями 27, 31 Закону України "Про інформацію" передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України. У разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

У поданому ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" до Управління експертизи матеріалів з біоеквівалентності Департаменту експертизи реєстраційних матеріалів Державного експертного центру МОЗ України листі вих. № 921 від 27.07.2020 відповідач за зустрічним позовом зазначив, що ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" виявилось незадоволеним результатами проведеного дослідження біоеквівалентності препаратів Ергос, таблетки по 100 мг (виробник ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос", Україна) та Віагра, таблетки по 100 мг (виробник "Фарева Амбуаз", Франція) у здорових чоловіків-добровольців при одноразовому прийомі натщесерце та намагалось переконати ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" переробити результати дослідження, в яких зазначити "зручні" показники для можливої подальшої реалізації препарату, тобто фактично схиляло ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" до підроблення результатів дослідження, просив врахувати зазначене при здійсненні державної реєстрації, перереєстрації лікарського засобу Ергос, таблетки по 100 мг (виробник ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос", Україна).

З огляду на положення статей 94, 277 Цивільного кодексу України юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19).

Проаналізувавши зміст вищевказаного листа ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез", суд погоджується з доводами позивача за зустрічним позовом, що викладена в ньому інформація містить фактичні дані про препарати, що досліджувались за Договором, фактичні дані про виробників препаратів, а також фактичні дані про отримані результати досліджень, при цьому відповідач за зустрічним позовом посилався на те, що ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" фактично схиляло його до підроблення результатів дослідження.

Згідно з частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Доводи відповідача за зустрічним позовом про те, що зазначена в листі вих. № 921 від 27.07.2020 інформація, яку просить спростувати позивач за зустрічним позовом, має характер оціночних суджень судом відхиляються як безпідставні, оскільки вказана інформація стосується конкретних подій, конкретної особи (позивача за зустрічним позовом) та подається як установлений факт, тобто обставина щодо незадоволення ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" результатами проведеного ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" дослідження, а також намагання ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" переконати ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" переробити результати дослідження шляхом зазначення "зручних" показників для можливої подальшої реалізації препарату - фактичне схилення ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" до підроблення результатів дослідження, повідомляється чітко, точно та є констатацією факту з боку відповідача за зустрічним позовом.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом у встановленому процесуальним законом порядку доведено в діях відповідача за зустрічним позовом склад правопорушення, яке полягає у поширенні недостовірної інформації про ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос", та завдає шкоди його діловій репутації, відтак вимога позивача за зустрічним позовом про спростування такої недостовірної інформації є обґрунтованою.

Статтею 23 Цивільного кодексу України унормовано, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Суд погоджується з доводами позивача за зустрічним позовом, що поширена відповідачем за зустрічним позовом інформація порушує його особисті немайнові права, зокрема, право на ділову репутацію та її недоторканність. Подібними висловлюваннями відповідач за зустрічним позовом фактично висвітлює як незаконну діяльність ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" та формує відповідну негативну думку у представників громадянського суспільства, органів державної влади тощо, як виробника лікарських засобів.

Чинне законодавство не містить вичерпного переліку обставин, за яких товариство, підприємство чи організація може вважати, що їй заподіяно моральної шкоди. Розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру діяння особи, яка її заподіяла, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи з наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, підтвердження матеріалами справи поширення відповідачем за зустрічним позовом недостовірної інформації щодо позивача за зустрічним позовом, тобто наявності факту порушення ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" особистих немайнових прав ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос", наслідком чого є відшкодування моральної шкоди, завданої у вигляді приниження ділової репутації позивача за зустрічним позовом, а також виходячи з вимог розумності та справедливості суд вважає, що заявлена позивачем за зустрічним позовом вимога про стягнення з відповідача за зустрічним позовом моральної шкоди в розмірі 1 (одна) гривня також є обґрунтованою.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.

Згідно з частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість первісного позову, відтак до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають 214 540,00 грн заборгованості, 46 996,28 грн штрафу, 4 026,26 грн інфляційних втрат і 5 667,15 грн 3 % річних, а також обґрунтованість зустрічного позову в частині зобов`язання ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" спростувати недостовірну інформацію та стягнення з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" на користь ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос" моральної шкоди за порушення немайнових прав (ділової репутації), спричиненої поширенням недостовірної інформації, в розмірі 1 (одна) гривня. У задоволенні решти вимог за зустрічним позовом суд дійшов висновку відмовити з вищевказаних підстав.

Витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову в розмірі 4 068,44 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача за первісним позовом, а решта витрат позивача за первісним позовом зі сплати судового збору, в зв`язку з необхідністю часткової відмови у задоволенні первісного позову - на ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез".

Витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову в розмірі 4 204,00 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача за зустрічним позовом, а решта витрат позивача за зустрічним позовом зі сплати судового збору, в зв`язку з необхідністю часткової відмови у задоволенні зустрічного позову - на ТОВ "Фармацевтична компанія "Фаркос".

З огляду на те, що позивачем за зустрічним позовом у встановлені процесуальним законом порядку та строк не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про які зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, у зв`язку з розглядом цієї справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Фаркос" (Україна, 03162, м. Київ, вул. Зодчих, буд. 50-А; ідентифікаційний код: 37674316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" (Україна, 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 29; ідентифікаційний код: 31607028) 214 540 (двісті чотирнадцять тисяч п`ятсот сорок) грн 00 коп. заборгованості, 46 996 (сорок шість тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) грн 28 коп. штрафу, 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 26 коп. інфляційних втрат, 5 667 (п`ять тисяч шістсот шістдесят сім) грн 15 коп. 3 % річних та 4 068 (чотири тисячі шістдесят вісім) грн 44 коп. судового збору.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 231,87 грн за подання первісного позову покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез".

5. Зустрічний позов задовольнити частково.

6. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" (Україна, 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 29; ідентифікаційний код: 31607028) звернутись до Управління експертизи матеріалів з біоеквівалентності Департаменту експертизи реєстраційних матеріалів Державного експертного центру МОЗ України (Україна, 3057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, буд. 14) із спростуванням інформації: "про фактичне схилення Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" (Україна, 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 29; ідентифікаційний код: 31607028) до підроблення результатів дослідження" в рамках Договору № БАЛ-ФАР-01 на виконання науково-дослідних робіт від 21.03.2018 з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Фаркос" (Україна, 03162, м. Київ, вул. Зодчих, буд. 50-А; ідентифікаційний код: 37674316).

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" (Україна, 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 29; ідентифікаційний код: 31607028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Фаркос" (Україна, 03162, м. Київ, вул. Зодчих, буд. 50-А; ідентифікаційний код: 37674316) моральну шкоду за порушення немайнових прав (ділової репутації), спричиненої поширенням недостовірної інформації, в розмірі 1 (одна) гривня.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" (Україна, 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 29; ідентифікаційний код: 31607028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Фаркос" (Україна, 03162, м. Київ, вул. Зодчих, буд. 50-А; ідентифікаційний код: 37674316) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп.

9. В іншій частині зустрічного позову відмовити.

10. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 204,00 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Фаркос".

11. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 28.04.2021

Суддя О.В. Нечай